Поняття та особливості фінансово-правової відповідальності.

Ефективність фінансово-правового регулювання залежить від ста­ну виконання суб'єктами фінансових правовідносин своїх прав та обов'язків, закріплених фінансово-правовими нормами. У суспільстві з високим рівнем правової культури виконання прав та обов'язків забезпечується пере­важно переконанням учасників суспільних відносин у необхідності дотримуватися суспільно корисної поведінки. Саме цим визначається зміст юридичної відповідальності у позитивному аспекті – як відповідальне ставлення особи до своїх обов’язків, покладених на неї законом, як правильне, сумлінне, успішне, ефективне виконання обов’язків та дійовий державний і громадський контроль за таким виконанням.

Позитивна (перспективна) фінансово-правова відповідальність означає:

1) відповідальність за майбутню поведінку;

2) обов’язок суб’єктів фінансового права діяти відповідно до приписів правових норм;

3) свідоме, відповідальне ставлення до покладених на них законом обов’язків.

Така відповідальність передбачає відповідальну поведінку, підзвітність, юридичну компетентність та заохочення за виконання корисних для суспільства та держави варіантів поведінки.

Протилежним підходом є розгляд юридичної відповідальності у ретроспективному аспекті. Негативна (ретроспективна) фінансово-правова відповідальність – це відповідальність за минулу протиправну поведінку.

Вона характеризується: засудженням суб’єктів фінансового права – це відповідальність за минулу протиправну поведінку, тобто в основу покладається державний примус. Вона характеризується засудженням суб’єкта правопорушення за протиправні діяння у сфері правового регулюванняпублічних фінансів; покладенням на нього встановленого законодавством та забезпеченого державою юридичного обов’язку бути позбавленим належних йому певних благ (майнового та особистого характеру) за скоєне правопорушення.

Така відповідальність – це:

1) захід державного примусу, що базується на юридичному та суспільному засудженні правопорушення і виражається в установленні для нього певних негативних наслідків у формі обмежень особистого або майнового характеру;

2) здійснення негативних вчинків, які відступають від обов’язку;

3) санкція за правопорушення, що виражається у застосуванні заходів примусу до правопорушників;

4) наслідок встановлений в законі на випадок його порушення;

5) примус і покарання за здійснене порушення правової заборони;

6) реакція на правопорушення;

7) обов’язок, який виконується примусово, що існував раніше або виник знову внаслідок вчинення правопорушення.

Отже, ретроспективна фінансово-правова відповідальність – це обов’язок суб’єкта фінансового права, який скоїв фінансове правопорушення, зазнавати заходів державного примусу.

Традиційно розрізняють чотири види юридичної відпові­дальності:кримінальну, адміністративну, цивільно-правову і дис­циплінарну. Водночас у юридичній літературі не бракує праць, у яких відстоюються інші самостійні види юридичної відпові­дальності, зокрема конституційна, господарська, земельна, еко­логічна, міжнародна тощо.

Як самостійний вид відповідальності розглядають і фінансово-правову відповідальність. Певно, найґрунтовнішою теоре­тичною розробкою у сфері теорії фінансово-правової відповідаль­ності можна назвати роботу А.Й. Іванського «Фінансово-правова відповідальність: теоретичний аналіз» (2008 р.). Він аналізує правову природу, суть, значення, функції, особливості фінансово-право­вої відповідальності. Однак і дотепер науковці та практики висловлюють протилежні погляди з цього питання: від визнання фінансово-правової відповідальності самостійним видом юридичної відповідальності до повного заперечення існування цього виду відповідальності.

Проте, ідея фінансово-правової відповідальності не є новою для вітчизняної науки та законодавства. Зокрема, ще на початку XIX століття в працях учених-фінансистів обґрунтовується необхідність за­кріплення примусових заходів і заходів стягнень за порушення вимог фінансового законодавства на законодавчому рівні. Серед заходів державного примусу за порушення фінан­сової дисципліни вони виділяли наступні:

· забезпечення сплати податків (застава майна, вилучення документів);

· застосування стягнень недоїмок в податях;

· реалізація майна боржника;

· арешт майна і заробітної плати боржника.

До заходів від­повідальності, які застосовувались за порушення фінансово-господарської дисципліни, відносились пеня і штрафи. Однак, у той період ще не можна було говорити про формування са­мостійного інституту фінансово-правової відповідальності, оскільки суспільні відносини, що ним регулювалися, перебу­вали на стадії становлення. Тому перші окремі основоположні засади (розроблені вченими-правознавцями Російської імперії СІ. Ілловайським, П.П. Пусторослєвим) створювалися за умо­ви відсутності повноцінних предметних досліджень і дискусії.

Розгляд нормативних актів кінця XIX - початку XX століт­тя показує, що фактично на законодавчому рівні не закріплюва­лися заходи відповідальності за порушення фінансово-правової норми. Лише в 1910 р. в «Положенні про стягнення у безспірних справах казни» з'являються формулювання правових заборон і відповідальності, що мають фінансовий характер.

Суттєвим кроком у формуванні сучасного інституту фінансово-правової відповідальності слід вважати прийняття в 1981 р. Положення «Про стягнення не внесених у строк податків і неподаткових платежів». Цим положенням вперше на законодавчому рівні було визначено поняття недоїмки, строк сплати, встановлені види фінансово-правових санкцій. Його важливою особливістю було встановлення законодавчого роз­різнення наведених вище заходів та штрафів, які накладаються в адміністративному порядку, що безперечно, слід розглядати як перший крок до нормативного визнання самостійності санк­цій фінансово-правової відповідальності.

Також слід зазначити, що у радянський період проблема правопорушень у фінансовій сфері і відповідальності за них розглядалася через призму інших галузей права. Причиною цього, як вважає російський професор О.Н. Горбунова, було приділення юридичною наукою протягом ба­гатьох років недостатньої уваги фінансовому праву: «у минулому це було викликано загальним поглядом марксистсько-ленінської теорії і політичної економії соціалізму на гроші, товарно-грошові відносини, ціни, собівартість, ринок в цілому як на категорії, що відмирають. Це мало своїм наслідком зниження уваги до питань бюджету, податків, банківського кредиту. І як результат - недо­оцінка значення і ролі фінансового права в регулюванні життє­діяльності суспільства». На нашу думку причини такого явища дещо інші, а саме: оскільки основним суб’єктом фінансового права є держава то для представників етатизму було недоречно говорити про відповідальність суб’єктів фінансового права. У той же час фінансово-правову відповідальність або не по­мічали зовсім, або пов'язували з адміністративним примусом, зо­крема, із заходами адміністративної відповідальності.

З розвитком фі­нансового, особливо бюджетного і податкового законодавства, все більш активно обговорюється проблема існування фінансово-правової відповідальності як самостійного виду юридичної відпо­відальності в системі права України.

В спеціальній науковій літературі проблема фінансово-правової від­повідальності не нова. Спочатку з'явилося поняття фінансових санкцій. Наприклад, їх визначали дослідники радянського пері­оду. Ще в 1960 p. E. А. Ровінський виділяв фінансові санкції в самостійний вид, В.Н. Репецький зазначав, що «фінансово-правова відповідальність є одним з різновидів відпові­дальності, передбаченої нормами фінансового права. Виділення її як окремого виду правової відповідальності має вагомі підстави». Проте майже всі роботи радянського періоду, що підні­мають питання фінансово-правової відповідальності, говорять не про відповідальність як таку, а про санкції фінансово-правових норм, практично ототожнюючи ці поняття, підміняючи одне ін­шим, вказуючи на їх адміністративну або іншу природу.

У цілому, на даний час в науковій літературі склалися кіль­ка основних напрямків в розумінні юридичної природи і струк­тури фінансово-правової відповідальності.

- Одні вчені вважають фінансово-правову відповідальність самостійним видом юридич­ної відповідальності [Іванський А.Й., Грачова О.Ю., Будько З.М., Бекерська Д.А., Хачатуров Л.В.; Хімічева Н.І.; Другова Ю.В.].

- Інші вважають, що вона є різновидом адміністративної відповідальності [Усенко Р.А.; Гусева Т.А.].

- Ще одна група учених визначає як самостійні види юридичної відповідальності подат­кову [Липинський Д.А.], валютну [Полянський Н.] тощо.

- Четверта група учених визначає податкову, бюджетну, валютну відповідальність в системі фінансово-правової відповідальності [Арсланбекова А.З.].

- П'ята позиція полягає в тому, що фінансово-правова відповідальність вважається тільки науковим збірним інститутом (Ю. Білошапко).

- Деякі автори, розглядаючи питання юридичної відповідальності за порушення фінансової дисципліни, взагалі не згадують про фінансово-правову відповідальність [Венедиктов Ю.А.].

- Як застосування санкцій розглядають фінансову відповідаль­ність росіяни А.В. Бризгалін і А.В. Зімін. В.А. Свірідов, В. Соловйов та інші вчені використовують для визначення фінансової відповідальності концепцію «юридична від­повідальність - реалізація санкції», розроблену О.Е. Лейстом.

Про наявність фінансово-правової відповідальності в нашій державі можна говорити аналізуючи Рішення КСУ від 30.05.2001р. №7-рп/2001 у справі № 1-22 (справа про відповідальність юридичних осіб), де зазначалося що п.22 ч.1 ст. 92 Конституції України (виключно законами України визначаються засади цивільно-правової відповідальності; діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями, та відповідальність за них) безпосередньо не встановлює види юридичної відповідальності. Отже, логічним є припущення, що перелік видів юридичної відповідальності включає і інші види, які прямо не вказані в Конституції. В подальшому це відобразилося і в Законі України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а ще пізніше в Податковому та Бюджетному кодексах України.

Юридична і фінансова відповідальність співвідносяться між собою як категорії роду і виду. Ознаки, властиві родовому понят­тю юридичної відповідальності, обов'язково виявляються у видо­вих поняттях.

Об'єктивною підставою для виділення фінансово-правової відповідальності в якості самостійного виду юридичної відпові­дальності є специфіка фінансових правовідносин, що зумовлена предметом і методом фінансового права.

На даний час не існує однозначного відношення до розумін­ня фінансово-правової відповідальності. У правовій науці наво­дяться наступні визначення фінансово-правової відповідальності.

· «Фінансово-правова відповідальність - це застосування у встановленому законом порядку до порушників фінансово-правових норм особливих заходів державного примусу — фінан­сових санкцій, пов'язаних з додатковими обтяженнями майнового характеру» (російські професори М.В. Карасьова, Ю.А. Крохіна).

· «Фінансово-правова відповідальність - це правовід­носини, що виникають з порушення встановлених законодавством фінансових зобов'язань, і полягають у застосуванні до правопо­рушника заходів фінансово-правового характеру, які викликають настання невигідних майнових наслідків через негативну оцінку державою його протиправного винного діяння, настання яких за­безпечується можливістю державного примусу» (С.Є. Батиров).

· «Фінансово-правова відповідальність - закріплений нормами фінансового права обов'язок правопорушника зазнавати заходів державного примусу у вигляді фінансових санкцій карального характеру (штраф, пеня* за скоєне ним правопорушення у сфе­рі фінансової діяльності держави та місцевого самоврядування» (Н.В. Сердюкова).

· «Фінансово-правова відповідальність являє собою правовідносини, що виникають через порушення громадянами і організаціями своїх фінансових зобов'язань перед державою, виражається у формі несприятливих наслідків май­нового характеру на стороні правопорушника, настання яких забезпечується можливістю державного примусу» (В.М. Маліновська).

· «Фінансово-правову відповідальність мож­на визначити як застосування до порушника фінансово-правових норм заходів державного примусу уповноваженими на те держав­ними органами, що покладають на правопорушника додаткові об­тяження майнового характеру» (Н.В. Сатарова).

· Нам найбільш іпонує як найбільш повне визначення, яке запропонувала О.А. Мусаткіна під фінансово-правовою відповідальністю як цілісним правовим явищем, яке включає позитивний та негативний аспекти реалізації, розуміє нормативний, формально визначений, гарантований та забезпечений фінансово-правовим примусом, переконанням чи заохоченням юридичний обов’язок суб’єктів фінансових правовідносин з дотримання норм фінансового законодавства, який реалізується у фінансово-правомірній поведінці, яка тягне за собою схвалення або заохочення, а у випадку вчинення фінансового правопорушення — обов’язок правопорушника зазнати осуд та обмеження майнового та немайнового характеру, що реалізуються в охоронному правовідношенні фінансової відповідальності. На думку О.А. Мусаткіної, одним фінансовим обов’язком не можна вичерпувати весь позитивний аспект реалізації фінансової відповідальності, в реальному правовідношенні він об’єктивується й виражається в правомірній поведінці суб’єктів фінансової відповідальності, яка забезпечується фінансово-правовим примусом.

Більш звичний підхід до розуміння відповідальності запропоновано А.Й. Іванським, за яким фінансово-правова відповідальність – це державний осуд, що має прояв з точки зору суб’єктивного права як нормативний, формально визначений у фінансовому праві, гарантований і забезпечений фінансово-правовим примусом юридичний обов’язок зазнавати правопорушником заходів державного примусу у вигляді фінансових санкцій (штраф, пеня) за вчинене ним правопорушення у сфері розподілу та перерозподілу ВВП та НД.

Цілями фінансово-правової відповідальності є:

· охорона фінансового правопорядку;

· підвищення рівня правосвідомості та правової культури у галузі фінансової діяльності;

· забезпечення фінансового правопорядку, виховання поваги до фінансового права.

А.Й Іванський визначає функції фінансово-правової відповідальності — це основ­ні напрямки її правового впливу на фінансові правовідносини, в яких виявляється її соціальне призначення і за допомогою досягаються цілі фінансово-правової відповідальнос­ті:

· регулятивна функція - це напрям правового впливу фінансової норми, який полягає у спонуканні суб’єкта дотримуватися правових приписів і знаходить своє вираження у правомірній поведінці суб’єкта фінансово-правових відносин.

· превентивна функція - це напрям правового впливу фінансової норми на поведінку суб’єктів фінансово-правових відносин, який полягає у викоріненні їхньої протиправної поведінки (реальної або припустимої) з метою унеможливлення протиправної поведінки або діяльності суб’єктів фінансових відносин, формуванні соціально вигідних мотивів поведінки або у виключенні (звуженні) реальної і фактичної можливості вчинити нове фінансове правопорушення (спрямована на запобігання порушенням);

· відновлювальна функція спрямована на усунення шкоди, яку фінансове правопору­шення заподіяло публічним інтересам);

· виховна функція (фінансово-правової відповідальності поля­гає у формуванні високого рівня правосвідомості, допустимих і бажаних стереотипів поведінки, поваги до закону);

· каральна функція - це напрям правової дії на правопорушника, який полягає в його осуджені. Вона повинна відповідати принципам фінансово-правової відповідальності і напрямам правового впливу фінансових норм на суб’єктів фінансового правопорушення.

Головною метою фінансово-правової відповідальності є за­безпечення правопорядку та дотримання фінансової дисциплі­ни у сфері правового регулювання публічних фінансів.

Досягненню цієї мети покликані сприяти принципи, на яких базується фінансово-правова відповідальність:

1) принцип верховенства права (ст. 8 КУ);

2) принцип рівності;

3) принцип законності означає неприпустимість притягнення до відповідальності за скоєння фінансового правопорушення інакше, як на підставах та в порядку, передбачених фінансовим законодавством. ((ст.ст. 29, 61, 62, 124 КУ) (ПКУ ст. 111.2. Фінансова відповідальність за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства встановлюється та застосовується згідно з цим Кодексом та іншими законами. Фінансова відповідальність застосовується у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені);

4)принцип гуманізму;

5) принцип справедливості виявляється в тому, що:

- при встановленні заходів покарання і стягнення не повинна принижуватися людська гідність;

- не має зворотної дії в часі закон, що встановлює відповідальність або посилює (але не пом’якшує її);

- фінансово-правову відповідальність повинен нести той, хто вчинив фінансове правопорушення;

- фінансова санкція повинна відповідати, бути пропорційною до розміру вчиненого фінансового правопорушення. ((ст. 61 КУ) (ПКУ ст.. 113.3. Застосування за порушення норм законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), не передбачених цим Кодексом та іншими законами України, не дозволяється), (ст.. 119 БКУ).

6) принцип одноразовості притягнення до фінансової відповідальності «ne bis in idem»втілюється через призму ст. 61 Конституції України, згідно з якою нікого не можна двічі притягнути до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення[1]. Притягнення до відповідальності одного й того самого суб'єкта за одне і те ж діяння означає перевищення міри фінансово-правової відповідальності. Разом із тим у фінансовому праві є прецедент, коли норми законодавства встановлюють можливість застосування не просто кількох фінансових санкцій за одне правопорушення, а й фінансової санкції на фінансову санкцію (ПКУ ст. 129.6. 129.6. За порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", з вини банку або органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, такий банк/орган сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом, а також несе іншу відповідальність, встановлену Податковим Кодексом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів, платежів до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.).

7) принцип ретроактивності Фінансові закони мають зворотну дію в часі, у випадку, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб.

(Конституційний Суд України у рішенні у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) уточнив, що положення частини першої статті 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи, “стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб”. Але це не означає, що цей конституційний принцип не може поширюватись на закони та інші нормативно-правові акти, які пом’якшують або скасовують відповідальність юридичних осіб. Проте надання зворотної дії в часі таким нормативно-правовим актам, як вважає Конституційний Суд України, “може бути передбачено шляхом прямої вказівки на це в законі або іншому нормативно-правовому акті”).

8) принцип своєчасності. Означає неможливість притягнення правопорушника до юридичної відповідальності після спливу строків давності. Різновидом даного принципу є принцип невідворотності фінансового покарання. Невідворотність відповідальності забезпечується діяльністю контролюючих та правоохоронних органів, що повинні оперативно виявляти осіб, що вчинили (ПКУ ст. 114.1. Граничні строки застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) до платників податків відповідають строкам давності для нарахування податкових зобов'язань, визначеним статтею 102 цього Кодексу).

9) принцип невідворотності покарання;

10) принцип системного зв’язку фінансово-правової відповідальності з іншими видами відповідальності Відповідальність за порушення фінансового законодавства не існує ізольовано тільки в межах фінансового права. Залежно від тяжкості здійсненого діяння або суб’єктивного складу можливим є застосування норм інших галузей права. ((ПКУ ст. 112.1. Притягнення до фінансової відповідальності платників податків за порушення законів з питань оподаткування, іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не звільняє їх посадових осіб за наявності відповідних підстав від притягнення до адміністративної або кримінальної відповідальності) ст. 118 ч.2 БКУ).

11) принцип обґрунтованості передбачає всебічний, повний та об’єктивний розгляд справи. (ст.. 124 ч. 2 БКУ);

12) принцип відмежування фінансової санкції від фінансового обов’язку. Сплата фінансової санкції не звільняє особу від виконання фінансового обов’язку, оскільки вони є самостійними елементами правового статусу фінансових правовідносин.;

13) принцип доцільності полягає у відповідності обраного заходу впливу на правопорушника цілям юридичної відповідальності. Зазначають, що труднощі реалізації принципу доцільності при застосуванні фінансових санкцій зумовлені передусім відсутністю законодавчого закріплення цілей фінансово-правової відповідальності;

Міжгалузевим змістом наділений принцип особистого характеру відповідальності.

Можна виділити наступні специфічні ознаки фінансово-правової відповідальності:

1. Фінансово-правова відповідальність є формалізованою і встановленою нормами фінансового законодавства.

2. Фінансово-правова відповідальність застосовується уповноваженими на те державними органами і (як виключення) самим порушником;

3. Фінансово-правова відповідальність є засобом охорони порядку в державі і забезпечується заходами державного примусу, який, в свою чергу, закріплюється в санкції фінансової норми, а в разі її застосування об’єктивується в наслідках майнового і немайнового характеру.

4. Фінансово-правова відповідальність настає за особливе фінансове правопорушення.

5. Фінансово-правова відповідальність пов’язана із застосуванням санкцій фінансово-правових норм.

6. Фінансово-правова відповідальність реалізується в особливій процесуальній формі.

7. Правопорушник зазнає несприятливих наслідків, передбачених санкцією порушеної фінансово-правової норми.

Разом з тим, за порушення фінансового законодавства поряд з фінансово-правовою відповідальністю можуть застосовуватися і інші види відповідальності.