Реалізація права власності на житло
Власник жилого приміщення здійснює права володіння, користування, розпорядження жилим приміщенням, що належить йому на праві власності відповідно до його призначення і меж використання.
Власник жилого приміщення має право надати у володіння та користування жиле приміщення на підставі договору найму, договору безоплатного користування або на інших підставах. Цивільний кодекс України передбачає можливість утримання житла юридичною особою, але за умови його цільового використання.
Власник жилого приміщення несе тягар утримання жилого приміщення квартири, будинку і загального майна власників приміщень у багатоквартирному жилому будинку. Власник кімнати в комунальній квартирі зобов'язаний утримувати загальне майно в комунальній квартирі.
Члени сім'ї власника жилого приміщення мають право користування конкретним жилим приміщенням нарівні з власником, якщо інше не було встановлено угодою між членами сім'ї і власником за шлюбним контрактом. Члени сім'ї зобов'язані використовувати житло за призначенням, забезпечувати його схоронність.
У випадку припинення сімейних відносин із власником жилого приміщення право користування жилим приміщенням за колишнім членом сім'ї власника не зберігається.
Якщо у колишнього члена сім'ї власника жилого приміщення відсутні підстави придбання або здійснення права користування іншим жилим приміщенням, а також якщо майновий стан колишнього члена сім'ї не дозволяє йому забезпечити себе іншим житлом, то право користування житлом має бути збережене за колишнім членом сім'ї на певний строк за рішенням суду. При цьому суд може зобов'язати власника та інших членів його сім'ї забезпечити житлом членів його сім'ї, на користь яких власник виконує аліментні зобов'язання.
Право користування житлом колишнього члена сім'ї припиняється одночасно із припиненням права власності на це жиле приміщення.
Відповідно до ст. 814 Цивільного кодексу України у разі зміни власника житла, переданого у найм, до нового власника переходять права та обов'язки наймодавця на законних підставах, наприклад за договором купівлі-продажу, міни, дарування, спадщини.
Користування приватизованою квартирою, приватним будинком здійснюється громадянами на основі приватної власності. Квартири (кімнати) жилих будинків, що перебувають у державній і комунальній власності, можуть надаватися громадянам у користування на підставі договорів комерційного найму (оренди).
Основою забезпеченості та гарантованості житлових прав власника житла є право приватної власності на нього. Термін «власність» поширюється на всі «безумовні» права, яких може набувати особа у приватному і публічному порядках. їх можна набути різними шляхами, серед яких найпоширенішим є будівництво, купівля (викуп) або отримання будинку у власність у процесі приватизації, спадкування. Цивільний кодекс України передбачає можливості придбання жилого будинку цивільно-правовими зобов'язаннями. Існують різні способи придбання будинків у приватну власність, які прямо кореспондують із способами і припинення права власності на них.
Зміст права власності розкривається через наявність прав та обов'язків у сторін. Стаття 322 ЦК України визначає зобов'язання власника утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом, тому утримання та ремонт переданого у власність жилого приміщення здійснюються власниками з обов'язковим додержанням єдиних правил та норм експлуатації, ремонту житлового фонду за рахунок коштів власника. Капітальний ремонт жилого будинку, квартири з переобладнанням або переплануванням приміщень повинен обов'язково здійснюватися з дозволу відповідної місцевої ради.
Відповідно до статей 383, 814 Цивільного кодексу України члени сім'ї власника, що проживають у належному йому жилому приміщенні, мають право користуватися ним, а при зміні власника мають право користуватися ним на умовах найму. Йдеться про норму, за якою перехід права власності на житло не є підставою для припинення права користування житлом членами сім'ї власника.