Соціальна відповідальність ЗМІ: вплив на поведінкові моделі в суспільстві. Соціальна відповідальність освіти та науки.
Засоби масової інформації – це інститути та форми публічного й відкритого поширення інформації для широкого кола користувачів, що здійснюється за допомогою технічних засобів. ЗМІ становлять складну систему, виділяють два головні їх типи: друковані (преса) та електронні (радіомовлення, телебачення, кінопродукція, аудіопродукція).
Сучасні ЗМІ представляють собою установи, створені для відкритої, публічної передачі за допомогою спеціального технічного інструментарію різноманітних відомостей будь-яким особам. Це відносно самостійна система, що характеризується множинністю складових елементів: змістом, властивостями, формами, методами і певними рівнями організації (у країні, у регіоні, на виробництві). Основні ознаки ЗМІ – це публічність, тобто необмежене коло користувачів; наявність спеціальних технічних приладів, апаратури; непостійний кількісний склад аудиторії, що змінюється залежно від виявленого інтересу до тієї чи іншої передачі, повідомлення або статті.
Поняття "засоби масової інформації" не слід ототожнювати з поняттям "засоби масової комунікації" (ЗМК). Це не зовсім правильно, оскільки останнє поняття характеризує більш широкий спектр масових засобів. До ЗМК належать кіно, театр, цирк і т. ін., всі видовищні вистави, які відзначаються регулярністю у зверненні до масової аудиторії, а також такі технічні засоби масової комунікації, як телефон, телеграф, телетайп і т. ін.
Власне журналістика прямо пов'язана з використанням розвинених технічних засобів комунікації – преси (засоби поширення інформації за допомогою друкованого відтворення тексту та зображення), радіо (передання звукової інформації за допомогою електромагнітних хвиль) і телебачення (передання звукової і відеоінформації також за допомогою електромагнітних хвиль); для радіо і телебачення обов'язковим є використання відповідного приймача).
Завдяки використанню цих комунікаційних засобів виникли три підсистеми ЗМІ: преса, радіо й телебачення, кожна з яких складається з величезної кількості каналів – окремих газет, журналів, альманахів, книжкової продукції, програм радіо й телебачення, здатних поширюватися як по всьому світу, так і в невеликих регіонах (областях, районах, округах). Кожна підсистема виконує відповідно функції журналістики на основі певних специфічних особливостей.
Преса (газети, тижневики, журнали, альманахи, книжки) дістала особливе місце в системі ЗМІ. Продукція, що вийшла з-під друкарського верстата, несе інформацію у вигляді надрукованого буквеного тексту, фотографій, малюнків, плакатів, схем, графіків та інших зображально-графічних форм, які читач-глядач сприймає без допомоги яких-небудь додаткових засобів (натомість для отримання радіотелевізійної інформації потрібні телевізор, радіоприймач, магнітофон і т. ін.). Друковані видання легко мати "при собі" і звертатися до "вилучення" інформації у зручний час, не заважаючи оточуючим, і за обставин, що не дозволяють або заважають слухати радіо чи дивитися телепередачі (в поїзді, метро, автобусі, літаку та ін.)
Процеси, які відбуваються в кожній системі соціальної діяльності, визначаються, зрештою, тим, що вона здійснює певну функцію. ЗМІ виконує величезну кількість функцій в абсолютно різних сферах життєдіяльності.
1. Комунікативна – функція спілкування, налагодження контакту (листи, дзвінки, обмін думками), пошук однодумців, висвітлення різних поглядів.
2. Організаторська – у ній найбільш наочно проявляється роль журналістики як "четвертої влади" в суспільстві. Через ЗМІ суспільство впливає на прийняття політичних рішень, ЗМІ роз'яснює прийняті постанови, державні рішення, згуртовує людей.
3. Ідеологічна (соціально-орієнтаційна), пов'язана з прагненням здійснювати глибокий вплив на світоглядні основи та ціннісні орієнтації аудиторії, на самосвідомість людей, їх ідеали та прагнення, включаючи мотивацію поведінкових актів.
4. Культурно-освітня, яка полягає в тому, щоб, будучи одним з інститутів культури суспільства й беручи участь у пропаганді та поширенні в житті суспільства високих культурних цінностей, виховувати людей на зразках загальносвітової культури, тим самим сприяючи всебічному розвитку людини.
5. Рекламно-довідкова, пов'язана із задоволенням утилітарних запитів у зв'язку зі світом захоплень різних верств аудиторії (сад, город, туризм, колекціонування, шахи і т.д. і т.п.).
6. Рекреативна (розваги, зняття напруги, отримання задоволення).
7. Функція "сторожового собаки" термін з'явився у США (боротьба ЗМІ із суспільними вадами, захист від корупції і бюрократії.
8. Функція критики й контролю.
9. Оперативна (обслуговування ЗМІ певних політичних об'єднань).
ЗМІ відіграють у політичному житті суспільства істотну роль (табл. 2.1), безпосередньо стосуючись його життєдіяльності й виконуючи репродуктивну (відображають політику через радіо, телебачення і пресу) і продуктивну (творить) функції, тому вони тією ж мірою, що і творці політики, несуть відповідальність за те, що відбувається в суспільстві.
Політичний вплив ЗМІ здійснюють через вплив на розум і почуття людини.
Таблиця 2.1
Характеристика слабких і сильних позицій впливу ЗМІ
| Сильні сторони | Слабкі сторони | |
| Газети | Велика аудиторія. Величезний вибір, тому що різні газети читаються людьми різного віку, відповідно до професійних чи інших інтересів. Можливість оперативних і частих публікацій | Коротке життя. Обмежені можливості друкування. У величезній кількості важко розібратися |
| Журнали | Висока вибірковість, яскравий, якісний друк. Довге життя. Престижність. Читається без поспіху | Великі фінансові витрати на видання. Тривалий процес підготовки до друку. Досить висока вартість. Недостатня інформаційна мобільність |
| Радіо | Висока мобільність. Дешевизна, оперативно можна вносити поправки, коментарі. Висока вибірковість | Мало радіостанцій, що транслюють на всю країну. Коротке життя. Якість програм багатьох станцій низька. Втратило престиж |
| Телебачення | Вихід на велику аудиторію. Малі витрати на одного глядача. Високий престиж. Висока мобільність. Можливість цілодобового мовлення. Яскравість подачі інформації. Можливість поєднання картинки, тексту, музики | Високі фінансові витрати. Коротке життя телерепортажів. Кількість і склад аудиторії не гарантовані. Якість багатьох програм низька. Велика кількість пропонованих каналів ускладнює пошук інформації |
| Інтернет | Аудиторія – весь світ. Безмежні можливості пошуку і розміщення будь – якої інформації. Різноманітність джерел і думок | Багато недостовірної інформації. Складність пошуку у величезній кількості інформації. Вимагає особливих умінь пошуку |
Використання технологій інформаційно-психологічного впливу на маніпулювання громадською думкою – поширене у світі явище. ЗМІ призначені для сприйняття їх масами. Тому ще не дуже давно були визначені межі складності подання матеріалів. Було сформульовано правило, згідно з яким повідомлення повинно мати рівень зрозумілості, який відповідає коефіцієнту інтелекту, приблизно на 10% нижчому від середнього рівня середовища, на яке воно розраховане. Тому не дивно, що тексти повідомлень у ЗМІ інколи бувають дуже примітивними.
Політика як сфера суспільної діяльності найбільше потребує ЗМІ для постійного зв'язку між державою та громадянами. Також влада намагається утримати контроль над суспільством за допомогою ЗМІ. Найбільший тиск влади на суспільство відбувається під час виборчих кампаній (використання "виборчих технологій" і т. ін.)
У демократичних державах явно переважає раціональна модель масових комунікацій, розрахована на переконання людей за допомогою інформування та аргументації, побудованою згідно із законами логіки. Ця модель відповідає сформованому там типу менталітету і політичної культури людей. Вона пропонує змагальність різних ЗМІ в боротьбі за увагу і довіру аудиторії. У цих державах законом заборонено використання ЗМІ для розпалювання расової, національної, класової та релігійної ненависті й ворожнечі, проте в них різні політичні сили для пропаганди своїх ідей і цінностей широко застосовують методи переважно емоційного впливу, що особливо яскраво проявляється в періоди виборчих кампаній і нерідко може затьмарити раціональні докази та аргументи. Цим широко користуються тоталітарні, авторитарні і особливо етнократичні режими, насичуючи свою політичну пропаганду емоційним змістом. Тут ЗМІ широко використовують методи психологічного навіювання, засновані на страху і вірі, для розпалювання фанатизму, недовіри або ненависті до політичних опонентів, осіб інших національностей і всіх неугодних.
Незважаючи на важливість емоційного впливу, все ж таки головний вплив на політику ЗМІ здійснюють через інформаційний процес. Основними етапами цього процесу є одержання, відбір, препарування, коментування відомостей. Від того, яку інформацію, в якій формі і з якими коментарями отримують суб'єкти політики, багато в чому залежать їх подальші дії. Вони не тільки відбирають відомості, які поставляють інформаційні агентства, але і самі видобувають і оформляють їх, а також виступають їх коментаторами і поширювачами. Потік інформації в сучасному світі настільки різноманітний і суперечливий, що самостійно розібратися в ньому не в змозі ні окрема людина, ні навіть група фахівців. Тому відбір найбільш важливої інформації та її подання в доступній масової аудиторії формі й коментування – важливе завдання всієї системи ЗМІ. Інформованість громадян, у тому числі політиків, прямо залежить від того, як, з якими цілями і за якими критеріями відбирається інформація, наскільки глибоко вона відображає реальні факти після її препарування та редукції, здійснених газетами, радіо, телебаченням, а також від способу й форм подання інформації.
Роль ЗМІ в політиці не можна оцінювати однозначно. Вони являють собою складний багатогранний інститут, що складається з безлічі органів і елементів, які забезпечують інформування населення про те, що відбувається в кожній конкретній країні і в усьому світі.
Найважливіше завдання ЗМІ в суспільстві – інформування громадян. Поряд з існуючими в демократичних державах трьома гілками влади – законодавчою виконавчою і судовою – ЗМІ називають "четвертою владою" Однак вони не мають іншого способу реалізації своєї влади, окрім слова, правдивої інформації, це і є той основний інструмент, за допомогою якого ЗМІ формують громадську думку".
Влада ЗМІ, таким чином, – непряма влада. ЗМІ неспроможні прийняти жодного рішення. Але вони володіють великою силою – розумом та свідомістю людей, формують погляди на ті чи інші проблеми.
ЗМІ необхідні розвиненому демократичному суспільству як самостійна сила, автономна від держави, адже тільки в такому разі вони здатні виконувати свої функції. Парадокс полягає в тому, що інформаційна безпека демократичної держави полягає у відсутності контролю над ЗМІ, у якомога повнішому інформуванні населення про всі явища внутрішнього і зовнішнього життя. Лише свобода забезпечує функціонування ЗМІ як "четвертої влади". Демократичне суспільство зацікавлене в перетворенні ЗМІ в "четверту владу як одному з факторів політичної і соціальної стабільності".
У відносинах ЗМІ з державою існує чотири моделі взаємин:
1. Тоталітарна – в держава встановлює абсолютний контроль над ЗМІ.
2. Авторитарна – ЗМІ повинні служити урядові і "роз'яснювати громадянам правильну політику".
3. Модель соціальної відповідальності – встановлює межі функціонування ЗМІ, залишаючи за собою право втручання в певні тематичні сфери.
4. Ліберальна модель ставить перед пресою завдання служити суспільству, бути сторожем демократії.
У реальних умовах України, коли рівень реформування різних галузей життєдіяльності суспільства істотно відрізняється як мірою охоплення, так і глибиною, коли самі реформи доводиться здійснювати в умовах економічної і соціальної кризи, вирішального значення набувають роль ЗМІ як гарантів політичної і соціальної стабільності, як каналів вираження суспільних інтересів.
Чи не найважливішим обмеженням є соціальна відповідальність ЗМІ взагалі і преси зокрема. Свобода слова – це не право журналістів на професійне досягнення або завоювання. Це не право говорити те, що думаєш, у тому числі будь – які нісенітниці, які можуть спасти на думку журналісту. Свобода слова – це все-таки конституційне право народу отримувати достовірну інформацію.
Наразі складається парадоксальна ситуація: громадяни довіряють ЗМІ більше, ніж уряду та державному апарату. Так, за даними Євробарометра за 2006 рік, у середньому телебаченню довіряють 53% осіб, радіо – 61%, пресі – 45%. Тому дуже важливо, щоб преса відповідально ставилася до тієї Інформації, яку вона надає суспільству.
За сучасних умов політичні новини все більше стають товаром, і журналіст не може залишитися абсолютно вільним і незалежним у своїх судженнях. Але особливу небезпеку несуть факти політичного маніпулювання, тобто спроби примусити людей до діяльності всупереч їхнім власним інтересам (підтасування фактів, їх замовчування, поширення брехні та наклепів, навішування ярликів та інше). Все це заважає отримати правдиву інформацію про події та окремих політиків, позбавляє людей можливості зробити інформований вибір. У протистоянні політичному маніпулюванні особливої ролі набувають морально-етичні якості журналіста.
На Заході існує така теорія соціальної відповідальності. Людина за своєю суттю не може розумно розпоряджатися необмеженою свободою. Звідси – право на свободу слова одних і право інших на свободу захисту від сторонньої свободи. На цій підставі виникають етичні кодекси. Такий кодекс є і в журналістів.