Обмеження дієздатності юридичної особи

В.А.Плотніков зазначає, що юридична особа не мо-
ж мати неповну, не може бути обмежена
у дієздатності або визнана недієздатною [7].
Однак у сьогоднішніх умовах виникають ситуації, коли
юридична особа обмежується у дієздатності. Хоча в ЦК
Україна таких випадків безпосередньо не визначено,
аналіз окремих законів та судової практики свідчить про
те, що такого роду обмеження все-таки мають місце.
Проблемні питання обмеження дієздатності юри-
чеський особистості в ході процедур банкрутства є предметом
наукових досліджень російської вченого О.М. Семиной.
Аналізуючи російське законодавство, що регулює від-
носини банкрутства, автор звертає увагу на звуження
обсягу дієздатності юридичної особи-боржника в пере-
від процедур зовнішнього управління і конкурсного
процесу. У ході першої з цих процедур керівник бор-
жника відсторонюється від посади і навіть може бути
звільнений, а інші органи управління боржника
виконують лише окремі елементи його дієздатності. У
ході конкурсного процесу керівник і органи управ-
лення боржника фактично не діють. Вчений зазначає
на звуженні і розширенні обсягу дієздатності залежності
від стадій розгляду справи про банкрутство. Так, на
стадії фінансового оздоровлення дієздатність боржник-
ника порівняно зі стадією спостереження, знач-
поширюється [9]. У контексті дослідження проблем обмеження-
ня правосуб'єктності юридичних осіб у сфері ви-
пуску цінних паперів Л.Ю. Добриніна також звертає
увагу на обмеження дієздатності юридичної особи-
боржника в результаті введення зовнішнього спостереження-
ня. Відповідно до законодавства органи управління юридичної
особи в ході даної процедури не вправі приймати ре-
ня про розміщення облігацій та інших емісійних
цінних паперів [10].
Інша ситуація, безпосередньо вказує не на що
інше як на обмеження дієздатності юридичної особи,
стосується правового режиму майна державних унітаз-
них підприємств, які згідно з ч. 8 ст. 73 Господар-
ського кодексу України (далі - ЦК) в якості державного
комерційні підприємства та казенні підприємства [11].
У ч. 3 ст. 73 ЦК визначено, що майно державного
унітарного підприємства перебуває у державній власності
ності і закріплюється за ним на праві господарського
відання або оперативного управління. А в ч. 2 ст. 74 да-
ного кодексу конкретизовано, що майно державного ко-
мерческіх підприємства закріплюється за ним на праві
господарського відання, звужує його дієздатність.
На підтвердження даної позиції досить вказати, що
Відповідно до ч. 5 ст. 75 ЦК державне комерційне перед-
ємство не має права безкоштовно передавати належне
йому майно іншим юридичним особам або громадянам,
крім випадків, передбачених законом. Відчужувати,
віддавати в заставу майнові об'єкти, пов'язані з ос-
новних фондів, здавати в оренду цілісні майнові комп'ютери
си структурних одиниць і підрозділів державне
комерційне підприємство має право лише за попередній
ної згоди органу, до сфери управління якого воно
входить, і, як правило, на конкурсній основі.
Аналологічною позиція законодавця у визначенні
правового режиму майна комунального унітарного підпри-
ємства. Згідно ч. 3 ст. 78 ЦК майно комунального
підприємства перебуває у комунальній власності і за-
плюється за ним на праві господарського відання (комусь
нальна комерційе підприємство) або на праві оперативного
управління (комунальне некомерційне підприємство).
Ще вузьким є обсяг дієздатності казенних підпри-
приємств, майно за якими відповідно до ч. 3 ст. 76 ЦК
закріплюється на праві оперативного управління. У ч. 3
ст. 77 цього ж кодексу закріплено положення, Зідно з
яким орган, до сфери управління якого входить казенне
підприємство, здійснює контроль за використанням та
збереженням належного підприємству майна і має пра-
під вилучити у казенного підприємства майно, що не
використовується або використовується не за призначенням
ням, і розпорядитися ним у межах своїх повно-
чий. Казенне підприємство не має права відчужувати
або іншим способом розпоряджатися закріпленим за ним
що належить до основних фондів без попередньої
згоди органу, до сфери управління якого воно входить.
Вищенаведені приклади свідчать про суттєве обмеження
дієздатності казенного підприємства.
На проблему, пов'язану з обмеженням дієздатності
юридичної особи, звертає увагу І. Г. Калаур. На під-
утвердження своєї позиції учений наводить приклади,
коли фактично виконавчий орган юридичної особи від-
ствуют або не функціонує, або не може здійснювати свої
повноважень. Автор наводить окремі випадки, які під-
ють правильність такого твердження, зокрема:
- У суспільстві, що складається з двох учасників з
рівними частками, учасники не можуть домовитися про
кандидата на посаду директора;
- Керівник юридичної особи ховається від слід-
ства і суду, місце знаходження його невідоме;
- Збори учасників товариства обрали директора, а
директор визнаний судом недієздатним;
- Директор написав заяву про звільнення за власним
бажанням, однак збори не розглянули її. Через два міс-
ні директор вважає, що відповідно до ст. 38 КЗпП України-
ни трудові відносини припинилися. Про це він зі-
цессе податкову інспекцію і банк. Друк та наявну в
нього документацію передає на зберігання нотаріусу;
- Всі члени громадської організації написали заяви
про вихід з об'єднання, а повноваження голови прав-
лення закінчилися. Вищий орган складається з членів
організації, яких немає, тому збори не збираються і не
можуть вибирати виконавчі органи [12].
Питання, пов'язані з обмеженням дієздатності
юридичної особи, у своїх роботах досліджує В.С. Щер-
біна. Отримання ліцензії
на здійснення певних видів господарської діяльності
стосується якраз дієздатності юридичної особи, а не його
правоздатності, адже саме в процесі такої діяльності
юридична особа і здійснює свої права та обов'язки [13].
Вищесказане дає можливість стверджувати, що під-
ня обмеження дієздатності юридичної особи у нау-
ном відношенні є дослідженими в недостатньому обсязі,
а на законодавчому рівні - врегульовані не повною ме-
ре. Зрозуміло, що через велику кількість підстав, за якими
фактично обмежується дієздатність юридичної особи, в
ГК України не вдасться закріпити їх вичерпний пе-
чень. У зв'язку з цим пропонуємо законодавцю в. 92
ГК України доповнити нормою такого змісту: «Діє-
здатність юридичної особи може бути обмежена судом
у передбачених законом випадках ».

ВИСНОВОК

Отже, для всіх без винятку юридичних осіб правосуб’єктність у цивільних правовідносинах є похідною від правосуб’єктності їх власника (власників). Такі відносини можуть бути ієрархічними й обов’язково розпочинаються від правосуб’єктності осіб, які не мають ознак юридичної особи (народ України, держава, територіальна громада або окремі фізичні особи). Таким чином, можна зробити висновок, що законодавець з недостатньою точністю розмежував юридичних осіб на юридичних осіб приватного та публічного права.

Таким чином, розглянуту класифікацію юридичних осіб необхідно вдосконалити, передбачивши, що юридичні особи публічного права – це державні органи, на які законом покладено владні повноваження, та органи місцевого самоврядування. Решту юридичних осіб, зокрема, й державні та комунальні підприємства, слід віднести до юридичних осіб приватного права. Саме тоді в ст. 191 ЦК [24]України можна буде передбачити, що об’єктом цивільно-правових угод може бути будь-яка юридична особа приватного права, що як єдиний майновий комплекс, є нерухомістю.

Виходячи із загальної конструкції дієздатності у ЦК України її елементом

є й здатність нести відповідальність, що названа деліктоздатністю.

Відповідно до ст. 96 ЦКУ[24] юридична особа самостійно відповідає за своїми

зобов'язаннями. Мова йде про майнову відповідальність для якої принаймі

слід мати майно чи майнові права. Якщо юридична особа відповідає за

своїми зобов'язаннями усім належним їй майном то тим визначені й межі

такої відповідальності – її майнові активи. Поза такими межами юридична

особа звільняється від майнової відповідальності, а у передбачених

законом випадках для товариств з повною та додатковою відповідальністю

до неї притягуються засновники.

Закон виходить із принципу різної відповідальності засновників та самої

юридичної особи. Згідно ч.3 ст. 96 ЦКУ[24] учасник (засновник) юридичної

особи не відповідає за зобов'язаннями юридичної особи, а юридична особа

не відповідає за зобов'язаннями її учасника (засновника), крім випадків,

встановлених установчими документами та законом.

Цивільну дієздатність юридична особа здійснює через свої органи, які дають відповідно до закону, інших правових актів і установчих документів.

Правоздатність юридичної особи реалізується через її органи, які формують і виражають її волю зовні. Органи юридичної особи не тільки здійснюють управління, а й виступають у майновому обороті під її імені. Тобто дії органів визнаються діями самої юридичної особи. Тому для здійснення правочинів від імені юридичної особи вони не потребують довіреності.

В курсовiй роботi визначенн виникнення повноваження на здійснення правочиноздатності у відносинах за участю юридичної особи та зміст дієздатності юридичної особи (складається з трьох основних елементів).

Отже, юридична особа — це організація, яка має відокремлене майно, може від свого імені набувати майнових та немайнових прав, нести цивільну відповідальність і виступати позивачем та відповідачем в суді.
Цивільна правосуб’єктність юридичної особи складається з цивільної правоздатності та цивільної дієздатності. В доктрині радянського цивільного права традиційно вважалося, що юридична особа має спеціальну правоздатність, тобто кожна юридична особа може здійснювати лише таку діяльність, яка передбачена її статутом чи відповідним положенням. У вітчизняному цивільному законодавстві відповідно до сучасної тенденції розвитку концепції цивільного права України як права приватного декларується принцип універсальної правоздатності юридичної особи, тобто юридична особа може мати такі ж цивільні права та обов’язки, як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині (ст. 91 ЦК). Водночас окремі види діяльності юридична особа може здійснювати лише за наявності спеціального дозволу (ліцензії) — займатися медичною практикою, капітальним будівництвом, наданням охоронних послуг та ін.[30,c.572]
Дієздатність юридичної особи виникає одночасно з правоздатністю і здійснюється її органами.
Залежно від підстав класифікації розрізняють такі органи юридичної особи:
1) одноособові (директор, ректор, начальник) та колегіальні (правління, рада, колегія);
2) ті, що обираються, та ті, що призначаються;
3) керівні та структурні, залежно від повноважень.

Також було визначено що правоздатність юридичної особи у порівнянні з правоздатністю і дієздатністю громадян правоздатність і дієздатність юридичної особи має свої особливості.
У громадян спочатку виникає правоздатність і лише через деякий час, при досягненні повноліття (або раніше, за умови укладення шлюбу), дієздатність. Для юридичних осіб розрив у часі при виникненні правоздатності і дієздатності неможливий. Правоздатна, але не дієздатна юридична особа не могла б не тільки виконувати цивільні права і обов'язки, а була б неспроможною й набувати їх. Правоздатність і дієздатність юридичних осіб виникає одночасно, що дає можливість законодавцеві ототожнити терміни правоздатність і дієздатність юридичної особи і говорити лише про правоздатність такої особи.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:

1. А.Єфименко „Регулювання припинення (реорганізації) та ліквідації юридичної особи за проектом Цивільного кодексу України” // Право України, 2002р., № 10.c-36-52

2..БезбабінаОлена
наукова стаття-:Поняття та правосуб’єктність юридичних осіб як суб’єктів підприємницької діяльності.

3.Борисова, В.Інститут юридичної особи у праві України / В. Борисова // Право України. - 2010. - № 12. - С. 25-31

(Шифр в БД ПУ1/2010/12)

ГРНТИ 12.20.02.02

4.В.Ніколаєв „Про інститут юридичної особи”// Право України, 1997р., №7.c-111

5. В. Кравчук. Визначення сфери застосування інституту юридичної особи. // Право України, 1998. № 4.

6. Гаврилов В. В. Международное часное право. –М.: Норма-Инфра-М, 2000.– С. 2-16 ,62

7.Г.Фединяк „Межі здійснення правосуб’єктності юридичними особами України за кордоном” // право України, 2003р., № 12

8.Дзера О. В. Цивільне право України. — К.: Юрінком Інтер, 2004. — 736с.

9. Д. Лук’янець „Про вину юридичної особи у сфері адміністративної відповідальності” // Право України, 1999р., №11. C-69-72

10.Зозуляк, Ольга Ігорівна.

Поняття та види правоздатності юридичної особи / О. І. Зозуляк // Актуальні проблеми адміністративного законодавства України: шляхи його вдосконалення : матеріали ІІ міжнародної наук.-практ. конференції (м. Івано-Франківськ, 5-6 червня 2009 р.). В 2- ч. - Івано-Франківськ, 2009. - Ч. І. - С. 143-151

(Шифр в БД 67.9(4УКР)301/А 43-204443)

ГРНТИ 12.20.02.02

11.І. Ф. Севрюкова. Наукова стаття –«Юридична особа»,c-20-23

12. Л. Соловйова. Виникнення правосуб’єктності підприємств: деякі питання. // Право України, 2002. № 7.c-147-150

13. Мазур О. С. Цивільне право України. — К.: Університет "Україна", 2005. — 288 с.

14. О.Кравчук „Майновий аспект правового статусу юридичних осіб за новим Цивільним кодексом України” // Право України,2003р., № 12.c-86

15. Олена Єременко „До питання про державну реєстрацію юридичної особи” // Підприємництво, господарство і право, 2003р., № 8.c-300-308

16. Про свободу совісті та релігійні організації: Закон України від 23 квітня 1991р., № 987-XII

17.Про господарські товариства: Закон України від 19 вересня 1991р.,

№ 1576-XII.

18.Проблемні питання застосування Цивільного і Господарського кодексів України / Під редакцією Яреми А. Г., Ротаня В. Г. - К.: Реферат, 2005. - С. 56-60.

19.Про об’єднання громадян: Закон України від 02 жовтня 2012р.,№ 2460-XII.

20. Рікс Ніведа. Особливості корпорацій у англосаксонській системі права.// Право України., 1997 № 8.

21. Цивільний кодекс України від 16.01. 2003 року, № 435-IV.

22.Цивільний кодекс України: Коментар / За заг. ред. Є.О. Харитонова, О.М. Лапітенко. - Х.: Одісей, 2008.

23. Цивільне право України // за заг. Ред. Я. М. Шевченко. – УК., 2003. – Т.1.

24. Цивільне право України. Частина перша; За ред. проф.. Ч.Н. Азімова, доцентів С.Н. Приступи, В.М Ігнатенка. – Харків: Право, 2000. – 368с.

25. Цивільне право України: Навчальне видання / І.А. Бірюков, Ю.О. Заіка, В.М. Співак. – К.: Наукова думка, 2000. – 304с.

26.Цивільне право: підручник для студентів юридичних вузів та факультетів. Загальна частина. / Д.В. Боброва, О.В. Дзера, Н.С Кузнєцова, О.А.Підопригора. – К.: Вентурі., 1997. – 544с.

27. Цивільне право України: Підручник / Є.О. Харитонов, Н.О.Саніахметова. – К.: Істина, 2003. – 776с.

28. Цивільне право України: Академічний курс: Підручник: У двох томах / За заг. ред. Я.М. Шевченко. – Т.1. Загальна частина. – К.: Концерн „Видавничий дім „Ін Юре”, 2003. – 520с.

29. Цивільне право України за ред. Р. О. Стефанчука, К. Наукова думка, Прецедент 2004с.562

30. Рікс Ніведа. Особливості корпорацій у англосаксонській системі права.// Право України., 1997 № 8.c-532

31.Фролов В. Д. Правочиноздатність юридичної особи та її здійснення за цивільним законодавством України (цивілістичннй аспект). - Автореф. дис. ... к. ю. н. - Одеська національна юридична академія. Одеса, 2004. – 20 -25 с.

33. Цивільний кодекс України 16/01/2003, № 435-IV, ч. 4, ст. 92.

34.Цивільне право України: Підручник / Є.О. Харитонов, Н.О.Саніахметова. – К.: Істина, 2003, с 122