Тема 3.2. Підсудність цивільних справ
План семінарського заняття – 4 год.
1. Поняття підсудності.
2. Загальні правила про підсудність.
3. Підсудність кількох вимог пов’язаних між собою.
4. Наслідки порушення правил про підсудність.
5. Передача справи з одного суду до іншого.
Методичні рекомендації
Розмежування компетенції між окремими ланками судової системи і між судами однієї ланки щодо розгляду і вирішення підвідомчості їм цивільних справ називаються підсудністю.
Студенти повинні знати, що визначення компетенції різних судів системи провадиться залежно від виконуваних ними функцій, від роду (предмета) справи, суб’єктів спору, що підлягає розгляду, і місця (території), на яку поширюється діяльність певного суду. В зв’язку з цим підсудність поділяється на функціональну (функціональна компетенція — competentia rations functionate), родову (предметна, об’єктивна компетенція — competentia ratione materiale), територіальну (особиста, суб’єктивна компетенція — competentia ratione personae). Особливу увагу потрібно звернути на основні види територіальної підсудності, а саме: альтернативна, договірна та виключна підсудність.
Одним з основних правил підсудності є правило, згідно якого усі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, розглядаються районними, районними у містах, міськими та міськрайонними судами. Наступним є правило, яке визначає, що позови до фізичної особи (юридичної особи) пред’являються в суд за місцем її проживання (місцезнаходженням). До основних також належить правило підсудності, яке визначає, що позови, предметом яких є нерухоме майно розглядаються за місцем його знаходження.
При дачі відповіді на третє питання студент повинен обов’язково зазначити, що позови до кількох відповідачів, які проживають або знаходяться в різних місцях, пред’являються за місцем проживання або місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача.
Цивільним процесуальним законодавством визначено правові наслідки порушення правил про підсудність, які полягають у тому, що якщо суддя, вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, встановить, що справа не підсудна цьому суду, заява повертається позивачеві для подання до належного суду, про що постановляється ухвала. Ухвала суду разом із заявою та всіма додатками до неї надсилаються позивачеві.
Також, Цивільним процесуальним кодексом України визначено випадки в яких суд передає справу на розгляд іншому суду, а саме якщо:
1) задоволено клопотання відповідача, місце проживання якого раніше не було відоме, про передачу справи за місцем його проживання або місцезнаходженням;
2) після відкриття провадження у справі і до початку судового розгляду виявилося, що заяву було прийнято з порушенням правил підсудності;
3) після задоволення відводів (самовідводів) неможливо утворити новий склад суду для розгляду справи;
4) ліквідовано суд, який розглядав справу.
Розгляд цієї теми завершується розв’язанням практичних задач та моделюванням окремих процесуальних ситуацій.
Література: основна – 1, 2, 4, 6, 8; додаткова – 1, 4, 6, 8, 12, 14.
Тема 3.3 Порушення цивільних справ у суді, позов, поняття і суть позовного провадження
План семінарського заняття – 2 год.
1. Прийняття заяв у цивільних справах.
2. Зміст і форма позовної заяви це догма чи можливі варіанти?
3. Зустрічний позов.
4. Зміни в позовному спорі.
5. Наслідки подання позовної заяви, що не відповідає вимогам закону.
Методичні рекомендації
Захист порушених і оспорюваних прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ і організацій гарантується їх правом на звернення у встановленому порядку з вимогою до компетентного органу, наділеного юрисдикційними функціями, розпочати діяльність по розгляду і вирішенню справи з спірних правовідносин.
В теорії цивільного процесу позов розглядається неоднозначно. При визначенні позову як звернення до суду на порушення спору з матеріально-правовою вимогою до відповідача, його авторами проігноровано те, що такий спір виник між суб’єктами матеріальних правовідносин ще до звернення до суду. А в суді порушується не спір, а цивільна справа. Автори, які визначають позов, як вимогу позивача до відповідача, звернену через суд, про захист права, відводять суду не властиву для нього роль посередника та не враховують, що позивач і відповідач як суб’єкти процесу з’являються після прийняття судом позову до розгляду. При визначенні позову як процесуального засобу захисту права спрощується існуючий зв’язок позову з його пред’явленням, розглядом і вирішенням судом. Крім того, органом захисту цивільних прав і законних інтересів є суд, тому і процесуальним засобом захисту прав та інтересів буде процесуальний акт суду — його рішення. Позов виступає тільки засобом порушення судової діяльності на захист права, здійснення правосуддя в цивільних справах, тобто процесуальним засобом реалізації права на судовий захист.
Студенти повинні знати і вміти визначати складові частини позову, якими є його предмет, підстава та зміст.
Предметом позову буде та його частина, яка характеризує матеріально-правову вимогу позивача до відповідача, стосовно якої він просить постановити судове рішення. Підставу позову складають обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Змістом позову буде звернена до суду вимога позивача про здійснення судом певних дій з зазначенням способу судового захисту.
За способом процесуального захисту, який відображається в змісті, позови класифікуються: на позови про присудження (виконавчі), (actionescum condemnations), визнання (установчі) (actiones condemnations), перетворювальні (про конститутивне рішення).
Цивільним процесуальним кодексом України визначено, що позовна заява повинна обов’язково містити:
1) найменування суду, до якого подається заява;
2) ім’я (найменування) позивача і відповідача, а також ім’я представника позивача, якщо позовна заява подається представником, їх місце проживання або місцезнаходження, поштовий індекс, номер засобів зв’язку, якщо такий відомий;
3) зміст позовних вимог;
4) ціну позову щодо вимог майнового характеру;
5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги;
6) зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину, наявність підстав для звільнення від доказування;
7) перелік документів, що додаються до заяви.
При дачі відповіді на третє питання студент повинен зазначити, що відповідач має право до або під час попереднього судового засідання пред’явити зустрічний позов. Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов’язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин, або коли вимоги за позовами можуть зараховуватися, або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.
Особливу увагу студентів потрібно звернути на те, що сторони (учасники) цивільного процесу реалізуючи свої виключні права, можуть вносити зміни в позовний спір, шляхом зміни позивачем предмету і підстав спору, пред’явленням відповідачем зустрічного позову та вступом у справу третьої особи з самостійними вимогами.
Правові наслідки подання позовної заяви, що не відповідає вимогам закону полягають у тому, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у Цивільному процесуальному кодексі України, або не сплачено судовий збір чи не оплачено витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків.
Література: основна – 1, 3, 7, 8; додаткова – 2, 4, 7, 9, 14.