Поняття господарсько-правових санкцій та їх співвідношення з господарсько-правовою відповідальністю
Згідно із ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Таким чином законодавець визначає господарсько-правову відповідальність використовуючи при цьому термін "господарські санкції", що говорить про тісний взаємозв'язок між цими двома поняттями.
Деякі автори пішли таким самим шляхом як і законодавець визначивши відповідальність через поняття "санкції". Так юридична відповідальність визначається як застосування до правопорушника передбачених санкцією правової норми заходів державного примусу, що виявляються у формі позбавлень особистості, організаційного або майнового характеру [43]. Подібним із наведеним є визначення юридичної відповідальності як застосування до особи, яка вчинила правопорушення, заходів державного примусу, передбачених санкцією порушеної норми, у встановленому для цього процесуальному порядку [33]. Юридична відповідальність має державно-примусовий характер, вона полягає в застосуванні до правопорушника юридичних санкцій, що містять певні позбавлення та обмеження особистого, майнового та іншого характеру [32].
У ч. 1 ст. 217 ГК законодавець дає визначення господарським санкціям, які є заходами впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки [2].
Тлумачний словник Ожегова визначає санкцію у двох аспектах.
По-перше, це утвердження чого-небудь вищою інстанцією, дозволення.
По-друге, захід який приймається проти сторони, яка порушила угоду, договір, а також взагалі той чи інший захід впливу у відношенні до правопорушника [51].
При всьому різноманітті підходів до визначення господарської відповідальності та санкцій варто позначити позицію автора щодо наданого у минулому параграфі визначення такої відповідальності та зазначити найбільш поширені визначення санкцій.
Отже, господарська відповідальність це – самостійний вид юридичної відповідальності, який застосовується на підставі закону або господарського договору до суб’єктів господарювання, які вчинили господарське правопорушення, що має наслідком зменшення наявного майна правопорушника, чи створення для нього додаткових організаційних труднощів у процесі здійснення господарської діяльності.
Що стосується терміну "санкція" у доктрині господарського права у питанні визначення цього поняття, існує декілька підходів. Н.М. Шевченко виділяє три значення терміну "санкція". По-перше, захід державного примусу, що застосовується до правопорушника; по-друге, структурний елемент правової норми; по-третє, несприятливі наслідки правопорушення у вигляді додаткових обтяжень, обмежень права особистого або майнового характеру [46, c.175-179]. Як бачимо такі визначення вказують на близькість таких понять як санкція та відповідальність.
С.Ю. Гапало визначає санкції поєднуючи перший та третій підхід. Відповідно санкція – захід державного примусу, що застосовуються до осіб – порушників правових норм і виражаються в настанні негативних наслідків правового та/або майнового (економічного), організаційного й особистого характеру [19].
Що стосується другого підходу, то доречним буде привести позицію О. Заярного щодо такого визначення. Не дивлячись на окремі специфічні риси, що розкриваються в межах конкретного інституту, всі юридичні об'єкти в системі права взаємопов'язані загальними положеннями законодавства про господарсько-правову відповідальність. Наявність спільних рис для окремих форм відповідальності дає можливість включити їх у біль широку форму без зміни їх видових ознак. Мова йде про формування господарсько-правової відповідальності як комплексного правового інституту. Побудова системи права на засадах інтеграції і диференціації правових норм зумовлює появу в межах системи права більш широких спеціалізованих правових утворень, одним з яких і є інститут господарсько-правової відповідальності. Будучи відносно великою правовою конструкцією в рамках галузі господарського права, господарсько-правова відповідальність об'єднує окремі, досить автономні інститути: відшкодування збитків, неустойку, адміністративно-господарські санкції. при цьому, в структуру відповідного комплексного інституту поряд із санкціями – мірами відповідальності включаються також норми-принципи, норми – дефініції, поєднання яких дає повне уявлення про господарсько-правову відповідальність, її сутність та призначення у механізмі правового регулювання. Враховуючи вище викладене можемо констатувати, що поняття санкція як міра та форма відповідальності включається до змісту останнього поняття у нормативному його розумінні [24, c.51-57].
На думку Т.М. Малиновської господарсько-правову відповідальність можна об'єктивно розуміти як сукупність норм, що встановлюють заходи впливу, що застосовуються до суб'єкта господарювання за вчинене ним правопорушення. Господарсько-правова відповідальність в об'єктивному її розумінні тісно переплітається із санкціями. При цьому санкції є зовнішнім відображенням заходів відповідальності. Значення понять "господарсько-правова відповідальність" та "господарські санкції" збігаються лише у випадку, коли межі та розмір відповідальності є конкретно визначеними і господарський суд чи сторони спору не можуть вплинути на їх обсяг. Господарські санкції в більшості випадків мають відносно визначений характер, що сприяє реалізації принципів еквівалентності та індивідуалізації покарання. Якщо інше не передбачено законом, сторони можуть конкретизувати в договорі відповідальність сторін. Санкції як охоронні норми мають більш загальний, вузький характер. У свою чергу господарсько-правова відповідальність має більш широкий, динамічний характер і спрямована на сходження від загальної, об'єктивної норми до конкретного випадку застосування заходів відповідальності [30, c.200-202].
Санкція як захід господарсько-правової відповідальності деякими вченими іменується в теорії ще й формою господарсько-правової відповідальності [44].
О.П. Подцерковний, зазначає, що у більшості випадків санкція – попереджувальна інформація про відповідальність. Для виникнення відповідальності, окрім наявності санкції в законодавстві або договорі, необхідний ще комплекс процедурно-процесуальних відносин, здатних викликати несприятливі наслідки для правопорушника. Спрощено це виглядає так: вказівка на штраф у договорі – санкція, а фактичне стягнення його в разі правопорушення – відповідальність [22, c.19].
Підсумовуючи аналіз точок зору на господарські санкції, слід зазначити, що різниця в позиціях учених відображає різні сторони та аспекти господарських санкцій.
Автор погоджується з позицію С.Ю. Гапало, яка зазначає що категорія юридичної відповідальності є ширше, аніж категорія правової санкції, зважаючи насамперед на поділ відповідальності на позитивну і ретроспективну. При цьому санкція та відповідальність на загальнотеоретичному рівні співвідносяться як форма і зміст.