Визнання і виконання рішень іноземних судів

Порядок визнання і виконання в Україні рішень іноземних судів і арбітражних судів визначається ЦПК, відповідними міжнародними договорами України.

ЦПК України (розділ VIII) рішення іноземних судів розподілено на ті, що підлягають і ті, що не підлягають примусовому виконанню.

Рішення іноземного суду визнається та виконується в Україні, якщо його визнання та виконання передбачено міжнародними договорами України або за принципом взаємності за домовленістю ad hoc з іноземною державою, рішення суду якої має виконуватися в Україні.

Рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, визнається в Україні, якщо його визнання передбачено міжнародними договорами України, або за принципом взаємності за домовленістю ad hoc з іноземною державою, рішення суду якої має виконуватися в Україні.

Рішення іноземного суду, яке підлягає визнанню та виконанню в Україні, згідно з ст.391 ЦПК України може бути пред'явлено до примусового виконання в Україні протягом трьох років з дня набрання ним законної сили, за винятком рішення про стягнення періодичних платежів, яке може бути пред'явлено до примусового виконання протягом усього строку проведення стягнення з погашенням заборгованості за останні три роки.

Питання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду на клопотання стягувача розглядається судом за місцем проживання (перебування) або місцезнаходженням боржника.

Якщо боржник не має місця проживання (перебування) або місцезнаходження на території України або його місце проживання (перебування) або місцезнаходження невідоме, питання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду розглядається судом за місцезнаходженням в Україні майна боржника.

Оформлене належним чином клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду подається до суду безпосередньо стягувачем або у порядку, встановленому міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Якщо міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, передбачено подання клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду через органи державної влади України, суд приймає до розгляду клопотання, що надійшло через орган державної влади України.

Клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду подається у письмовій формі і повинно містити:

1) ім'я (найменування) стягувача або його представника (якщо клопотання подається представником), зазначення їхнього місця проживання (перебування) або місцезнаходження;

2) ім'я (найменування) боржника, зазначення його місця проживання (перебування), його місцезнаходження чи місцезнаходження його майна в Україні;

3) мотиви подання клопотання (ст.394 ЦПК).

До клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду додаються документи, передбачені міжнародними договорами України.

Якщо цими договорами не визначено перелік документів, що мають додаватися до клопотання, або за відсутності такого договору, до клопотання додаються засвідчена в установленому порядку копія рішення іноземного суду, про примусове виконання якого подається клопотання; офіційний документ про те, що рішення іноземного суду набрало законної сили (якщо це не зазначено в самому рішенні); документ, який засвідчує, що сторона, стосовно якої постановлено рішення іноземного суду і яка не брала участі в судовому процесі, була належним чином повідомлена про час і місце розгляду справи; документ, що визначає, в якій частині чи з якого часу рішення іноземного суду підлягає виконанню (якщо воно вже виконувалося раніше); документ, що посвідчує повноваження представника стягувача (якщо клопотання подається представником); засвідчений відповідно до законодавства переклад перелічених документів українською мовою або мовою, передбаченою міжнародними договорами України.

У випадку, якщо клопотання і документи, що додаються до нього, не оформлено відповідно до вимог чинного законодавства, або до клопотання не додано всі перелічені документи, залишає його без розгляду та повертає клопотання разом з документами, що додано до нього, стягувачеві або його представникові.

Після прийняття клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду суд у п'ятиденний строк письмово повідомляє боржника і пропонує йому у місячний строк подати можливі заперечення проти цього клопотання.

Після подання боржником заперечень у письмовій формі або у разі його відмови від подання заперечень, а також коли у місячний строк з часу повідомлення боржника про одержане судом клопотання заперечення не подано, суддя постановляє ухвалу, в якій визначає час і місце судового розгляду клопотання, про що стягувач і боржник повідомляються письмово не пізніше ніж за десять днів до його розгляду.

За заявою стягувача або боржника і за наявності поважних причин суд може перенести час розгляду клопотання, про що повідомляє сторони.

Розгляд клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду проводиться суддею одноособово у відкритому судовому засіданні.

Неявка без поважних причин у судове засідання стягувача або боржника або їх представників, стосовно яких суду відомо про своєчасне вручення їм повістки про виклик до суду, не є перешкодою для розгляду клопотання, якщо будь-якою з сторін не було порушено питання про відкладення його розгляду.

Розглянувши подані документи та вислухавши пояснення сторін, суд постановляє ухвалу про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду або про відмову у задоволенні клопотання з цього питання. Копія ухвали надсилається судом стягувачеві та боржникові у триденний строк з дня постановлення ухвали.

Якщо рішення іноземного суду вже виконувалося раніше, суд визначає, в якій частині чи з якого часу воно підлягає виконанню, а коли в рішенні іноземного суду суму стягнення зазначено в іноземній валюті, суд, який розглядає це клопотання, визначає суму в національній валюті за курсом Національного банку України на день постановлення ухвали.

Клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду не задовольняється у випадках, передбачених міжнародними договорами України, або у випадках якщо рішення іноземного суду за законодавством держави, на території якої воно постановлено, не набрало законної сили; коли сторона, стосовно якої постановлено рішення іноземного суду, була позбавлена можливості взяти участь у судовому процесі через те, що їй не було належним чином повідомлено про розгляд справи; якщо рішення ухвалене у справі, розгляд якої належить виключно до компетенції суду або іншого уповноваженого відповідно до закону органу України; коли ухвалене рішення суду України у спорі між тими самими сторонами, з того ж предмета і на тих же підставах, що набрало законної сили, або якщо у провадженні суду України є справа у спорі між тими самими сторонами, з того ж предмета і на тих же підставах до часу відкриття провадження у справі в іноземному суді; у випадку пропущення встановлених строків; якщо предмет спору за законами України не підлягає судовому розгляду та коли виконання рішення загрожує інтересам України.

Ухвала про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду або про відмову у задоволенні клопотання з цього питання може бути оскаржена у загальному порядку, визначеному цивільним процесуальним законодавством.

На підставі рішення іноземного суду та ухвали про надання дозволу на його примусове виконання, що набрала законної сили, суд видає виконавчий лист, який надсилається для виконання в порядку, встановленому законом.

Клопотання про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, за умови, що це передбачено міжнародними договорами України подається заінтересованою особою до суду в порядку, встановленому ЦПК України для справ про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду, з урахуванням певних особливостей. визначених главою 2 розділу VIII ЦПК України.

Зокрема, до клопотання про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, додаються засвідчена в установленому порядку копія рішення іноземного суду, про визнання якого порушується клопотання; офіційний документ про те, що рішення іноземного суду набрало законної сили, якщо це не зазначено в самому рішенні; засвідчений відповідно до законодавства переклад перелічених документів українською мовою або мовою, передбаченою міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Про надходження клопотання про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, суд у п'ятиденний строк повинен письмово повідомити заінтересовану особу і запропонувати їй у місячний строк подати можливі заперечення проти цього клопотання.

Після подання заінтересованою особою заперечень у письмовій формі або у разі її відмови від подання заперечень, а також коли у місячний строк з часу повідомлення заінтересованої особи про одержане судом клопотання заперечення не подано, суддя постановляє ухвалу, в якій визначає час і місце судового розгляду клопотання, про що заінтересовані особи повідомляються письмово не пізніше ніж за десять днів до його розгляду.

За заявою заінтересованої особи і за наявності поважних причин суд може перенести час розгляду клопотання, про що повідомляє заінтересовані особи.

Розгляд клопотання про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, проводиться суддею одноособово у відкритому судовому засіданні.

Неявка без поважних причин у судове засідання заінтересованих осіб або їх представників, стосовно яких суду відомо про своєчасне вручення їм повістки про виклик до суду, не є перешкодою для розгляду клопотання, якщо будь-якою із заінтересованих осіб не було порушено питання про перенесення його розгляду.

За наслідками розгляду клопотання, а також заперечення у разі його надходження суд постановляє ухвалу про визнання в Україні рішення іноземного суду та залишення заперечення без задоволення або про відмову у задоволенні клопотання про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню.

У визнанні в Україні рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, може бути відмовлено з підстав, встановлених ст. 396 ЦПК України.

Копія ухвали надсилається судом заінтересованим особам у триденний строк з дня постановлення ухвали.

Ухвала про визнання в Україні рішення іноземного суду або про відмову у задоволенні клопотання про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, може бути оскаржена в порядку і строки, встановлені новим ЦПК України.

Контрольні запитання

1. Назвіть міжнародні угоди, в яких передбачені норми цивільного процесу, які підписані Україною.

2. Чим відрізняється процесуальна правоздатність та дієздатність іноземця?

3. Що таке судовий імунітет та хто ним наділений?

4. Назвіть види міжнародної підсудності.

5. Дайте визначення судового доручення в міжнародному цивільному процесі.

6. Які існують способи для направлення судових доручень?

7. Назвіть підстави для відмови від надання правової допомоги.

8. Дайте загальну характеристику доказування у справах з іноземним елементом.

9. Які суди України розглядають клопотання про дозвіл на примусове виконання рішень іноземних судів?

Література:

1. Воробйов О. Про визнання й виконання рішень іноземних судів на території України / О. Воробйов // Юридична газета. – 2009. – № 21 квітня (№16). – С. 16.

2. Воробйов О. Про визнання й використання рішень іноземних судів на території України / О. Воробйов // Юридична газета. – 2009. – № 15 квітня (№15). – С. 16.

3. Середа О. Деякі питання визнання рішень іноземних судів в Україні / О. Середа // Юридичний журнал. – 2009. – № 11. – С. 103-104.

4. Черняк Ю. Умови визнання і виконання іноземних судових рішень про стягнення аліментів (в аспекті міжнародних договорів України) / Ю. Черняк // Право України. – 2010. – № 4. – С. 292-298. – Бібліогр.: 8 назв.

5. Курило Ю. Підсудність справ з іноземним елементом / Ю. Курило // Юридичний вісник України. – 2008. – 31 травня.- 6 червня (№ 22). – С. 7.

6. Музика А. Особисті дипломатичні привілеї та імунітети: проблеми теорії та практики використання / А. Музика // Право України. – 2007. – № 5. – С. 91-96. – Бібліогр.: 7 назв.

[1] Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства: Закон України від 22.09.2011 № 3773-VI // Голос України. — 2011. — 25 жовтня (№ 199).

[2] Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту: Закон України від 08.07.2011 р. № 3671-VI // Голос України. — 2011. — 03 серпня (№ 142).

[3] Віденська конвенція про правонаступництво держав стосовно договорів від 23 серпня 1978 р. // Офіційний вісник України. — 2008. —№20 (24.03.2008). — Стор. 36, стаття 584, код акту 42456/2008.

[4] Про правонаступництво України: Закон України від 12.09.1991 № 1543-XII // Відомості Верховної Ради України (ВВР). — 1991. — №46. — Ст.617.

[5] Конвенція з питань цивільного процесу, Гаага, 1954 р. // Офіційний вісник України. — 2005. — №4. (11.02.2005). — Стор. 379, стаття 264, код акту 31514/2005.

[6] Конвенція про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах, СНД, Білорусь, Вірменія [...]; Конвенція, Міжнародний документ від 22.01.1993 р. // Офіційний вісник України. — 2005. — №44 (16.11.2005). — Стор. 328, стаття 2824, код акту 34196/2005.

[7] Конвенція про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах; СНД; Конвенція, Міжнародний документ від 07.10.2002 р. // Зібрання чинних міжнародних договорів України. — 2006. — № 5 ( Книга 1). — Стор. 564, стаття 1156.

[8] Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства: Закон України від 22.09.2011 № 3773-VI // Голос України від 25.10.2011 № 199.

[9] Про міжнародне приватне право: Закон України від 23.06.2005 № 2709-IV // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2005, № 32, ст.422.

[10] Віденська Конвенція про консульські зносини: ООН; Конвенція, Міжнародний документ від 24.04.1963 р. // http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_047.

[11] Конвенція про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах, СНД, Білорусь, Вірменія [...]; Конвенція, Міжнародний документ від 22.01.1993 р. // Офіційний вісник України. — 2005. — №44 (16.11.2005). — Стор. 328, стаття 2824, код акту 34196/2005.

[12] Конвенція про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах; СНД; Конвенція, Міжнародний документ від 07.10.2002 р. // Зібрання чинних міжнародних договорів України. — 2006. — № 5 ( Книга 1). — Стор. 564, стаття 1156.

[13] Віденська конвенція про дипломатичні зносини: ООН; Конвенція, Міжнародний документ від 18.04.1961 р. // http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/995_048.

[14] Віденська Конвенція про консульські зносини: ООН; Конвенція, Міжнародний документ від 24.04.1963 р. // http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_047.

[15] Міжнародне приватне право. Науково-практичний коментар Закону / За ред. доктора юридичних наук, проф. А.Довгерта.— Х.: ТОВ «Одіссей», 2008.— 352с. — С.325.

[16] Конвенція про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах, СНД, Білорусь, Вірменія [...]; Конвенція, Міжнародний документ від 22.01.1993 р. // Офіційний вісник України. — 2005. — №44 (16.11.2005). — Стор. 328, стаття 2824, код акту 34196/2005.

[17] Про приєднання України до Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах: Закон України від 19.10.2000 № 2052-III // Відомості Верховної Ради України (ВВР). — 2000. — № 49. — Ст.424.

[18] Конвенція про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних [...]: Гаазька конференція з МПП; Конвенція, Міжнародний документ від 15.11.1965 // Офіційний вісник України офіційне видання від 20.08.2004 ,2004 р., № 31, стор. 474, стаття 2124, код акту 29712/2004.

[19] Конвенція про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах, СНД, Білорусь, Вірменія [...]; Конвенція, Міжнародний документ від 22.01.1993 р. // Офіційний вісник України. — 2005. — №44 (16.11.2005). — Стор. 328, стаття 2824, код акту 34196/2005.