Правила об'єднання пов'язаних вимог

4. Вимоги можуть бути поєднані в одній позовній заяві, якщо вони:

1) пов'язані між собою;

2) належать до адміністративної юрисдикції відповідно до статті 17 КАСУ;

3) підсудні одному адміністративному суду відповідно до правил, визначених статтями 18 - 20 КАСУ.

Наявність трьох цих умов є обов'язковою.

5. За загальним правилом, не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різних видів судочинства (адміністративного, конституційного, цивільного, господарського чи кримінального), якщо інше не встановлено законом.

На сьогодні такий виняток встановлений у КАСУ - в частині третій коментованої статті. Питання про відшкодування шкоди, завданої рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, розглядає адміністративний суд, якщо вимога про це заявлена одночасно з вимогою про протиправність такого рішення, дії чи бездіяльності. В інших випадках це питання може вирішувати суд цивільної чи господарської юрисдикції.

Це правило обумовлено такими міркуваннями. Відшкодування шкоди у зобов'язальних відносинах, зокрема у деліктних, - це традиційно предмет регулювання цивільного права, тому компетентними тут є суди цивільної та господарської юрисдикцій. Водночас шкоду може бути заподіяно суб'єктом владних повноважень внаслідок порушення ним норм публічного права. Встановлення ж порушень у діяльності публічної влади - це прерогатива судів адміністративної юрисдикції, тобто за логікою - хто встановив факт порушення, той і мав би ухвалити рішення про відшкодування.

Можливість об'єднання цих двох вимог в одному провадженні дозволяє досягти процесуальної економії: особа має можливість вирішити питання про протиправність рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень й одночасно питання про відшкодування шкоди в одному суді. Проте якщо таку майнову вимогу заявлено окремо від оскарження акта, дій чи бездіяльності, її належить вирішувати за правилами цивільного (господарського) судочинства за наявності преюдиційного рішення адміністративного суду про протиправність акта, дії чи бездіяльності в частині правової оцінки поведінки суб'єкта владних повноважень. Отож фізична чи юридична особа, яка невдоволена рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень і зазнала внаслідок них шкоди, мала б визначити, звертаючись до суду, що має для неї перевагу: досить тривале вирішення адміністративним судом питань про протиправність рішення, дії, бездіяльності і відшкодування шкоди, чи більш швидке визнання протиправним рішення, дії, бездіяльності адміністративним судом, а вже потім відшкодування шкоди у порядку цивільного або господарського судочинства, що загалом вимагатиме більше часу, коштів і зусиль, але є менш ризикованим. Менший ризик полягає у тому, що позивач, звертаючись до адміністративного суду лише з вимогою про визнання протиправними рішення, дії чи бездіяльності, не сплачує судового збору з майнових вимог. У разі незадоволення такої вимоги адміністративним судом стає очевидним, що майнові претензії будуть безпідставними.

6. Розглядаючи об'єднані позовні вимоги, суд до закінчення судового розгляду справи відповідно до частини першої статті 164 КАСУ може прийняти постанову щодо частини позовних вимог за клопотанням особи, яка бере участь у справі, якщо з'ясовані судом обставини дають можливість без шкоди для справи вирішити частину позовних вимог. Це можливо, наприклад, у випадку об'єднання вимог про протиправність рішення, дії чи бездіяльність і про відшкодування шкоди. Суд має право прийняти постанову щодо перших вимог, а після цього розглядати питання відшкодування шкоди.