Тема 30. Докази в окремих видах судочинства: загальне та особливе
Орієнтовний план:
1. Поняття, джерела та оцінка доказів в адміністративно-юстиційному провадженні.
2. Поняття, джерела та оцінка доказів в господарському процесі.
3. Поняття, джерела та оцінка доказів в цивільному судочинстві.
Орієнтовний перелік питань для складання іспиту з навчальної дисципліни «Адміністративна юстиція»
1. Адміністративна юстиція: поняття, сутність, зміст.
2. Адміністративна юстиція в системі адміністративного права.
3. Адміністративна юстиція як інститут адміністративно-правової науки.
4. Адміністративна юстиція як навчальна дисципліна.
5. Адміністративна юстиція, адміністративне судочинство, адміністративний процес: співвідношення понять.
6. Предмет, метод і система курсу «Адміністративна юстиція».
7. Адміністративна юстиція на Українських землях в період Російської та Австро-Угорської імперій (до 1917).
8. Адміністративна юстиція часів формування Української державності (1917-1920 роки).
9. Адміністративна юстиція України часів її перебування у складі СРСР (1920-1990 роки).
10. Основні сучасні моделі адміністративної юстиції в зарубіжних країнах.
11. Особливості адміністративної юстиції у Великобританії та США.
12. Адміністративна юстиція у Франції та Німеччині.
13. Кодекс адміністративного судочинства України: структура та загальна характеристика.
14. Функції та завдання адміністративної юстиції.
15. Матеріально-правова складова адміністративної юстиції.
16. Організаційно-правова складова адміністративної юстиції.
17. Процесуально-правова складова адміністративної юстиції.
18. Законодавство, яке складає основу адміністративної юстиції України.
19. Адміністративна юстиція як гарантія реалізації правового статусу особи.
20. Суб'єктивні публічні права як об’єкти адміністративної юстиції.
21. Управлінські дії (бездіяльність) як об’єкти адміністративної юстиції.
22. Правові акти управління як об’єкти адміністративної юстиції.
23. Адміністративні договори як об’єкти адміністративної юстиції.
24. Адміністративна юстиція та судово-правова реформа.
25. Етапи формування системи спеціалізованих адміністративних судів України.
26. Організація діяльності адміністративних судів.
27. Юрисдикція адміністративних судів України.
28. Інстанційна підсудність адміністративних справ та порядок її визначення.
29. Предметна підсудність адміністративних справ та порядок її визначення.
30. Територіальна підсудність адміністративних справ та порядок її визначення.
31. Суб’єкти адміністративної юстиції: поняття та правовий статус.
32. Учасники адміністративного судочинства України: види та правовий статус.
33. Поняття та види доказів в адміністративному судочинстві.
34. Джерела доказів в судовому адміністративному процесі.
35. Доказування в судовому адміністративному процесі.
36. Забезпечення доказів в адміністративному суді.
37. Процесуальні строки в адміністративному судочинстві України: поняття, види, значення та наслідки порушення.
38. Поняття, ознаки та види адміністративно-процесуального представництва.
39. Повноваження представників в адміністративних судах: документальне оформлення та зміст.
40. Поняття, ознаки та види адміністративно-процесуального правонаступництва.
41. Повноваження правонаступників в адміністративних судах: документальне оформлення та зміст.
42. Поняття адміністративного суду та його склад.
43. Система адміністративних судів України.
44. Підстави для відводу (самовідводу) судді адміністративного суду.
45. Поняття адміністративного позову, його ознаки та елементи.
46. Адміністративне судочинство як складова судової системи України.
47. Система органів, що забезпечують діяльність адміністративних судів України.
48. Вищий адміністративний суд України: склад, організація роботи та юрисдикційні повноваження.
49. Діяльність кваліфікаційних комісій суддів в адміністративному судочинстві.
50. Вища Рада Юстиції, її структура та компетенція у сфері адміністративного судочинства.
51. Суддівське самоврядування в системі адміністративних судів.
52. Структура та повноваження державної судової адміністрації у сфері адміністративного судочинства.
53. Апарат адміністративного суду: організаційно-правові засади діяльності.
54. Судові розпорядники та судова міліція як органи охоронно-забезпечувального призначення в адміністративному судочинстві.
55. Поняття ти види сторін в адміністративному судовому процесі.
56. Адміністративно-процесуальний статус позивача.
57. Адміністративно-процесуальний статус відповідача.
58. Поняття ти види третіх осіб в адміністративному судочинстві.
59. Адміністративно-процесуальний статус третіх осіб.
60. Правовий статус експерта в судовому адміністративному процесі.
61. Правовий статус спеціаліста в судовому адміністративному процесі.
62. Суб’єкти владних повноважень: поняття та види.
63. Поняття та види судових витрат в адміністративному процесі.
64. Порядок визначення розміру, сплати та повернення судових витрат.
65. Передача адміністративної справи з одного адміністративного суду до іншого.
66. Здійснення адміністративного судочинства суддею особисто та колегією суддів.
67. Особливості участі прокурора в адміністративному судочинстві.
68. Принципи адміністративного судочинства: поняття та нормативні засади.
69. Класифікація принципів адміністративного судочинства.
70. Європейські принципи адміністративного судочинства.
71. Верховенство права як принцип здійснення правосуддя в адміністративних судах.
72. Змагальність сторін як принцип здійснення правосуддя в адміністративних судах.
73. Диспозитивність як принцип здійснення правосуддя в адміністративних судах.
74. Гласність і відкритість як принципи здійснення правосуддя в адміністративних судах.
75. Види позовів в судовому адміністративному процесі.
76. Юридична природа та види судових рішень в адміністративному судочинстві.
77. Вимоги, яким мають відповідати рішення адміністративних судів.
78. Процесуальний порядок прийняття судових рішень в адміністративному судочинстві.
79. Поняття та зміст правової допомоги в адміністративному суді.
80. Порядок і умови надання правової допомоги в адміністративному суді.
81. Види та процесуальний статус суб’єктів, що надають правову допомогу в адміністративному суді.
82. Види та зміст судових викликів і повідомлень в адміністративному судочинстві.
83. Вимоги, яким мають відповідати судові виклики та повідомлення в адміністративному судочинстві.
84. Порядок вручення адресатам судових викликів і повідомлень.
85. Фіксування засідання адміністративного суду технічними засобами.
86. Журнал судового засідання: зміст і порядок ведення.
87. Протокол про вчинення окремої процесуальної дії в справах адміністративної юрисдикції.
88. Адміністративно-юстиційна та конституційна юрисдикції: загальне та особливе.
89. Адміністративно-юстиційна та цивільна юрисдикції: загальне та особливе.
90. Адміністративно-юстиційна та адміністративно-деліктна юрисдикції: загальне та особливе
Тестові завдання для підготовки до підсумкового модуль – контролю
з дисципліни «Адміністративна юстиція»
1. Інститут адміністративної юстиції є необхідною умовою існування:
а) правової держави;
б) тоталітарної держави;
в) авторитарної держави;
г) розвинутого громадянського суспільства;
ґ) демократичної держави;
д) капіталістичного засобу виробництва.
Вибрати всі можливі варіанти.
2. Адміністративна юстиція в Україні виникла та розвивалася:
а) як інститут кримінального права та науки;
б) як інститут спочатку дореволюційного поліцейського права, а потім і радянського права;
в) з моменту проголошення незалежності України.
3. Адміністративна юстиція у вітчизняній правовій системі є:
а) самостійною процесуальною галуззю права;
б) самостійною матеріальною галуззю права;
в) інститутом цивільно-процесуального права;
г) інститутом господарського процесуального права;
ґ) інститутом адміністративного права;
д) комплексною галуззю національного законодавства.
Вибрати всі можливі варіанти.
4. Під адміністративною юстицією традиційно розуміють:
а) судовий захист (адміністративне судочинство);
б) оскарження управлінських актів в адміністративному порядку;
в) судовий захист і оскарження в адміністративному порядку.
Вибрати всі можливі варіанти.
5. Адміністративна юстиція - це:
а) розгляд судами справ про накладення адміністративних стягнень;
б) судовий захист прав та інтересів учасників правовідносин, які виникають у сфері управлінської діяльності держави та місцевого самоврядування;
в) адміністративна галузь правосуддя;
г) зовнішній контроль за діями адміністративних органів і їхніх посадових осіб щодо громадян;
ґ) процесуально-адміністративна діяльність органів юстиції.
6. Метою адміністративної юстиції є:
а) забезпечення діяльності органів юстиції;
б) забезпечення законності та правопорядку в приватноправових відносинах;
в) захист прав та інтересів суб'єктів господарювання;
г) захист прав, свобод та інтересів громадянина;
ґ) захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин.
7. Запровадження адміністративної юстиції пов'язано із:
а) судово-правовою реформою;
б) політичною реформою;
в) адміністративно-територіальною реформою;
г) реформуванням адміністративного права;
Вибрати всі можливі варіанти.
8. Необхідність формування адміністративних судів в Україні випливає з:
а) вимог Конституції України;
б) рішення Європейського Суду з прав людини;
в) принципу розподілу влад;
г) рішення з'їзду суддів України;
ґ) орієнтації нашої країни на побудову правової та демократичної держави;
д) прийняття нових ЦПК та КАС України.
Вибрати всі можливі варіанти.
9. Навчальна дисципліна «Адміністративна юстиція. Адміністративне судочинство» вивчає:
а) матеріальні та процесуальні проблеми адміністративної відповідальності;
б) адміністративно-процесуальне законодавство;
в) теорію адміністративного судочинства.
г) процедуру надання адміністративних послуг.
Вибрати всі можливі варіанти.
10. Терміни «судовий контроль в системі публічного управління» та «адміністративна юстиція» є:
а) тотожними;
б) суміжними;
в) співвідносяться як ціле та частина;
г) їх співвідношення є дискусійним в науці.
11. Об'єктом судово-адміністративного захисту є:
а) суб'єктивні публічні права;
6) матеріальні норми права;
в) життя та здоров'я людини;
г) відносини власності;
ґ) управлінські відносини.
12. Суб'єктивне право - це:
а) міра можливої поведінки;
б) система загальнообов'язкових норм;
в) міра належної поведінки.
13. Суб'єктивне право як юридична категорія означає встановлені у правовій нормі:
а) свободу поведінки індивіда в межах, закріплених правовою нормою;
б) можливість користуватися певними соціальними благами;
в) право на здійснення конкретних дій і право вимагати вчинення відповідних дій від інших осіб;
г) можливість звертатися за захистом свого права до суду;
ґ) єдність всіх перелічених вище ознак.
14. До сфери адміністративної юстиції належать:
а) публічно-правові відносини;
б) приватноправові відносини;
в) ні публічно-правові, ні приватноправові;
г) і публічно-правові, і приватноправові.
15. Публічне право:
а) регламентує організацію і діяльність публічної влади і її відношення з приватними особами;
б) регулює відносини між приватними особами;
в) орієнтоване на індивідуальні інтереси;
г) орієнтоване на задоволення суспільних потреб;
ґ) за характером регулювання є імперативним;
д) за характером регулювання є диспозитивним.
Вибрати всі можливі варіанти.
16. Публічний інтерес це:
а) синонімом суспільного інтересу;
б) синонімом державного інтересу;
в) синонімом управлінського інтересу;
г) синонімом індивідуального, особистого інтересу.
Вибрати всі можливі варіанти.
17. До понять публічного права належать:
а) держава;
б) влада;
в) правочин;
г) бюджет;
ґ) пенсія;
д) шлюб;
є) засоби масової інформації;
є) органи державного управління;
ж) господарський спір;
з) громадські об'єднання;
и) податки;
і) виборчий процес;
Вибрати всі можливі варіанти.
18. Ознака публічності у понятті «суб'єктивні публічні права» означає:
а) можливість впливати на управлінські процеси, приймати участь у державній та суспільно-політичній діяльності;
б) користуватися передбаченими Конституцією правами та свободами;
в) оскаржувати дії (бездіяльність) та рішення органів влади та їх посадових осіб до суду;
г) всі варіанти є правильними;
ґ) жоден варіант не є правильним.
Вибрати всі можливі варіанти.
19. До адміністративних судів можуть бути оскаржені:
а) будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних
повноважень;
б) управлінські дії;
в) правові акти управління;
г) рішення господарських та загальних судів;
ґ) підзаконні акти податкової служби;
д) конституційність прийнятих Верховною Радою законів.
Вибрати всі можливі варіанти.
20. До правових форм державного управління належать:
а) видання нормативних актів управління;
б) видання індивідуальних актів управління;
в) укладання адміністративних договорів;
г) здійснення юридично значимих дій;
г) проведення організаційних заходів;
д) здійснення матеріально-технічних операцій;
Вибрати всі можливі варіанти.
21. Адміністративний договір – це:
а) будь-який договір, в якому однією зі сторін виступає суб'єкт владних повноважень;
б) договір, зміст якого становлять права та обов'язки сторін, що випливають із владних управлінських функцій суб'єкта владних повноважень, який є однією зі сторін договору;
в) договір, сторонами якого є лише органи державного управління.
22. До правових актів управління (адміністративних актів) належать:
а) закони;
б) судові рішення;
в) наказ ректора про зарахування до вищого навчального закладу;
г) службове подання;
ґ) постанови Кабінету Міністрів України;
д) наказ Міністра юстиції України;
є) протест прокурора;
є) рішення сесії Запорізької обласної ради;
ж) розпорядження голови обласної державної адміністрації;
з) рішення загальних зборів акціонерів закритого акціонерного товариства;
и) довіреність;
і) протокол засідання кафедри адміністративного та господарського права ЗНУ.
Вибрати всі можливі варіанти.
23. Адміністративна справа - це:
а) переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень;
б) передана на вирішення адміністративного суду справа про
накладення адміністративних стягнень;
в) вид адміністративної процедури.
24. Адміністративно-правовий спір та публічно-правовий спір – це:
а) тотожні поняття;
б) адміністративно-правовий спір є різновидом публічно-правового;
в) публічно-правовий спір є різновидом адміністративно-правового.
25. Предметом адміністративно-правового спору є:
а) адміністративні акти;
б) адміністративні справи;
в) суб'єктивні права та обов'язки, що порушені в результаті
управлінських дій;
г) законність адміністративного акта;
г) накладення адміністративних стягнень.
Вибрати всі можливі варіанти.
26. Компетенція адміністративних судів поширюється на:
а) спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності;
б) спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби;
в) спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень, а також спори, які виникають з приводу укладання та виконання адміністративних договорів;
г) публічно-правові спори, що належить вирішувати в порядку кримінального судочинства;
ґ) спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом;
д) спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму;
е) спори, що віднесені до юрисдикції Конституційного Суду України;
є) спори про накладення адміністративних стягнень;
ж) спори щодо відносин, які відповідно до закону, статуту (положення) об'єднання громадян віднесені до його внутрішньої діяльності або виключної компетенції.
Вибрати всі можливі варіанти.
27. Система адміністративних судів в Україні визначена:
а) Концепцією судово-правової реформи;
6) Концепцією адміністративної реформи;
в) Законом «Про судоустрій України та статус суддів»;
г) Кодексом адміністративного судочинства.
28. До системи адміністративних судів належать:
а) місцеві адміністративні суди, апеляційні адміністративні суди, Виший адміністративний суд, Верховний Суд України;
б) місцеві адміністративні суди, апеляційні адміністративні суди, Виший адміністративний суд, Касаційний суд України, Верховний Суд України;
в) місцеві адміністративні суди, апеляційні адміністративні суди, Виший адміністративний суд, Верховний Суд України, Конституційний Суд України.
29. Структура Вищого адміністративного суду складається з:
а) Голови, заступників, суддів, судових палат, колегії суддів палати, президії Вищого адміністративного суду, Пленуму Вищого адміністративного суду;
б) Голови, заступників, суддів, судових палат, колегії суддів палати;
в) Голови, заступників, судових палат, колегії суддів палати, президії Вищого адміністративного суду, Пленуму Вищого адміністративного суду;
г) Голови, першого заступника, заступників, судових палат, колегії суддів палати, президії Вищого адміністративного суду, Пленуму Вищого адміністративного суду.
30. Структура апеляційного адміністративного суду складається з:
а) голови, заступників, судових палат, президії апеляційного адміністративного суду, Пленуму апеляційного адміністративного суду;
б) голови, заступників, суддів, судових палат, президії апеляційного адміністративного суду;
в) голови, заступників, судових палат, суддів.
31. Структура місцевого адміністративного суду складається з:
а) голови, заступників, суддів;
б) голови, заступників, судових палат, судових колегій, суддів;
в) голови, заступників, судових палат, суддів, президії місцевого адміністративного суду;
г) голови, заступників, судових палат, суддів, президії місцевого адміністративного суду, Пленуму місцевого адміністративного суду.
32. Кодекс адміністративного судочинства був прийнятий:
а) 18 вересня 2004 р.;
б) 28 червня 1996 р.;
в) 6 липня 2005 р.;
г) 1 вересня 2005 р.
33. Місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні справи:
а) у яких однією зі сторін є орган чи посадова особа місцевого самоврядування, посадова чи службова особа органу місцевого самоврядування, крім тих, які підсудні окружним адміністративним судам;
б) щодо встановлення Центральною виборчою комісією результатів виборів або всеукраїнського референдуму;
в) усі адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
Вибрати всі можливі варіанти.
34. Окружним адміністративним судам підсудні справи:
а) у яких однією зі сторін є орган державної влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, їх посадова чи службова особа, крім справ з приводу їхніх рішень, дій чи бездіяльності у справах про адміністративні проступки;
б) щодо оскарження дій або бездіяльності посадових чи службових осіб місцевих органів виконавчої влади;
в) щодо скасування реєстрації кандидата на пост Президента України.
Вибрати всі можливі варіанти.
35. Вищому адміністративному суду України як суду першої і останньої інстанції підсудні справи:
а) щодо встановлення Центральною виборчою комісією результатів виборів або всеукраїнського референдуму;
б) щодо скасування реєстрації кандидата на пост Президента України;
в) усі адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
Вибрати всі можливі варіанти.
36. За загальним правилом територіальної підсудності адміністративні справи вирішуються адміністративним судом:
а) за місцезнаходженням відповідача;
б) за місцезнаходженням позивача;
в) за згодою позивача та відповідача.
37. Адміністративні справи з приводу оскарження правових актів індивідуальної дії, а також дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які стосуються інтересів конкретної особи, вирішуються адміністративними судами:
а) за місцезнаходженням відповідача;
б) за місцем проживання (перебування, знаходження) позивача;
в) всі варіанти вірні.
38. Принципами здійснення правосуддя в адміністративних судах є:
а) верховенство права;
б) законність;
в) рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом;
г) змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі;
ґ) гласність і відкритість адміністративного процесу;
д) забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішень адміністративного суду;
є) обов'язковість судових рішень;
є) всі варіанти є вірними.
39. Адміністративні справи, предметом оскарження в яких є рішення, дії чи бездіяльність Президента України, Кабінету Міністрів України, міністерства чи іншого центрального органу виконавчої влади, Національного банку України, їхньої посадової чи службової особи, виборчої комісії (комісії з референдуму), члена цієї комісії розглядаються і вирішуються:
а) в окружному адміністративному суді колегією у складі
трьох суддів;
б) в окружному адміністративному суді одноособово суддею.
40. Перегляд судових рішень в адміністративних справах в апеляційному порядку здійснюється:
а) суддею одноособово;
б) колегією в складі п'яти суддів;
в) колегією в складі трьох суддів.
41. Перегляд судових рішень в адміністративних справах у касаційному порядку здійснюється:
а) колегією у складі не менше п'яти суддів;
б) колегією у складі трьох суддів;
в) суддею одноособово.
42. Судові виклики і повідомлення здійснюються:
а) повістками про виклик;
б) повістками-повідомленнями;
в) допускається судовий виклик або судове повідомлення осіб, які беруть участь у справі, свідків, експертів, спеціалістів, перекладачів телеграмою, факсимільним повідомленням (факсом, телефаксом), електронною поштою, телефоном, через друкований засіб масової інформації.
Вибрати всі можливі варіанти.
43. Особами, які беруть участь у справі, є:
а) сторони;
б) судовий розпорядник;
в) треті особи;
г) представники сторін та третіх осіб;
ґ) експерт;
д) перекладач;
є) свідки.
Вибрати всі можливі варіанти.
44. Адміністративна процесуальна дієздатність – це:
а) здатність мати процесуальні права та обов'язки в адміністративному судочинстві;
б) здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки, у тому числі доручати ведення справи представникові;
в) те саме, що й адміністративна деліктоздатність.
45. Позивачем в адміністративній справі можуть бути:
а) громадяни України;
б) громадяни України, іноземці чи особи без громадянства;
в) громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, підприємства, установи, організації (юридичні особи), суб'єкти владних повноважень;
г) підприємства, установи, організації (юридичні особи);
г) суб'єкти владних повноважень.
46. Відповідачем в адміністративній справі є:
а) суб'єкт владних повноважень, а у випадках, встановлених КАС України, і фізичні та юридичні особи;
б) громадяни України, іноземці чи особи без громадянства;
в) підприємства, установи, організації (юридичні особи);
г) суб'єкти владних повноважень.
47. Повноваження представників, які беруть участь в адміністративному процесі, на здійснення представництва в суді мають бути підтверджені:
а) їх підтвердження є необов'язковим;
б) довіреністю;
в) усною заявою довірителя із занесенням її до журналу судового засідання;
г) усною заявою самого представника із занесенням її до журналу судового засідання;
ґ) документами, які підтверджують займану ними посаду чи факт родинних, опікунських тощо відносин з особою, яку вони представляють.
Вибрати всі можливі варіанти.
48.В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на:
а) відповідача;
б) позивача;
в) суд.
49. Суд забезпечує докази:
а) допитом свідків;
б) призначенням експертизи;
в) витребуванням та оглядом письмових або речових доказів;
г) всі варіанти є вірними.
50. Письмовими доказами є:
а) лише письмові документи, що містять в собі відомості про
обставини, які мають значення для справи;
б) електронні документи, що містять в собі відомості про
обставини, які мають значення для справи;в) документи (в тому числі електронні документи), акти, листи, телеграми, будь-які інші письмові записи, що містять в собі відомості про обставини, які мають значення для справи.
51. Комісійна експертиза проводиться:
а) не менш як двома експертами одного напряму знань;
б) не менш як двома експертами різних галузей знань або
різних напрямів у межах однієї галузі знань;
в) одним експертом.
52. Комплексна експертиза проводиться:
а) не менш як двома експертами різних галузей знань або
різних напрямів у межах однієї галузі знань;
б) не менш як двома експертами одного напряму знань;
в) такого виду експертизи не передбачено.
53. Оцінюючи докази, суд:
а) віддає перевагу письмовим та речовим доказам;
б) ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили;
в) віддає перевагу результатам експертизи.
54. Створення системи спеціалізованих судів для вирішення адміністративних спорів є характерним для:
а) адміністративної моделі адміністративної юстиції;
б) адміністративно-судової моделі адміністративної юстиції;
в) квазісудової моделі адміністративної юстиції;
г) загально судової моделі адміністративної юстиції.
55. Входження органів адміністративної юстиції до системи органів державного управління є характерним для:
а) квазісудової моделі адміністративної юстиції;
б) адміністративної моделі адміністративної юстиції;
в) адміністративно-судової моделі адміністративної юстиції.
56. Створення системи спеціальних трибуналів для розгляду адміністративних спорів, підконтрольних судам загальної юрисдикції характеризує:
а) квазісудову модель;
б) адміністративну модель;
в) загальносудову модель;
г) взагалі не характерне для адміністративної юстиції.
57. Квазісудова модель адміністративної юстиції характерна для:
а) Німеччини, Франції, Італії;
б) США, Великобританії, Австралії;
в) Росії, Польщі, Естонії.
58. Адміністративно-судова модель характерна для:
а) Німеччини, України;
б) Франції, Італії, Польщі;
в) США, Великобританії, Австралії
Основна література
Нормативні джерела
1. Конституція України від 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № 30. - Ст. 141.
2. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, підписана 4 листопада 1950 р.
3. Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції: Закон України від 17 липня 1997 року // Відомості Верховної Ради України. - 1997. - № 40. - Ст. 263.
4. Про Концепцію Загальнодержавної програми адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу: Закон України від 21 листопада 2002 року // Відомості Верховної Ради України.-2003.-№3, - Ст. 12.
5. Про міжнародні договори України: Закон України від 29 червня 2004 року // Відомості Верховної Ради України. - 2004. - № 50. - Ст. 540.
6. Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини: Закон України від 23 лютого 2006 року // Відомості Верховної Ради України. - 2006. - № 30. - Ст. 260
7. Закон України від 2 жовтня 1996 р. «Про звернення громадян» // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № 47. - Ст. 256.
7. Закон України від 7 лютого 2002 р. «Про судоустрій України» // Відомості Верховної Ради України. - 2002. - № 27-28. - Ст. 180.
8. Закон України від 7 липня 2010 р. «Про судоустрій та статус суддів» // Офіційний Вісник України. - 2010. - № 55/1. - Ст. 1900.
9. Кодекс адміністративного судочинства України від 6 липня 2005 р. // Відомості Верховної Ради України. - 2005. - № 35-36, 37. - Ст. 446.
10. Указ Президента України від 22 липня 1998 р. № 810/98 «Про заходи щодо впровадження Концепції адміністративної реформи в Україні».
11. Указ Президента України від 10 травня 2006 р. № 361/2006 «Про Концепцію вдосконалення судівництва для утвердження справедливого суду в Україні відповідно до європейських стандартів» // Урядовий кур'єр. - 2006. - № 95.
12. Інформаційний лист Верховного Суду України від26.12.2005. №3.2.-2005 «Щодо застосування господарськими судами України положень процесуального законодавства стосовно розмежування компетенції між спеціалізованими адміністративними і господарськими судами».
13. Про стан виконання постанови спільного засідання Президії Верх. Суду України та президії Ради суддів України від 3 квітня 2009 р. №7 "Про стан здійснення судочинства адмін. судами": Постанова від 13 лист. 2009 р.№47 // Вісник Верховного Суду України. – 2009. – № 12. – С.17-22.
14. Спори фізичних та юридичних осіб із суб’єктами владних повноважень щодо оскарження їхніх дій чи бездіяльності: Постанова від 24 лист. 2009 р. / В. С. Україна // Судова практика. – 2010. – № 4. – С.73-78.