Права й обов'язки Комітента
3.1. Комітент зобов'язується не пізніше___ днів з моменту укладення цього Договору передати Комісіонерові товар на суму _______________________________ згідно з Додатком.
3.2. Передачу здійснити на складі Комісіонера за адресою_______________. Узяти на себе транспортні витрати.
3.3. Забезпечити Комісіонера технічними та іншими матеріалами, необхідними для укладення зовнішньоторговельного контракту купівлі-продажу з покупцем.
3.4. Прийняти від Комісіонера звіт, розглянути і затвердити його протягом _______ днів.
3.5. Відшкодувати Комісіонерові понесені ним витрати, які були необхідні для виконання доручення Комітента, а саме: мито, митні збори, комісійну винагороду біржі за продаж валюти, транспортні та вантажно-розвантажувальні витрати. Витрати відшкодовуються Відповідно до поданих підтвердних документів.
3.6. Комітент має право в будь-який момент скасувати дане ним Комісіонерові доручення у цілому або в його частині. У цьому випадку товари, щодо яких не укладені договори про продаж, повертаються Комісіонером протягом ______ днів після отримання відповідного повідомлення від Комітента. Повернення здійснюється за рахунок Комітента.
Винагорода Комісіонера
4.1. За виконання послуг з продажу товарів Комітент зобов'язується сплатити Комісіонерові комісійну винагороду в розмірі ____ % ціни, узгодженої Сторонами в додатку до цього договору.
4.2. У випадку якщо Комісіонер забезпечить продаж товарів на більш вигідних для Комітента умовах, що узгоджено Сторонами в Додатку, Комітент як додаткову винагороду виплачує Комісіонерові __ % отриманої вигоди.
4.3. Винагорода Комісіонеру виплачується шляхом утримання належних останньому сум із грошових коштів у національній валюті, перерахованих Покупцем Комісіонерові за продаж товару Комітента.
4.4. Комісіонер має право після затвердження звіту Комітентом утримати належні йому суми на відшкодування витрат із вартості проданих товарів Комітента.
Відповідальність сторін
5.1. За невиконання або неналежне виконання обов'язків за договором Сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством.
5.2. У разі невиконання контракту купівлі-продажу з вини Комітента останній виплачує Комісіонерові належну йому винагороду і компенсує понесені витрати.
5.3. У разі невиконання контракту купівлі-продажу з вини Комісіонера він сплачує Комітентові штраф у розмірі __ % су ми контракту.
5.4. За прострочення розрахунків Комісіонера з Комітентом Комісіонер сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
5.5. Сторони не несуть відповідальність, передбачену цим Договором, якщо неможливість виконання ними своїх зобов'язань настала через обставини, що не залежать від волі Сторін і знаходяться поза їх компетенцією.
Порядок розв'язання спорів
6.1. Усі спори між Сторонами, за якими не була досягнута згода, розв'язуються відповідно до законодавства України в арбітражному суді.
Дія договору
7.1. Договір набуває чинності з дня його укладення і дієз «_____»_______________г. по «_____»_______________г.
7.2. Зміни до Договору можуть бути внесені додатковою угодою Сторін.
Юридичні адреси, банківські реквізити і підписи Сторін
| ________________________________________________________________ | ________________________________________________________________ |
Практичне завдання.
Громадянин Петров А.С. 15 травня 2002 року мав намір купити у кіоску приватного підприємця Іванов І.В. каву, вироблену в Німеччині за 10 грн. Прийшовши 16 травня 2002 року Іванов І.В. побачив, що кава реалізовувалася вже за новою ціною – 18 гривень. Ціна була написана на ціннику олівцем рядом зі старою ціною, яка була закреслена. Іванов І.В. пояснив, що була проведена переоцінка товара у зв’язку з інфляцією. Петров А.С. попрохав у Іванова І.В. документи на товар з його ціною та сертифікати якості. Іванов І.В. відмовив у наданні таких документів, посилаючись на те, що вони зберігаються у нього вдома. Після чого Петров А.С. попрохав надати йому книгу відгуків і пропозицій для написання скарги, але Іванов І.В. відмовив, посилаючись на те, що ведення відповідної книги стосовно приватних підприємців не передбачено.
1. Чи обгрунтовані вимоги громадянина Петрова А.С.?
2. Чи були порушені права Петрова А.С. відмовою у задоволенні його вимог?
3. В якому порядку Петров А.С. може захистити порушені ним права.
За відсутність первинних документів (накладних, товарно-транспортних накладних, прибутково-видаткових накладних, рахунків-фактур) підприємця Іванова І. В. не можуть оштрафувати за ст. 155 Кодексу України «Про адміністративні правопорушення» як за порушення правил торгівлі. А от за відсутності документів, що підтверджують якість, ціну і безпеку товарів, що реалізуються, уникнути відповідальності, передбаченої ст. 23 Закону «Про захист прав споживачів», судячи з усього, навряд чи вдасться.
Звичайно, можна зауважити, що в діяльності приватного підприємця набагато цікавішими є документи, що підтверджують його підприємницькі витрати, – чеки, рахунки, платіжні доручення тощо (і то великою мірою це стосується переважно підприємців, які перебувають на загальній системі оподаткування, сплачують податок з доходів від підприємницької діяльності), а також документи, що підтверджують доходи (виручку) підприємця (для контролю її розміру). На перший погляд, з цього можна дійти такого висновку: оскільки обов'язку мати в наявності документи, що підтверджують оприбуткування товарів, для приватного підприємця не передбачено, то й мати такі документи приватний підприємець не повинен.
Інакше кажучи, навіть якщо на товар немає документів, не можна говорити, що цей товар підприємцю не належить. Але для того, щоб не було проблем із перевіряючими, ситуації, коли на товар узагалі немає документів, приватному підприємцю краще не допускати.
ВИСНОВОК
Таким чином, діяльність суб'єктів підприємництва у сфері торгівлі регламентується значним масивом нормативних актів: ЦК України та ГК України, Законами України "Про захист прав споживачів", "Про споживчу кооперацію", "Про забезпечення сапі гарного й епідеміологічного благополуччя населення", "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності", "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування і послуг" та ін.
Чинне законодавство дозволяє здійснювати торговельну діяльність у різних організаційно-правових формах. Сфера торгівлі складається з безлічі організацій, що займаються переміщенням товарів і послуг з місць їх виробництва до місць використовування.
Роздрібна торгівля - це будь-яка діяльність по продажу товарів або послуг безпосередньо кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використовування. Роздрібний торговець ухвалює рішення про вибір цільового ринку, про товарний асортимент і комплекс послуг, про політику цін, стимулювання і місце розміщення підприємства. Роздрібним торговцям необхідно знаходити шляхи підвищення професійного рівня управління власною діяльністю і її продуктивності.
Оптова торгівля включає будь-яку діяльність по продажу товарів або послуг тим, хто придбаває їх з метою перепродажу або професійного використовування. Оптові торговці допомагають виробникам ефективно доставляти товари безлічі роздрібних торгових підприємств і промисловим споживачам в будь-якій частині країни. Оптовики виконують багато різних функцій, включаючи діяльність по збуту і стимулюванню, закупівлі і формування товарного асортименту, розбиття крупних партій товару на дрібні, складування, транспортування, фінансування, ухвалення ризику, надання інформації про ринок і послуг з управління і послуг консультантів.
До суб'єктів торговельної діяльності крім загальних вимог, що встановленні чинним законодавством стосовно всіх суб'єктів підприємницької діяльності, встановлюються особливі вимоги, що стосуються місця і правил здійснення торговельної діяльності. Законодавством з питань торгівлі визначені також вимоги до устаткування і оснащення торговельних місць, оформлення вивісок, приміщень, необхідної інформації для покупців, до режиму роботи підприємства, а також встановленні вимоги щодо дотримання прав і інтересів споживачів, санітарних правил, порядку введення облікових документів, спеціальних вимог до торгівлі окремими видами товарів тощо.
Важливим у сфері публічних відносин суб'єктів торговельної діяльності є дотримання ними вимог щодо обліку розрахункових операцій, яким визнається встановлена законодавством сукупність вимог до суб'єктів торговельної діяльності щодо організаційно-технічних засобів та способів відображення розрахункових операцій за торговельними угодами.
Відповідно до ст.386 ЦК України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується виконати від імені і за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії.
Відповідно до ст.386 ЦК України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується виконати від імені і за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії.
На підставі договору доручення довіритель, як правило, видає повіреному довіреність і тим самим легалізує повіреного як представника перед третіми особами. Довіреність відтворює повноваження повіреного, визначене умовами договору доручення. Довіреність може охоплювати лише частину юридичних дій, обумовлених у договорі доручення.
За договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за винагороду вчинити одну або кілька угод від свого імені за рахунок комітента.
Подібність договору доручення та договору комісії полягає в тому, що і в договорі доручення є третя особа, а також у тому, що на підставі цих договорів одна сторона (повірений чи комісіонер) укладає угоди в інтересах другої сторони (довірителя чи комітента). Але між ними існують і істотні відмінності.
Так, за договором комісії комісіонер укладає угоди від свого імені, а за договором доручення повірений виступає від імені довірителя. У комісіонера виникають права та обов'язки щодо третьої особи, повірений же ніяких прав та обов'язків за укладеними угодами не набуває. Договір комісії зумовлює виникнення двох правовідносин: між комісіонером і комітентом, комісіонером і третіми особами. За договором доручення ніяких правовідносин між повіреним і третіми особами не виникає, вони існують лише між довірителем і третіми особами.
ЛІТЕРАТУРА
1. Конституция України. - К., 2001. - 48 с.
2. Хозяйственный кодекс Украины.- X.: ООО "Одиссей", 2004.- 232 с.
3. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 р. (вступив в дію з 1 січня 2004 р.)// ВВР.- 2003.- №42-44.- Ст. 356.
4. Інструкція про порядок позначення роздрібних цін на товари народного споживання в підприємствах роздрібної торгівлі та громадського харчування. Затверджено наказом Міністерства зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України від 04.01.97 N 2.
5. Інструкція про Книгу відгуків і пропозицій на підприємствах роздрібної торгівлі та громадського харчування Затверджено наказом Міністерства зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України від 24.06.96 N 349.
6. Порядок провадження торговельної діяльності та правила торговельного обслуговування населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 15 червня 2006 р. N 833.
7. Саниахметова H.A. Предпринимательское право (хозяйственное) право Украины: Учебное пособие.- X.: Одиссей, 2004.- 800с.
8. Хозяйственное право Украины: Учебник/ Под ред. A.C. Васильева.-X., 2005.- 464 с.
9. Харитонов Е.О., Саниахметов H.A. Гражданское право Украины: Учебник.- X.: ООО «Одиссей», 2004.- 960 с.
10. Попов А.А. Торговое право – Х.:Каравелла ,2005 .с.140.
11. Инструкция по заполнению форм государственных статистических наблюдений по торговой сети и сети ресторанного хозяйства ,утвержденная приказом Госкомстата Украины от 24.10.2005 г.№327.
12. Порядок занятия торговой деятельностью и правила торгового обслуживания населения ,утвержденные Постановлением КМУ от02.02.95 г.№108.
13. Порядок провадження торговельної діяльності та правила торговельного обслуговування населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 15 червня 2006р. N 833.
14. Хозяйственное право Украины: Учебник/ Под ред. A.C. Васильева,- X., 2005.- С. 307.