Конкуренціяміжпривілейованимтаособливопривілейованимскладамизлочину,тобтоконкуренціянорм зпом’якшуючимиобставинами.

До цього виду конкуренції належить і конкуренція різних кримінально-правових норм, які передбачають відповідальність за різні види одного й того ж злочину, один з яких передбачає пом’якшуючі відповідальність обставини, а інший - ще більш пом’якшуючі (зокрема, ст. 116 КК України передбачає пом’якшуючі обставини навмисного вбивства, а ст. 118 КК України - ще більш пом’якшуючі обставини). Тож такий варіант вирішення цієї конкуренції - дії особи слід кваліфікувати за ст. 118 КК України, беручи до уваги більш м’яку санкцію норми. І це, безумовно, відповідає правилам кваліфікації. Так, п. 10 постанови ПВСУ №4 від 28 червня 1991 р. "Про практику застосування судами законодавства, яке забезпечує право на необхідну оборону від суспільно небезпечних посягань", зазначав: судам слід мати на увазі, що дії осіб, які вчинили вбивство чи заподіяли тяжкі тілесні ушкодження при перевищенні меж необхідної оборони й одночасно перебували в стані сильного душевного хвилювання, що раптово виникло, належить кваліфікувати, відповідно, за статтями 97, 104 КК України, тобто за більш м’яким законом, а не за статтями 95, 103 КК України [185]. Та при цьому нагадаємо, що 1 вересня 2001 р. набрав чинності новий КК України, який у ч. 4 ст. 36 зовсім по-іншому вирішує це питання: особа не підлягає кримінальній відповідальності, якщо через сильне душевне хвилювання, викликане суспільно небезпечним посяганням, вона не могла оцінити відповідність заподіяної нею шкоди небезпечності посягання чи обстановці захисту. Тож у такій ситуації особа не підлягає кримінальній відповідальності.

Взагалі таке співвідношення пом’якшуючих відповідальність обставин має вирішальне значення для кваліфікації злочинів. При конкуренції пом’якшуючих і ще більш пом’якшуючих відповідальність обставин перевагу (пріоритет) мають більш пом’якшуючі відповідальність обставини.

На підставі викладеного слід визначити такі загальні правилакваліфікаціїприконкуренціїкваліфікуючих абопом’якшуючихознакскладузлочину:

1) при конкуренції кваліфікованого й особливо кваліфікованого складів злочину слід застосовувати норму про особливо кваліфікований склад злочину;

2) при конкуренції привілейованого та особливо привілейованого складів злочину застосовуватися повинна норма про особливо привілейований склад злочину;

3) при конкуренції кваліфікованого і привілейованого складів злочину слід застосовувати норму про привілейований склад злочину.

Висновки

Конкуренція в кримінальному праві означає, що кілька статей (частин статей, пунктів статей) Особливої частини одночасно передбачають (охоплюють) діяння, яке підлягає кримінально-правовій кваліфікації.

Ознаки конкуренції статей кримінального закону:

1) вчинено одне діяння, яке підлягає кримінально-правовій кваліфікації;

2) це діяння підпадає під ознаки двох або більше статей (частин, пунктів статей) Особливої частини КК;

3) кожну з цих статей (частин, пунктів статей) Особливої частини КК потенційно може бути застосовано до діяння, яке підлягає кваліфікації (кожна з них „претендує” на застосування);

4) до діяння має бути застосовано лише одну зі статей (частин, пунктів статей) Особливої частини КК, оскільки інше означатиме порушення принципу недопустимості подвійного інкримінування;

5) норми, передбачені статтями, що конкурують (частинами, пунктами статей), частково збігаються за обсягом та змістом, тобто є взаємопов’язаними.

За характером взаємозв’язку між нормами, що конкурують, можна виділити основні види конкуренції кримінально-правових норм:

1) загального і спеціального – статей, які передбачають загальну і спеціальну норми;

2) спеціальних статей – кожна з яких передбачає спеціальні норми.

3) цілого і частини – між статтями, одна з яких передбачає все посягання, а інша – його частину;

За конкуренції одна з них (яка передбачає загальну норму) охоплює визначене коло діянь, а інша (про спеціальну норму) – частину цього кола тобто різновиди діянь, передбачених загальною нормою. Основне правило правозастосування при конкуренції загальної та спеціальної норм таке: у цих випадках потрібно застосовувати лише спеціальну норму.

Конкуренцію спеціальних статей можна визначити як ситуацію, коли вчинене одне діяння підпадає під ознаки двох (виділених з однієї загальної норми) статей, які не є між собою в підпорядкуванні ні за обсягом, ні за змістом але мають спільні ознаки, які можуть одночасно міститися у вчиненому.

Основними видами конкуренції статей, які передбачають спеціальні норми, та правилами їх вирішення є:

1. Про кваліфікований та особливо кваліфікований склади злочину. Пропонують таке правило її розв’язання: більш тяжка кваліфікуюча ознака поглинає менш тяжку; при конкуренції декількох частин статті, які передбачають кваліфікуючі обставини, потрібно застосовувати ту частину, яка передбачає найбільш небезпечні ознаки серед ознак конкретного випадку.

2. Про привілейований та особливо привілейований склади злочинів (за цієї ж умови). При цьому слід застосовувати норму про більш привілейований склад злочину.

3. Про привілейований та кваліфікований склади злочинів. Для цієї ситуації пропонують правило, згідно з яким застосовувати норму, що передбачає привілейований склад злочину.

Конкуренцію частини та цілого можна визначити як вид конкуренції кримінально-правових норм, при якому вчинений злочин підпадає під дію кількох статей Особливої частини КК, одна з яких охоплює все посягання, а інша (і) передбачає як самостійні злочини лише частини вчиненого суспільно небезпечного посягання.

Загальне правило для кваліфікації злочину при конкуренції частини і цілого: завжди потрібно застосовувати ту норму, яка найповніше охоплює всі фактичні ознаки вчиненого діяння. Вона має перевагу перед нормою, яка передбачає лише частину того, що вчинив злочинець.

Основними видами конкуренції статей, які передбачають норми про ціле та частину і правилами їх вирішення є:

1. Конкуренція статей про простий та складений склади злочинів. Правило кваліфікації у випадку, коли діяння одночасно передбачено і окремими статтями Особливої частини КК, і статтею, яка передбачає поєднання відповідних посягань, таке: скоєне потрібно кваліфікувати за статтею, що передбачає складений склад злочину. У випадку, коли вчинення посягання, передбаченого окремою статтею КК, виступає способом вчинення іншого (основного) злочину, скоєне кваліфікують за статтею про основний злочин за умови, що спосіб є менш небезпечним, ніж цей основний злочин.

2. Якщо спосіб є рівним за небезпекою чи більш небезпечним, ніж основний злочин, то скоєне кваліфікують за сукупністю відповідних статей Особливої частини КК.

3. Конкуренція статей про незакінчену злочинну діяльність та закінчений злочин. Готування до злочину, передбаченого однією статтею Особливої частини КК, може становити закінчений злочин, відповідальність за який встановлено іншою статтею КК. При цьому скоєне кваліфікують як готування до більш небезпечного злочину. Якщо ж закінчений злочин рівний за небезпекою чи більш небезпечний, ніж злочин, до якого вчинено готування, то скоєне потрібно кваліфікувати за сукупністю відповідних статей Особливої частини КК.

4. Конкуренція статей про співучасть у злочині та „самостійний” злочин. Співучасть у злочині, передбаченому однією статтею Особливої частини КК, інша стаття КК може передбачати як самостійний злочин. У такому випадку скоєне кваліфікують як співучасть у більш небезпечному злочині. Якщо співучасть є рівною за небезпекою чи більш небезпечною, ніж злочин, передбачений окремою статтею КК, то скоєне кваліфікують за сукупністю відповідних статей Особливої частини КК.