Стаття 41/1. Ухилення від участі в переговорах щодо укладення, зміни або доповнення колективного договору, угоди

Ухилення осіб, які представляють власників або уповноважені ними органи чи профспілки або інші уповноважені трудовим колективом органи, представників трудових колективів від участі в переговорах щодо укладення, зміни чи доповнення колективного договору, угоди, умисне порушення встановленого законодавством строку початку таких переговорів або незабезпечення роботи комісій з представників сторін чи примирних комісій у визначений сторонами переговорів строк - тягне за собою накладення штрафу від трьох до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

(Доповнено статтею 41 згідно із Законом України від 19.01.95 р. № 8/95-ВР; із змінами, внесеними згідно із Законом України від 07.02.97 р. № 55/97-ВР)

1. Об'єктом даного адміністративного проступку є суспільні відносини у трудовій сфері (див. Кодекс законів про працю України, Закон України "Про колективні договори і угоди").

Безпосередній об'єкт - встановлений порядок укладення і виконання колективних договорів і угод.

2. Об'єктивна сторона правопорушення виражається в ухиленні осіб, які представляють власників або уповноважені ними органи чи профспілки або інші уповноважені трудовим колективом органи, представників трудових колективів від участі в переговорах щодо укладення, зміни чи доповнення колективного договору, угоди, умисному порушенні встановленого законодавством строку початку таких переговорів або незабезпеченні роботи комісій з представників сторін чи примирних комісій у визначений сторонами переговорів строк (формальний склад).

Слід звернути увагу на ту обставину, що відповідальність передбачено не за відсутність колективного договору, а за ухилення від участі в переговорах, пов'язаних із його укладенням і зміною. Процедуру ведення таких переговорів визначено статтею 10 Закону України "Про колективні договори і угоди": будь-яка зі сторін, уповноважена на укладення колективного договору чи угоди, протягом семи днів після одержання письмового повідомлення іншої сторони про бажання почати переговори, повинна розпочати роботу з ведення цих переговорів. У разі порушення строку початку переговорів, сторона, яка ініціювала їх початок, вносить державному інспектору праці подання про притягнення до адміністративної відповідальності посадової особи протилежної сторони. Зазначене подання має містити завірені копії документів, що підтверджують факт отримання протилежною стороною переговорів письмового попередження про їх початок.

3. Суб'єкт адміністративного проступку - особи, які представляють власників або уповноважені ними органи чи профспілки або інші уповноважені трудовим колективом органи, представники трудових колективів.

4. Суб'єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини тільки у формі умислу.

47. Відмежування адміністративних правопорушень від інших правопорушень.
48. Характеристика адміністративних правопорушень у галузі житлово-комунального господарства.

Аналізуються теоретичні підходи щодо кваліфікації складів адміністративних проступків у галузі житлово-комунального господарства.

Ключові слова: адміністративний проступок, житлово-комунальне господарство,

Ознаки адміністративного проступку у галузі ЖКГ України характеризують фактичну підставу адміністративної відповідальності і складають її матеріальне поняття. Останнє конкретизується в законодавстві про адміністративні правопорушення, інших законах України, якими врегульовано зазначену галузь у формі конкретних складів проступку та в яких законами України передбачено необхідні і специфічні ознаки того чи іншого конкретного діяння.

Скидка 75% Ароматные парфюмы теперь еще дешевле! Только сейчас aromo.in.ua   Скидка 60% Босоножки на платформе - тренд этого лета! modnakasta.ua

kground: white;">Мета цієї статті – детальна характеристика видів складів адміністративних проступків у галузі житлово-комунального господарства.

Склад – це опис передбачуваного чи можливого діяння. Для такого опису використовуються лише юридично значущі ознаки, що характеризують діяння як правопорушення [1, с. 43].

Отже, склад адміністративного правопорушення – це сукупність встановлених законом об’єктивних і суб’єктивних ознак, що характеризують діяння як адміністративний проступок.

Склади проступків виконують важливу функцію, оскільки вони встановлюють юридичні підстави адміністративної відповідальності і передбачають можливість застосування заходів адміністративного впливу. Вони забезпечують однакове застосування закону, правильну кваліфікацію проступків, гарантують від необґрунтованого притягнення громадян до адміністративної відповідальності, обмежують відповідальність рамками скоєного у галузі ЖКГ [2, с. 18].

У ст. 247 КУпАП передбачено, що відсутність складу адміністративного правопорушення є обставиною, при якій провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю.

Велике теоретичне і практичне значення для розуміння змісту складів проступків у галузі ЖКХ має класифікація складів проступків. Саме класифікація дозволяє чітко визначити об’єкт кожного діяння, його місце в загальній системі відносин, що охороняються адміністративними санкціями, його цінність. Вона допомагає структурувати весь масив суспільних відносин у зазначеній галузі, що охороняються в адміністративному порядку, правильно кваліфікувати протиправні діяння, а також обирати оптимальний захід впливу на правопорушника.

Слід визначити, що класифікувати склади адміністративних проступків, у тому числі проступків у галузі ЖКГ України, можна за різними підставами.

Так, залежно від ступеня суспільної небезпеки адміністративного проступку, а також наявності в складі ознак, що обтяжують адміністративну відповідальність, розрізняють основні та кваліфікаційні склади.

Ступінь суспільної небезпеки однотипних проступків може бути різний. Саме тому в правових нормах зустрічаються декілька складів адміністративних проступків, що належать до одного типу діянь, але мають різний ступінь суспільної небезпеки. Більш високий ступінь небезпеки характеризується додатковими кваліфікуючими ознаками.

Тобто ознаки можуть бути основними, що мають місце в кожному випадку вчинення проступку, і кваліфікуючими, що доповнюють основні. Основні ознаки утворюють основний склад. А якщо основний склад доповнено кваліфікуючими ознаками, що призводить до застосування більш суворих стягнень, такий склад є кваліфікуючим [3, с. 231-232].

Наприклад, у ст.150 КУпАП («Порушення правил користування жилими будинками і жилими приміщеннями») кваліфікуючою ознакою є відповідальність посадових осіб за порушення правил користування жилими приміщеннями, санітарного утримання місць загального користування, сходових кліток, ліфтів, під’їздів, придомових територій, порушення правил експлуатації жилих будинків, жилих приміщень та інженерного обладнання, безгосподарне їх утримання тощо. Разом із тим ст. 151 КУпАП («Самоправне зайняття жилого приміщення») містить загальні ознаки, що характеризують склад адміністрактивного проступку.

З іншого боку, Законом України «Про теплопостачання» від 02 червня 2005 р. (ст. 31) встановлена адміністративна відповідальність суб’єкта господарювання – юридичної особи за «неподання передбаченої законом інформації уповноваженим державним органом або подання завідомо недостовірної інформації» та «самовільне (несанкціоноване) від'єднання споживача від теплової мережі», де кваліфікуючими ознаками виступають юридична особа та «самовільне (несанкціоноване) від'єднання».

За характером заподіяної адміністративним проступком шкоди склади поділяються на матеріальні та формальні.

До матеріальних належать склади, в яких: а) міститься така ознака, як настання шкідливих матеріальних наслідків антигромадського діяння. Наприклад, псування жилих будинків, жилих приміщень та їх обладнання (ст. 151 КУпАП), розкомплектування та пошкодження об’єктів електроенергетики, розкрадання майна цих об’єктів (ст. 27 Закону України „Про електроенергетику”), самовільне від'єднання споживача від теплової мережі теплопостачальної організації (ст. 31 Закону України „Про теплопостачання”), самовільне переобладнання житлових будинків, квартир та використання їх не за призначенням (ст. 109 ЖК), забруднення, засмічення, виснаження джерел питного водопостачання (ст. 46 Закону України „Про питну воду та питне водопостачання”) тощо.

До формальних належать склади, в яких матеріальні наслідки адміністративного проступку як обов’язковий елемент складу не передбачені.

У залежності від суб’єкта адміністративного проступку розрізняють особисті, спеціальні та змішані склади. До особистих належать склади, де суб’єктом адміністративного проступку є осудна особа, що досягла 16 років [4, с. 56-57].

Наприклад, особистим є склад проступку, що передбачений у ст. 99 КУпАП, оскільки суб’єктом порушення затверджених Кабінетом Міністрів України Правил охорони електричних мереж, що спричинило або могло спричинити перерву в забезпеченні споживачів електричною енергією, пошкодження електричних мереж або заподіяння іншої шкоди, є осудна особа, яка досягла 16 років.

До адміністративних проступків зі спеціальним складом належать склади, де як обов’язковий елемент указані ознаки спеціального суб’єкта, і тільки він може бути притягнутий до відповідальності за скоєння даного адміністративного проступку. Так, посадова особа чинить адміністративне правопорушення, якщо до встановленого терміну не забезпечує заселення житлового приміщення (ст.149 КУпАП) [4, с. 56-57].

У залежності від внутрішньої структури розрізняють однозначні та альтернативні склади. Однозначні склади окреслюють ознаки одного діяння в межах однієї статті нормативного акта (наприклад, самоправне заняття житлового приміщення у будинках державного або громадського житлового фонду (ст. 151 КУпАП)).

Альтернативні склади описують декілька дій у межах однієї статті нормативного акта (зокрема, ст. 150 КУпАП, що містить норму стосовно порушення правил користування жилими будинками і жилими приміщеннями) [1, с. 47]. Зазначена стаття встановлює відповідальність за порушення правил користування жилими будинками і жилими приміщеннями, яке може призвести чи призвело до санітарного утримання місць загального користування, сходових кліток, ліфтів, під’їздів, придомових територій, порушення правил експлуатації жилих будинків, жилих приміщень та інженерного обладнання, безгосподарне їх утримання, а також самовільне переобладнання та перепланування жилих будинків і жилих приміщень, використання їх не за призначенням, псування жилих будинків, жилих приміщень.

Тобто у таких складах перераховані декілька дій у межах однієї статті. При цьому проступком вважається вчинення як однієї з описаних дій, так і кількох (або навіть всіх).

Залежно від конструкції розрізняють описові та бланкетні (відсильні) склади адміністративних проступків. Описові склади повністю розкривають зміст та сутність діяння, визнаного адміністративним проступком [1, с. 48]. Так, у ст.149, 150, 151 КУпАП розкрито повністю суть діяння, а саме зазначено, що адміністративним проступком є невиконання законних розпоряджень чи приписів, інших законних вимог посадових осіб органів, які здійснюють державний контроль у галузі ЖКГ.

Бланкетні склади адміністративних проступків вказують на необхідність звернення до відповідних нормативних актів, які встановлюють ознаки проступків.

Так, Законом України «Про електроенергетику» від 16 жовтня 1997 р. (ст. 27) встановлена адміністративна відповідальність за «порушення правил охорони електричних мереж» та «порушення правил користування енергією». Ця норма для своєї реалізації потребує звернення до нормативних актів, якими затверджено «Правила охорони електричних мереж».

Крім зазначених, в основу класифікації складів адміністративних правопорушень мо-жуть бути покладені й інші критерії. За такою ознакою суб’єктивної сторони, як форма вини, поступки можна поділити, наприклад, на навмисні та необережні, а за ознакою мотиву поведінки – на корисливі та некорисливі тощо.

Враховуючи викладене, можна дійти висновку, що склади адміністративних проступків у галузі ЖКГ України мають такі самі підсистеми та елементи і класифікуються за такими самими підставами, що й адміністративні проступки в інших галузях та сферах.

49. Адміністративне стягнення: поняття, мета, система.

Адміністративне стягнення — це захід адміністративної відповідальності, що застосовується до особи, яка вчинила адміністративне правопорушення.

Мета[ред. • ред. код]

Метою застосування адміністративного стягнення є виховання правопорушника в дусі додержання законів України, поваги до правил суспільного співжиття; запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, покарання та виправлення правопорушника, відшкодування збитків.

Види адміністративних стягнень[ред. • ред. код]

1. Попередження
2. Штраф
3. Оплатне вилучення предмета
4. Конфіскація
5. Позбавлення спеціального права, наданого даному громадянинові (полювання та керування транспортними засобами)
6. Громадські роботи
7. Виправні роботи
8. Адміністративний арешт

Крім цього, законами України може бути встановлено й інші, не зазначені, види адміністративних стягнень. До іноземців та осіб без громадянства за правопорушення, які грубо порушують правопорядок, може бути застосоване видворення за межі України.

Заходи впливу, що застосовуються до неповнолітніх[ред. • ред. код]

До неповнолітніх можуть бути застосовані заходи впливу:

1. Зобов'язання публічно або в іншій формі попросити вибачення у потерпілого
2. Попередження
3. Догана або сувора догана
4. Передача неповнолітнього під нагляд

У разі вчинення неповнолітніми: незаконних дій із наркотиками без мети збуту, дрібної крадіжки, дій, що порушують більшість правил дорожнього руху, керування транспортом у стані сп'яніння (1-3 частини ст. 130), порушення доріг, вулиць та об'єктів на них, порушення правил торгівлі алкогольними напоями чи тютюновими виробами, дрібного хуліганства, стрільби в заборонених місцях, злісної непокори міліції, інших незаконних дій зі зброєю — вони підлягають адміністративній відповідальності на загальних підставах (крім адміністративного арешту). Але з урахуванням характеру правопорушення та особи правопорушника до них можуть бути застосовані й заходи впливу (крім осіб, що вчинили правопорушення, передбачені ст. 185).

Накладення адміністративного стягнення[ред. • ред. код]

Стягнення за адміністративне правопорушення накладається в межах, установлених КУпАП та іншими законами. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність. За одне адміністративне правопорушення може бути призначене одне основне чи основне та додаткове стягнення.

Обставини, що пом'якшують відповідальність за правопорушення[ред. • ред. код]

• щире розкаяння винного;
• відвернення винним шкідливих наслідків, відшкодування збитків чи усунення заподіяної шкоди;
• вчинення правопорушення під впливом сильного душевного хвилювання або при збігу тяжких особистих або сімейних обставин;
• вчинення правопорушення неповнолітнім, вагітною жінкою або жінкою з дитиною віком до 1 року.

Законами можуть бути передбачені й інші обставини, що пом'якшують відповідальність. Крім цього, орган, що вирішує справу про адміністративне правопорушення, може визнати й інші обставини пом'якшуючими.

Обставини, що обтяжують відповідальність[ред. • ред. код]

• продовження протиправної поведінки, незважаючи на вимогу уповноважених на те осіб припинити її;
• повторне протягом року вчинення однорідного правопорушення, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню; вчинення правопорушення людиною, яка раніше вчинила злочин;
• втягнення неповнолітнього в правопорушення;
• вчинення правопорушення групою осіб;
• вчинення правопорушення в умовах стихійного лиха чи за інших надзвичайних обставин;
• вчинення правопорушення в стані сп'яніння.

Орган, який накладає адміністративне стягнення, залежно від характеру правопорушення, може не визнати певну обставину з цього переліку обтяжуючою.

Інші положення[ред. • ред. код]

При вчиненні однією особою двох або більше правопорушень адміністративне стягнення накладається за кожне з них окремо. Якщо особа вчинила кілька правопорушень, справи про які одночасно розглядається одним і тим же органом, стягнення накладається в межах санкції, встановленої за серйозніше правопорушення з числа вчинених. До основного може бути приєднано одне з додаткових стягнень.

Адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через 2 місяці з дня вчинення правопорушення. Якщо правопорушення триваюче — через 2 місяці з дня його виявлення. Якщо справи про адміністративні правопорушення підвідомчі суду чи судді, стягнення може бути накладено не пізніш як через 3 місяці з дня його вчинення. Адміністративне стягнення за вчинення корупційного правопорушення може бути накладено протягом 3 місяців з дня виявлення, але не пізніше 1 року з дня його вчинення. Якщо в діях порушника немає складу злочину, і в порушенні кримінальної справи відмовлено (або її було закрито), але є ознаки адміністративного правопорушення, стягнення може бути накладено не пізніш як через місяць з дня прийняття рішення про відмову в порушенні кримінальної справи або про її закриття.

Особа вважається такою, що не була піддана адміністративному стягненню, якщо протягом року не вчинить нове адміністративне правопорушення чи злочин.

Якщо в результаті вчинення адміністративного правопорушення заподіяно майнову шкоду, то при стягненні адміністративна комісія, виконавчий орган сільської, селищної чи міської ради може покласти на винного зобов'язання відшкодувати шкоду, якщо її сума не перевищує двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а суддя районного у місті, міського чи міськрайонного суду — незалежно від розміру шкоди, крім випадку, коли шкоду заподіяно неповнолітнім. В цьому випадку, якщо розмір шкоди не перевищує одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а неповнолітній має самостійний заробіток, суддя має право покласти на нього відшкодування заподіяної шкоди або зобов'язати своєю працею усунути її. В усіх інших випадках питання про відшкодування майнової шкоди, заподіяної адміністративним правопорушенням, вирішується в порядку цивільного судочинства.

50. Органи адміністративної юрисдикції.

З огляду на це адміністративна юрисдикція — це законодавчо закріплена сукупність прав та обов'язків органів виконавчої влади та правосуддя щодо розгляду та вирішення справ, які випливають із адміністративних правопорушень.
Статтею 213 КпАП передбачено, що справи про адміністративні правопорушення уповноважені розглядати наступні органи (посадові особи):
- адміністративні комісії при виконавчих комітетах сільських, селищних, міських рад;
- виконавчі комітети сільських, селищних, міських рад;
- районні (міські), районні в містах комісії у справах неповнолітніх;
- районні (міські) суди (судді);
- органи внутрішніх справ, органи державних інспекцій та інші органи (посадові особи), уповноважені цим Кодексом.
Наведений перелік не є вичерпним, оскільки і сам Кодекс, й інші законодавчі акти передбачають досить широке коло органів, уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення.
Майже для всіх цих органів характерно, що кожен з них вирішує тільки конкретно визначене коло питань:
- Прикордонні війська України розглядають справи про адміністративні правопорушення, пов'язані з порушенням прикордонного режиму або режиму в пунктах пропуску через державний кордон України;
- органи державного пожежного нагляду наділені адміністративно-юрисдикційними повноваженнями щодо правопорушень, пов'язаних з порушенням встановлених законодавством вимог пожежної безпеки, невиконанням приписів та постанов посадових осіб органів державного пожежного нагляду;
- органи залізничного транспорту розглядають справи про порушення правил користування засобами цього транспорту, правил щодо охорони порядку та безпеки руху, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на залізничному транспорті, правил пожежної безпеки на залізничному транспорті і т. ін. Загалом адміністративно-юрисдикційними повноваженнями наділено значно більшу кількість органів виконавчої влади. Так, накладати адміністративні стягнення за певні адміністративні правопорушення на транспорті можуть: органи морського транспорту, органи річкового транспорту; органи автомобільного транспорту та електротранспорту (щодо порушень правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, правил користування автомобільним транспортом та електротранспортом).
До іншої групи належать органи, що контролюють дотримання правових норм у сфері фінансових відносин: органи державної контрольно-ревізійної служби, які розглядають справи щодо порушень законодавства з фінансових питань (ст. 164 КпАП), порушень порядку подання фінансової звітності та ведення бухгалтерського обліку при ліквідації юридичної особи (ст. 166 КпАП); органи державної податкової служби щодо порушень порядку проведення розрахунків із споживачами та щодо ухиляння від подання декларації про доходи (ст. 155, 164 КпАП), порушень порядку подання фінансової звітності та ведення бухгалтерського обліку; органи Пенсійного фонду та Фонду соціального страхування України щодо недотримання правових норм, які регулюють відносини в цій сфері.
Адміністративно-юрисдикційними повноваженнями також наділені:
— Національний банк України — щодо порушень банківського законодавства та нормативно-правових актів НБУ;
— військові комісаріати;
— органи, установи та заклади державної санітарно-епідеміологічної служби;
— органи державного ветеринарного контролю;
— органи державної служби з карантину рослин України;
— органи державного контролю у насінництві;
— органи рибоохорони;
— органи лісового господарства;
— органи мисливського господарства;
— органи державної статистики;
— органи виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів;
— органи Міністерства праці та соціальної політики України.
Одним із видів суб'єктів, наділених правом розгляду справ про адміністративні правопорушення, є місцеві суди (раніше суди районної або міської ланки). Судді є найбільш кваліфікованими у професійному відношенні порівняно з уповноваженими особами інших органів державної влади. Тож не дивно, що до їх компетенції віднесені найсерйозніші справи. Так, оплатне вилучення предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення, конфіскація предмета, виправні роботи та адміністративний арешт можуть бути застосовані до особи, винної у вчиненні адміністративного правопорушення, лише за рішенням суду.
Отже, сукупність органів, наділених адміністративно-юрисдикційними повноваженнями відповідно до чинного законодавства України, включає суб'єктів різних видів, основними серед яких є органи виконавчої влади, їх посадові особи та місцеві суди (судді) загальної юрисдикції.

51. Класифікація адміністративних стягнень.

Види адміністративних стягнень[ред. • ред. код]

1. Попередження
2. Штраф
3. Оплатне вилучення предмета
4. Конфіскація
5. Позбавлення спеціального права, наданого даному громадянинові (полювання та керування транспортними засобами)
6. Громадські роботи
7. Виправні роботи
8. Адміністративний арешт

Крім цього, законами України може бути встановлено й інші, не зазначені, види адміністративних стягнень. До іноземців та осіб без громадянства за правопорушення, які грубо порушують правопорядок, може бути застосоване видворення за межі України.

Попередження — найбільш м'який вид адміністративного стягнення, що застосовується за вчинення незначних правопорушень, а також до осіб, що вперше вчинили проступок

Штраф — основне адміністративне стягнення, яке за своєю суттю є грошовим стягненням, що накладається на громадян, які вчинили адміністративне правопорушення.

Оплатне вилучення предмета — вид адміністративного стягнення в Україні. Стягнення є аналогічним до конфіскації, але, на відміну від нього, передбачає повернення коштів колишньому власнику: предмет примусово вилучається, реалізується, витрати по реалізації відраховуються, і решта суми повертається власнику-суб'єкту адміністративного правопорушення.

Конфіскація є одним із видів адміністративних стягнень в Україні та в деяких інших країнах (зокрема, в Російській Федерації, Азербайджані, Казахстані тощо), який полягає в примусовій безоплатній передачі предмета, що став знаряддям вчинення чи об'єктом адміністративного правопорушення.

Позбавлення спеціального права, наданого даному громадянинові — основне адміністративне стягнення, яке накладається на громадян у разі грубого або систематичного порушення порядку користування цим правом. В межах адміністративного законодавства громадян може бути позбавлено права керування транспортними засобами та права полювання, це є однією з відмінностей цього стягнення від аналогічного виду кримінального покарання.

Позбавлення права керування транспортними засобами накладається на громадян строком до трьох років за грубе або повторне порушення порядку користування цим правом або на строк до десяти років за систематичне порушення порядку користування цим правом. Дане стягнення передбачено за ряд порушень Правил дорожнього руху, а також за ряд інших правопорушень, пов'язаних з керуванням транспортними засобами. В Кодексі України про адміністративні правопорушення стягнення може бути накладено за такі правопорушення (громадянин позбавляється права керування відповідними транспортними засобами; стягнення, як правило, зазначається як альтернативне):

• грубе порушення механізаторами правил технічної експлуатації сільськогосподарських машин і техніки безпеки (ст. 108) — до одного місяця;
• ряд порушень правил охорону порядку і безпеки руху на маломірних суднах і річковому транспорті (ч.2, 3 ст. 116) — до одного року;
• повторно вчинене порушення водієм правил керування транспортним засобом, правил користування ременями безпеки або мотошоломами (ч.4 ст. 121) — від трьох до шести місяців;
• порушення ряду правил дорожнього руху, що призвели до створення аварійної обстановки (ч.4 ст. 122), — від півроку до одного року;
• невиконання вимог про зупинку (ст. 122-2) — від трьох до шести місяців;

· Громадські роботи як вид адміністративного стягнення полягає у виконанні правопорушником у вільний від роботи чи навчання час безоплатних суспільно корисних робіт, вид яких визначають органи місцевого самоврядування.

· Громадські роботи призначаються районним, районним у місті, міським чи міськрайонним судом (суддею) на строк від двадцяти до шістдесяти годин (що відрізняє громадські роботи як адміністративне стягнення від аналогічних робіт як кримінальне покарання). Вони відбуваються у вільний від роботи чи навчання час не більш як чотири години на день, а неповнолітніми — дві години на день.

· Громадські роботи не призначаються інвалідам I та II групи, вагітним жінкам та пенсіонерам. Строк громадських робіт обчислюється в годинах, які правопорушник безпосередньо працював.

· Громадські роботи — це відносно новий вид адміністративного стягнення, він з'явився в КУпАП у вересні 2008 року. Призначається за такі правопорушення, як керування транспортними засобами в стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння, залишення місця ДТП тощо.

· Контроль за виконанням цього виду стягнення покладається на кримінально-виконавчу інспекцію, яка керується у своїй роботі положеннями Кодексу України про адміністративні правопорушення та Порядком виконання адміністративних стягнень у вигляді громадських робіт та виправних робіт (затверджений 19 березня 2013). Кримінально-виконавча інспекція кожного року погоджує перелік таких робіт.

· Правопорушники беруться на облік за місцем проживання і приступає до робіт протягом десяти діб з дня отримання інспекцією постанови суду, що набрала законної сили. Перед безпосереднім відбуванням громадських робіт з порушником проводиться бесіда, в ході якої йому роз'яснюються умови і порядок відбування стягнення та наслідки ухилення.

· В разі ухилення правопорушника від відбування громадських робіт постановою судді невідбутий строк громадських робіт може бути замінено адміністративним арештом із розрахунку: один день арешту за п'ять годин громадських робіт.

· В разі відбуття призначеної кількості годин, скасуванням постанови із закриттям справи про адміністративне правопорушення, наявності підстав, що унеможливлюють виконання громадських робіт, смерті порушника або заміни невідбутої частини адміністративним арештом, що підтверджено відповідними документами, виконання стягнення у виді громадських робіт припиняється, а порушник знімається з обліку.

Виправні роботи — вид адміністративного стягнення, який полягає у праці правопорушника за місцем роботи з певними відрахуваннями у дохід держави.

Адміністративний арешт — це найсуворіший вид адміністративного стягнення, що застосовується лише у виняткових випадках за окремі види адміністративних правопорушень на строк до 15 діб і полягає у триманні правопорушника в ізоляції від суспільства.

52. Адміністративно-юрисдикційні повноваження адміністративних комісій.

53. Спеціальний та особливий суб’єкти адміністративного правопорушення.

особли­вих суб'єктів належать: а) неповнолітні; б) інваліди;

в) жінки, що мають дітей у віці до 12 років і вагітні;

г) військовослужбовці, призвані на збори військовозо­бов'язані; д) рядовий і начальницький склад органів внут­рішніх справ; е) студенти й учні; є) особи, на яких поши­рюється дія дисциплінарних статутів або спеціальних по­ложень про дисципліну, що передбачають застосування дисциплінарних санкцій за адміністративні проступки;

ж) депутати; з) іноземні громадяни; й) особи, які повторно протягом року здійснили однорідне правопорушення, за яке вони вже піддавалися адміністративному стягненню;

е) осуджені за злочин.

Спеціальним суб’єктом є особа, яка може бути визнана суб’єктом конкретного адміністративного правопорушення, а відтак притягнута до адміністративної відповідальності за наявності у неї, крім ознак загального суб’єкта, певних додаткових ознак.

Такими додатковими ознаками, зокрема, можуть бути: громадянство; вік; наявність статусу посадової особи або конкретна займана посада; стан здоров’я або фізіологічний стан особи; родинні зв’язки; професія; род або сфера професійної діяльності; факт наділення певними правами, обов’язками або факт позбавлення суб’єктивного права чи його відсутності; факт попереднього притягнення особи до адміністративної відповідальності; спеціальний правовий статус, деякі інші ознаки.

54. Класифікація органів адміністративної юрисдикції.

З огляду на це адміністративна юрисдикція — це законодавчо закріплена сукупність прав та обов'язків органів виконавчої влади та правосуддя щодо розгляду та вирішення справ, які випливають із адміністративних правопорушень.
Статтею 213 КпАП передбачено, що справи про адміністративні правопорушення уповноважені розглядати наступні органи (посадові особи):
- адміністративні комісії при виконавчих комітетах сільських, селищних, міських рад;
- виконавчі комітети сільських, селищних, міських рад;
- районні (міські), районні в містах комісії у справах неповнолітніх;
- районні (міські) суди (судді);
- органи внутрішніх справ, органи державних інспекцій та інші органи (посадові особи), уповноважені цим Кодексом.
Наведений перелік не є вичерпним, оскільки і сам Кодекс, й інші законодавчі акти передбачають досить широке коло органів, уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення.
Майже для всіх цих органів характерно, що кожен з них вирішує тільки конкретно визначене коло питань:
- Прикордонні війська України розглядають справи про адміністративні правопорушення, пов'язані з порушенням прикордонного режиму або режиму в пунктах пропуску через державний кордон України;
- органи державного пожежного нагляду наділені адміністративно-юрисдикційними повноваженнями щодо правопорушень, пов'язаних з порушенням встановлених законодавством вимог пожежної безпеки, невиконанням приписів та постанов посадових осіб органів державного пожежного нагляду;
- органи залізничного транспорту розглядають справи про порушення правил користування засобами цього транспорту, правил щодо охорони порядку та безпеки руху, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на залізничному транспорті, правил пожежної безпеки на залізничному транспорті і т. ін. Загалом адміністративно-юрисдикційними повноваженнями наділено значно більшу кількість органів виконавчої влади. Так, накладати адміністративні стягнення за певні адміністративні правопорушення на транспорті можуть: органи морського транспорту, органи річкового транспорту; органи автомобільного транспорту та електротранспорту (щодо порушень правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, правил користування автомобільним транспортом та електротранспортом).
До іншої групи належать органи, що контролюють дотримання правових норм у сфері фінансових відносин: органи державної контрольно-ревізійної служби, які розглядають справи щодо порушень законодавства з фінансових питань (ст. 164 КпАП), порушень порядку подання фінансової звітності та ведення бухгалтерського обліку при ліквідації юридичної особи (ст. 166 КпАП); органи державної податкової служби щодо порушень порядку проведення розрахунків із споживачами та щодо ухиляння від подання декларації про доходи (ст. 155, 164 КпАП), порушень порядку подання фінансової звітності та ведення бухгалтерського обліку; органи Пенсійного фонду та Фонду соціального страхування України щодо недотримання правових норм, які регулюють відносини в цій сфері.
Адміністративно-юрисдикційними повноваженнями також наділені:
— Національний банк України — щодо порушень банківського законодавства та нормативно-правових актів НБУ;
— військові комісаріати;
— органи, установи та заклади державної санітарно-епідеміологічної служби;
— органи державного ветеринарного контролю;
— органи державної служби з карантину рослин України;
— органи державного контролю у насінництві;
— органи рибоохорони;
— органи лісового господарства;
— органи мисливського господарства;
— органи державної статистики;
— органи виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів;
— органи Міністерства праці та соціальної політики України.
Одним із видів суб'єктів, наділених правом розгляду справ про адміністративні правопорушення, є місцеві суди (раніше суди районної або міської ланки). Судді є найбільш кваліфікованими у професійному відношенні порівняно з уповноваженими особами інших органів державної влади. Тож не дивно, що до їх компетенції віднесені найсерйозніші справи. Так, оплатне вилучення предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення, конфіскація предмета, виправні роботи та адміністративний арешт можуть бути застосовані до особи, винної у вчиненні адміністративного правопорушення, лише за рішенням суду.
Отже, сукупність органів, наділених адміністративно-юрисдикційними повноваженнями відповідно до чинного законодавства України, включає суб'єктів різних видів, основними серед яких є органи виконавчої влади, їх посадові особи та місцеві суди (судді) загальної юрисдикції.

55. Звільнення від адміністративної відповідальності.

Обставини, що звільняють від відповідальності, в системі адміністративних проступків застосовуються нечасто. Суть звільнення від адміністративної відповідальності полягає в тому, що винна у вчиненні адміністративного правопорушення особа у встановленому законом порядку звільняється не тільки від самого покарання, а й від інших можливих наслідків.

Згідно зі ст. 21 КпАП до них слід віднести передачу матеріалів на розгляд товариського суду, громадської організації. При цьому враховуються характер вчиненого проступку, особа правопорушника, а також об'єктивні обставини, що пом'якшують адміністративну відповідальність, передбачені в ст. 34 КпАП. При цьому звільнення від відповідальності не передбачає інших її умов або накладення інших видів стягнення, передбачених адміністративним законодавством. У цьому випадку адміністративне стягнення заміняється заходами громадського впливу. Звільнення від адміністративної відповідальності з передачею справи на розгляд вищезазначених органів можливе лише після засвідчення факту вчинення проступку в протоколі адміністративного правопорушення, встановлення вини правопорушника, щирого розкаяння винного.

У ст. 22 КпАП встановлюється умова, за якої можливо звільнення від адміністративної відповідальності, - якщо особа вчинила малозначне правопорушення. В цьому випадку уповноважений орган (посадова особа), що уповноважена вирішувати справу, може обмежитись усним зауваженням.

Разом з тим необхідно відзначити, що в адміністративному законодавстві відсутній перелік малозначних проступків і відсутнє поняття "малозначності". Це питання в кожному окремому випадку вирішується органом (посадовою особою), уповноваженим розглядати адміністративну справу. Малозначність протиправних дій правопорушника випливає з випадковості цих дій, або пояснюється тим, що вони спричинили зовсім незначну шкоду.

Не всі зовні протиправні діяння в дійсності є такими. В адміністративному законодавстві існують обставини, які виключають суспільну шкідливість і протиправність проступку.

В теорії права до обставин, що виключають юридичну відповідальність, деякі фахівці-юристи відносять:

1) необхідну оборону;

2) крайню необхідність;

3) затримання злочинця;

4) виправданий професійний ризик;

5) виконання наказу;

6) виконання професійних функцій;

7) згода потерпілого;

8) виконання службового обов'язку;

9) здійснення свого права тощо.

56. Правила накладання адміністративних стягнень.

Накладення адміністративного стягнення - це важливий юридичний факт. З моменту його виникнення особа перебуває у стані притягнення до адміністративної відповідальності і повинна виконувати звернені до неї вимоги, які передбачені законодавцем.

Загальні правила накладення стягнень за адміністративні правопорушення, які конкретизують і поглиблюють конституційні принципи верховенства права, законності, гуманізму, індивідуалізації адміністративної відповідальності, закріплено в гл. 4 КУпАП.

Стягнення за адміністративне правопорушення накладається в межах, встановлених нормативним актом, який передбачає відповідальність за вчинене правопорушення. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність (ст. 33 КУпАП).

Особу порушника характеризують, перш за все, ознаки, властиві суб'єкту проступку (вік, стать, службове становище, соціальний стан, протиправна поведінка в минулому), а також поведінка в трудовому колективі і в побуті, ставлення до сім'ї, колег по роботі, навчанню тощо. Всі ці обставини мають бути встановлені органом (посадовою особою), який розглядає справу, щоб мати повне уявлення про особу порушника.

Важливою умовою і основою індивідуалізації адміністративного стягнення є врахування обставин справи, які пом'якшують або обтяжують відповідальність. Ці обставини врегульовані в статтях 34,35 КУпАП. Так, до обставин, що пом'якшують відповідальність за адміністративне правопорушення, належать: щире розкаяння винного; відвернення винним шкідливих наслідків проступку, добровільне відшкодування збитків або усунення заподіяної шкоди; вчинення правопорушення під впливом сильного душевного хвилювання або за збігу тяжких особистих чи сімейних обставин; вчинення правопорушення неповнолітнім; вчинення правопорушення вагітною жінкою або жінкою, яка має дитину віком до одного року.

Закон не встановлює вичерпного переліку обставин, що пом'якшують відповідальність. Органу адміністративної юрисдикції (посадовій особі) надається право визнати пом'якшуючими обставини, які не зазначені в законодавстві. Теоретично до таких обставин можуть бути віднесені: позитивна характеристика з місця роботи, проживання, похилий вік особи, заслуги перед державою, активна участь у громадському житті тощо.

З іншого боку, законодавство передбачає вичерпний перелік обставин, що обтяжують відповідальність. Врахування інших обтяжуючих обставин, не передбачених ст. 35 КУпАП, є неможливим і впливає на законність прийнятого рішення.

Обставинами, що обтяжують відповідальність за адміністративні правопорушення (ст. 35 КУпАП), визнаються:

- продовження протиправної поведінки, незважаючи на вимогу уповноважених на те осіб припинити її;

- повторне протягом року вчинення однорідного правопорушення, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню; вчинення правопорушення особою, яка раніше вчинила злочин;

- втягнений неповнолітнього в правопорушення;

- вчинення правопорушення групою осіб;

- вчинення правопорушення в умовах стихійного лиха або за інших надзвичайних обставин;

- вчинення правопорушення в стані сп'яніння. Орган (посадова особа), який накладає стягнення, залежно від характеру адміністративного правопорушення може не визнати цю обставину обтяжуючою.