Про результати проведення установлення 4 страница

- посада, прізвище, ім’я та по батькові особи, яка проводить допит потерпілого[13];

- анкетні дані допитуваної особи (прізвище, ім’я, по-батькові, дата та місце народження, місце проживання, місце роботи або навчання, відомості про наявність судимості)[14];

- анкетні дані всіх інших осіб, які присутні під час проведення конкретної процесуальної дії (прізвища, імена, по батькові, дати народження, місця проживання)[15];

- інформацію про те, що особи, які беруть участь у процесуальній дії, заздалегідь повідомлені про застосування технічних засобів фіксації, характеристики технічних засобів фіксації та носіїв інформації, які застосовуються при проведенні процесуальної дії, умови та порядок їх використання[16];

- відомості про роз’яснення учасникам допиту їх процесуальних прав та обов’язків.

2. Описова частина повинна містити такі відомості:

- показання потерпілого, котрі він дав під час «вільної розповіді», або відповіді потерпілого на поставлені запитання;

- додаткові питання до потерпілого (якщо вони задавалися) із зазначенням процесуального статусу особи (крім слідчого), яка задала питання та змісту заданого питання;

- відповіді потерпілого на додаткові питання. Наприклад, чи здійснювався незаконний вплив на потерпілого підозрюваним.

Згідно з ч. 2 ст. 104 КПК, у випадку фіксування допиту технічними засобами, текст показань може не вноситися до протоколу за умови, що жоден з учасників процесуальної дії не наполягає на цьому.

3. Заключна частина повинна містити відомості про:

- спосіб ознайомлення учасників зі змістом протоколу (протокол може бути прочитаний кожним учасником особисто, або слідчим вголос, або один учасник буде читати іншому зміст протоколу вголос);

- зауваження й доповнення до протоколу з боку учасників процесуальної дії (якщо зауваження або доповнення висловлене, його зміст повинен бути зазначений у протоколі, якщо ані зауважень, ані доповнень не надійшло, це також потрібно чітко зазначити);

- підписи осіб, які брали участь у допиті, а також підпис слідчого.

Наслідки не прибуття на допит. За наслідками неприбуття потерпілого без поважних причин (зокрема, наявного підтвердження отримання ним повістки про виклик чи ознайомлення з її змістом іншим шляхом) або неповідомлення потерпілим про причини свого неприбуття, на останнього накладається грошове стягнення, на підставі ч. 1 ст. 139 КПК, у розмірі:

- від 0,25 до 0,5 розміру мінімальної заробітної плати - у випадку неприбуття на виклик слідчого, прокурора;

- від 0,5 до 2 розмірів мінімальної заробітної плати - у випадку неприбуття на виклик слідчого судді, суду.

Крім того, за злісне ухилення від явки потерпілий несе відповідальність, встановлену законом (ч. 3 ст. 139 КПК).

Відповідно до змісту ст. 140 КПК, до потерпілого не може застосовуватися привід.

Інші особливості проведення допиту.У виняткових випадках, пов’язаних із необхідністю отримання показань потерпілого під час досудового розслідування, якщо через існування небезпеки для життя і здоров’я потерпілого, його тяжкої хвороби, наявності інших обставин, що можуть унеможливити його допит в суді або вплинути на повноту чи достовірність показань, сторона кримінального провадження має право звернутися до слідчого судді із клопотанням провести допит такого потерпілого в судовому засіданні (ч. 1 ст. 225 КПК). Для допиту тяжко хворого потерпілого під час досудового розслідування може бути проведено виїзне судове засідання (ч. 2 ст. 225 КПК).

Коли участь законного представника може завдати шкоди інтересам малолітнього або неповнолітнього потерпілого, слідчий (прокурор) за клопотанням малолітнього або неповнолітнього чи з власної ініціативи має право обмежити участь законного представника у виконанні окремих слідчих (розшукових) дій або усунути його від участі у кримінальному провадженні та залучити замість нього іншого законного представника (ч.3 ст. 227 КПК).

Допит потерпілого у випадках, передбачених ст. 232 КПК, може бути проведений у режимі відеоконференції при трансляції з іншого приміщення (дистанційне досудове розслідування). У разі, якщо потерпілий заперечує проти здійснення дистанційного досудового розслідування, слідчий, прокурор, слідчий суддя може прийняти рішення про його здійснення лише вмотивованою постановою (ухвалою), обґрунтувавши в ній прийняте рішення (ч. 2 ст. 232 КПК).

За рішенням слідчого, прокурора (у необхідних випадках) потерпілий попереджається про обов’язок не розголошувати відомості які стали відомі йому у зв’язку з участю в досудовому розслідуванні, без дозволу слідчого (або прокурора). Незаконне розголошення відомостей досудового розслідування тягне за собою кримінальну відповідальність, встановлену законом (ст. 222 КПК).

Допит малолітнього або неповнолітнього потерпілого не може продовжуватися без перерви понад одну годину, а загалом - понад дві години на день (ч. 2 ст. 226 КПК).

Допит повнолітнього потерпілого не може тривати без перерви понад дві години, а в цілому - понад вісім годин на день (ч.2 ст. 224 КПК).

За необхідності до участі в допиті потерпілого залучається перекладач (ч. 3 ст. 224 КПК).

Слідчому СВ Індустріального РВ Дніпропетровського МУ ГУМВС України в Дніпропетровській області

Іванову І.І.

від Сомова Сергія Семеновича

проживає: м. Дніпропетровськ,

вул. Леніна, буд. 17, кв. 3.

Цивільний позов

в порядку ст. 128 КПК України

(про відшкодування майнової та моральної шкоди )

Я є потерпілим у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 100016 від 19.11.2012 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.187 КК України.

19 листопада 2012 року приблизно о 18 годині 30 хвилин на перехресті вулиць Калинової та Косіора в м. Дніпропетровську на мене було вчинено груповий розбійний напад із застосуванням насильства, небезпечного для мого життя та здоров’я, у результаті якого двоє чоловіків заволоділи моїм майном, спричинивши цим самим мені майнову шкоду на загальну суму 1380 грн. З них:

400 грн. коштує барсетка зі штучної шкіри темно-коричневого кольору;

50 грн коштує гаманець зі штучної шкіри чорного кольору, котрий знаходився в барсетці;

гроші в сумі 230 грн, котрі знаходилися в гаманці;

700 грн коштує мобільний телефон “Нокіа” моделі 6300, чим заподіяли мені значну матеріальну шкоду.

Крім зазначеного, внаслідок вищезгаданих протиправних дій мені була спричинена також моральна шкода. Наявність моральної шкоди я обґрунтовую:

- душевними стражданнями, що їх я пережив у зв'язку з самим фактом розбійного нападу;

- душевними стражданнями, пов’язаними з тим, що я не міг користуватися всіма благами та перевагами, які дає мобільний телефон. Зокрема, оперативність у вирішенні всіх необхідних побутових потреб.

Осягнути повною мірою рівень моральних страждань, пов'язаних із ушкодженням здоров'я під час розбійного нападу, а тим більше оцінити в грошовому виразі надзвичайно важко. Однак, враховуючи всі перелічені вище фактори, заподіяну моральну шкоду я оцінюю у розмірі 1000 грн.

На підставі вищенаведеного та відповідно до ст. ст. 127, 128 КПК України,

ПРОШУ:

1. Визнати мене, Сомова Сергія Семеновича, 1980 р.н., цивільним позивачем по даному кримінальному провадженні.

2. У разі встановлення осіб, які вчинили на мене розбійний напад, притягнути їх як цивільних відповідачів у цьому кримінальному провадженні

3. Стягнути з цивільних відповідачів на мою користь майнову шкоду в сумі 1380 гривен та моральну шкоду в сумі 1000 гривен, а всього – 2380 грн.

4. Вжити заходи до забезпечення цього цивільного позову.

Сомов Сергій Семеновичпідпис

03 грудня 2012 року

Позовну заяву прийняв:

Слідчий СВ Індустріального РВ

Дніпропетровського міського управління

ГУМВС України в Дніпропетровській області

капітан міліції підпис І.І. Іванов

КОМЕНТАР ДО ЦИВІЛЬНОГО ПОЗОВУ

Цивільний позов – це процесуальний документ, у якому особа визначає та обґрунтовує розмір заподіяної їй шкоди вчиненим кримінальним правопорушенням.

Мета пред’явлення цивільного позову – ініціювання перед судом питання про стягнення з особи, яка буде визнана винною у вчиненні кримінального правопорушення, завданої майнової та/або моральної шкоди цивільному позивачеві.

Ст. 55 КПК передбачено три види шкоди, яка може бути завдана кримінальним правопорушенням, а саме: моральна, фізична та майнова.

З урахуванням того, що КПК не містить поняття майнової та моральної шкоди, за такими роз’ясненнями необхідно звернутися до Цивільного кодексу України (далі – ЦК).

Відповідно до ст. 22 ЦК, особа (цивільний позивач), якій завдано збитків (майнової шкоди) у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками ЦК визнає втрати, яких особа (цивільний позивач) зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Відшкодування моральної шкоди врегульовано ст. 23 ЦК. За цією нормою, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає:

1) у фізичному болі та стражданнях, яких фізична особа (цивільний позивач) зазнала у зв’язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа (цивільний позивач) зазнала у зв’язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім’ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа (цивільний позивач) зазнала у зв’язку зі знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі, гідності та ділової репутації фізичної особи (цивільниого позивача).

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру кримінального правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов’язана з розміром цього відшкодування.

Статті 61 та 128 КПК передбачають можливість подання цивільного позову фізичною особою в разі, якщо кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням їй завдано майнової та/або моральної шкоди, а також юридичною особою, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової шкоди. Позовна заява може бути подана до органу досудового розслідування або суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 61 КПК, з моменту подання цивільного позову особа, яка його подала, набуває прав та обов’язків цивільного позивача. Згідно з ч. 3 ст. 61 КПК, цивільний позивач має права та обов’язки, передбачені КПК для потерпілого, у частині, що стосуються цивільного позову. Цивільний позивач має право підтримувати цивільний позов або відмовитися від нього до видалення суду в нарадчу кімнату для ухвалення судового рішення. Прокурор, слідчий зобов’язані повідомляти цивільного позивача про прийняті в кримінальному провадженні процесуальні рішення, що стосуються цивільного позову, а також надавати їх копії у встановлених КПК випадках та порядку для інформування й надіслання копій процесуальних рішень потерпілому.

КПК передбачає можливість подання цивільного позову в інтересах інших осіб. Так, з метою захисту інтересів неповнолітніх осіб та осіб, визнаних у встановленому законом порядку недієздатними чи обмежено дієздатними, цивільний позов може бути пред’явлений їхніми законними представниками. Також цивільний позов може пред’явити прокурор в інтересах держави у випадках, встановлених законом (згідно ст. 5 Закону України «Про прокуратуру» та п. 12 ч. 2 ст. 36 КПК), а також в інтересах громадян, які через фізичний чи матеріальний стан, неповноліття, похилий вік, недієздатність або обмежену дієздатність неспроможні самостійно захистити свої права (ч. ч. 2, 3 ст. 128 КПК).

Існують випадки, коли КПК позбавляє особу права пред’являти позов у кримінальному провадженні. Це стосується випадків, коли буде встановлено, що за тим же раніше пред’явленим позовом у порядку цивільного, господарського або адміністративного судочинства була отримана відмова (ч. 6 ст. 128 КПК).

Особа, котра не подала цивільного позову в кримінальному провадженні, а також особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред’явити його в порядку цивільного судочинства. У таких випадках особа звільняється від сплати державного мита, сплата якого є обов’язковою в цивільному судочинстві.

У разі, коли процесуальні відносини, що виникли у зв’язку з цивільним позовом, КПК не врегульовані, відповідно до ч. 5 ст. 128 КПК, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства. Це ж правило стосується структури та змісту позовної заяви.

Форма та зміст цивільного позову в кримінальному судочинстві повинні відповідати вимогам ст. 119 Цивільного процесуального кодексу України. Зазначена стаття передбачає наступне:

1. Позовна заява подається в письмовій формі.

2. Позовна заява повинна містити:

у вступній частині:

- найменування суду, до якого подається заява;

- ім’я (найменування) позивача та відповідача (якщо останній встановлений на час подання заяви), а також ім’я представника позивача, якщо позовну заяву подає представник, їх місце проживання або місцезнаходження, поштовий індекс, номер засобів зв’язку, якщо такий відомий;

в описовій частині:

- зміст позовних вимог;

- ціну позову щодо вимог майнового характеру;

- виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги;

- зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину, наявність підстав для звільнення від доказування;

у заключній частині:

- вимогу про визнання певної особи цивільним позивачем;

- притягнення як цивільних відповідачів певних осіб/особу (якщо вони встановлені на час подання заяви. Якщо ні, то такі особи не вказуються);

- вказується загальна сума, яку цивільний позивач вважає за необхідне стягнути з цивільного відповідача (за кожний вид шкоди сума зазначається окремо, а потім вказується загальна сума шкоди);

- прохання вжити кримінально-процесуальних заходів щодо забезпечення цивільного позову;

- перелік документів, що додаються до заяви.

3. Позовна заява підписується позивачем або його представником із зазначенням дати її подання.

Органи досудового розслідування зобов’язані вжити заходів щодо забезпечення цивільного позову. Зокрема, органи досудового розслідування в разі встановлення підстав передбачених у главі 17 КПК «Арешт майна», повинні звернутися до слідчого судді з клопотанням для винесення ухвали про накладення арешту на майно особи.

Арешт може бути накладено на нерухоме і рухоме майно, майнові права інтелектуальної власності, гроші в будь-якій валюті готівкою або в безготівковому вигляді, цінні папери, корпоративні права, які перебувають у власності підозрюваного, обвинуваченого або осіб, котрі, в силу закону, несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, i перебувають у нього або в інших фізичних, або юридичних осіб з метою забезпечення цивільного позову (ч. 3 ст. 170 КПК).

Відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 291 КПК, цивільний позов додається до обвинувального акта. Копія цивільного позову, згідно з п. 3 ч. 4 ст. 291 КПК, надається підозрюваному або, згідно п. 4 ч. 4 ст. 291 КПК, цивільному відповідачеві, про що останні підтверджують розпискою або іншим документом, який додається до обвинувального акта.

Голові Апеляційного суду __________

__________________________________

(назва Апеляційного суду)

__________________________________

КЛОПОТАННЯ

про дозвіл на проведення негласної слідчої (розшукової) дії

Місто (сел.)__________________ «_____» ______________ 20__року

______________

(слідчий, посада, найменування органу, ініціали, прізвище)

розглянувши матеріали досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № ___________ від «____» ________20__ року, за ознаками ______________, -

(правова кваліфікація кримінального правопорушення з зазначенням статті (частини статті)

закону України про кримінальну відповідальність)

ВСТАНОВИВ:

________________

(короткий виклад обставин злочину, у зв'язку з розслідуванням якого подається клопотання;

_______________

правова кваліфікація злочину із зазначенням статті (частини статті) Кримінального кодексу України;

_______________

відомості про особу (осіб), місце або річ, щодо яких необхідно провести негласну слідчу (розшукову) дію;

________________вид негласної слідчої (розшукової) дії та обґрунтування строку її проведення ______________

обставини, що дають підстави підозрювати особу у вчиненні злочину;

______________

обґрунтування неможливості отримання відомостей про злочин та особу, яка його вчинила, в іншій спосіб;

_____________

відомості залежно від виду негласної слідчої дії про ідентифікаційні ознаки, які дозволять унікально

______________

ідентифікувати абонента спостереження, телекомунікаційну мережу, кінцеве обладнання тощо;

______________

обґрунтування можливості отримання під час проведення негласної слідчої (розшукової) дії доказів,

_______________

які самостійно або в сукупності з іншими доказами можуть мати суттєве значення для з'ясування

______________

обставин злочину або встановлення осіб, які його вчинили)

Враховуючи викладене, керуючись вимогами ст. ст. 40, 246, 248 КПК України, -

ПРОШУ:

Надати дозвіл на проведення ________________________________________________.

(вид негласної слідчої (розшукової) дії та строк її проведення)

Додаток: Витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань за № ____ від «___» ____ 20 __ р.

Слідчий_________________________________________________________

(посада, найменування органу, підпис, прізвище, ініціали)

«ПОГОДЖЕНО»

Прокурор________________________________________________________

(посада, найменування органу, підпис, прізвище, ініціали)

«___»________20 ___ року

Голові Апеляційного суду Дніпропетровської області

Віхрову В. В.

КЛОПОТАННЯ

про дозвіл на проведення негласної слідчої (розшукових) дії – встановлення місцезнаходження радіоелектронного засобу

місто Дніпропетровськ 20 листопада 2012 року

Слідчий СВ Індустріального РВ Дніпропетровського МУ ГУМВС України в Дніпропетровській області капітан міліції Іванов Іван Ігорович, розглянувши матеріали досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 100016 від 19 листопада 2012 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

19 листопада 2012 року приблизно о 18 годині 30 хвилин на перехресті вулиць Калинової та Косіора в м. Дніпропетровську двоє невстановлених слідством осіб із застосуванням насильства, небезпечного для здоров’я Сомова Сергія Семеновича, 1980 року народження, заволоділи його майном на загальну суму 1380 грн.

За наведеним фактом 19 листопада 2012 року було розпочато розслідування за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України.

Серед викрадених у Сомова С.С. речей був його мобільний телефон Нокіа 6300 IMEI 1234567891234.

Встановлення місцезнаходження викраденого мобільного телефону має істотне значення для цього кримінального провадження і полягає у тому, що особа, яка користується цим телефоном може бути причетною до вчинення цього кримінального правопорушення, або володіти потрібною для розслідування інформацію про обставини його вчинення. Окрім того, встановлення місцезнаходження викраденого телефону дасть можливість його вилучити, отримавши тим самим важливий речовий доказ, а також забезпечить часткове відшкодування завданої злочином шкоди після повернення викраденого мобільного телефону потерпілому Сомову С.С.

Виходячи з того, що місцезнаходження викраденого мобільного телефону може бути встановлене за допомогою негласної слідчої (розшукової) дії – встановлення місцезнаходження радіоелектронного засобу, керуючись вимогами ст.ст. 40, 246 та 248 КПК України, -

ПРОШУ:

Надати дозвіл на проведення встановлення місцезнаходження радіоелектронного засобу протягом 5 днів з дня отримання дозволу на проведення цієї негласної слідчої (розшукової) дії.

Додатки:

1) витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 100016 від 19 листопада 2012 року;

2) копія протоколу допиту потерпілого Сомова С.С. на 3 арк.;

3) копія протоколу огляду місця події на 3 арк.

Слідчий СВ Індустріального РВ

Дніпропетровського МУ ГУМВС

України в Дніпропетровській області

капітан міліції підпис І.І. Іванов

«ПОГОДЖЕНО»

Прокурор

Індустріального району

міста Дніпропетровська

старший радник юстиції підпис В.А. Головко

20 листопада 2012 року

КОМЕНТАР ДО КЛОПОТАННЯ ПРО ДОЗВІЛ НА ПРОВЕДЕННЯ НЕГЛАСНОЇ СЛІДЧОЇ (РОЗШУКОВОЇ) ДІЇ ВСТАНОВЛЕННЯ МІСЦЕЗНАХОДЖЕННЯ РАДІОЕЛЕКТРОННОГО ЗАСОБУ

Встановлення місцезнаходження радіоелектронного засобу, відповідно до ст. 268 КПК, є негласною слідчою (розшуковою) дією, яка полягає в застосуванні технічних засобів для локалізації місцезнаходження радіоелектронного засобу, в тому числі мобільного терміналу, систем зв’язку та інших радіовипромінювальних пристроїв, активованих у мережах операторів рухомого (мобільного) зв’язку, без розкриття змісту повідомлень, що передаються, якщо в результаті його проведення можна встановити обставини, які мають значення для кримінального провадження.

Проведення згаданої негласної слідчої (розшукової) дії дозволено в межах провадження щодо злочинів (у тому числі невеликої та середньої тяжкості). Ця негласна слідча (розшукова) дія проводиться на підставі ухвали слідчого судді, постановленої в передбаченому главою 21 КПК порядку. Проте у виняткових випадках, пов’язаних із врятуванням життя людей та запобіганням скоєнню тяжкого або особливо тяжкого злочину, передбаченого розділами І, ІІ, IV, VII (статті 201 та 209), IX, XIII, XV, XVII Особливої частини КК України, ця негласна слідча (розшукова) дія може бути розпочата до постановлення ухвали слідчого судді за рішенням слідчого, погодженого з прокурором або рішення прокурора. У такому випадку прокурор зобов’язаний невідкладно після початку такої негласної слідчої (розшукової) дії звернутися з відповідним клопотанням до слідчого судді (ч. 1 ст. 250 КПК).

Слідчим суддею, який має право на розгляд клопотань щодо надання дозволу на проведення вказаної негласної слідчої (розшукової) дії, відповідно до положень ст. 247 КПК, є:

- голова апеляційного суду, в межах територіальної юрисдикції якого перебуває орган досудового розслідування (Апеляційний суд Автономної Республіки Крим, апеляційний суд області, апеляційний суд міст Києва або Севастополя);

- інший суддя апеляційного суду, який визначений головою цього суду.

Правом подання вказаного клопотання до слідчого судді наділені:

- слідчий, котрий здійснює досудове розслідування, за погодженням із прокурором, який здійснює процесуальне керівництво за цим досудовим розслідуванням;

- прокурор, який здійснює процесуальне керівництво досудовим розслідуванням.

Щодо оперативних підрозділів, то вони наділені правом звертатися до слідчого суді з відповідним клопотанням тільки в межах здійснюваної ними оперативно-розшукової діяльності на підставі ст. 8 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність». Однак під час кримінального провадження їм категорично заборонено звертатися до слідчого судді з клопотаннями, про що є пряма вказівка в ч. 2 ст. 41 КПК.

У випадках відмови прокурора у погодженні клопотання слідчого до слідчого судді про проведення негласної слідчої (розшукової) дії слідчий має право звернутися до керівника органу досудового розслідування, який після вивчення клопотання за необхідності ініціює розгляд питань, порушених у ньому, перед прокурором вищого рівня, який протягом трьох днів погоджує відповідне клопотання або відмовляє у його погодженні (ч. 3 ст. 40 КПК).

При складанні клопотання про отримання дозволу на проведення негласної слідчої (розшукової) дії встановлення місцезнаходження радіоелектронного засобу потрібно дотримуватися загальної структури клопотання.

У вступній частині клопотання потрібно зазначити:

- посаду, прізвище та ініціали голови апеляційного суду, до якого подається клопотання;

- назву клопотання (клопотання про дозвіл на проведення негласної слідчої (розшукової) дії – встановлення місцезнаходження радіоелектронного засобу);

- прізвище, ім’я, по батькові слідчого або прокурора, який звернувся з клопотанням;

- найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер;

- правову кваліфікацію злочину із зазначенням статті (частини статті) КК України;

У мотивувальній частині клопотання потрібно зазначити:

- короткий виклад обставин злочину, у зв’язку з розслідуванням якого подається клопотання;

- обставини, що дають підстави підозрювати особу у скоєнні злочину (вказується лише за наявності підстав підозрювати певну особу у скоєнні злочину);

- відомості про річ, щодо якої необхідно провести негласну слідчу (розшукову) дію, а також ідентифікаційні ознаки, які дозволять її унікально ідентифікувати (наприклад, IP-адресу);

- вид негласної слідчої (розшукової) дії (в цьому випадку – встановлення місцезнаходження радіоелектронного засобу) та обґрунтування строку її проведення (вказується обов’язково за винятком випадків, коли негласна слідча (розшукова) дія спрямована на встановлення місцезнаходження особи, яка переховується від органів досудового розслідування. У таких випадках чітко визначається тільки строк початку, а строк завершення – до встановлення місцезнаходження розшукуваної особи);

- обґрунтування неможливості отримання відомостей про обставини скоєння злочину та місцезнаходження особи, яка його скоїла (або іншої особи, встановлення місцезнаходження якої за наявним у неї радіоелектронним пристроєм має значення для кримінального провадження), в іншій спосіб[17] (ч. 2 ст. 246 КПК);

- обґрунтування можливості отримання під час проведення негласної слідчої (розшукової) дії доказів, які самостійно або в сукупності з іншими доказами можуть мати суттєве значення для з’ясування обставин злочину або встановлення осіб, які його скоїли[18]. Потреба наведення таких відомостей продиктована тим, що в ході проведення цієї процесуальної дії суттєво обмежуються конституційні права на невтручання в приватне життя та таємниця листування, телефонних розмов, телеграфної й іншої кореспонденції. Тому слідчий, прокурор у клопотанні мають довести, що встановлення місцезнаходження радіоелектронного засобу (для подальшого його огляду, вилучення тощо) та/або встановлення особи, у якої буде знаходитися вказаний радіоелектронний засіб на момент його встановлення, має суттєве значення для швидкого, повного та неупередженого розслідування, встановлення істини у справі (ст. 91 КПК).