Функції Верховної Ради України

Верховна Рада України у властивих їй формах бере участь у здійсненні багатьох функцій держави, як об’єктних, зумовлених змістом діяльності держави, так і інших, зокрема інструментальних (технологічних).

Головними функціями Верховної Ради України є: представницька, законодавча, установча, функція парламентського контролю. Вони є традиційними для сучасної практики парламентаризму[4]. До функцій парламенту часто зараховують також соціально-економічну, фінансово-бюджетну, зовнішньополітичну, однак для Верховної Ради України вони є похідними від головних.

Представницька функціяВерховної Ради України чітко сформу- льована в Декларації про державний суверенітет України, де проголо- шується, що тільки вона може виступати від імені всього Українського народу. У чинній Конституції представницька функція парламенту закріплена опосередковано: шляхом декларування, що Основний Закон прийнятий Верховною Радою України від імені Українського народу (Преамбула), а також через вказівку на представницький характер мандату народних депутатів України.

Пріоритетною функцією Верховної Ради України є законодавча,яка полягає у прийнятті законів, внесенні до них змін, визнанні їх такими, що втратили юридичну силу, скасуванні або призупиненні їх дії. Складовою частиною цієї функції є законопроектна робота, а також проведення відповідних наукових досліджень, зокрема, з проблем ефективності і розвитку законодавства, наукової експертизи законопроектів тощо.

Іншою, не менш важливою функцією Верховної Ради України є установча[5]. Значне місце в діяльності парламенту займає участь у формуванні органів виконавчої і судової влади, а також формування власних, парламентських структур; призначення чи обрання на посади, звільнення з посад, надання згоди на призначення і звільнення з посад осіб інших органів державної влади та державних організацій, сприяння формуванню органів місцевого самоврядування; вирішення питань, що стосуються територіального устрою, затвердження загальної структури, чисельності, визначення функцій Служби безпеки України, Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також Міністерства внутрішніх справ України тощо.

Істотне місце в діяльності Верховної Ради України посідає парла- ментський контроль[6], основними напрямами якого є: контроль за ді- яльністю Кабінету Міністрів України; парламентський контроль за додержанням конституційних прав і свобод людини й громадянина та їх захист; бюджетно-фінансовий контроль; парламентський контроль за діяльністю СБУ та органів прокуратури; здійснення парламентського контролю з окремих питань безпосередньо або через тимчасові спеціальні і тимчасові слідчі комісії.

Про нарощування уваги парламенту до контрольної функції говорить рівень організації та проведення години уряду, парламентських слухань з найактуальніших питань соціально-економічного розвитку держави й захисту конституційних прав і свобод громадян.

Похідні (другорядні) функції.Поряд із зазначеними функціями, Верховна Рада України, як і парламенти багатьох країн, здійснює об’єктні функції, тобто ті, що опосередковують зміст діяльності держави в цілому.

Зокрема, вона здійснює серед внутрішніх функцій: політичну, економічну, фінансово-бюджетну, соціальну, культурну та екологічну функції, а серед зовнішніх — оборонну, зовнішньополітичну, зовнішньоекономічну тощо.

Про політичну функціюпарламенту свідчать, зокрема, такі його конституційні повноваження: 1) визначення засад внутрішньої і зовнішньої політики; 2) заслуховування щорічних та позачергових послань Президента про внутрішнє й зовнішнє становище України; 3) розгляд і прийняття рішення щодо схвалення програми діяльності Кабінету Міністрів тощо.

Про наявність у Верховної Ради економічної, соціальної, культурноїта інших відповідних внутрішніх функцій свідчать такі повноваження: 1) затвердження загальнодержавних програм економічного, науково- технічного, соціального, національно-культурного розвитку і довкілля; 2) затвердження переліку об’єктів права державної власності, що не підлягають приватизації; визначення правових засад вилучення об’єктів права приватної власності; 3) прийняття відповідних законів, зокрема, про правовий режим власності; правові засади й гарантії підприємництва; правила конкуренції та норми антимонопольного регулювання; з основ соціального захисту, про форми й види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці й зайнятості, шлюбу, сім’ї, виховання, освіти, культури і охорони здоров’я, екологічної безпеки.

Верховна Рада України здійснює й бюджетно-фінансову функцію, яка полягає у затвердженні законом Державного бюджету, внесенні до нього змін, здійсненні контролю за його виконанням та прийнятті рішення щодо звіту про його виконання, встановленні грошової одиниці України.

Про зовнішні функціїсвідчать такі повноваження, як законодавче визначення засад зовнішніх зносин, зовнішньоекономічної діяльності, митної справи; надання згоди на обов’язковість міжнародних договорів України та їх денонсацію; схвалення рішення про надання військової допомоги іншим державам, направлення підрозділів Збройних Сил України до іншої держави чи про допуск підрозділів Збройних Сил інших держав на територію України тощо.