Місце правового регулювання публічних доходів у системі фінансового права
Правове регулювання публічних доходів об'єднує правові норми, якими врегульовано відносини з акумуляції (залучення* коштів до державного та місцевих бюджетів, до публічних позабюджетних фондів. Сюди можна віднести норми, якими регулюються: 1* податкові надходження; 2* неподаткові доходи бюджету; 3* надходження до позабюджетних публічних фондів. Названі норми, відповідно, групуються за кількома фінансово-правовими інститутами, серед яких необхідно виділити: інститут податкового права, інститут неподаткових доходів бюджету та інститут доходів позабюджетних публічних фондів.
Предмет правового регулювання публічних доходів можна визначити як сукупність відносин, пов'язаних з акумуляцією доходів до публічних грошових фондів, та розбити їх на кілька груп. Серед них відносини: 1* з приводу встановлення та введення податків і зборів, які є складовою податкової системи; 2* щодо справляння податків; 3* щодо справляння неподаткових доходів бюджету; 4* щодо справляння платежів до публічних позабюджетних фондів (справляння зборів та страхових внесків*; 5* щодо здійснення контролю за сплатою платежів до бюджетів, публічних позабюджетних фондів; 6* щодо повернення платникам надміру або помилково сплачених сум доходів; 7* щодо зарахування доходів до бюджету.
У Російській Федерації у складі фінансового права існує інститут державних позабюджетних фондів. Поява такого інституту спричинена тим, що позабюджетні фонди, відповідно до норм Бюджетного кодексу Російської Федерації, було включено до складу бюджетної системи Російської Федерації. Інститут державних позабюджетних фондів, як зауважує М. Карасьова, містить в себі норми, що регулюють порядок формування і виконання бюджетів державних позабюджетних фондів.
Російську модель системи фінансового права не можна беззастережно перенести на українське фінансове право. В Україні позабюджетні фонди існують хоча і у складі фінансової системи, але поза межами бюджетної. Так, відносини, пов'язані з функціонуванням сфери соціального страхування, регулюються переважно нормами права соціального забезпечення, цивільного права та частково — адміністративного. Фінансово-правові відносини виникають лише в частині залучення страхових внесків до відповідних фондів соціального страхування (у т. ч. відносини з контролю за їх сплатою та щодо їх стягнення*. Це свідчить про те, що є підстави говорити про появу інституту доходів публічних позабюджетних фондів, не зачіпаючи сфери інших відносин.
Протягом останніх десяти років фінансова система України поповнилася кількома позабюджетними публічними фондами, серед них: Пенсійний фонд України, Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонд загальнообов'язкового соціального страхування України на випадок безробіття.
З одного боку, доходи цих фондів можна розглядати як неподаткові надходження і включити до інституту неподаткових доходів, яким об'єднати норми щодо справляння як неподаткових надходжень до бюджету, так і доходи публічних позабюджетних фондів. Однак: 1* специфіка предмета правового регулювання платежів до публічних позабюджетних фондів, яка полягає в тому, що він охоплює відносини щодо залучення коштів тільки до позабюджетних фондів держави; 2* особливості правового регулювання цих доходів; 3* відмінності щодо порядку контролю за їх сплатою - дозволяють говорити про появу нового фінансово-правового інституту — інституту доходів публічних позабюджетних фондів
Правовідносини, які складаються у процесі справляння коштів до позабюджетних публічних фондів, є невід'ємною складовою предмета фінансового права. Нормами фінансового права встановлюються види платежів до позабюджетних публічних фондів, порядок їх справляння.
Існуюча нині система розділу «Правове регулювання державних доходів» у зв'язку із введенням категорії «публічні доходи» та враховуючи об'єктивні передумови розвитку суспільства, потребує перегляду й уточнення. Державний кредит та державне страхування, виходячи з об'єктивних умов економічного розвитку суспільства, із змін у бюджетному законодавстві та в регулюванні відносин власності, доречно розглядати поза межами правового регулювання публічних доходів. На їх відокремленості від публічних доходів наголошував ще понад тридцять років тому Ю. Ровінський, виносячи інститут державного кредиту та інститут державного страхування як за межі правового регулювання державних доходів, так і за межі бюджетного права.
Дискусійним є розгляд у складі фінансових, відносин, що виникають при страхуванні вкладів фізичних осіб. Так, В.В. Стрельніков визначає, що фінансово-правовий інститут страхування регулює владні майнові і пов'язані з ними немайнові відносини щодо мобілізації, розподілу та використання страхових фондів у галузі обов'язкового соціального страхування, обов'язкового державного страхування та страхування вкладів фізичних осіб.
Правове регулювання публічних доходів є сукупністю таких фінансово-правових інститутів, як: 1* інститут податкового права; 2* інститут неподаткових доходів бюджету; 3* інститут доходів позабюджетних фондів. Тому логічно було б зробити висновок, що таке об'єднання інститутів є саме підгалуззю фінансового права.
Відносини, пов'язані з залученням публічних доходів, дуже тісно переплітаються з бюджетним правом. Є дві групи відносин, без яких процес акумуляції публічних доходів не може розглядатися як закінчений та повний. Це: 1* відносини, які визначають склад та обсяг доходів бюджетів; 2* відносини щодо зарахування коштів до бюджетів. Вони врегульовані нормами бюджетного права. Відповідні норми містяться у Бюджетному кодексі України.
Відносини щодо повернення надміру чи помилково сплачених сум податків та інших платежів до бюджету врегульовані частково нормами податкового, а частково - бюджетного права. Порядок та строки звернення платника до органів державної податкової служби, підготовка останніми висновків з цих питань, віднесені до сфери регулювання податкового права. Діяльність органів Державного казначейства України в цій сфері підпадає під бюджетно-правове регулювання.
Однією з визначальних рис підгалузі вчені називають наявність в її складі загального інституту або асоціації загальних норм. Якщо ми звернемося до правового регулювання публічних доходів, то у їх складі загальні норми, які б однаковою мірою стосувалися інституту податкового права та неподаткових доходів, особливо доходів позабюджетних фондів, - відсутні.
Інститути податкового права, неподаткових доходів бюджету, доходів до позабюджетних фондів об'єднують норми, якими регулюються відносини з акумуляції коштів до публічних фондів. Але при Цьому кожен з названих інститутів має свої особливості у предметі регулювання, які не дозволяють говорити про об'єднання їх у підгалузь.
У кожному з фінансово-правових інститутів норми регулюють акумуляцію доходів у різному обсязі. Крім того, при регулюванні податкових правовідносин та правовідносин, що виникають при справлянні неподаткових доходів, держава застосовує до платників нерівнозначні заходи примусу.
Ураховуючи зміни, які відбулися у фінансовій системі України, - розвиток податкового права, появу публічних позабюджетних фондів - інститути податкового права та неподаткових надходжень слід розглядати не лише в межах доходів бюджету, а виходячи з усієї сукупності публічних доходів, незалежно від того, до якого публічного фонду вони зараховуються. Тільки комплексний, системний розгляд усієї сукупності норм, що регулюють публічні доходи, дасть змогу визначити їх місце в системі фінансового права, назвати основні характерні риси та особливості.
На наш погляд, правове регулювання публічних доходів можна розглядати на сьогодні лише як сукупність фінансово-правових інститутів, не об'єднуючи їх ні в підгалузь, ні у складний правовий інститут. Усі фінансово-правові інститути, які задіяні в цій сфері, мають значні відмінності в регулюванні діяльності з акумуляції доходів. Це нерівнозначні як за своїм місцем у системі фінансового права інститути, так і за значенням тих відносин, які врегульовано їхніми нормами. Беззаперечно, що провідна роль належить податковому праву, яке має тенденції до виділення в майбутньому в підгалузь фінансового права. Що стосується інституту неподаткових доходів, то за останні роки він значно звузився, «віддавши» до податкового права частину сфери свого регулювання.
Інститут доходів позабюджетних публічних фондів - це нове явище в системі фінансового права. Він знаходиться на стадії свого становлення, і його подальша доля залежить від напрямів розвитку законодавства.
Потрібно підтримати позицію Д.В. Вінницького, який, досліджуючи систему сучасного російського фінансового права, дійшов висновку, що створити самостійний інститут (підгалузь чи галузь* правового регулювання публічних доходів як єдине й однорідне правове утворення об'єктивно неможливо. На його думку, форми державної діяльності, у межах яких утворюються бюджетні доходи (справляння податків і зборів, приватизація, використання державної власності в самих різноманітних формах*, дуже різноманітні, щоб їх детальне правове регулювання здійснювалося єдиним правовим утворенням із використанням арсеналу методів та способів, що належать до однієї підгалузі чи інституту.
Правове регулювання публічних доходів потрібно розглядати саме як розділ фінансового права, що є об'єднуючим елементом для кількох самостійних фінансово-правових інститутів, норми яких регулюють відносини в одній сфері фінансової діяльності - акумуляції доходів до публічних централізованих фондів. Розділ, на відміну від інституту, не передбачає регулювання замкненого кола відносин. Об'єднання інститутів у розділ здійснюється, виходячи із однорідності відносин, які врегульовано їх нормами. Однорідність пов'язана з єдністю предмета правового регулювання.