Змістовий модуль 2. організаційно-правові засади адміністративного судочинства.

1. Процесуальною складовою адміністративної юстиції є:

а) адміністративний процес;

б) адміністративна процедура;

в) адміністративне судочинство.

2. Завданням адміністративного судочинства є:

а) захист інтересів суспільства від порушень з боку фізичних чи юридичних осіб;

б) захист прав, свобод та інтересів державних органів, органів місцевого самоврядування;

в) захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів владних повноважень.

3. Принципом адміністративного судочинства є:

а) обов’язковість судових рішень;

б) об’єктивність судових наказів;

в) диференціація судового процессу.

4. Галузевим принципом адміністративного судочинства є:

а) принцип обов’язковості судового рішення;

б) принцип офіційного з‘ясування обставин у справі;

в) принцип диспозитивності.

5. Адміністративні справи розглядаються і вирішуються в окружному адміністративному суді та у місцевому загальному суді як адміністративному суді колегією у складі трьох суддів:

а) у разі відповідного клопотання однієї зі сторів;

б) з ініціативи судді в разі їх особливої складності;

в) за рішенням голови суду.

6. Перегляд судових рішень в адміністративних справах в апеляційному порядку здійснюється колегією у складі:

а) трьох суддів;

б) не менше трьох суддів;

в) не більше п’яти суддів.

7. Перегляд судових рішень в адміністративних справах у касаційному порядку здійснюється колегією у складі:

а) пяти суддів;

б) трьох суддів;

в) не менше трьох суддів.

8. Адміністративні справи, підсудні Вищому адміністративному суду України як суду першої інстанції, розглядаються і вирішуються колегією у складі:

а) п’яти суддів;

б) не менше трьох суддів;

в) не менше п'яти суддів.

9. Питання про відвід вирішується:

а) головою суду;

б) судом, що розглядає справу;

в) суддею, визначеним автоматизованою системою документообігу.

10. Здатність мати процесуальні права та обов'язки в адміністративному судочинстві це:

а) адміністративна процесуальна правоздатність;

б) адміністративна процесуальна дієздатність;

в) адміністративна процесуальна правосубєктність.

11. Сторонами в адміністративному процесі є:

а) заявник та заінтересована особа;

б) позивач та відповідач;

в) скаржник та суб’єкт оскарження.

12. Позивач має право змінити предмет або підставу позову:

а) в будь-який час до початку судового розгляду;

б) до початку судового засіданнґ;

в) до початку судового розгляду справи по суті.

13. Якщо позивач не згоден на його заміну іншою особою, то суд:

а) закриває провадження у справі;

б) залишає позовну заяву без розгляду;

в) повідомляє належного позивача про його право вступити у справу як третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору.

14. Не можуть бути представниками в суді:

а) особи, які маєть незняту і непогашену судимість;

б) іноземці та особи без громадянства;

в) працівники підрозділів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, крім випадків, коли вони діють як представники відповідних органів, що є стороною або третьою особою у справі, чи як законні представники сторони чи третьої особи.

15. Представник, який бере участь в адміністративному процесі на основі договору, має право оскаржити судове рішення, якщо:

а) таке право спеціально обумовлене у виданій йому довіреності;

б) довіреність не містить заборони, щодо вчинення такої процесуальної дії;

в) представник діє в інтересах суб’єкта владних повноважень.

16. Існують такі види підсудності:

а) предметна, територіальна, інстанційна;

б) інстанційна, місцева, регіональна;

в) загальнодержавна, територіальна, регіональна.

17. Інстанційна підсудність це:

а) підсудність, яка визначає компетенцію різних ланок судової системи з розгляду адміністративних справ по першій інстанції залежно від предмета спору або суб’єктного складу сторін спірних правовідносин;

б) підсудність, яка визначається повноваженнями окремих ланок судової системи на підставі виконуваних ними функції;

в) підсудність, яка розмежовує повноваження щодо розгляду адміністративними судами справ між однорідними адміністративними судами залежно від території, на яку поширюється їх діяльність.

18. До юрисдикції адміністративних судів належать:

а) спори фізичних та юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності;

б) корпоративні спори;

в) справи про накладення адміністративних стягнень.

19. Вимоги про відшкодування шкоди адміністративними судами:

а) не розглядаються;

б) розглядаються, якщо це визнане доцільним суддею;

в) розглядаються, якщо ці вимоги заявлені в одному провадженні з вимогою про вирішення публічно-правового спору.

20. Спори щодо позбавлення осіб членства в політичній партії:

а) підсудні адміністративним судам;

б) не підсудні адміністративним судам;

в) підсудні виключно Вищому адміністративному суду.

21. Адміністративні справи щодо примусового повернення в країну походження або третю країну та примусового видворення іноземців та осіб без громадянства за межі території України підсудні:

а) місцевим загальним судам як адміністративним судам;

б) окружним адміністративним судам;

в) Вищому адміністративному суду України.

22. Справу щодо оскарження особою наказу міністерства розглядає за суттю:

а) Вищий адміністративний суд України;

б) апеляційний адміністративний суд;

в) окружний адміністративний суд.

23. Справи щодо оскарження дій або бездіяльності посадових чи службових осіб місцевих органів виконавчої влади розглядає у першій інстанції:

а) місцевий загальний суд;

б) окружний адміністративний суд;

в) місцевий загальний або окружний адміністративний суд за вибором позивача.

24. Вищому адміністративному суду як суду першої інстанції підсудні справи щодо:

а) дострокового припинення повноважень народного депутата України;

б) скасування реєстрації кандидата на пост Президента України;

в) встановлення територіальною виборчою комісією результатів виборів.

25. Компетенція адміністративних судів не поширюється на:

а) спори щодо підтвердження обґрунтованості вжиття суб'єктами владних повноважень заходів реагування під час здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності;

б) спори щодо правовідносин, пов’язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму;

в) публічно-правові спори про накладення адміністративного стягнення.

26. Одночасно із технічним записом судового засідання секретарем судового засідання ведеться:

а) протокол судового засідання;

б) журнал судового засідання;

в) стенограма судового засідання.

27. До видів судових витрат належать:

а) витрати на правову допомогу;

б) витрати, пов’язані із відшкодуванням моральної шкоди учасникам процесу;

в) витрати на інформаційно-технічне забезпечення адміністративного процесу.

28. До судових витрат не відносяться:

а) судовий сбір;

б) витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу;

в) витрати, пов’язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судової експертизи.

29. Звільнення від сплати судових витрат можливе у випадках:

а) винесення судом відповідної ухвали, виходячи з майнового стану особи;

б) за наявності інвалідності, пенсійного посвідчення, студентського квитка;

в) за наявності депутатського посвідчення.

30. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлено строк:

а) один рік;

б) один місяць;

в) шість місяців.

31. Для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень з позовом про стягнення грошових сум, які ґрунтуються на рішеннях суб’єкта владних повноважень, встановлено строк:

а) 15 днів;

б) 10 днів;

в) 3 дні.

32. Ухвала суду за результатами розгляду клопотання про поновлення чи продовження строку може бути оскаржена у разі:

а) задоволення клопотання;

б) відмови в задоволенні клопотання;

в) у бідь-якому разі.

33. Наслідком пропущення строку звернення до суду є:

а) відмова у відкритті провадження;

б) закриття провадження;

в) залишення позову без розгляду.

34. Первинні докази це:

а) докази надаються першочергово;

б) докази одержані безпосередньо від джерела;

в) докази, що мають першочергове значення.

35. В адміністративному судочистнві належними вважаються докази, які:

а) одержані з належного джерела;

б) одержані з дотриманням закону;

в) містять інформацію щодо предмета доказування.

36. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи:

а) не беруться до уваги;

б) беруться до уваги за умови належного вмотивування судом;

в) беруться до уваги, але не можуть бути покладені в основу рішення.

37. Адміністративний суд вирішує спір:

а) на підставі доказів, поданих сторонами;

б) на підставі доказів, зібраних з власної ініціативи;

в) на підставі доказів, поданих як сторонами, так і зібраних з власної ініціативи.

38. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок доказування покладається на:

а) позивача, якщо він наполягає на своїх вимогах;

б) відповідача, якщо він заперечує проти позову;

в) обидві сторони.

49.Способом забезпечення доказів є:

а) допит свідків;

б) накладення арешту на грошові суми;

в) зупинення виконання рішення.

40. Додаткова експертиза проводиться:

а) з метою усунення сумнів у правильності висновків експерта;

б) коли висновок експерта є неясним;

в) якщо істотно порушені процесуальні норми, які регламентують порядок проведення експертизи.

41. Повторна експертиза призначається:

а) коли висновок експерта є необґрунтованим або таким, що суперечать іншим матеріалам справи або викликає сумніви в його правдивості;

б) за наявності порушень, які привели до обмеження прав осіб, які беруть участь у справі;

в) коли висновок первинної експертизи є незрозумілим.