Тактика взаємодії членів наряду(ів) міліції при виконанні силового чи озброєного затримання правопорушників (злочинців)

3.1. Затримання злочинця або особи, яка підозрюється в скоєні злочину, повинно проводитися лише за допомогою інших працівників міліції або добровольців з числа громадян. Слід зауважити, що затримання злочинця власними силами (одним працівником міліції) і за допомогою громадян є виключна ситуація, що може призвести до невиправданої загибелі (поранення) працівника та жертв з боку громадян.

3.2. Під час затримання злочинця та осіб, які підозрюються в скоєнні злочину, необхідно знати та виконувати наступні загальні вимоги:

3.2.1. Пам’ятати, що працівник міліції має право затримувати таких осіб лише за наявності наступних підстав:

- коли цю особу застали при вчиненні злочину або безпосередньо після його вчинення;

- коли очевидці, у тому числі й потерпілий, прямо вказують на особу як таку, яка вчинила цей злочин;

- коли на тілі підозрюваного, його одязі або при ньому будуть виявлені явні сліди злочину.

За наявності інших неперевірених даних, що дають підстави підозрювати цю особу в скоєні злочину, вона може бути затримана нарядом міліції лише за умови, якщо вона намагається втекти або виявила непокору законній вимозі працівника міліції.

3.2.2. Слід ураховувати особливості та умови місцевості, скупчення людей, особу затримуваного, можливі ускладнення при затриманні, наприклад, опір з боку особи, яка затримується, її спільників і співчуваючих, наявність умов, що надають можливість застосування зброї та спецзасобів.

3.2.3. Особливу увагу звернути на можливість наявності в затримуваного або затримуваних осіб вогнепальної чи холодної зброї.

3.2.4. Перевірити наявність і здійснити зручне розташування предметів екіпірування. Табельну зброю привести в готовність, пістолет помістити до кобури, перевірити чи легко він виймається, кобуру залишити розстібнутою.

3.2.5. Автоматична зброя повинна знаходитись у положенні, що виключає заволодіння нею правопорушником і забезпечує своєчасне застосування та свободу дій працівника міліції.

3.2.6. За можливості проводити затримання в безлюдних місцях, віддалених від скупчення людей.

3.2.7. Для досягнення позитивного ефекту бажано створити чисельну перевагу сил, коли на одного правопорушника припадає 3-4 працівники міліції.

3.2.8. Безпосереднє затримання повинно проводитись найбільш фізично підготовленим працівником, який, діючи швидко та рішуче, відразу зможе подолати опір затримуваного.

3.2.9. Максимально використовувати фактор раптовості, ужити заходів, спрямованих на відволікання уваги злочинця, розпочати з ним розмову, зняти напруження, поводячися при цьому спокійно й невимушено, використовувати інші тактичні прийоми (п. 3.5.2.3.).

3.2.10. Особливо обачливим, винахідливим і сміливим треба бути під час затримання групи осіб, які підозрюються в скоєні злочину. Виявивши таку групу, необхідно, не припиняючи спостереження за її учасниками, по радіостанції доповісти черговому по відділу, територіального ОВС і діяти за вказівкою чергового, чекаючи на допомогу, або самим надавати допомогу, якщо прибуде наряд міліції територіального ОВС. Якщо з допомогою затримка, а зволікати не дозволяють обставини, зробити це слід самостійно, попередньо визначити обов’язки кожного працівника, передбачивши страхування один одного. Головне в цьому випадку - несподіваність і рішучі дії членів наряду.

3.2.11. Працівник міліції, який здійснює страховку (напарник), повинен зайняти позицію, що виключає знаходження колеги та затриманого на одній лінії, оскільки це може перешкодити йому надати своєчасну допомогу та унеможливити негайне застосування вогнепальної зброї за необхідності.

3.2.12. Якщо під час затримання використовується службовий собака, то перед тим, як його пустити, слід зробити попередження щодо цього. У разі заподіяння затриманому укусів йому треба надати медичну допомогу з дотриманням заходів безпеки. Після затримання службовий собака, виконуючи команду “Охороняй!”, має перебувати поруч із затриманим.

3.2.13. У випадках затримання осіб, які підозрюються у вчиненні злочину, не обов’язково починати з перевірки документів, як це визначалося вище при затриманні громадян за адміністративні правопорушення, оскільки значно зростає небезпека, що підозрюваний замість документів може дістати зброю та застосувати її.

3.3. Зовнішній огляд та огляд речей особи, яку затримано за підозрою в скоєнні злочину є попереджувальним заходом, спрямованим на забезпечення особистої безпеки міліціонера та вилучення в затриманого зброї або інших предметів, що можуть бути використані ним для здійснення нападу на працівника міліції й служити речовими доказами. При цьому слід пам’ятати:

3.3.1. Зовнішній огляд необхідно проводити в усіх випадках доставляння до органу міліції підозрюваного в скоєнні правопорушення або вчиненні злочину, а також особи, яка перебуває у стані алкогольного сп’яніння.

3.3.2. Зовнішній огляд краще робити відразу після затримання або в зручний момент, коли поряд є або прибули для допомоги, інші працівники міліції.

3.3.3. Зовнішній огляд необхідно проводити вдвох (один проводить огляд, а інший працівник підстраховує, стежить за поведінкою правопорушника).

3.3.4. Порядок проведення зовнішнього огляду:

- працівник міліції (старший наряду або визначений ним працівник) зі зброєю в руках віддає затриманому команду, щоб він підняв руки вгору, повернувся обличчям до стіни (автомобіля, дерева, огорожі тощо), широко розставив руки з упором о стіну чи іншу визначену опору з одночасно широко розставленими та якомога далі поставленими від точки опори ногами, що дозволяє йому зберігати рівновагу лише з одночасною опорою на всі кінцівки. Якщо стіни чи іншої опори поблизу немає, надається команда затриманому стати на коліна з розставленими ногами, руки зі зчепленими пальцями покласти за голову, лікті розвести якомога більше в сторони й назад, або лягти обличчям до низу з широко розставленими ногами;

- працівник, який проводить зовнішній огляд, знаходиться тільки позаду та готовий у будь-який момент здійснити виведення з рівноваги затриманого. Огляд правого боку здійснюється правою рукою, пістолет утримується в лівій руці на рівні стегна затриманого. Огляд лівого боку здійснюється лівою рукою, пістолет - у правій руці. Інший працівник (напарник), який здійснює прикриття, розміщується, зі зброєю в руках, на безпечній відстані в позиції, що дає можливість вчасно зреагувати на прояви затриманого та відбити несподіваний напад з будь-якого боку;

- під час проведення зовнішнього огляду слід уважно стежити за кожним рухом затриманого. Якщо огляд здійснюється зі службовим собакою, то останній, виконуючи команду “Охороняй!”, має бути поруч у 2–3 метрах від затриманого;

- оглянути, за можливості, місця де перебував підозрюваний у момент затримання та під час зовнішнього огляду, для виявлення можливо залишених ним предметів, що можуть бути речовими доказами.

3.3.5. Тактика зовнішнього огляду:

- не можна дозволяти затриманому зволікати, вимагайте негайного виконання ваших наказів;

- не задовольняйте прохань затриманого до того часу, поки його не буде ретельно оглянуто;

- не слід недооцінювати здібності затриманого, зовні невинний і покірний, він може зовсім по іншому поводитися, якщо відчує, що охорону та увагу послаблено, при цьому він може володіти різними прийомами боротьби та нападу;

- у першу чергу перевіряється наявність у затриманого вогнепальної, холодної та газової зброї, вибухових засобів чи предметів, якими злочинець може скористатися для вчинення нападу або опору;

- для особистої безпеки слід вилучити предмети, призначення яких вам невідоме;

- далі послідовно, з лівого та правого боків, “зверху до низу” ретельно обстежити головний убір, верхній одяг, взуття, при цьому одяг та взуття можуть зніматися із затриманого. Кожна річ оглядається з усіх боків, промацується. Також перевіряються усі вилучені в затриманого предмети: сумка, портфель, портмоне тощо, а також речі, що в них знаходяться;

- під час зовнішнього огляду рука працівника міліції повинна ковзати по одягу або промацувати його. Не слід поплескувати по одягу, бо можна не виявити тонких плоских предметів;

- пам’ятайте, слід бути особливо обережними, якщо затриманий заявляє, що боїться лоскотання;

- пам’ятайте, що зброя в правопорушника може знаходитись не тільки в кишенях, але й прикріплена до тіла, у ділянці плеча, на ногах, руках і т.і.;

- у випадках, коли кількісний показник затриманих і працівників міліції рівний (частіше всього під час екстремального затримання), доцільно водночас зробити зовнішній огляд затриманих в одному місці способом “у стіни”. Затриманих розташовують уздовж стіни та, починаючи з правого флангу, здійснюють зовнішній огляд. Кожний перевірений переміщується з піднятими вгору руками в протилежний бік ряду. Зовнішній огляд робить один працівник міліції, інші перебувають ліворуч від нього, на безпечній відстані від затриманих та уважно слідкують за ними, не дозволяючи їм робити ніяких рухів;

- після проведення зовнішнього огляду перед конвоюванням на правопорушника(ів) необхідно одягти наручники або здійснити зв’язування, що запобігає скоєнню фізичного опору або спробі здійснити втечу;

- з метою дотримання особистої безпеки під час затримання озброєного злочинця спочатку одягніть на нього наручники, а потім проведіть зовнішній огляд;

- вилучені в ході зовнішнього огляду зброя та інші предмети, що можуть бути речовими доказами, передаються за рапортом оперативному черговому по органу внутрішніх справ.

3.4. Тактика, порядок і вимоги щодо одягання наручників на затриманих правопорушників.

3.4.1. Під час одягання наручників не відволікатись, затриманий розуміє зменшення своїх шансів на втечу тому в цей момент може здійснити напад.

3.4.2. При одяганні наручників на затриманого необхідно взяти раніше підготовлені наручники в ліву руку та дати йому команду, “Не повертатись!”, “Відвести назад ліву руку!”, на зап’ястя якої одягається одне кільце наручників. Наступна команда затриманому “Опертись головою в опору!”, біля якої той стоїть, і “Відвести назад праву руку!”. Працівник міліції лівою рукою одягає друге кільце наручників на зап’ястя правої руки затриманого та замикає їх. При цьому необхідно знати, що:

3.4.2.1. Металеві наручники з широкою центральною частиною, що не повертається, одягаються на руки, які знаходяться за спиною долонями всередину (до тулуба), що заважає правопорушнику здійснити захват.

3.4.2.2. Інші металеві наручники слід одягати, просунувши їх через ремінь затриманого. При цьому, руки повинні знаходитись за спиною, а долоні повернуті до тулуба.

3.4.2.3. Пластикові наручники передбачають хрестоподібне розміщення долонь (одна направлена до тулуба, друга – навпаки).

3.4.3. Не можна одягати наручники на руки, які знаходяться перед тулубом. Такий спосіб застосовується, як виняток (обов’язково з використанням ременя), при неможливості через травму затриманого закласти руки за спину.

3.4.4. За наявності достатньої кількості наручників необхідно одягти їх кожному правопорушникові. У разі їх нестачі, наручники одягаються на однойменні руки всіх правопорушників (праву до правої, ліву до лівої). Це знижує фізичні можливості правопорушників до здійснення нападу або опору.

3.4.5. Безперервне тримання правопорушника в наручниках допускається протягом 2 годин, через кожні дві години наручники слід знімати на 5-10 хвилин, а потім знову їх одягати. При цьому необхідно повторно проводити зовнішній огляд затриманого.

3.5. Тактика взаємодії наряду міліції у складі 2-х працівників при виявленні в громадському місці правопорушника, який підозрюється в скоєнні злочину, у тому числі озброєного.

3.5.1. При виявленні правопорушника, який підозрюється в скоєнні злочину старший наряду терміново доповідає черговому по відділу про своє місцезнаходження, обставини, за яких підозрюється правопорушник, його прикмети, визначає умовні сигнали для зв’язку в разі необхідності, діє далі за вказівкою чергового, при цьому:

- розподіляє обов’язки та визначає порядок дій підтримки й страхування один одного на випадок самостійного (нарядом) затримання правопорушника;

- зосереджує увагу на розташуванні предметів екіпірування (викладено в абзаці 2 п. 2.1.2), вимагає привести табельну зброю в готовність для можливого застосування, включити запобіжник, пістолет помістити до кобури й залишити її розстібнутою;

- забезпечує спостереження за підозрюваним, візуально вивчає наявність у нього вогнепальної чи холодної зброї, його спільників, поведінку, напрямок руху тощо;

- підтримує зв’язок із черговим, сповіщає про місцезнаходження та поведінку підозрюваного (злочинця), чекає на допомогу;

3.5.2. Якщо обставини вимагають негайного затримання злочинця, а допомога ще не надійшла, старший наряду доповідає про це черговому та з його дозволу здійснює заходи щодо затримання правопорушника силами наряду:

3.5.2.1. Члени наряду, ураховуючи особливості місцевості, наявність скупчення людей, транспортних засобів, будинків тощо та умови для застосування зброї та спецзасобів, а також особу затримуваного, дотримуючись заходів особистої безпеки, якщо дозволяють обставини, наближаються до нього якомога ближче.

3.5.2.2. Після наближення до підозрюваного члени наряду діють згідно розподілених обов’язків, якщо дозволяють обставини, відразу здійснюють затримання, звертаючись до підозрюваного “Міліція!” “Не рухатись!” або “Руки вгору”, повертають його до найближчої опори (стіна, машина, стовп, дерево, будівля, огорожа тощо), здійснюють зовнішній огляд, бажано попередньо одягнути наручники. Якщо опори немає, зовнішній огляд здійснюється в положенні “на колінах” або “лежачи обличчям до низу”. Затримання та зовнішній огляд здійснює більш фізично підготовлений працівник. Напарник, з оголеною зброєю в руках, залежно від місцевості займає найбільш зручну позицію, з якої вчасно можна надати допомогу в подоланні опору чи нападу затриманого, попереджує його спроби позбавитись від речових доказів, одночасно спостерігає за оточуючими не допускає їх до місця проведення зовнішнього огляду.

3.5.2.3. У залежності від зовнішніх обставин та поведінки підозрюваного члени наряду можуть застосувати при затриманні наступні тактичні прийоми відвернення уваги злочинців:

а) можна використати прийоми з тактики “загравання”, коли більш комунікабельний працівник розпочинає розмову з особою, яка затримується, поводячись при цьому спокійно й невимушено, виявляє доброзичливість, таким чином знімає в останнього підозру. Після чого, вибравши момент максимально використати факт раптовості, згідно попередньо обумовленого плану працівник діючи швидко та рішуче, здійснює затримання із застосуванням прийомів рукопашного бою;

б) з метою запобігання опору з боку особи, яка підозрюється в скоєнні злочину, доцільно використовувати мотиви, які не є істинними причинами затримання, наприклад, порушення підозрюваним загальних норм поведінки, приводом може бути любе навіть незначне порушення, яке буде виявлене під час спостереження за ним. Зауваження робити спокійно, тактовно, упевнено, тоном, що не викликає заперечень; спробувати відвести його в сторону, очікуючи моменту, несподівано для злочинця здійснити затримання із застосуванням прийомів рукопашного бою;

в) доцільно також поєднувати в комплексі заходи, визначені вище (у підпунктах а, б) з візуальним, слуховим і фізичним відверненням уваги або проводити їх самостійно:

- візуальне відвернення уваги: кидання предметів в обличчя, наприклад, кашкету, виконання відволікаючого жесту рукою тощо;

- слухове (звукове) відвернення уваги: голосно крикнути тощо;

- фізичне відвернення уваги: розслаблюючий удар з подальшим захватом.

3.5.3. Якщо правопорушник намагається залишити місце перебування або виявив наміри працівників міліції й намагається втекти, то необхідно здійснити переслідування.

3.6. Тактика переслідування правопорушника у тому числі озброєного.

3.6.1. Переслідування осіб, які підозрюються в скоєнні злочину, здійснювати з максимальною віддачею сил. Табельну зброю привести в готовність. Подати голосно команду “Стій !”, “Буду стріляти !", якщо особа, яку переслідуєте не реагує – повторити команду “Стій !”, “Стріляю!” і, витримавши паузу, здійснити попереджувальний постріл уверх. Є випадки, коли злочинець зупиняється після здійсненого другого пострілу вверх, лякаючись, що працівник міліції розпочав стрільбу на враження. Якщо цей захід не вплинув, і немає ознак про наявність зброї в підозрюваного та підстав для застосування зброї на враження, необхідно пістолет помістити до кобури, застібнувши її, узяти в руки спецзасіб ПР (гумовий кийок) і продовжити переслідування.

Наздоганяючи правопорушника, необхідно бути особливо пильним, так як останній може раптово зупинитися, розвернутись і здійснити напад чи фізичний опір. Небезпечно, наздогнавши хапати його за одяг, краще на землі, траві здійснити підсічку або за допомогою гумового кийка здійснити поштовх у спину, щоб втікач упав. На асфальті, бруківці краще зупинити нанесенням удару гумовим кийком по передпліччю ближчої руки (тимчасово деморалізувавши втікача) з послідуючим захопленням і затриманням. Якщо в руці підозрюваної особи є ніж чи інший предмет, необхідно звернути увагу - в якій, якщо в правій, то більш вірогідно, що він буде розвертатись для нападу через ліве плече, а якщо в лівій, то навпаки, крім цього, це вказує яка рука в нього ведуча. Ще одна особливість: якщо ніж утримується лезом наперед, то злочинець для нанесення удару буде розвертатись, а якщо лезом назад, то він готовиться нанести удар викидом руки назад під час максимального зближення, не розвертаючися.

3.6.2. При переслідуванні підозрюваного необхідно бути пильним і мати на увазі, що він може позбутися речових доказів.

3.6.3. Тактика переслідування правопорушника двома працівниками міліції передбачає, що один працівник біжить безпосередньо за порушником, а другий – страхуючи його дії, біжить на одному із флангів на відстані та трохи ззаду.

3.6.4. При одночасному переслідуванні декількох правопорушників або підозрюваних наряд міліції не повинен розділятись. Безпечніше вдвох переслідувати одного із двох втікачів, ніж намагатись поодинці затримати обох.

3.6.5. У разі участі в переслідуванні міліціонера-кінолога зі службовим собакою інші працівники рухаються за кінологом. Службовий собака знаходиться без намордника на довгому повідку та при відсутності сторонніх осіб на шляху й попереду злочинця, який знаходиться в полі зору, службовий собака відпускається з повідка та виконує команду “Уперед!”, “Затримуй!”.

3.6.6. У ситуації, коли озброєний правопорушник сховався в під’їзді житлового будинку або в якій-небудь іншій споруді, не можна кидатись необдумано слідом за ним. Слід ужити всіх заходів щодо блокування приміщення, узяти під контроль можливі виходи та терміново викликати допомогу.

Якщо обставини вимагають негайно розпочати пошук правопорушника в приміщенні, то необхідно: не залишатись в отворі дверей або на фоні вікон; не перебігати повз отвори вікон або дверей на повний зріст; не виходити відразу в центр приміщення; максимально використовувати наявні прикриття, зброю тримати напоготові до негайного застосування; пересуватися в парі – “захист спини”; переміщуватися вздовж стіни спиною до неї; перетинати відкриті ділянки від укриття до укриття з можливим страхуванням, перекочуватись зі спини на живіт, при цьому зброя повинна бути направлена в бік можливої небезпеки; переміщення має бути ривковоподібним з різними паузами між рухом; огляд сходового маршу визначено в абзацах 4-6 п. 2.10.1.; за необхідності, джерело світла (ліхтар) тримати у витягнутій у бік від корпуса руці. Обов’язково залишити одного працівника міліції із зовнішньої сторони приміщення (будинку) для припинення можливої спроби втечі правопорушника через вікна, наступний під’їзд тощо (якщо у наряді є службовий собака) дії по відпрацюванню внутрішніх приміщень міліціонером-кінологом відповідно до п. 2.11.

Заступник начальника ЛВ на станції Козятин з КЗ

УМВС України на Південно-Західній залізниці

підполковник міліції О.В. Щербань

02.10.2012