Акціонерне товариство

Акціонерним є товариство, статутний капітал якого поділений на визначену кількість акцій однакової номінальної вартості. Учасники акціонерного товариства (акціонери) не відповідають за зобов'язаннями товариства і несуть ризик збитків, пов'язаних з його діяльністю, в межах вартості набутих ними акцій.

У радянські часи розвиток акціонерних товариств був пов'яза­ний із введенням нової економічної політики. Було затверджено відповідне Положення про акціонерні товариства. Але після відмови від НЕПу і "ліквідації куркульства як класу" заборони приватним особам організовувати магазини та лавки, займатися посередницькою діяльністю акціонерні товариства за участю при­ватних осіб були ліквідовані, а за участю держави — перетворені на державні підприємства. Відомості про діяльність акціонерних товариств тих часів дійшли до нас через збірник спогадів колиш­нього працівника прокуратури Л. Шейніна "Записки слідчого". Діяльність акціонерних товариств почала поновлюватися на по­чатку 90-х років.

Акціонерні товариства створюються з метою швидкого нако­пичення коштів, необхідних для здійснення господарської діяль­ності. Для цього товариство випускає в обіг цінні папери — акції, з коштів від продажу яких і створюється статутний капітал акціонерного товариства. Статутний капітал акціонерного то­вариства не може бути меншим суми, еквівалентної 1250 міні­мальним заробітним платам (ч. 4 ст. 24 Закону "Про господар­ські товариства").

Вищим органом акціонерного товариства є загальні збори акціонерів, у яких мають право брати участь усі його акціонери незалежно від кількості і виду акцій, що їм належать. При голосуванні на загальних зборах кожний акціонер має таку кількість голосів, якою кількістю акцій він володіє.

5.5.7. Виробничий кооператив

Виробничим кооперативом є добровільне об'єднання грома­дян на засадах членства для спільної виробничої або іншої господарської діяльності, яка базується на їхній особистій трудо­вій участі та об'єднанні його членами майнових пайових внесків. Виробничий кооператив є юридичною особою приватного права. На відміну від господарських товариств, які утворюються шляхом об'єднання капіталів учасників, виробничий кооператив — це не лише об'єднання капіталів його учасників, а й об'єднання їх праці. Установчим документом виробничого кооперативу є статут, що затверджується загальними зборами його членів. Найменування кооперативу має містити його назву, а також слова "виробничий кооператив". Виробничий кооператив має адресу.

Вищим органом кооперативу є загальні збори його членів. Склад, компетенція органів управління кооперативу та поря­док ухвалення ним рішень повинні бути зазначені у статуті виробничого кооперативу. Від імені виробничого кооперативу діють його виконавчі органи.

Майно, що є у власності виробничого кооперативу, поділя­ється на паї його членів відповідно до статуту кооперативу.

Член виробничого кооперативу зобов'язаний внести до дня державної реєстрації кооперативу не менше 10% пайового внеску, а частину, що залишилася — протягом року з дня його державної реєстрації, якщо інший строк не встановлений стату­том кооперативу.

Прибуток виробничого кооперативу розподіляється між його членами відповідно до їх трудової участі, якщо інший порядок не встановлений статутом кооперативу.

Член виробничого кооперативу має право на вихід із коопе­ративу. У цьому разі йому виплачується вартість паю або ви­дається майно, пропорційне його паю, а також здійснюються виплати, встановлені статутом кооперативу.

У випадку смерті члена виробничого кооперативу його спад­коємці набувають право на пай або майно, яке відповідає цьому паю. Спадкоємці можуть бути прийняті у члени кооперативу, якщо інше не передбачене статутом.

У разі ліквідації виробничого кооперативу в першу чергу задовольняються вимоги кредиторів, а те майно, що залишилося після задоволення цих вимог, розподіляється між членами ко­оперативу відповідно до їх трудової участі.

Глава 6

Держава та територіальні громади як суб'єкти цивільних правовідносин

Серед суб'єктів цивільного права особливе місце посідає держава, яка також може виступати стороною в певних ци­вільних правовідносинах. Держава — це особливий суб'єкт цивільного права, це не юридична особа, тому на цього учасника цивільних правовідносин не поширюються загальні положення, що є характерними для юридичних осіб.

Держава сама визначає свій правовий режим. На відміну від інших суб'єктів права, вона не може припинити свою діяль­ність шляхом реорганізації чи ліквідації.

Серед форм участі держави в цивільному обігу можна назвати такі:

• участь держави шляхом створення юридичних осіб (дер­
жавні унітарні підприємства та організації);

• безпосередня участь держави у внутрішньому обігу. Так,
від імені держави виступають як представницькі, так і виконавчі
органи влади (Президент України, Уряд України, а в передба­
чених законом випадках — органи місцевого самоврядування
та інші особи).

Держава виступає суб'єктом в наступних зобов'язальних правовідносинах:

• у відносинах позики (при випуску облігацій та інших
цінних паперів);

• у відносинах із поставки продукції для державних потреб;

• у відносинах підряду для державних потреб;

• у відносинах дарування.

Саме на державу покладено обов'язок із відшкодування шкоди:

• завданої власникові прийняттям закону, що припиняє право
власності на певне майно;

• заподіяної незаконними діями правоохоронних органів;

• завданої фізичній особі, яка потерпіла від злочину, якщо
не встановлена особа, яка його заподіяла, або якщо вона є
неплатоспроможною (ст. 1177 ЦК).

Крім держави, у цивільних правовідносинах можуть брати участь Автономна Республіка Крим і територіальні громади.

Глава 7 Об'єкти цивільних прав