Стаття 357. Викрадення, привласнення, вимагання документів, штампів, печаток, заволодіння ними шляхом шахрайства чи зловживання службовим становищем або їх пошкодження.

Предметом злочину, передбаченого частинами 1 і 2 ст. 357 КК, є:

а) офіційні документи, штампи, печатки; б) приватні документи, що знаходяться на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форми власності.

Документ - це належним чином оформлений матеріальний носій будь-якої інфор­мації (на папері, фото-, кіно-, аудіо-, відеоплівці), призначений для посвідчення юри­дично значимих фактів і подій.

На законодавчому рівні документ визначено як матеріальний носій, що містить інформацію, основними функціями якого є її збереження та передавання у часі та просторі (ст. 1 Закону України «Про інформацію» від 2 жовтня 1992 р. № 2657-ХІІ (ВВРУ. - 1992. - № 48. - Ст. 650), у редакції Закону № 2938-УІ від 13 січня 2011 р. (ВВРУ. - 2011. - № 32. - Ст. 313) із змінами до Закону № 5029-УІ від 3 липня 2012 р. (ОВУ. - 2012. - № 61. - Ст. 2471). Іншим носієм може бути, зокрема, оптичний диск (абз. 4 ст. 1 Закону України «Про обов’язковий примірник документів» від 9 квітня 1999 р. № 595-ХІУ (ВВРУ. - 1999. - № 22-23. - Ст. 199); станом на 12 січня 2012 р. (ВВРУ. - 2012. - № 39. - Ст. 465), пластикові картки («Порядок замовлення, видачі та обліку документів про освіту державного зразка», затверджений наказом МОН від 30 серпня 2001 р. № 615 (ОВУ. - 2001. - № 38. - Ст. 1748); із змінами, внесеними згідно з наказом МОН «Про інформаційно-виробничу систему інформаційного та документарного забезпечення установ та громадян України в галузі освіти (ІВС «ОСВІТА») від 10 грудня 2004 р. № 811 (ОВУ. - 2004. - № 8. - Ст. 512), електронні документи (ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний доку­ментообіг» від 22 травня 2003 р. № 851-ІУ (ВВРУ. - 2003. - № 36. - Ст. 275); із змі­нами, внесеними згідно із Законом від 31 травня 2005 № 2599-ІУ (ВВРУ. - 2005. - № 26. - Ст. 349).

Під електронним документом слід розуміти документ, інформація в якому зафік­сована у вигляді електронних даних, включаючи обов’язкові реквізити документа.

Печатка - це спеціальний металевий, гумовий, каучуковий, пластиковий чи дерев’ яний предмет (пристрій) з нарізними знаками для відтисків (відбитків) їх на сургучі, воску, папері тощо з метою надання документові достовірності, автентичнос­ті та юридичної сили.

Розрізняють державну, гербову, круглу, що прирівнюється до гербової, просту круглу і трикутну печатки (наприклад, печатки з Державним гербом виготовляються круглої форми. Усередині кола зображується Державний герб України, а по колу пе­чатки - назва міністерства чи іншого центрального органу державної виконавчої влади, потім назва підприємства, установи чи організації).

Штамп - це спеціальна форма-кліше, різновид печатки, переважно у вигляді прямокутника, що застосовується для отримання відбитків на папері та містить на поверхні рельєфне або заглиблене дзеркальне відображення тексту з назвою відпо­відного органу державної влади, підприємства, установи, організації, із зазначенням юридичної адреси, ідентифікаційних позначень (номер, код тощо) або інших відо­мостей.

Відбиток штампа (порівняно з печаткою), як правило, містить додаткову інформа­цію, зокрема поштову або електронну адресу, телефон, факс підприємства, установи, організації чи відповідної фізичної особи.

Про поняття офіційного документа див. примітку до ст. 358 КК у редакції Закону України від 7 квітня 2011 р. № 3207-УІ.

Офіційними є штампи і печатки, які належним чином виготовлені, видані як орга­нами державної влади, органами самоврядування, так і підприємствами, установами чи організаціями, незалежно від форми власності, організаційно-правової форми ді­яльності та відомчої приналежності останніх, у межах наданої їм законом компетен­ції, мають відповідні реквізити і перебувають в обігу.

Для кваліфікації не має значення форма документа: оригінал чи копія, якщо вона має таке ж доказове значення, як оригінал (нотаріально посвідчена копія трудової книжки, дублікат договору купівлі-продажу нерухомості).

Приватними документами є ті документи, які походять від приватних осіб (запо­віт, скарга, договір купівлі-продажу житла тощо) і засвідчують своїм змістом факти, що мають юридичне значення (акт, складений сусідами на підтвердження факту не- проживання одного із членів сім’ї мешканця квартири, що враховується при обчис­ленні розміру комунальних платежів).

Предметом даного злочину можуть бути визнані тільки ті приватні документи, що знаходяться у приміщеннях відповідних підприємств, установ чи організацій, або, хоча і поза цими приміщеннями, але у віданні службових осіб (наприклад, під час перебування їх у відрядженні). Викрадення, а також умисне знищення документів, які не знаходяться у державних або громадських підприємствах, в установах та організа­ціях, а отже, не є предметом злочину, передбаченого ст. 357 КК, не утворюють складу цього злочину (Ухвала колегії суддів судової палати з кримінальних справ ВСУ від 24 липня 2001 р.) (ВВСУ. - 2001. - № 6 (28). - С. 16-17).

З об’єктивної сторони злочин, передбачений ч. 1 ст. 357 КК, виражається в активних діях щодо предметів, зазначених у диспозиції, а саме у їх:

1) викраденні;

2) привласненні;

3) вимаганні;

4) заволодінні шляхом шахрайства чи зловживання особи своїм службовим становищем;

5) знищенні;

6) пошкодженні;

7) приховуванні.

Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. Обов’язковими ознаками суб’єктивної сторони є корисливий мотив або інші особисті інтереси (на­приклад, намір перешкодити укладенню договору, дезорганізувати роботу підпри­ємства, прагнення притягти до відповідальності осіб, у віданні яких знаходились документи, штампи, печатки і які відповідають за їх зберігання, перешкодити викрит­тю злочинця, знищити документ, щоб самому уникнути відповідальності за раніше вчинений злочин, тощо).

Суб’єкт злочину - приватна особа, яка досягла 16-річного віку. Вчинення за­значених дій службовою особою з використанням службового становища тягне за собою відповідальність за ст. 364 КК.