Відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органу дізнання, попереднього слідства, прокуратури або суду

Законодавець встановлює особливі правила відповідальності за шкоду, заподіяну фізичній особі актами влади у сфері спе­цифічної діяльності органів дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури та суду.

У ст. 1176 ЦК встановлені особливі умови відповідальності за шкоду, яка заподіяна фізичній особі незаконними діями право­охоронних органів. Ця шкода відшкодовується державою в пов­ному обсязі незалежно від вини посадових осіб цих правоохо­ронних органів.

Специфіка діяльності правоохоронних органів, на відміну від інших інститутів державної влади, полягає в тому, що вони безпосередньо не регулюють суспільні відносини, а забезпечу­ють належний порядок в процесі регулювання цих відносин.

Кримінально-процесуальне законодавство надає правоохо­ронним органам право затримувати підозрюваних, звинуваче­них, обирати як запобіжний захід тримання під вартою чи підписку про невиїзд, не вимагаючи неспростовних доказів вини затриманих чи заарештованих осіб. Тому законодавець намага­ється надати певні гарантії захисту фізичній особі від незаконних дій правоохоронних органів.

До цих незаконних дій законодавець відносить наступні:

1) незаконне засудження;

2) незаконне притягнення до кримінальної відповідальності;

3) незаконне застосування як запобіжного заходу тримання
під вартою або підписки про невиїзд;

4) незаконне затримання;

5) незаконне накладання адміністративного стягнення у ви­
гляді арешту чи виправних робіт.

Заподіяна фізичній особі цими незаконними діями шкода відшкодовується державою незалежно від вини правоохорон­них органів.

Винятком є положення, зазначене у ч. 5 ст. 1176 ЦК, згідно з яким шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок постановления судом незаконного рішення в цивільній справі, відшкодовується державою в повному обсязі в разі встанов­лення в діях судді (суддів), які вплинули на винесення не­законного рішення, складу злочину за обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

Водночас, на відміну положень Закону "Про порядок відшкоду­вання шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду", шкода, завдана такими діями правоохоронних органів, як незаконне проведення в ході розслідування чи судового розгляду кримінальної справи обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, відсто­ронення від роботи (посади), незаконне проведення оперативно-розшукових дій та інших дій, підлягає відшкодуванню на загаль­них підставах (статті 1166, 1172 ЦК).

Чому саме на державу покладена відповідальність за ці не­законні дії?

По-перше, саме держава виступає гарантом таких особистих немайнових благ, як право на життя, особисту недоторкан­ність, свободу, недоторканність житла, свободу пересування, на честь, гідність та ін.

По-друге, правоохоронні органи є державними інститутами, які діють від імені держави.

По-третє, вина правоохоронних органів може бути і відсутня. Наприклад, особа була засуджена на підставі завідомо неправ­дивих свідчень свідків чи завідомо неправдивого висновку ек­сперта, але потерпілому шкоду необхідно відшкодувати.

По-четверте, у держави більше можливостей поновити в повному обсязі порушені права (зарахувати трудовий стаж, по­вернути нагороди, поновити військове звання тощо).

По-п'яте, така конструкція відповідальності, коли за шкоду відповідає держава, а не конкретна особа, не обмежує творчої ініціативи працівників правоохоронних органів, які мають право на допустимий професійний ризик.

Право на відшкодування шкоди виникає у громадянина у випадках:

• постановления судом виправдувального вироку;

• скасування судом незаконного вироку суду;

• закриття кримінальної справи за відсутністю події злочину,
за відсутністю у діяннях складу злочину або недоведеності участі
обвинуваченого у вчиненні злочину;

• закриття провадження у справі про адміністративне пра­
вопорушення.

Закриття кримінальної справи на підставі нереабілітуючих обставин (амністія чи помилування, закінчення строку давності притягнення до кримінальної відповідальності, примирення з потерпілим, перекваліфікація злочину на менш тяжкий), змен­шення покарання не дає права на відшкодування шкоди.

Не має права на відшкодування шкоди особа, яка шляхом самообману перешкоджала з'ясуванню істини і цим сприяла проведенню стосовно неї незаконних дій, зазначених у ст. 1172 ЦК. Не може вважатися самообмовою відмова від дачі по­казань. Якщо вироком суду засвідчено, що самообмова мала місце внаслідок застосовування до особи незаконних методів проведення слідства (фізичного чи психічного насильства), то заподіяна такій особі шкода підлягає відшкодуванню.

Відповідно до ст. З Закону "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду" громадяни­ну відшкодовуються:

1) заробіток та інші доходи, які він втратив внаслідок неза­
конних дій;

2) майно (в тому числі гроші, грошові вклади і відсотки за
ними, цінні папери та відсотки за ними, частка у статутному
фонді господарського товариства, учасником якого був грома­
дянин, та прибуток, який він не отримав відповідно до цієї
частки, інші цінності), конфісковане або звернене в дохід
держави судом, вилучене органами дізнання чи досудового слід­
ства, органами, що здійснюють оперативно-розшукову діяль­
ність, а також майно, на яке накладено арешт;

3) штрафи, стягнуті на виконання рішення суду, судові
витрати та інші витрати, сплачені громадянином;

4) суми, сплачені громадянином у зв'язку з наданням йому
юридичної допомоги;

5) моральна шкода.

Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії правоохоронних органів завдали моральних втрат громадянину, призвели до порушення його нормальних жит­тєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Так, працівник міліції П. був звинувачений у вбивстві не­повнолітньої і 27 днів утримувався під вартою, а потім був звіль­нений. П. звернувся у Луцький міський суд з позовом про відшко­дування моральної шкоди. Обґрунтовуючи розмір моральної шкоди, П. зазначив, що його водили по місту під вартою, в тому числі на його роботі і на роботі дружини. Під час обшуку в квартирі сусіди запрошувалися понятими. Звинувачення його у вчиненні тяжкого злочину отримало широкий розголос в місті. Внаслідок цього його репутація значно постраждала. Суд частково задовольнив позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди, стягнувши суму, ек­вівалентну на той час 8 000 доларам США.

Відшкодування шкоди проводиться за рахунок коштів дер­жавного бюджету.

Громадянин, звільнений з роботи (посади) у зв'язку з не­законним засудженням, поновлюється на колишній роботі (по­саді), а у разі неможливості (підприємство ліквідоване) йому надається інша робота. Термін перебування під вартою, від­бування покарання, а також час відсторонення від роботи, за­раховується як до загального трудового стажу, так і до стажу роботи за спеціальністю, стажу державної служби, безперервного стажу.

Якщо громадянин був позбавлений військових, наукових або інших звань, а також державних нагород, йому поновлю­ються звання і повертаються нагороди.