Порушення правил державної власності на тваринний світ (ст. 50 КУАП) та використання об’єктів полювання, і рибальства (ст. 85, 85-1 КУАП).

Порушення правил державної власності на тваринний світ

Порушення правил державної власності на тваринний світ регулюються ст. 50 КУАП України.

До об'єктів тваринного світу відносять ссавців, птахів, плазунів, земноводних, риб, членистоногих, молюсків та інших тварин у всьому їх видовому і популяційному різноманітті та на всіх стадіях розвитку, що пере­бувають у стані природної волі; частини диких тварин (роги, шкура тощо); продукти життєдіяльності диких тварин (мед, віск тощо); останки викопних тварин; нори, будиночки, лігвища, мурашники, боброві загати, інше житло та споруди тварин.

У ст. 5 Закону України «Про тваринний світ» зазначено, що об'єкти тваринного світу є державною власністю.

Предметом регу­лювання є відносини в галузі охорони і використання диких тварин, що живуть у стані природної волі на суші, у воді, атмосфері чи ґрунті, постійно або тимчасово населяють територію країни або віднесені до природних багатств континентального шельфу України. Охорона і використання сільськогосподарських та інших свійських тварин, що належать на праві колективної або при­ватної власності, регулюється іншими законодавчими актами. Тому і відповідальність за їх порушення встановлена іншими статтями КУАП (ст.ст. 89, 107, 154), а також іншими актами законодавства.

Загальне використання тваринного світу громадянами здій­снюється безкоштовно для задоволення життєво необхідних по­треб, але без вилучення об'єктів тваринного світу із природного середовища (за винятком аматорського і спортивного рибальства у водоймах загального користування). Також у порядку загального використання тваринного світу здійснюється користування ко­рисними властивостями життєдіяльності тварин. До спеціального використання належать усі види користування тваринним світом, до здійснюються з їх вилученням (добуванням, збиранням тощо) із природного середовища. Спеціальне використання тваринного світу здійснюється лише за спеціальними дозволами, які видаються в порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

Об'єкт правопорушення — суспільні відносини, що ви­никають під час реалізації права державної власності на тваринний світ, у тому числі під час здійснення повноважень із володіння, користування і розпорядження тваринним світом.

Об'єктивна сторона — дії, що у прямій або прихованій формі порушують право державної власності на тваринний світ.

Усі суб'єкти спеціального користування тваринного світу мають право здійснювати лише ті види користування, які їм дозволені. Користування без дозволу і користування об'єктами тваринного світу, не зазначеними в дозволі (наприклад, замість кабана, на відстріл якого дано дозвіл, убитий лось), а також користування тваринним світом не за тим призначенням, що зазначене в дозволі, або користування тваринами з вилученням їх із природного середовища. У той час як у дозволі зазначено, що користування має здійснюватися без вилучення, визнається порушенням статті 50 КУАП.

Суб'єкт правопорушення — громадяни і посадові особи, які користуються об'єктами тваринного світу.

Суб'єктивна сторона правопорушення полягає в умисному діянні.

Санкції: попередження або накладення штрафу з конфіскацією зазначеної продукції або без такої.

Порушення правил використання об’єктів тваринного світу (полювання, рибальства)

Порушення правил використання об’єктів тваринного світу (полювання, рибальства) регулюється ст. 85 КУАП України.

Основними нормативними актами в цій сфері є: Закони Украї­ни «Про тваринний світ» від 13.12.2001 р., «Про мисливське господарство і полювання» від 22.02.2000 р., а також ряд підзаконних нормативно-правових актів.

Об'єкт правопорушення — суспільні відносини, які складаються у сфері організації охорони, використання і відтво­рення тваринного світу, полювання і рибальства.

Полювання — вид спеціального використання тварин­ного світу шляхом добування мисливських тварин, які перебувають у природних умовах або утримуються в напіввільних умовах у ме­жах мисливських угідь.

Полювання — дії людини, спрямовані на вистежування, переслідування з метою добування (відстріл, відловлювання) мисливських тварин, які перебувають у природних умовах або утримуються в напіввільних умовах.

Мисливські тварини — дикі звірі та птахи, які можуть бути об'­єктами полювання.

Мисливські угіддя — ділянки суші і водного простору, на яких перебувають мисливські тварини і які можуть бути використані для ведення мисливського господарства.

Норма відстрілу — встановлена кількість мисливських тварин, дозволена для добування одним мисливцем за визначений строк полювання.

Право на полювання в межах певних для цього мисливських угідь мають громадяни України, що досягли 18-річного віку й одер­жали у встановленому порядку дозвіл на добування мисливських тварин та інші документи, які засвідчують право на полювання.

Полювання з використанням вогнепальної мисливської зброї дозволяється лише особам, які у встановленому порядку одержали дозвіл органу внутрішніх справ на право користування цією зброєю. До полювання прирівнюється:

§ перебування осіб у межах мисливських угідь, у тому числі на польових і лісових шляхах (крім шляхів загального користуван­ня), з будь-якою стрілецькою зброєю або з капканами чи іншими знаряддями добування звірів і птахів, або із собаками мисливських порід чи ловчими звірами і птахами, або із продукцією полювання;

§ перебування осіб на шляхах загального користування із продук­цією полювання або з будь-якою вогнепальною зброєю.

Документами на право полювання є:

1) посвідчення мисливця;

2) щорічна контрольна картка обліку добутої дичини і порушень правил полювання з позначкою про сплату державного мита;

3) до­звіл на добування мисливських тварин (ліцензія, картка відстрілу тощо);

4) відповідний дозвіл на право користування вогнепальною мисливською зброєю;

5) паспорт на собак мисливських порід, інших ловчих звірів і птахів із позначкою про допуск до полювання цього року у разі їх використання під час полювання.

Зазначені документи мисливець зобов'язаний мати під час здійснення полювання, транспортування або перенесення про­дукції полювання і пред'являти їх на вимогу осіб, уповноваже­них здійснювати контроль у галузі мисливського господарства і полювання.

Полювання може здійснюватися такими способами:

1) індиві­дуальне полювання;

2) колективне полювання;

3) колективне по­лювання із загоничами (облавне полювання).

Полювання може здійснюватися з використанням: мисливської вогнепальної зброї; собак мисливських порід, інших ловчих звірів і птахів (за наявності паспортів на них з допуском до полювання цього року); сіток і пасток для відловлювання тварин живцем; пасток для добування хутрових звірів з науковою метою і для переселення; вишок; запашних неотруйних приманок.

Полювання може здійснюватися з мисливською зброєю, що на­лежить іншій фізичній особі, лише в її присутності та за наявності в мисливця і власника зброї відповідних дозволів, виданих органом внутрішніх справ.

Полювання на парнокопитних тварин, лісову і кам'яну куницю, норку американську, тхора лісового, бобра, нутрію вільну, ондатру, бабака, білку здійснюється відповідно до лімітів, які затверджують­ся на мисливський сезон спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері охорони навколишнього природ­ного середовища за поданням спеціально уповноваженого централь­ного органу виконавчої влади у сфері мисливського господарства і полювання на підставі пропозицій користувачів мисливських угідь, погоджених із місцевими органами спеціально уповноваженого цен­трального органу виконавчої влади у галузі охорони навколишнього природного середовища в АР Крим, областях, містах Києві, Севастополі та місцевих органах спеціально уповнова­женого центрального органу виконавчої влади в галузі мисливського господарства і полювання.

Полювання на інших мисливських тварин регулюється нормами відстрілу, що встановлюються на мисливський сезон спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища разом зі спеці­ально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі мисливського господарства і полювання за поданням їхніх органів в АР Крим, областях, містах Києві й Севастополі.

Відповідно до Порядку здійснення аматорського і спортивного рибаль­ства, затвердженого 18.07.1998 р. Постановою Кабінету Міністрів України, рибогосподарських водоймах України (за винятком водойм, які перебувають у межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду, риборозплідних господарств, водойм, які мають обмеження щодо їх спеціального використання (питних, технічні тощо), а також водойм або їхніх ділянок, на яких лов (добування) водних живих ресурсів заборонений) дозволяється здійснення аматорського і спортивного рибальства всім громадянам України, іноземним громадянам, а також особам без громадянства.

Аматорське рибальство — лов (добування) водних живих ресурсів для особистих потреб знаряддями лову, передбаченими правилами аматорського і спортивного рибальства.

Спортивне рибальство — вид аматорського рибальства з уста­новленими певними вимогами щодо умов проведення спортивних змагань або кваліфікаційних нормативів.

На рибогосподарських водоймах (їхніх ділянках) загально­го користування аматорське і спортивне рибальство здійснюється безкоштовно.

Якщо водні живі ресурси зосереджені у певних місцях на рибо­господарських водоймах протягом тривалого часу, то аматорське і спортивне рибальство здійснюється за плату і за наявності дозволу на спеціальне використання водних живих ресурсів із застосуванням певних знарядь їх лову (добування) на окремих ділянках рибогосподарських водойм у визначений строк і з обов'язковим держанням правил рибальства і норм вилову.

Порядок внесення плати за спеціальне використання рибних та інших водних живих ресурсів затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 5.09.1996 р.

Об'єктивна сторона правопорушення виражається:

1) у полюванні без належного на те дозволу, у заборонених місцях, у заборонений час, забороне­ними знаряддями або способами, на заборонених для добування тварин;

2) у допуску собак у мисливські угіддя без спостереження;

3) у полюванні з порушенням установленого для певної території (регіону, мисливського господарства, обходу тощо) порядку здій­снення полювання, що не мало наслідком добування, знищення або поранення тварин, а також транспортування або перенесення добутих тварин або їхніх частин без позначки про цей факт в до­зволі на їх добування.

Повторне порушення правил полювання (полювання без належ­ного на те дозволу, у заборонених місцях, у заборонений час, заборо­неними знаряддями або способами, на заборонених для добування тварин) або таке, що мало як наслідок добування, знищення або по­ранення тварин, тягне відповідальність за санкцією, передбаченою ч. 2 статті 85 КУАП України.

Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого в ч. 3 статті 85 КУАП України, виражається в порушенні встановлених законо­давством правил рибальства.

Якщо порушення правил рибальства виражається в таких фор­мах:

1) рибальство із застосуванням вогнепальної зброї, електростру­му, вибухових або отруйних речовин, інших заборонених знарядь лову, промислових знарядь лову особами, які не мають дозволу на промисел;

2) вилов водних живих ресурсів у розмірах, які переви­щують установлені ліміти або встановлену правилами аматорського й спортивного рибальства добову норму вилову, то адміністративна відповідальність настає відповідно до санкції ч. 4 ст. 85 КУАП.

Об'єктивна сторона правопорушення, що міститься в ч. 5 ст. 85 КУАП, виражається в порушенні інших видів спеціального ви­користання об'єктів тваринного світу, які не зазначені в ч.ч. 1-4 статті 85 КУАП.

Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується на­явністю як умисною, так і необережної вини.

Суб'єкт правопорушення — загальний (осудна особа, яка досягла 16-річного віку), а також спеціальний суб'єкт — посадова особа.

Санкції: накладення штрафу з кон­фіскацією рушниць та інших знарядь і засобів вчинення право­порушення, які є приватною власністю порушника, та незаконно добутих об'єктів тваринного світу чи без такої або позбавлення права полювання.

Порушення правил рибальства — тягне за собою попередження або накладення штрафу з конфіска­цією знарядь і засобів вчинення правопорушення, які є приватною власністю порушника, та незаконно добутих водних живих ресурсів чи без такої.

Виготовлення та збут заборонених знарядь добування об’єктів тваринного або рослинного світу

Виготовлення та збут заборонених знарядь добування об’єктів тваринного або рослинного світу регулюється ст. 85-1 КУАП України.

Предметом цього правопорушення є заборонені знаряддя добу­вання об'єктів тваринного або рослинного світу, а також незаконно добута продукція.

Об'єктом правопорушення є суспільні відносини з захисту навколишнього рослинного і тваринного світу.

Об'єктивна сторона правопорушення виражається в діях із виготовлення і збуту знарядь добування об'єктів тваринного або рослинного світу, а також у збуванні незаконно добутої продукції.

Виготовлення заборонених знарядь добування об'єктів тва­ринного світу полягає в їх створенні, по-перше, із сировини або комплектуючих частин, по-друге, шляхом переробки інших зна­рядь, по-третє, шляхом ремонту, що відновлює якість знаряддя. Збування заборонених знарядь добування об'єктів тваринного світу полягає в передачі їх у постійне володіння і користування іншій осо­бі за винагороду (за гроші або послуги, в обмін на речі), за рахунок боргу або безкоштовно. Тимчасова передача зазначених предметів не є збуванням.

Збування незаконно добутої продукції полягає в передачі в по­стійне володіння і користування продукції, добутої в результаті порушення правил щодо охорони тваринного і рослинного світу.

Суб'єктивна сторона правопорушення. Із суб'єктивної сторони це правопорушення характеризується наявністю умисної вини.

Суб'єкт правопорушення — загальний (осудна особа, яка досягла 16-річного віку).

Санкції: накладення штрафу з конфіскацією цих знарядь, матеріалів та засобів для їх виготовлення.

Порушення вимог щодо охорони диких тварин (ст. 87, 88-1 КУАП), охорони тварин і рослин, занесених до Червоної книги України, зоологічних та ботанічних колекцій (ст. 42, 88-2, 90 КУАП).

Порушення вимог щодо охорони диких тварин

Порушення вимог щодо охорони середовища перебування і шляхів міграції, переселення, акліматизації та схрещування диких тварин регулюється ст. 87 КУАП України.

Одним із важливих заходів охорони тваринного світу є охо­рона середовища перебування тварин, умов їхнього розмноження і шляхів міграції, оскільки це ті самі умови, без яких не можуть існувати тварини. Згідно зі ст. 34 Закону України «Про тваринний світ» від 3.03.1993 р., підприємства, установи, організації та громадяни під час здійснення будь-якої діяльності, що впливає або може вплинути на стан тваринного світу, зобов'язані забезпечу­вати охорону середовища перебування, умов розмноження і шляхів міграції тварин.

Переселення тварин у нові місця перебування, акліматизація но­вих для фауни України видів тварин, а також заходи щодо схрещуван­ня диких тварин допускаються з науково-дослідною і господарською метою з урахуванням висновків відповідних наукових організацій з дозволу органів Міністерства екології та природних ресурсів України за узгодженням зі спеціально уповноваженими державними органа­ми в галузі ведення мисливського і рибного господарства.

Самовільне переселення, акліматизація і схрещування тварин забороняються і тягнуть відповідальність за ч. 1 статті 87 КУАП України.

Об'єкт правопорушення — суспільні відносини з охорони об'єктів тваринного світу і середовища пере­бування тварин.

Об'єктивна сторона правопорушення. Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 1 статті 87 КУАП України, полягає в порушенні вимог щодо охорони середовища перебу­вання і шляхів міграції, переселення, акліматизації і схрещування диких тварин, за умови, що порушення вимог щодо охорони середо­вища перебування і шляхів міграції диких тварин не спричинило погіршення середовища їх перебування і умов міграції, інакше відповідальність настає за ч. 2 статті 87 КУАП України.

Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 2 статті 87 КУАП України, виражається в бездіяльності, тобто невжитті заходів щодо запобігання загибелі тварин, і таких діях: погіршення середовища перебування диких тварин і умов міграції; добування диких тварин, що зазнали лиха.

Згідно зі ст. 42 Закону України «Про тваринний світ», особи, які користуються об'єктами тваринного світу, зобов'язані надати допомогу диким тваринам у разі виникнення стихійних лих і над­звичайних екологічних ситуацій, що загрожують існуванню тварин. Добування і використання диких тварин, що зазнали лиха, забороняється.

Суб'єктивна сторона правопорушення виражається у формі умислу або необережності.

Суб'єкт правопорушення — загальний і по­садові особи.

Санкції: накладення штрафу.

Порушення порядку обігу об’єктів тваринного або рослинного світу, правил утримання диких тварин

Порушення порядку придбання чи збуту об’єктів тваринного або рослинного світу, правил утримання диких тварин у неволі або а напіввільних умовах регулюється ст. 88-1 КУАП України.

Об'єкт правопорушення — суспільні відносини щодо встановленого порядку придбання або збуту тваринного і рослинного світу, а також правила утримання диких тварин у неволі або в напіввільних умовах.

Об'єктивна сторона правопорушень складається, по-перше, у діях (бездіяльності), що виражаються в порушенні порядку придбання або збуту об'єктів тваринного або рослинного світу; по-друге, ті ж дії, але вчинені щодо об'єктів тваринного або рослинного світу, які перебували в межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду; по-третє, в діях (бездіяльності), що виражаються в порушенні правил утримання диких тварин у неволі або в напіввільних умовах.

Підприємствам, установам, організаціям і громадянам дозволяється добування (придбання) диких тварин з метою утримання і розведення в неволі або напіввільних умовах для одержання продуктів їх життєдіяльності, за комерційним та іншим призначенням.

Правила добування (придбання) диких тварин із зазначеною метою установлюються Міністерством екології та природних ресурсів України. Ним же встановлюється перелік диких тварин, яких дозволено тримати і розводити у неволі або напіввільних умовах, і вимоги щодо умов утримання цих тварин.

Суб'єктивна сторона виражається у формі умислу чи необережності.

Суб'єктом правопорушення — громадяни і посадові особи.

Санкції: накладення штрафу з конфіскацією об'єктів тваринного або рослинного світу чи без такої.

Порушення правил створення, поповнення, зберігання, використання або державного обліку зоологічних, ботанічних колекцій та торгівля ними

Порушення правил створення, поповнення, зберігання, використання або державного обліку зоологічних, ботанічних колекцій та торгівля ними регулюються ст. 88-2 КУАП.

Предметом правопорушення є ботанічні та зоологічні колекції.

Зоологічні колекції — це живі колекції зоопарків, зоосадів, океанаріїв, а також колекції опудал, препаратів, частин і останків тварин. Зоологічні колекції, що становлять наукову, культурно-просвітню, навчально-виховну або естетичну цінність, підлягають державному обліку.

Ботанічні колекції — це колекції спеціально зібраних і засушених рослин і колекції живих рослин, вирощуваних у відкритому ґрунті й оранжереях.

Об'єкт правопорушення — суспільні відносини у сфері охорони зоологічних і ботанічних колекцій.

Об'єктивна сторона правопорушення виражається в порушенні правил створення, поповнення, зберігання, використання або державного обліку зоологічних і ботанічних колекцій, а також торгівлі цими колекціями. Створення, поповнення, зберігання, використання, відчуження і державний облік зоологічних колекцій, торгівля ними здійснюються за правилами, установленими Міністерством екології та природних ресурсів України.

Суб'єкт правопорушення —громадяни і посадові особи.

Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю умислу чи необережності.

Санкції: накладення штрафу з конфіскацією колекції або без такої.

Порушення вимог щодо охорони видів тварин і рослин, занесених до Червоної книги України

Порушення вимог щодо охорони видів тварин і рослин, занесених до Червоної книги України регулюється ст. 90КУАП України.

Предметом правопорушення є види тварин і рослин, які зане­сені до Червоної книги України. 7.02.2002 р. Верховна Рада України прийняла Закон «Про Червону книгу України».

Червона книга України — це офіційний державний документ, що містить перелік найрідкісніших і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тваринного і рослин­ного світу в межах території України, її континентального шельфу та виняткової (морської) економічної зони, а також узагальнені відомості про сучасний стан цих видів тваринного і рослинного світу і заходи щодо їх збереження та відтворення.

Залежно від стану і ступеня загрози зникнення видів тваринного і рослинного світу, які заносяться до Червоної книги, вони поділя­ються на такі категорії:

1) зниклі — види, щодо яких після кількаразових пошуків, проведених у типових місцевостях або в інших відомих можливих місцях поширення, відсутня інформація про їх наявність у природі;

2) зниклі в природі — види, які зникли в природі, але збереглися в спеціально створених умовах;

3) зникаючі — види, які перебувають під загрозою зникнення в природних умовах і збереження яких є малоймовірним, якщо буде тривати дія факторів, які негативно впливають на стан їх популяцій;

4) незахищені — види, які в найближчому майбутньому можуть бути віднесені до категорії зникаючих, якщо буде тривати дія факто­рів, які негативно впливають на стан їхніх популяцій;

5) найрідкісніші — види, які становлять невеликі популяції, що не належать до категорії зникаючих або незахищених, хоча їм також загрожує небезпека;

6) неоцінені — види, про які відомо, що вони можуть належати до категорії зникаючих, незахищених або найрідкісніших, але ще не віднесені до неї;

7) недостатньо відомі — види, які не можна віднести до жодної із зазначених категорій через відсутність необхідної повної та до­стовірної інформації.

Добування (збирання) видів тварин і рослин, занесених до Червоної книги України, їхніх гнізд, яєць, плодів, насіння, частин або продуктів цих тварин або рослин здійснюється у виняткових випадках лише з науковою і селекційною метою, у тому числі для розмноження і розведення в спеціально створених умовах з дозво­лу Міністерства охорони навколишнього природного середовища і ядерної безпеки.

Об'єкт правопорушення — суспільні відносини, що складаються у сфері охорони рідкісних видів тварин і рослин.

Об'єктивна сторона правопорушення виражається в:

§ діях (бездіяльності), що порушує умови перебування видів тварин і ви­рощування рослин;

§ незаконному вилученні із природного середовища рослин, занесених до Червоної книги;

§ невиконанні вимог наданих дозволів на вилучення із природного середовища;

§ здійсненні ін­ших видів використання тварин і рослин;

§ порушенні умов утримання тварин і рослин цих видів у ботанічних садах, дендроло­гічних і зоологічних парках, інших спеціально створених умовах, що призвело до їх загибелі.

Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується умисною і необереж­ною виною.

Суб'єкт правопорушення — загальний і по­садові особи.

Санкції: накладення штрафу з кон­фіскацією незаконно добутого.

Незаконний експорт та імпорт об’єктів тваринного і рослинного світу (ст. 88 КУАП). Порушення правил охорони та використання природно-заповідного фонду (ст. 91 КУАП). Жорстоке поводження з тваринами (ст. 89 КУАП).

Незаконний експорт та імпорт об’єктів тваринного і рослинного світу

Незаконне вивезення з України і ввезення на її територію об’єктів тваринного і рослинного світу регулюється ст. 88 КУАП України.

Предметом правопорушення є об'єкти тваринного і рослинного світу, ввезення і вивезення яких заборонене чинним законодавством України, а також об'єкти тваринного і рослинного світу, занесені до Червоної книги України.

Ввезення в Україну й вивезення за її межі об'єктів тваринно­го і рослинного світу здійснюються за правилами, установленими Міністерством екології та природних ресурсів України.

Об'єкт правопорушення — суспільні відносини щодо вста­новленого порядку переміщення об'єктів тваринного і рослинного світу через митницю України.

Об'єктивна сторона правопорушення. Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 1 статті 88 КУАП України, полягає в незаконному вивозі чи ввозі на територію України об'єктів тваринного і рослинного світу.

Переміщення об'єктів тваринного і рослинного світу в межах України та за її межі охоплює будь-які дії щодо їх ввезення чи вивезення через митний кордон і може бути здійснене у вигляді контрабанди повз або із прихован­ням від митного контролю, з обманним використанням докумен­тів, недекларуванням або недостовірним декларуванням, або без спеціального дозволу на ввезення (вивезення) такого роду об'єктів.

Частина 2 статті 88 КУАП України передбачає ті ж дії, але вчинені щодо видів тварин і рослин, занесених до Червоної книги України або охорона і використання котрих регулюються відповідними міжнародними договорами.

Суб'єктивна сторона правопорушення — умисна і необережна вина.

Суб'єкт правопорушення — загальний і по­садові особи.

Санкції: накладення штрафу з конфіскацією цих об'єктів або без такої.

Порушення правил охорони і використання територій та об’єктів природно-заповідного фонду

Порушення правил охорони та використання територій та об’єктів природно-заповідного фонду регулюється ст. 91 КУАП.

Об'єкт правопорушення — суспільні відносини з охорони та використання територій та об'єктів природно-заповідного фонду.

Природно-заповідний фонд України — це ділянки суші й вод­ного простору, природні комплекси і об'єкти, які мають особливу екологічну, наукову, естетичну і народногосподарську цінність та призначені для збереження природного розмаїття, генофонду ви­дів тварин і рослин, підтримки загального екологічного балансу і фонового моніторингу навколишнього природного середовища.

Такі ділянки вилучаються з господарського використання повністю або частково й оголошуються територією або об'єктом природно-заповідного фонду України (державні заповідники, природні на­ціональні парки, заказники, пам'ятки природи, ботанічні сади, дендрологічні чи зоологічні парки й ін.).

Заповідник — виділена у встановленому порядку ділянка землі або водного простору, у межах якої весь природний комплекс повністю вилучений з господарського використання і перебуває під охороною держави. У складі заповідника, як правило, перебувають унікальні природні об'єкти, що представляють виняткову наукову або культурну цінність — типові або рідкі ландшафти, співтовариства рослинних і тваринних організмів, рідкі геологічні утворення, реліктові чи інші, які потребують спеціальної охорони, рослини та тварини.

Заказник — виділена в установленому порядку ділянка землі або водного простору, у межах якої обмежуються природокористування й інші види діяльності людини. На відміну від заповідників, у за­казнику під охорону беруться окремі види рослинних і тваринних організмів або їх співтовариства, лісові або степові ділянки, водні об'єкти, долини, скелі, печери й ін.

Природний національний парк — природна територія, яка охо­роняється, є досить великою ділянкою типового або унікального природного ландшафту, яка відносно мало уражена виробничою діяльністю людини, має особливу естетичну цінність. Основне за­вдання національних парків — забезпечення збереження рельєфу місцевості, рослинного і тваринного світу, унікальних природних об'єктів і організація на цій території відпочинку населення.

Ботанічний сад — це науково-дослідна, навчально-допоміжна, культурно-освітня установа. В основі ботанічного саду перебувають колекції живих рослин, які вирощуються у відкритих ґрунтах і оранжереях.

Зоологічний парк (зоопарк) — науково-просвітня установа, де тримають у неволі (у клітках, вольєрах) або напіввільно (на більших обгороджених площах) диких тварин з метою їх демонстрування, вивчення, збереження відтворення.

Дендрологічний парк — ділянка території, де на відкритому ґрунті культивуються деревні рослини (дерева, чагарники, ліани), розташовані за систематичними, географічними, екологічними, де­коративними й іншими ознаками. Вони мають наукове, навчальне, культосвітнє або дослідно-виробниче призначення.

Об'єктивна сторона правопорушення виражається в діях у вигляді здійснення в межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду, їхніх охоронних зон забороненої господарської або іншої діяльності; порушення інших вимог режиму цих територій та об'єктів; самовільної зміни їхніх меж; або бездіяльності не­вжитті заходів для запобігання та ліквідації негативних наслідків аварій.

Порядок і умови користування заповідною територією, залеж­но від її наукової та природної цінності, визначаються в положенні про кожний вид заповідника.

Суб'єктивна сторона правопорушення. Із суб'єктивної сторони ці проступки можуть відбуватися умисно або з необережності.

Суб'єкт правопорушення — загальний, а також по­садові особи.

Санкції: накладення штрафу з конфіскацією знарядь і засобів вчинення правопорушення та незаконно добутих природних ресурсів чи без такої.

Жорстоке поводження з тваринами

Жорстоке поводження з тваринами регулюється ст. 89КУАП України.

Правопорушення, передбачені статтею 89КУАП, завда­ють фізичної шкоди тваринам і великої моральної шкоди населенню. Тому вони становлять серйозну громадську небезпеку.

Об'єкт правопорушення — суспільні відносини у сфері охорони тваринного світу. Причому це стосується як тварин, що перебувають у стані природної волі, так і тварин, що перебувають у зоологічних колекціях, зоосадах, а також на сільськогосподарських і свійських тваринах.

Об'єктивна сторона правопорушення виражається в діях, сполучених із жорстоким поводженням із тваринами. Катування може виражатися в різних формах (побиття, тривале залишення без їжі тощо). Такі дії можуть мати як систематичний, так і разовий характер.

За жорстоке ставлення до тварин винні притягаються до відповідальності, якщо дії правопорушника спричинили загибель або каліцтво тварини.

Суб'єктивна сторона правопорушення. Зазначені правопорушення вчиняються умовно.

Суб'єкт правопорушення —загальний(осудна особа, яка досягла 16-річного віку).

Санкції: накладення штрафу.

6. Порушення порядку обігу мікроорганізмів, біологічно активних речовин та інших продуктів біотехнологій (ст. 90-1 КУАП)

Невиконання правил і норм у процесі створення, виробництва, зберігання, транспортування, використання, знешкодження мікроорганізмів, біологічно активних речовин та інших продуктів біотехнологій регулюється ст. 90-1 КУАП України.

Об'єкт правопорушення — суспільні відносини щодо встановленого порядку охорони навколишнього природного се­редовища і суспільні відносини, що складаються у сфері охорони мікроорганізмів, біологічно активних речовин та інших продуктів біотехнології.

Мікроорганізми (мікроби) — це дрібні, переважно одноклі­тинні організми, помітні лише в мікроскоп: бактерії, мікроскопічні гриби, водорості, найпростіші, віруси.

Біотехнологія — це сукупність промислових методів, що ви­користовують живі організми і біологічні процеси для виробництва цінних для господарства продуктів. До біологічно активних речовин належать різні гормональні препарати та інші речовини, одержувані за допомогою методів генної інженерії, культури тваринних і рослинних клітин.

Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 1 статті 90-1 КУАП України виражається в бездіяльності, тобто в невиконанні правил і норм у процесі створення нових штамів мікроорганізмів, біологічно активних речовин та інших продуктів біотехнологій.

Штам — це чиста культура мікроорганізмів одного виду, у якої вивчені мор­фологічні та фізіологічні особливості.

Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 2 статті 90-1 КУАП України, виражена в діях (бездіяльності), що порушують правила і норми екологічної безпеки в процесі виробництва, збері­гання, транспортування, використання, знешкодження, ліквіда­ції, захоронення мікроорганізмів, біологічно активних речовин та інших продуктів.

Правила і норми в процесі створення, виробництва, зберігання, транспортування, використання, знешкодження, ліквідації мікро­організмів установлюються відповідно до чинного законодавства України компетентними державними органами.

Суб'єктивна сторона правопорушення полягає в наявності умислу або необережності.

Суб'єкт правопорушення — загальний і по­садові особи.

Санкції: накладення штрафу.