Завдання для самостійної роботи

Тема 1. Сімейне право: проблеми теорії та практики

Рекомендована кількість годин - 8 годин.

Методичні вказівки.

При визначенні місця сімейного законодавства у системі права необхідно насамперед враховувати особливості традиції приватного права в Україні, які полягають у співіснуванні і одночасному впливі в Україні Західної і Східної традицій приватного права. Це зумовило особливість українського цивільного права, яке полягає в тому, що інститути речового і зобов'язального права мають основою принципові положен­ня римського права (як правило, в німецькій інтерпретації), в той час як сімейне і частково спадкове право тяжіють до Східної традиції. Ця особливість повинна бути врахована і у процесі правотворчості, і при тлумаченні та застосуванні норм цивільного права. Поки що цей чинник враховується недостатньо. У ре­зультаті, наприклад, через дискусії стосовно місця сімейного права у системі українського права, співвідношення ЦК і СК створюються додаткові перешкоди комплексному оновленню цивільного законодавства.

Для правознавства багатьох країн, що належали до так званої «соціалістичної» системи права, характерним було намагання виділити сімейне законодавство в окрему галузь, з прагненням надати останньому в перспективі статусу не складових частин права приватного, а самостійних галузей національного права. В Україні поділ права на приватне і публічне, а також віднесення сімейних відносин до сфери цивільно-правового регулювання досі залишається предметом дискусій.

У процесі вивчення даної теми слід звернути увагу, насамперед на питання про місце сімейного права в системі права України належить до числа найбільш дискусійних. Особливої актуальності це питання набрало в умовах проведеної кодифікації цивільного та сімейного законодавства. Радянська правова доктрина вважала, що сімейне право, створюючи єдину і чітку систему, входить в якості складової самостійної галузі в загальну систему права. У сучасній юридичній літературі склалося два основних підходи щодо місця сімейного права в системі права і, відповідно, щодо галузевої приналежності відносин, які виникають між членами сім’ї: 1) сімейне право є підгалуззю цивільного права і, відповідно, сімейні правовідносини є різновидом цивільних; 2) сімейне право є самостійною галуззю права.

Слід враховувати, що відповідно до ч. 9 ст. 7 СК України сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Отже, одним із принципів новітнього сімейного права є регулювання сімейних відносин відповідно до моральних засад суспільства. Згідно зі ст. 1 Закону України від 20.11.2003 р. № 1296-IV «Про захист суспільної моралі» суспільна мораль – система етичних норм, правил поведінки, що склалися у суспільстві на основі традиційних духовних і культурних цінностей, уявлень про добро, честь, гідність, громадський обов’язок, совість, справедливість.

Крім того, згідно з ч. 2 ст. 3 СК України сім’ю складають особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки. Подружжя вважається сім’єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв’язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно. Дитина належить до сім’ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає. Стаття 16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, передбачає, що чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім’ю.

Відповідно до ст. 12 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 р. чоловіки та жінки, котрі досягли шлюбного віку, мають право вступати у шлюб і створювати сім’ю відповідно до національних законів, які регулюють здійснення цього права.

Стаття 291 ЦК України передбачає, що фізична особа незалежно від віку та стану здоров’я має право на сім’ю. Фізична особа не може бути проти її волі розлучена з сім’єю, крім випадків, встановлених законом. Фізична особа має право на підтримання зв’язків з членами своєї сім’ї та родичами незалежно від того, де вона перебуває. Ніхто не має права втручатися у сімейне життя фізичної особи, крім випадків, передбачених Конституцією України. Стаття 4 Сімейного кодексу України проголошує, що особа, яка досягла шлюбного віку, має право на створення сім'ї. У випадках, передбачених частиною другою статті 23 СК України, сім’ю може створити особа, яка не досягла шлюбного віку. Сім’ю може створити особа, яка народила дитину, незалежно від віку. Кожна особа має право на проживання в сім’ї. Особа може бути примусово ізольована від сім’ї лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Кожна особа має право на повагу до свого сімейного життя. Отже, за сімейним законодавством України зміст права особи на сім’ю складають три правомочності: право на створення сім’ї; право на проживання в сім’ї; право на повагу до свого сімейного життя.

Говороячи про поняття «члена сімьї» потрібно враховувати, що у правозастосовній практиці постійно виникає питання щодо тлумачення поняття «член сім’ї», особливо після закріплення в ч. 3 ст. 3 СК України положення, що права члена сім’ї має одинока особа. Слід зазначити, що універсального поняття «член сім’ї» не існує в чинному законодавстві. Щодо конкретних правовідносин може застосовуватися те поняття «член сім’ї», яке визначено у спеціальній правовій нормі, що регулює відповідні відносини.

Окремо слід зупинитися на проблемних питаннях застосування сімейно-правових норм. У правозастосовчій практиці виникають проблемні питання застосування сімейно-правових норм, пов’язані з дією сімейного законодавства у часі. Зважаючи на те, що регулювання окремих відносин протягом розвитку сімейного законодавства змінювалося, а спірні питання виникають у будь-який час, тобто коли вже діють інші норми сімейного права. При цьому доцільно наводити приклади такого застосування.

Питання до теми:

1. Проблема визначення місця сімейного права в системі права.

2. Сімейне право та норми моралі. Сім’я як об’єкт правової охорони.

3. Поняття «члена сім’ї» у законодавстві.

4. Підстави створення сім’ї.

5. Проживання жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, як підстава створення сім’ї (фактичні шлюбні відносини).

6. Право особи на сім’ю.

7. Проблемні питання застосування сімейно-правових норм. Дія сімейного законодавства у часі.

Завдання 1.

1. З’ясуйте ступінь та лінію споріднення

1) між батьком та сином;

2) між двоюрідною тіткою та племінником;

3) між троюрідним братом та сестрою;

4) між прадідом та правнуком.

Завдання 2. Назвіть особливості реалізації неповнолітніми батьками своїх батьківських обов’язків, посилаючись на норми Сімейного кодексу України.

Завдання 3. Порівняйте терміни «сім’я», «родина», «шлюб», «свояцтво».

Завдання 4. Випишіть приклади актів сімейного законодавства і розташуйте їх за юридичною силою.

Завдання 5. Розкрийте моральні засади суспільства, яким не повинні суперечити підстави створення сім’ї.