Управление мопедом без номера ч.6 ст.121КУпАП
Ворошиловський районний суд м.Донецька
вул. Любавіна, 4
83015
Позивач: *******
Відповідач: Агеенко Євгеній Геннадійович,
сержант міліції, ТВО інспектор роти ДПС ВДАІ Донецького МУ ВДАІ України,
вул. Челюскінців, 53, м. Донецьк, 83086, тел. (062) 340-01-03
Адміністративний позов
про визнання протиправною, скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення серія СЕ1, № 144472 від 24.04.13 р. та визнання дій відповідача протиправними.
Цей позов підлягає розгляду у судах на підставі ч.3 ст.288 КУпАП України, яка прямо передбачає право особи оскаржити до районного (прирівняного до нього) суду постанову органів державної влади та посадових осіб, до яких належать і органи ДАІ та їх посадові особи , а також на підставі ч.3 ст.18 КАС України, яка також передбачає право особи на оскарження дій чи бездіяльності посадових (службових) осіб органів державної влади, до яких належать і органи ДАІ та їх посадові особи, у місцевих загальних судах, як адміністративних судах, або окружних адміністративних судах, за вибором позивача.
Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України , до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Згідно із ч.1 ст.6 КАС, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Відповідно до ч.2 ст.19 КАС України, адміністративні справи з приводу оскарження правових актів індивідуальної дії, а також дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об'єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача, або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Згідно із ч. 1 ст. 276 КУпАП, Справа про адміністративне правопорушення може розглядатися за місцем його вчинення.
Вважаючи, що вказана постанова відповідача не відповідає обставинам справи та вимогам законодавства,а дії відповідача у моєму відношенні носять явно протиправний характер , керуючись ч.1 ст. 18 КАС, у встановлений ст.289 КУпАП термін 10 днів з дати винесення оскаржуваної постанови та коли я дізнався про порушення моїх законних прав та інтересів, я подав адміністративний позов до ______ суду м. Донецька.
(Згідно із ч.2 ст. 99 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк.)
24.04. 2013 р. посадовою (службовою) особою, відповідачем, ТВО ІДПС роти ДПС Донецького МУ сержантом міліції Агеенко Євгенієм Геннадійовичем (далі – інспектор/відповідач) складено протокол АВ2 № 250114 (додаток №1) про адміністративне правопорушення п.2.9 «в» та 30.1 ПДР України, та винесено постанову в справі про адміністративне правопорушення СЕ1 № 144472 (додаток 2), за що, на думку відповідача, передбачено відповідальність ч.6 ст. 121 та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 170 гривень, щодо мене.
Вказана постанова не відповідає обставинам справи та вимогам законодавства з наступних підстав.
Обставини справи.
24.04.2013 року, близько 17.31 години, я рухався на мопеді VIPER «BOOSTER» (49,9 см.куб.), що належить мені на підставі приватної власності, по вул. Університетській в напрямку Київського проспекту у м. Донецьк. Біля Обласного управління статистики, на перехресті із пр.Таманським, мене безпідставно зупинили співробітники ДПС. Чоловік в формі інспектора ДАІ, що до мене підійшов та звернувся, не відрекомендувався, попросив мене пред’явити документи, а потім запросив мене до патрульного автомобіля. Про причину зупинки та суть скоєного мною правопорушення він сказав: - Перевірка документів! У Вас немає номерного знаку!
Перевірка документів не є причиною для зупинки, згідно із п.21-1 ст.11 ЗУ «Про міліцію», а відсутність номерного знаку на мопеді не можна встановити спереду. Незважаючи на відсутність пояснення об’єктивних причин для зупинки, суті скоєного мною правопорушення та підозр у моєму відношенні, я намагався пояснити чоловіку у формі інспектора ДАІ, що мій мопед (49,9 см.куб.) не потребує реєстрації в МРЕВ, згідно із визначенням терміну «мопед» у п.1.10 ПДР України, та з оглядом на це, я не зобов’язаний мати реєстраційні документи та номерний знак на мотовелосипеді (як визначено «мопед» у ст.1 Віденської Конвенції про дорожній рух), окрім цього , вул. Університетська не є дорогою державного значення , але усі мої пояснення відповідачем були цілком проігноровані.
В патрульному автомобілі ще два чоловіка у формі інспектора ДАІ почали пояснювати мені, що вони складають на мене протокол про адміністративне правопорушення та забирають мій мопед на штрафмайданчик. Вони сказали мені, що у випадку, якщо я буду їм заперечувати, вони затримають мене та доставлять до райвідділу міліції. Я не став їм заперечувати, оскільки чув про свавілля у райвідділах міліції, зокрема у РВ Петровського району м. Донецька. ТВО Інспектора ДПС РДПС ВДАІ ДМУ с-нт Агеенко Євгеній Генадійович (як я потім дізнався із копії протоколу) склав у моєму відношенні протокол серія АВ2 № 250114 (додаток №1), при складанні якого, мені не було роз’яснено моїх прав, згідно ст.63 Конституції та ст.268 КУпАП, не ставши сперечатися з інспекторами, побоюючись подальших протиправних дій у моєму відношенні, я підписав протокол, а в графу «пояснення» був вимушений під диктовку одного з інспекторів написати: «Был уверен что регистрация не нужна».
Вищевказаний інспектор виніс постанову про адміністративне правопорушення серія СЕ1 № 144472 (додаток №2) прямо на місті, не виконавши процедуру розгляду адміністративного матеріалу, чим порушив процедуру притягнення до адміністративної відповідальності, яка регламентується Наказом МВС №77.
Підстави для скасування постанови.
Протокол АВ2 № 250114 (додаток №1) та постанову про адміністративне правопорушення СЕ1№ 144472 (додаток №2) у моєму відношенні було складено безпідставно, при цьому припущено істотні процесуальні порушення, а саме:
1. при складанні протоколу та винесенні на його підставі постанови, не враховано доказів відсутності складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КУпАП, не визначено, яким саме типом транспортного засобу на момент складання протокола, на думку інспектора, керував позивач, з оглядом на те, що визначення Viper BOOSTER, як тип ТЗ, у ПДР України взагалі не існує;
2. згідно з положенням ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) повинен оцінювати докази за своїми внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, чого зроблено не було;
3. відповідно до п.2.8 Наказу МВС №77,справи про адміністративні правопорушення розглядаються в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, якщо є дані про своєчасне сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (стаття 268 КУпАП). Відповідач склав постанову у себе в патрульному автомобілі, без моєї присутності , проігнорувавши моє усне клопотання про перенесення дати та місця розгляду справи;
4. відповідно до п.2.9 Наказу МВС №77, особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, має право знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; під час розгляду справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця в галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, тощо. Цих можливостей та законних прав мене було позбавлено при здійсненні відповідачем процедури притягнення до відповідальності;
5. згідно із п.2.9 Наказу МВС №77 та ст.279 КУпАП, розгляд справи розпочинається з представлення посадової особи, яка розглядає дану справу. Посадова особа, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права й обов'язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення, заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання. У разі участі в розгляді справи прокурора заслуховується його висновок.
Мушу констатувати, що взагалі нічого з цих вимог, інспектором виконано не було, мені ніхто нічого не роз’яснював та моїх пояснень не заслуховував.
6. відповідно до п.2.14. Наказу МВС №77, стягнення за адміністративне правопорушення накладається в межах, установлених КУпАП та іншими законами України. Згідно із ч.6 ст.121, передбачається накладення штрафу від десяти до п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. При цьому, мова про суму у національній валюті у КУпАП не йде, а у постанові відповідача сума штрафу зазначена саме у гривнях. Цей факт також вважається процесуальним порушенням з боку відповідача.
При накладенні стягнення враховуються характер учиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність (стаття 33 КУпАП). Відповідач проігнорував мої пояснення щодо відсутності вини та складу правопорушення у моїх діях, пом’якшуючі обставини, майновий стан, тощо;
7. відповідно до ч.1 п. 4.1 Наказу МВС №77, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху працівник Державтоінспекції МВС відповідно до статті 255 КУпАП складає протокол про адміністративне правопорушення (додаток №1), копія якого під підпис вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює порушникові його права і обов'язки відповідно до статті 63 Конституції України та статті 268 КУпАП.
Ініспектор допустив грубе порушення вищевказаних вимог внесенням у протокол та постанову завідомо недостовірної інформації та не роз’яснивши мені моїх прав та обов’язків;
8. згідно з положенням п. 3 ч. 2 ст. 222 КУпАП та п. 4.1 Наказу МВС № 77, тільки працівники Державтоінспекції МВС, які мають спеціальні звання, виносять постанови в справах про адміністративні правопорушення, відповідно до своїх функціональних обов'язків;
9. згідно із п. 11.3. Інструкції затвердженої Наказом МВС України № 77, інспектори з адміністративної практики Державтоінспекції МВС або особи, які виконують їх обов'язки, складають картку обліку про адміністративне правопорушення, розглядають матеріали адміністративної справи згідно із статтями 258, 276, 278 КУпАП та виносять постанову в справі про адміністративне правопорушення;
10. згідно із п.15.6 Інструкції з питань діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС, затвердженої Наказом №111, протоколи про адміністративні правопорушення після закінчення зміни здаються командирові підрозділу ДПС, чи особі, яка його замінює, або працівникові, на якого покладено ці обов'язки, для реєстрації та передачі до відділів (відділень) Державтоінспекції МВС з обслуговування адміністративних територій міст, районів, районів у містах протягом однієї доби; отже, на підставі того, що постанову про притягнення мене до адміністративної відповідальності було виписано інспектором ДПС, який склав протокол, а не інспектором адмінпрактики, тобто одна й та ж посадова особа склала протокол та притягнула мене до адміністративної відповідальності, незважаючи на мої заперечення та наявні докази моєї невинуватості, такий розгляд справи не може вважатися об’єктивним та неупередженим, оскільки інспектор ДПС прямо зацікавлений у тому, щоб оштрафувати водія за любих обставин;
11. копія протоколу АВ2 № 250114 (додаток №1), що була надана мені відповідачем, заповнена корявим, нерозбірливим почерком, в наслідку чого, встановити дані свідків практично неможливо, а також з явними порушеннями: у графі «транспортний засіб, марка__» не зазначено, яким саме типом транспортного засобу керував позивач. Якщо читати буквально те, що відповідач написав у вищевказаній графі протоколу, дублюючи це у оскаржуваній постанові, у акті огляду та тимчасового затримання транспорту та враховуючи той факт, що, згідно перекладу з англійської мови слова «viper» - гадюка (стор.510, Англо-російський , російсько-англійський сучасний словник+граматика.- Донецьк : ПКФ «БАО»,1999.-992с. ,складач: Сиротіна Т.А.), виходить, що відповідач зафіксував факт керування позивачем взагалі не транспортним засобом, а твариною (гадюкою), при цьому він (відповідач) пред’являє вимоги щодо наявності реєстраційних документів та номерного знака для керування цією екзотичною твариною, що не тільки є абсурдним по суті, але й свідчить про відсутність доказів та, відповідно, складу правопорушення в діях позивача.
Такі дії відповідача повинні класифікуватись як перевищення службових повноважень та внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, підроблення офіційних документів, таких як протокол про адміністративне правопорушення, постанова в справі про адміністративне порушення та акт огляду та тимчасового затримання транспорту.
Слід зауважити, що згідно із ч.2 ст.19 Конституції України, Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Незаконні дії відповідача у моєму відношенні:
1. Безпідставна зупинка (п.21-1 ст.11 ЗУ «Про міліцію»)
2. Безпідставне затримання мене приблизно на годину (ст. 5 ЗУ «Про міліцію»)
3. Безпідставна перевірка документів (ст.11 ЗУ «Про міліцію»)
4. Складання протоколу про скоєння адміністративного правопорушення (ст.5 ЗУ «Про міліцію»)
5. Безпідставні обвинувачення у моєму відношенні.
6. Винесення постанови по справі про адміністративне правопорушення та притягнення мене до адміністративної відповідальності за ч.6 ст. 121 КУпАП, – протиправними. (ст. 5 ЗУ «Про міліцію»).
По суті пред’явлених відповідачем мені обвинувачень, вважаю необхідним надати наступні заперечення:
1) Згідно із визначенням терміну «мопед» у п.1.10.ПДР: мопед - двоколісний транспортний засіб, який має двигун з робочим об'ємом до 50 куб.см або електродвигун потужністю до 4 кВт; (пункт 1.10 в редакції Постанови КМУ N 1029 від 26.09.2011) Тобто, вимоги п.2 ПДР («ОБОВ'ЯЗКИ І ПРАВА ВОДІЇВ МЕХАНІЧНИХ ТРАНСПОРТНИХ ЗАСОБІВ») 2.9. (Водію забороняється:), порушення якого мені інкримінувалося ніяким чином не можуть відноситись до мене, оскільки, я не керую механічним транспортним засобом (мопед – не є таким).
2) Згідно із ст.21 ЗУ «Про дорожній рух», Автомобільні дороги, вулиці поділяються на: загального користування, відомчі та приватні.
Автомобільні (позаміські) дороги загального користування поділяються на дороги державного та місцевого значення. Автомобільні дороги державного значення поділяються на магістральні та інші.
Перелік доріг державного значення затверджено відповідною Постановою КМУ. При цьому, вул. Університетська м. Донецька в цьому переліку не значаться. Згідно із ч.3 ст. 34 ЗУ «Про дорожній рух», Державній реєстрації та обліку підлягають, зокрема, мопеди, що використовуються на автомобільних дорогах державного значення.
Таким чином, підтверджується відсутність факту порушення мною вимог п.30.1 ПДР.
3) Згідно із ст.9 Конституції України:
Чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Укладення міжнародних договорів, які суперечать Конституції України, можливе лише після внесення відповідних змін до Конституції України.
Стаття 54 ЗУ «Про дорожній рух» (Міжнародні угоди) говорить наступне: «Якщо Міжнародною Угодою України встановлено інші правила, ніж ті, що містяться в законодавстві України про дорожній рух, то застосовуються правила міжнародної угоди».
Теж саме говориться і в п.1, п.2 Статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України».
Саме таким Міжнародним Договором є Міжнародна Віденська Конвенція про Дорожній Рух (далі-Конвенція). Україна ратифікувала Конвенцію і зобов'язана неухильно дотримуватися норм цього Документа.
Згідно ст. 1 п. l),m),n),o) Конвенції, велосипед з підвісним двигуном (мопед) рекомендується прирівнювати до велосипеда.
Згідно ст.1, п. о) Конвенції:
Термін "механічний транспортний засіб" означає будь який самохідний дорожній транспортний засіб, за виключенням велосипедів з підвісним двигуном, на території Договорюющихся Сторін, які не прирівнюють їх до мотоциклів.
Згідно Конвенції, процедура прирівнювання мопедів до мотоциклів має бути обумовлена деякими підставами (пункт «m».ст.1 Конвенції): якщо мопеди втратили характеристики велосипедів у відношенні можливостей їх використання, зокрема можливості приведеня їх до руху за допомогою педалей, або які за своєю максимальною конструктивною швидкістю, вагою або деяким характеристикам двигуна перебільшують встановлені ліміти…,
також ця процедура повинна супроводжуватися виконанням вимог п.2.ст.54 Конвенції (повідомлення Генерального Секретаря ООН спеціальною нотою про прирівнювання мопедів до мотоциклів).
Наразі, ні однієї із перелічених вимог Віденської Конвенції про дорожній рух у відношенні щодо мопедів, Україною офіційно виконано не було, отже, враховуючи норми Конвенції, мопед в Україні не вважається механічним транспортним засобом, а з оглядом на це, на власників мопедів не поширюються вимоги п.2 ПДР України.
4) Мопед не повинен прирівнюватись до «механічних ТЗ» також з огляду на те, що в порівнянні з мотоциклом має досить скромні технічні характеристики та не може рухатись в загальному потоці транспорту, а у п.11.14.ПДР обумовлені спеціальні обмеження щодо розташування на дорозі та виконання поворотів на мопедах. Для мотоциклів такі обмеження у ПДР відсутні.
5) На факт володіння та на право користування мопедом до набрання чинності змін у законодавстві у відношенні щодо мопедів не повинні поширюватись вимоги, яких не було у ПДР на час придбання мопеда (я придбав у 2008 році), бо в іншому випадку це є порушення конституційного принципа неприпустимості зворотної дії законів та інших НПА у часі, закріпленого ст.58 Конституції України.
Зворотна дія в часі закону чи іншого нормативно-правового акта полягає в тому, що його юридична обов'язковість поширюється на факти, які виникли до набрання ним чинності, причому саме з моменту їх виникнення. При такій дії відбувається перегляд, корекція попередніх рішень щодо таких фактів вже відповідно до нового закону чи іншого нового нормативно-правового акта. Зворотної дії не можуть мати не тільки закони, інші нормативно-правові акти, які встановлюють юридичну відповідальність (тобто санкції юридичних норм), а й усі інші закони, нормативно-правові акти, точніше кажучи, диспозиції та гіпотези норм, що в них містяться.
6) Вимоги щодо реєстрації мопедів, які внесені у ПДР, відповідними пунктами постанови КМУ № 1029 від 26.09.2011 року суперечать ст. 22 Конституції України:
Права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
З оглядом на це, ряд прав і свобод людини може існувати й існує поза цією Конституцією, існують і згодом можуть з’явитися такі права і свободи людини та громадянина, що їх закріплено у законах України чи інших нормативно-правових актах (наприклад Постановах КМУ) хоча у Конституції вони взагалі не відображаються.
7) Право користування власним майном (мопедом), згідно ст.41 Конституції України, зі вступом в дію змін до ПДР, внесених постановою КМУ №1029 не може бути реалізовано в повному обсязі без оплатного одержання реєстраційних документів, тому ці вимоги не повинні поширюватись особисто на мене.
Відповідно до статті 8. Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Згідно із Постановою Пленуму Верховного Суду України № 9 від 01.11.1996р.:
Оскільки Конституція України, як зазначено в її ст.8, має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акта з точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії. Судові рішення мають грунтуватись на Конституції, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй.
Згідно із ст. 19 Конституції, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ч.1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 10 КУпАП, адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Винних дій я не вчиняв, а з оглядом на викладене, вважаю, що дії та вимоги посадової особи - відповідача були незаконними, штраф на мене накладено неправомірно. До того ж, слід вказати, що відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, обов’язок доказування правомірності своїх дій в даному випадку покладено на відповідача.
Згідно ст. 2 КАС України Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень.
На підставі ст. 9 КАС України Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. В даному випадку, посадова особа, що винесла постанову про притягнення до адміністративної відповідальності знехтувала цим положенням, мене необґрунтовано звинувачено у вчиненні правопорушення та притягнуто до адміністративної відповідальності.
Виходячи з вищевикладеного, на підставі ст. 55 Конституції України, 2, 9, 71,99,100,102, 104, 106 Кодексу адміністративного судочинства України, ст.288 КУпАП,
ПРОШУ СУД:
1. поновити строк звернення до суду з цим адміністративним позовом;
2. Прийняти адміністративний позов до розгляду та відкрити провадження у справі.
3. Прийняти до розгляду та винести ухвалу по клопотанню позивача щодо врахування судової практики з аналогічних справ.
4. Визнати протиправною та скасувати постанову в справі про адміністративне правопорушення Серія СЕ1 № 143325 від 08.04.2013 року (додаток №2) за відсутністю складу правопорушення.
5. Визнати дії тимчасово виконуючого обов’язки інспектора роти ДПС ВДАІ Донецького МУ сержанта міліції Агеенко Є.Г., такі як:
безпідставна зупинка мого транспортного засобу,
затримання мене приблизно на годину,
безпідставна перевірка документів,
складання протоколу про скоєння адміністративного правопорушення (серія ,№…),
безпідставні звинувачення у моєму відношенні у скоєнні адміністративного правопорушення ,
винесення постанови по справі про адміністративне правопорушення (серія ,№) та притягнення мене до адміністративної відповідальності за ч.6 ст. 121 КУпАП, – протиправними.
6. Стягнути з державного бюджету, на користь позивача,усі судові витрати , пов’язані із судовим процесом.
Додатки:
1. Копія протоколу про адміністративне правопорушення АВ2 № 250114 від 24.04.2013р. (1 арк.);
2. Копія постанови в справі про адміністративне правопорушення СЕ1 № 144472 від 24.04.2013 р. (1 арк.);
3. Копія довідки про купівлю мопеда від 02.10.2008р.;
4. Квитанція про сплату судового збору у розмірі 34.29грн;
5. Копія позовної заяви для відповідача з додатками (1 примірник, ___ арк.);
Дата ______.2013 р. Підпис ___________.
ПРАВОВОЙ ЛИКБЕЗ ДЛЯ ВОДИТЕЛЕЙ: ОТ СОСТАВЛЕНИЯ ПРОТОКОЛА ДО РАСПЛАТЫ ЗА ПРАВОНАРУШЕНИЕ
В первой части мы рассказывали, как вести себя водителю при встрече с гаишником: что нужно и чего не нужно говорить и делать, чего требовать от инспектора. Отдельно мы остановились на правилах оформления протокола об админправонарушении, ошибочное заполнение которого может сыграть на руку водителю. Сегодня поговорим о последствиях составленного протокола. Приговор не является окончательным Итак, инспектор решил, что вы «нарушили» и составил протокол. Его решение – не окончательный приговор и, как говорится, обжалованию подлежит. А обжаловать его нужно в любом случае, даже, если протокол подписан. Начнем с того, что ст. 268 КоАП предусмотрено право лица, привлекаемого к административной ответственности, на помощь юриста. На основании отсутствия адвоката в момент оформления протокола либо составления постановления уже можно его обжаловать. Сотрудник ГАИ обязан выдать на месте копию протокола, а если на месте выносится постановление об административном правонарушении — копию постановления. Необходимо проследить, чтобы данные совпадали с оригиналом протокола, включая данные самого гаишника, составившего протокол и/или постановление. Также обратите внимание на то, чтобы в незаполненных графах протокола стояли прочерки и в пояснении напишите: «Cвою вину не признаю и, согласно ст. 268 КоАП Украины, прошу отложить рассмотрение дела». Проблема заключается в том, что процедура рассмотрения дел об административных правонарушениях как-то очень просто и усеченно регламентируется законодательством. КоАП не предусматривает вообще никакой процедуры административного дознания или расследования. Статьей 254 КоАП предусматривается только составление протокола об административном правонарушении, ст. 257 — направление протокола органу или должностному лицу, которому надлежит рассмотреть дело. Статьями 276-282 регулируются рассмотрение дела этим должностным лицом или органом. Больше никаких этапов производства по делу закон не предусматривает. Трудно представить, почему законодатель ограничился этими нормами и не регламентировал процесс привлечения к административной ответственности более подробно. Возможно, это было логичным в далеком 1984 году, когда принимался Кодекс, и правонарушения считались достаточно незначительными и «дешевыми» по сравнению с уголовными преступлениями. Но сегодня, когда власть, наконец, поняла, что такое правонарушение как нарушение правил дорожного движения, является достаточно серьезным из-за последствий в виде ДТП и, не дай Бог, чьей-нибудь смерти, кроме значительного повышения штрафов, не мешало бы и усовершенствовать процедуру рассмотрения таких дел. КоАП же не содержит четких процессуальных механизмов для расследования и установления объективной истины по делу. Краткие сроки приводят к тому, что рассмотрение дела носит обычно весьма поверхностный характер, если только правонарушитель не занимает активную позицию. А для этого ему нужно знать следующее. Согласно действующей процедуре, дело об административном правонарушении рассматривается в пятнадцатидневный срок со дня получения органом (должностным лицом), правомочным рассматривать дело, протокола об административном правонарушении и других материалов дела. При чем срок, в течение которого этот орган получает протокол, КоАПом не установлен. Поэтому советуем уже на следующий день после составления протокола начинать процесс обжалования протокола. Жалуйся громче других, даже если грех жаловаться Частенько рассмотрение административных протоколов проходит за закрытыми дверями, и лицо, в отношении которого составлен протокол, знать не знает о том, что в отношении него кто-то что-то рассматривает. О том, что ему вменили штраф либо лишение прав, нарушитель узнает в день получения письма со вложенным постановлением об открытии исполнительного производства. Меж тем, анализ ст. 278 КоАП свидетельствует, что лицо должно быть надлежащим образом оповещено о времени и месте рассмотрении дела в административном порядке. По факту заседания должен вестись протокол. Процедура рассмотрения дел об админправонарушениях судами более или менее регламентирована КоАП в отличие от процедуры рассмотрения в административном порядке госорганами. По крайней мере, нормы, регламентирующие судебный порядок рассмотрения дела, указывают, что нарушитель приглашается в суд повесткой за три дня до судебного заседания. Рассмотрев дело об административном правонарушении, орган выносит постановление по делу, копия которого в течение трех дней вручается или высылается лицу, в отношении которого постановление вынесено. Статья 287 КоАП регламентирует порядок обжалования постановления по делу об административном правонарушении. Постановление ГАИ о наложении административного взыскания может быть обжаловано в вышестоящий орган. То есть постановление городского управления ГАИ МВД необходимо обжаловать начальнику областного управления. В городское управление ГАИ жалоба и подается. Обжаловать постановление можно и в прокуратуру, и в суд в порядке, предусмотренном Кодексом об административном судопроизводстве. Постановление же суда необходимо обжаловать в апелляционный суд. Жалоба может быть подана в течение десяти дней со дня получения копии постановления. Этот срок может быть возобновлен, если Вы докажете уважительность причин его пропуска. В течение этих же десяти дней постановление может быть опротестовано прокурором. Апелляционный суд рассматривает жалобу в течение двадцати дней, в административном порядке жалоба рассматривается в течении десяти дней. Обжаловать постановление в любом случае нужно, чтобы потянуть время. Так, в случае изменения постановления в части наложения взыскания суд не может его усилить. Постановление апелляционного суда вступает в силу немедленно после его вынесения, является окончательным и обжалованию не подлежит. После окончания производства по апелляционной жалобе дело в течении пяти дней направляется в местный суд, через который жалоба была подана. В течении трех дней копия постановления высылается сторонам процесса. Отмена постановления с закрытием дела об административном правонарушении влечет за собой возвращение взысканных денежных сумм, возмездно изъятых и конфискованных предметов, а также отмену других ограничений, связанных с этим постановлением. В случае невозможности возвращения предмета возвращается его стоимость. Кроме того, можно возместить и моральный вред. Согласно ЗУ «О порядке возмещения ущерба, причиненного гражданину незаконными действиями органов дознания, досудебного следствия, прокуратуры и суда» гражданину возмещается вред, нанесенный в результате незаконной конфискации имущества или незаконного наложения штрафа. Как оплатить штраф Штраф должен быть оплачен нарушителем не позднее пятнадцати дней со дня вручения ему постановления о наложении штрафа, а в случае обжалования или опротестования такого постановления — не позднее пятнадцати дней со дня уведомления об оставлении жалобы или протеста без удовлетворения. Оплатить штраф после вступления в силу постановления — настоящая проблема. В постановлении инспектора ГАИ не указаны реквизиты, по которым водитель должен платить. Чтобы их узнать, водитель должен зайти на сайт Госказначества, найти в соответствующем разделе реквизиты районного казначейства (http://www.treasury.gov.ua/main/uk/p.../article/95282), вписать их в квитанцию, после чего идти в кассу. Не успел – плати в двойном размере. В случае неуплаты правонарушителем штрафа в течение этого срока, постановление о наложении штрафа посылается в исполнительную службу для принудительного исполнения. Следует отметить, что постановление о наложении административного взыскания не подлежит выполнению, если оно не было обращено к принудительному исполнению в течение трех месяцев со дня вынесения. Однако практике почти неизвестны случаи, когда госорган либо суд не подавал исполнительный лист в исполнительную службу вовремя, из-за чего штраф «сгорал». Поэтому уповать на забывчивость чиновников не стоит. Многих водителей удивляет сумма штрафа, указанная в постановлении об открытии исполнительного производства, которое приходит им по почте спустя несколько месяцев после встречи с гаишником. Сумма эта удваивается, согласно ст. 308 КоАП. Так государство наказывает за нежелание выполнять постановление добровольно. Кроме того, не стоит забывать, что оплатить штраф нужно в течении семи дней после вынесения постановления об открытии исполнительного производства. По истечении этих семи дней нужно будет оплатить еще и исполнительный сбор – 10% от суммы штрафа. В любом случае, встретив на дороге гаишника, не пугайтесь сразу. Прав у водителя теоретически больше, чем у инспектора. Любое неправильное действие работника ГАИ нужно обжаловать. Знание процессуальных норм может способствовать полному освобождению от ответственности даже в случае нарушения водителем материальных норм. ПРОЦЕДУРА ОПЛАТА ШТРАФУ Херсонська область, Каховка, вул. Мелітопольська, 17 гаи
Цей розділ слід прочитати в тому випадку, коли ви згодні з обвинуваченнями співробітника ДАІ і тому не бачите сенсу оскаржувати його дії, а факт вчинення вами правопорушення запротокольований і відображений у Постанові про притягнення вас до адміністративної відповідальності та стягнення штрафу. Також приведена нижче інформація стане корисною, якщо суд відмовить вам у задоволенні прохання про оскарження Постанови. У таких випадках доведеться внести грошові кошти в скарбницю держави. Визначення із законодавства: «Штраф - грошове стягнення, що накладається на громадян і посадових осіб за адміністративні правопорушення у випадках і розмірі, встановлених Кодексом України про адміністративні правопорушення та іншими законами України.» Наши рекомендации |