Організаційно-правові форми господарської діяльності в агробізнесі

Існуючі підприємницькі структури розрізняються за правовими, фінансово-економічними та організаційно-управлінськими ознаками.

Правові ознаки характеризують юридичні аспекти створення статутного фонду фірми, статусу учасника (або засновника) фірми, регулюють майнові відносини між учасниками та фірмою.

До правових ознак належать такі:

Ø право власності на капітал та засновники;

Ø джерела формування та розмір статутного фонду;

Ø обмеження права стати учасником;

Ø права учасника на майно у разі його виходу зі складу фірми;

Ø юридична відокремленість фірми від учасників.

Фінансово-економічні ознаки дають змогу з'ясувати та однозначно визначити належність учасникам відповідної частки прибутку фірми; ризики учасників (майнові, грошові), у тому числі в разі припинення діяльності фірми.

Фінансово-економічні ознаки такі:

Ø участь у розподілі прибутків;

Ø відповідальність за зобов'язаннями фірми;

Ø розподіл майна у разі припинення діяльності фірми.

Організаційно-управлінські ознаки характеризують можливість для учасників займатися безпосередньо управлінською роботою, тобто виконувати функції керівництва фірмою, впливати на її оперативну виробничо-господарську діяльність, у тому числі забезпечення трудовими ресурсами.

Організаційно-управлінськими ознаками є:

Ø участь в управлінні фірмою;

Ø використання найманої праці;

Ø автономність виробничо-господарської діяльності від учасників.

Організаційною одиницею підприємництва є фірма або компанія. Це узагальнена назва будь-якої виробничої одиниці, незалежно від її розмірів, організаційно-правової форми і форми власності. Підприємництво може здійснюватися в різних організаційно-правових формах, які встановлюються законодавством країни. В цьому виявляються нормативні аспекти підприємництва на етапі організації (реорганізації) фірми. Най поширенішими організаційними формами виробничого підприємництва є:

Ø одноосібне володіння (за законодавством України це може бути приватне підприємство – юридична особа, заснована на приватній власності громадянина України; сімейне підприємство – юридична особа, заснована на приватній власності членів однієї сім'ї; фізична особа, зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності);

Ø партнерство (товариство з додатковою відповідальністю; повне товариство; командитне товариство);

Ø корпорація (юридичний об'єкт, відокремлений від своїх безпосередніх власників).

Переваги одноосібного володіння:

Ø власникові фірми повністю належить прибуток фірми;

Ø володар фірми має низькі витрати, пов'язані з організацією виробництва;

Ø невеликі розміри фірми дають власникові змогу підтримувати контакти зі своїми робітниками і покупцями продукції.

Недоліками особистого володіння є:

Ø обмежені можливості для розширення виробництва;

Ø не сприяння банків у наданні значних кредитів;

Ø необмежена відповідальність за фінансовий стан підприємства, оскільки все майно володаря за рішенням суду може бути направлене на компенсацію вимог кредиторів і погашення боргів;

Ø власник фірми повинен бути компетентним у всіх виробничих та фінансових питаннях і мати здібності до підприємництва.

Друга організаційна форма виробничого підприємництва – це партнерство, тобто товариство, яке передбачає об'єднання капіталів двох або більше господарюючих суб'єктів. Угода між його членами містить такі пункти: повноваження кожного партнера; тривалість угоди; суму, інвестовану кожним партнером; схему розподілу прибутків і можливих збитків; заяву про фінансові необхідні процедури в товаристві; процедуру прийняття нових партнерів і ліквідації товариства. У середині 80-х років у США нараховувалось 2 млн. товариств. У 2003 р. в Україні було зареєстровано понад 59,9 тис. господарюючих суб’єктів.

Партнерство має такі переваги:

Ø широкі можливості для розширення виробництва;

Ø збільшення можливості одержання кредиту;

Ø залучення професійних менеджерів.

Недоліки цієї організаційної форми полягають у тому, що при генеральному партнерстві, у разі банкрутства фірми, всі її співвласники несуть необмежену відповідальність. Компаньйон, якому належить 1 % власності фірми, відповідає так само як і той, кому належить решта 99 %. Складності виникають у разі ліквідації і Реорганізації фірми в інші види виробництва. Зокрема, передбачається залежність юридичного існування від виходу партнерів фірми.

Третя організаційна форма виробничого підприємництва -корпорація, тобто об'єднання, спілка, акціонерна форма власної, щопередбачає колективну власність капіталу, а також зосередження функцій управління підприємством у руках верхнього ешелону професійних управлінців (менеджерів), що працюють за наймом. Важливою ознакою корпорації є гарантоване законодавством право на довічне існування незалежно від змін складу власників капіталу. Невід'ємна особливість корпорації полягає в тому, що у разі банкрутства вона розпоряджається лише майном корпорації, а не майном власників або акціонерів, тобто є компанією з обмеженою відповідальністю.

Корпорації мають панівне становище в економіці багатьохрозвинених країн за обсягом продукції, що виробляється, або наданих послуг.

Поєднання різних форм власності надає необхідної гнучкості економіці, сприяє формуванню більш гармонійних структур, що мають переваги великих і малих господарських форм. Зі збільшенням розмірів підприємств збільшується також кількість підприємств, які контролюються корпораціями. Якщо на початку XX ст. під контролем корпорацій у США було 23,7 % всіх підприємств, в 1930 р: – 51,7 %, в 1995 р. – 68,9 %, то в 2004 р. – більше 70%.

Увесь прибуток корпорації належить її акціонерам (учасникам) і поділяється, як правило, на дві частини: перша – дивіденди (відсотки) для утримувачів акцій; друга – призначена для реінвестування. Основні переваги корпорації такі:

Ø можливість мобілізації додаткових капіталів випуском цінних паперів;

Ø використання наукових методів управління і професійних менеджерів;

Ø можливість використання грошового ринку і ринку капіталів дає змогу гнучко зорієнтувати програму з одного виду діяльності на інший;

Ø корпорація існує незалежно від того, скільки разів змінювались її власники.

Корпораціям властиві також певні недоліки, зокрема, такі:

Ø високі подвійні податки на одиницю прибутку: спочатку оподатковується прибуток корпорації, а потім – дивіденди акціонерів при їх виплаті;

Ø значні організаційно-економічні труднощі при реєстрації фірми;

Ø більша регламентованість з боку держави.

Основні види акцій:

Ø іменні, власник яких має бути зареєстрований акціонерним товариством;

Ø на пред'явника, які можуть бути продані простою передачею;

Ø привілейовані – підприємство гарантує виплату дивідендів незалежно від розмірів прибутку. У разі недостатнього прибутку дивіденди за привілейованими акціями виплачуються за рахунок резервного фонду, але сума випущених привілейованих акцій не повинна перевищувати 10 % статутного фонду;

Ø вінкульовані, що можуть передаватися лише з дозволу фірми;

Ø без номінальної вартості – у разі ліквідації товариства гарантується лише певна частина їх вартості;

Ø прості основні (акції першого випуску), що дають право голосу, але не дають право на певні дивіденди.

Концерн є сучасною економічною формою промислового багатогалузевого об'єднання. Спираючись на диверсифікацію виробництва, концерн об'єднує в своєму складі десятки, сотні підприємств, науково-дослідних установ, навчальних центрів випробувальних полігонів та інших ланок, які забезпечують діяльність економічного комплексу. Окремі структури концерну нерідко розташовуються у різних країнах.

Керує концерном правління, яке складається з власників великих пакетів акцій. Воно вирішує принципові питання діяльності концерну, здійснює контроль і загальне керівництво його справами. Оперативне керівництво справами концерну виконує рада директорів (менеджерів).

Консорціум – одна з форм монополій, тимчасова угода між кількома промисловими підприємствами заради спільного розміщення позик, науково-технічних розробок, комерційних операцій великого масштабу, здійснення великого проекту. Форма консорціуму характерна для об'єднання європейських країн з метою реалізації проектів, що мають високу вартість, які протистоять сильній конкуренції американських і японських монополій.

Консорціум діє на підставі договору або статуту, який затверджується засновниками або власником. Учасники консорціуму зберігають право юридичної особи. Організаційно правовими формами консорціуму є товариства з обмеженою відповідальністю, акціонерні товариства.

Головує в консорціумі монополія, яка вибирає учасників угоди (консортів).

Асоціація – це добровільне договірне об'єднання підприємств, які з'єднали частини своїх матеріальних і фінансових ресурсів з метою вирішення спільних виробничих завдань. Асоціація створюється для постійної господарської діяльності учасників без втручання в їхні ділові справи.

Учасники асоціації зберігають ознаки юридичної особи, мають право входити в інші господарські об'єднання. Керує асоціацією правління, склад якого обирається на загальних зборах учасників.