ІІІ. Обґрунтування незаконності відмови позивачу змінити виборчу адресу і порушення виборчого права позивача як ВПО.
АДМІНІСТРАТИВНИЙ ПОЗОВ
ПРО ПОНОВЛЕННЯ ВИБОРЧИХ ПРАВ ПОЗИВАЧА ЯК ВПО шляхом визнання незаконним рішення відповідача про відмову у задоволенні заяви позивача про зміну виборчої адреси у Державному реєстрі виборців, а також шляхом зобов’язання відповідача здійснити зміну виборчої адреси позивача
ПРЕАМБУЛА
Питання підсудності даного позову:
Відповідачем у даному позові є орган ведення Державного реєстра виборців.
Відповідно до ст. 14 «Про Державний реєстр виборців» від 22.02.2007р. №698-V встановлено, що:
«…5. Органом ведення Реєстру є:
1) у районі, районі в місті Києві, місті Севастополі - відповідний структурний підрозділ апарату районної, районної у місті державної адміністрації;
2) у місті обласного (республіканського в Автономній Республіці Крим) значення без районного поділу - відповідний виконавчий орган міської ради;
3) у районі в місті обласного значення з районним поділом - відповідний виконавчий орган районної у місті ради або відповідний структурний підрозділ створеного у районі виконавчого органу міської ради.»
Зі змісту ст. 14 Закону випливає, що орган ведення реєстру діє як відповідний виконавчий орган місцевої ради (при цьому районні у м. Києі державні адміністрації також є виконавчими органами Київської міської ради), тобто відноситься до органів місцевого самоврядування.
Відповідно до ст. 18 ч.1 п.1 КАС України така справа за предметною підсудністю підсудна місцевому загальному суду як адміністративному суду, оскільки відповідач відноситься до органів місцевого самоврядування, при цьому територіально позивач і відповідач мають спільне місцезнаходження в одному адміністративно-територіальному районі.
Крім того, предмет цього позову тісно пов'язаний з питанням формування списків виборців, адже це робиться на підставі відомостей Державного реєстру виборців і такі списки складаються саме органами ведення державного реєстра виборців (ст.ст. 27, 28 Закону), а згідно зі ст. 173 КАС України такі справи також розглядаються у місцевому загальному суді.
Таким чином, дана справа має розглядатися саме у місцевому загальному суді за місцем знаходження відповідача і позивача.
Питання оплати судового збору, клопотання про звільнення від сплати судового збору (ст. 88 КАС України):
Предметом цього позову є ПОНОВЛЕННЯ ВИБОРЧИХ ПРАВ ПОЗИВАЧА ЯК ВПО шляхом визнання незаконним рішення відповідача щодо відмови здійснити зміну виборчої адреси позивача, зобов’язання відповідача здійснити зміну виборчої адреси позивача. Тобто, предмет цього позову тісно пов'язаний з питанням формування списків виборців, адже це робиться на підставі відомостей Державного реєстру виборців і такі списки складаються саме органами ведення державного реєстра виборців (ст.ст. 27, 28 Закону).
У такому разі позивач має право на застосування у даних процесуальних правовідносинах ст. 173 КАС України і ст. 5 п. 11 Закону України «Про судовий збір», які передбачають звільнення позивача від сплати судового збору.
Слід також звернути увагу суду, що позивач є вимушеним переселенцем і це звернення до суду спрямоване для захисту позивача від ДИСКРИМІНАЦІЇ у сфері виборчого права, оскільки позивач є постраждалою особою внаслідок бездіяльності держави у цій сфері (відсутності належного правового регулювання). Відповідно до Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» держава зобовязана не допускати дискримінацію при реалізації гарантованих державою прав та свобод. Держава не забезпечила захист та поновлення прав позивача як внутрішньо переміщеної особи відповідно до ст. 9, 15 Закону України «Про забезпечення прав та свобод ВПО», адже позивачу не було забезпечене право безоплатного проживання на протязі півроку з дати реєстрації як ВПО, не було надане відшкодування за рахунок держави-агресора понесених витрат у зв’язку з переміщенням та облаштуванням на новому місці проживання. За таких обставин встановлення для позивача обмежень у доступі до правосуддя у зв’язку з несплатою судового збору при зверненні до суду зі справжнім позовом, є неприпустимим і суперечить ст. 3 Конституції України (принцип пріоритета прав людини у діяльності держави).
На підставі наведеного і керуючись ст. 3, ст. 24, ст. 88, 173 КАС України, ст. 5.п.11 Закона України «Про судовий збір», враховуючи, що позивач є вимушеним переселенцем, який постраждав внаслідок дискримінації, невиконання обов’язків щодо нього з боку держави, порушення своїх виборчих прав, що завдало та завдає йому суттєву майнову та немайнову шкоду, ПРОШУ звільнити позивача від сплати судового збору при подачі справжнього позову.
І. Обставини звернення позивача до суду (у чому саме полягає порушення прав позивача):
1.1. Від початку 2014р. в Україні виникли обставини загрози національній безпеці України, обставини небезпеки державній незалежності та територіальній цілісності України, створені спільними діями терористичних збройних формувань проросійського спрямування та військових підрозділів збройних сил Російської Федерації на території України, створені військовим втручанням Російської Федерації у внутрішні справи України і фактичним захопленням (анексією) російською стороною території Автономної Республіки Крим, окупацією терористичними збройними формуваннями проросійського спрямування за підтримки військових підрозділів збройних сил Російської Федерації значних територій Донецької та Луганської областей, створенням так званих «ДНР» і «ЛНР», що призвело до масштабного збройного конфлікту (війни) на Сході України.
1.2. На території України діють обмеження прав людини щодо свободи пересування (це стосується переміщення цивільного населення на територію Криму та окуповані території Сходу України, а також з цих територій в інші регіони України), щодо права власності (на окупованій території не здійснюється виплата пенсій та соціальних виплат, діють обмеження щодо банківського обслуговування), щодо права на місцеве самоврядування. Сама наявність збройного конфлікту в Україні ставить під сумнів можливість держави взагалі ефективно забезпечувати права та свободи людини у відповідності до Конституції України та міжнародних зобов’язань України на непідконтрольних (окупованих) територіях.
1.3. Зазначені вище обставини є загальновідомими (мають бути визнані судом загальновідомими), і не потребують згідно статті 72 ч.2 КАС України доказування. Зазначені вище обставини доводяться низкою нормативно-правових актів Президента України та Верховної Ради України, зокрема, положеннями Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, на підставі якого до сьогодні на території Луганської та Донецької областей проводиться антитерористична операція.
1.4. Внаслідок зазначених вище обставин в Україні стало масовим явищем внутрішнє переміщення осіб. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20 жовтня 2014 року № 1706-VII внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
1.5. Таким чином, саме внаслідок вище наведених обставин позивач був змушений покинути своє постійне місця проживання, оскільки життя і здоров’я, особисті права і свободи на непідконтрольній Україні території знаходяться у небезпеці, і на цей час позивач взятий на облік державою як ВПО. У паспорті позивача залишилася відмітка про реєстрацію його місця проживання на непідконтрольній (небезпечній) території, але місце його фатичного постійного проживання зазначене у довідці про взяття його на облік як ВПО.
1.6. Позивач - є громадянином України, виборцем, включеним до Державного реєстру виборців, і має намір здійснювати свої виборчі права, гарантовані ст. 38 Конституцією України. Згідно зі ст. 38 Конституції України встановлено, що громадяни мають право брати участь в управлінні державними справами, у всеукраїнському та місцевих референдумах, вільно обирати і бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування.
1.7. Позивач - є внутрішньо переміщеною особою (ВПО), що підтверджується довідкою про взяття на облік в якості ВПО, заборона дискримінації позивача як ВПО гарантована ст. 24 Конституції України і ст. 14 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20 жовтня 2014 року № 1706-VII, зокрема, така заборона діє і щодо реалізації виборчих прав.
1.8. Слід зауважити, що позивач постійно проживає у приймаючий територіальній громаді вже ПОНАД ОДИН РІК, що підтверджується його реєстрацією весь цей час в якості ВПО. Позивач займає активну громадянську позицію і хоче приймати участь в якості виборця у всіх виборах за новим місцем свого постійного проживання як ВПО і вважає таке нове місце свого проживання своєю новою виборчою адресою, відомості про яку відповідач має внести до державного реєстру виборців.
1.9. Відповідно до Закону України «Про Державний реєстр виборців» встановлено визначення виборчої адреси:
«Стаття 8. Виборча адреса виборця
1. Виборча адреса виборця визначається згідно з цією статтею та є підставою для віднесення виборця до відповідної виборчої дільниці.
2. Виборчою адресою виборця є адреса, за якою зареєстровано його місце проживання відповідно до Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні».
3. Виборча адреса виборця, який не має зареєстрованого місця проживання, визначається за погодженням із центром обліку, який відповідно до закону веде облік бездомних осіб, або соціальною службою, у складі якої утворено структурний підрозділ для ведення обліку бездомних осіб, або органом ведення Реєстру за мотивованим зверненням виборця.»
1.10. Оскільки позивач не може реалізовувати свої виборчі права на непідконтрольній Україні території, постійно проживає за новою виборчою адресою, керуючись ст.ст. 8, 10, 20 Закону України «Про Державний реєстр виборців» позивач звернувся до відповідача – органу ведення Державного реєстру виборців з мотивованою заявою про зміну виборчої адреси (на адресу постійного місця проживання, що зазначена у довідці ВПО) з проханням видати відповідний наказ. На дану заяву позивач отримав відповідь з відмовою у зміні виборчої адреси (копія додається до позову) з посиланням на те, що відсутні правові підстави для задоволення такої заяви, оскільки нібито не надані документи, що підтверджують належність позивача до місцевої територіальної громади, довідка позивача про реєстрацію ВПО не була врахована відповідачем.
1.11. Таким чином, на цей час порушене виборче право позивача, адже позивач не розглядається державою в якості виборця за місцем свого нового постійного проживання, при формуванні списків виборців відповідачем персональні дані позивача (відомості про виборця) не будуть включені до таких списків, саме таке порушення прав позивача сталося під час минулих місцевих виборів.
ІІ. Опис правової проблеми, для вирішення якої позивач звертається до суду:
2.1. Основою даної проблеми є відсутність чіткого розуміння статусу ВПО у приймаючій територіальній громаді, невірне сприйняття ВПО як тимчасових жителів, не наділених зацікавленістю брати участь у справах місцевої громади. Частково цьому сприяла сама процедура реєстрації ВПО, яка до 20 червня 2016 року передбачала видачу довідки про реєстрацію ВПО із обмеженим терміном дії на півроку. Довідка, яка була видана до 20 червня 2016 року, і яка не скасована строк дії якої не закінчився, є дійсною та діє безстроково. Більшість ВПО прожили в приймаючій територіальній громаді вже більше двох з половиною років, у зв'язку з чим у контексті положень Закону України «Про свободу пересування і вибір місця проживання» та інших актів законодавства вже можуть вважатися постійними жителями. З одного боку, даний закон говорить про те, що реєстрація місця проживання або місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації її прав і свобод, передбачених Конституцією, законами або міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження (ст. 2). Але в той же час органи ведення Державного реєстру виборців керуються нормами саме даного закону, відмовляють ВПО змінити їх стару виборчу адреса на адресу їх знаходження в місцевій територіальній громаді й відповідно включити їх до списків виборців на місцевих виборах, посилаючись на необхідність реєстрації місця проживання тільки в паспорті як доказу приналежності до такої громади, незаконно відмовляються врахувати особливий статус ВПО і правову процедуру реєстрації їх нового місця постійного проживання.
2.2. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16.04.1991 № 959-XII визначений термін «постійне місце проживання», а саме: постійне місце проживання - місце проживання на території якої-небудь держави не менше одного року фізичної особи, яка не має постійного місця проживання на території інших держав і має намір проживати на території цієї держави протягом необмеженого строку, не обмежуючи таке проживання певною метою, і за умови, що таке проживання не є наслідком виконання цією особою службових обов'язків або зобов'язань за договором.
2.3. Місце постійного проживання позивача (як члена приймаючої місцевої територіальної громади) – тобто понад ОДИН РІК - підтверджується довідкою ВПО, але не дивлячись на зміну фактичної адреси позивача, до Державного реєстру виборців досі не були внесені дані про його нову фактичну виборчу адресу, адже відсутній правовий механізм для узгодження процедури реєстрації місця знаходження ВПО з реєстрацією зміни виборчої адреси у Державному реєстрі виборців. Так, реєстрація громадянина за місцем його фактичного проживання в якості ВПО здійснюється на підставі Постанови Кабміну від 1 жовтня 2014 р. № 509 «Про облік внутрішньо переміщених осіб» органами соціального захисту населення, які не уповноважені передавати відомості про фактичне місце постійного проживання ВПО органам ведення Державного реєстру виборців.
2.4. Слід звернути увагу суду, що чинний Закон України «Про Державний реєстр виборців», чинний Закон України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11 грудня 2003 року N 1382-IV - приймалися ще до початку збройного конфлікту в Україні і масового явища вимушеного переселення людей з небезпечної та неконтрольованою Україною території. При цьому державою був прийнятий спеціальним законом, який регламентує правовий статус ВПО і має повністю поновлювати права ВПО як громадян України - Закон України «Про забезпечення прав і свобод ВПО». Але між загальними законами і спеціальним законом наявна правова колізія, адже у загальних законах не передбачений порядок реалізації прав громадян зі статусом ВПО для реалізації своїх виборчих прав (прав виборця) за місцем свого нового постійного проживання у приймаючих місцевих громадах.
2.5. Закон України «Про вибори Президента України» від 05.03.1999 № 474-XIV, Закон України «Про вибори народних депутатів України» від 17.11.2011 №4061-VI, Закон України «Про місцеві вибори» від 14.07.2015 № 595-VIII, Закон України «Про всеукраїнський референдум» від 06.11.2012 № 5475-VI не мають у своєму змісті норм, що напряму заброняють ВПО приймати участь в якості виборців за місцем свого нового постійного проживання у приймаючий територіальній громаді, але також не створюють для цього спеціального механізму для реалізації виборчих прав ВПО, що означає фактичне усунення ВПО від участі у виборах в якості виборців.
2.6. Але внаслідок відсутності належного правового регулювання, правових колізій між нормативно-правовими актами позивач не може реалізувати у ПОВНОМУ ОБСЯЗІ свої виборчі права згідно зі ст. 38 Конституції України, а саме: позивач не може брати участь у виборах за місцем свого фактичного постійного проживання (на відповідних вибочих дільницях), не може приймати участь як виборець у місцевих виборах за місцем постійного проживання у приймаючий територіальній громаді. На цей час така правова проблема може бути усунена лише на підставі рішення суду на користь позивача як ВПО.
ІІІ. Обґрунтування незаконності відмови позивачу змінити виборчу адресу і порушення виборчого права позивача як ВПО.
3.1. Виборче право гарантовано Конституцією України (стаття 38) та закріплено фактично у всіх документах міжнародного права, за якими Україна має зобов’язання – Загальній декларації прав людини, Міжнародному пакті про громадянські і політичні права, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод тощо.
3.2. Як будь-яке інше право людини, виборче право має бути забезпечено без будь-якої дискримінації. Водночас, внаслідок недосконалості Закону України про місцеві вибори в країні склалася ситуація, за якої близько двох мільйонів громадян України – внутрішньо переміщених осіб (ВПО) фактично позбавлені можливості реалізувати свої виборчі права, зокрема права обирати депутатів сільських, селищних, міських рад та відповідних голів у тих територіальних громадах, де вони проживають. Така ситуація порушує принцип недискримінації як в частині забезпечення рівності прав і свобод, так і рівності можливостей (стаття 2 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні»), становить непряму дискримінацію за ознаками місця проживання та належності до ВПО і суперечить стандартам міжнародного права, Конституції, законам України, а також зобов’язанням України щодо забезпечення сталої інтеграції ВПО за місцем переміщення.
3.3. Так, Керівні принципи ООН з питань переміщення осіб в межах країни, Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи «Щодо внутрішньо переміщених осіб» (2006) та Рекомендації Парламентської Асамблеї Ради Європи (2009) чітко вказують на необхідність належного забезпечення як на законодавчому рівні, так і на рівні адміністративної практики виборчих прав ВПО, зокрема й на місцевих виборах. При цьому в цих документах вказується, що ці права, як і всі інші, мають бути забезпечені на основі повної рівності з іншими громадянами країни.
3.4. Ст. 24 Конституції України встановлює, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи, та що не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками. Стаття 14 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» встановлює, що внутрішньо переміщені особи користуються тими ж правами і свободами відповідно до Конституції, законів та міжнародних договорів України, як і інші громадяни України, що постійно проживають в Україні. Забороняється їх дискримінація при здійсненні ними будь-яких прав і свобод на підставі, що вони є внутрішньо переміщеними особами. Відповідно до статті 1 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» дискримінацію становить ситуація, за якої особа та/або група осіб за їх ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, віку, інвалідності, етнічного та соціального походження, громадянства, сімейного та майнового стану, місця проживання, мовними або іншими ознаками, які були, є та можуть бути дійсними або припущеними (далі – певні ознаки), зазнає обмеження у визнанні, реалізації або користуванні правами і свободами в будь-якій формі, встановленій цим Законом, крім випадків, коли таке обмеження має правомірну, об’єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними. Непряма дискримінація – ситуація, за якої внаслідок реалізації чи застосування формально нейтральних правових норм, критеріїв оцінки, правил, вимог чи практики для особи та/або групи осіб за їх певними ознаками виникають менш сприятливі умови або становище порівняно з іншими особами та/або групами осіб.
3.5. У своєму зверненні до народних депутатів України від 12.09.2015 року Уповноважений Верховної Ради України з прав людини Валерія Лутковська дала чітку правову оцінку ситуації з питання участі ВПО у місцевих виборах як порушенню принципу недискримінації як у частині забезпечення рівності прав і свобод, так і рівності можливостей (стаття 2 Закону України «Про принципи запобігання й протидії дискримінації в Україні»). Така ситуація представляє непряму дискримінацію за ознаками місця проживання й приналежності до ВПО й суперечить стандартам міжнародного права.
3.5. Слід зазначити, що відповідно до ст. 10 Закону України «Про принципи запобігання і протидії дискримінації в Україні» до повноважень Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, зокрема, відноситься надання висновків по справах про дискримінацію за запитом суду, що дає можливість використання офіційної позиції Уповноваженого ВРУ для захисту прав позивача як ВПО і виборця у суді.
3.6. Отже відповідач порушив норми чинного законодавства, які гарантують захист позивача від дискримінації, зокрема, у сфері виборчого права, проігнорував правовий документ, що підтверджує фактичне місце постійного проживання позивача за новою виборчою адресою понад ОДИН РІК.
ІV. Повноваження відповідача щодо поновлення виборчого права позивача як ВПО:
4.1. Порядок зміни виборчої адреси виборця передбачений статтею 20 Закону України «Про Державний реєстр виборців», де вказано, що кожен виборець у разі зміни його персональних даних, може особисто звернутися до органу ведення Реєстру відповідно до своєї виборчої адреси із заявою про внесення змін до його персональних даних у Реєстрі. Відповідач орган ведення Державного реєстру виборців вносить дані до Державного реєстру виборців про зміну виборчої адреси (даних про виборця). Таким чином, на підставі рішення суду виборче право позивача може бути поновлено. Надалі, самі такі нові відомості про виборчу адресу позивача як ВПО будуть використані органом ведення Реєстру для складання списків виборців про проведенні чергових, позачергових виборів Президента, Верховної Ради України, місцевих рад, що дозволить позивачу взяти участь у виборах як виборцю нарівні з членами місцевої територіальної громади.
4.2. На цей час існує позитивна судова практика щодо розгляду аналогічних позовів:
Так, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду по справі № 761/30242/15-а, 22 жовтня 2015 року, у своїй постанові зобов'язав Відділ ведення ДРВ Шевченківської РДА в місті Києві внести дані до Державного реєстру виборців про зміну виборчої адреси позивача з числа ВПО (Додаток 6).
24 жовтня 2015 року, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду по справі № 752/17250/15-а, у своїй постанові зобов'язав Відділ ведення ДРВ Шевченківської РДА в місті Києві внести дані до Державного реєстру виборців про зміну виборчої адреси позивача з числа ВПО (Додаток 7).