Поняття та види строків позовної давності

Позовна давність — це строк, протягом якого особа може звернутися до суду за захистом своїх прав.

Значення позовної давності полягає в тому, що цей інститут забезпечує визначеність та стабільність цивільних правовідно­син. Він дисциплінує учасників цивільного обігу, стимулює їх до активності в здійсненні належних їм прав, зміцнює дого­вірну дисципліну, сталість господарських відносин.

Наявність чітко визначеного строку, протягом якого заінтере­сована сторона може звернутися за захистом в суд, змушує оперативно реагувати на порушення свого права, значно по­легшує розгляд спору. З плином часу докази втрачаються (свідки забувають чи плутають факти, змінюють місце проживання, помирають, документи втрачаються, знищуються) і встановити істину у справі стає дедалі важче.

Позовна давність поширюється на всі вимоги, за винятком випадків, прямо передбачених в законодавстві, а саме:

• на вимоги, що випливають з порушення особистих не-
майнових прав, крім випадків, встановлених законом;

• на вимоги вкладника про видачу вкладу;

• на вимоги про відшкодування школи, завданої каліцтвом,
іншим ушкодженням здоров'я або смертю:

• на вимоги страхувальника (застрахованої особи) до страхо­
вика про виплату страхової суми та ін.

У цивільному праві застосовуються два види строків позовної давності: а) загальні; б) спеціальні.

Загальні строки позовної давності поширюються на всі ци­вільні правовідносини, за винятком тих, щодо яких законом встановлений інший строк або які взагалі виведені з-під дії строків позовної давності. Загальний строк позовної давності встановлений у три роки.

Спеціальні строки позовної давності встановлені для окремих вимог, визначених законом, і ці строки порівняно із загаль­ними можуть бути або скороченими, або подовженими.

Скорочені строки позовної давності тривалістю в один рік застосовуються зокрема до вимог:

— про стягнення неустойки, штрафу, пені;

— пов'язаних з недоліками проданого товару;

— про розірвання договору дарування;

— про спростування недостовірної інформації в засобах масо­
вої інформації;

Подовжені строки. Позовна давність у п'ять років застосову­ється до вимог про визнання недійсним правочину, вчиненого під впливом насильства або обману.

Позовна давність у десять років застосовується до вимог про застосування наслідків нікчемного правочину. За домовле­ністю сторін строк позовної давності може бути збільшений.

11.3. Початокперебігу строківпозовної давності

Для обчислення строків позовної давності потрібно визна­чити їх початковий момент, оскільки від цього залежить не тільки правильне обчислення строку, а й можливість захисту порушеного матеріального права.

За загальним правилом перебіг строку позовної давності по­чинається з того моменту, коли у особи виникає право на позов. Право на позов виникає з часу, коли особа дізналась чи повинна була дізнатися про порушення свого права.

У зобов'язаннях, строк виконання яких не визначений або визначений моментом витребування, давність починають обчис­лювати з того часу, коли у кредитора виникає право вимагати виконання зобов'язання, а якщо при цьому боржникові нада­ється пільговий семиденний строк на виконання, то давність починають обчислювати по його закінченні.

У разі порушення прав неповнолітньої особи перебіг позовної давності починається від дня настання її повноліття.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі.