Сутність сучасного загальновійськового бою, характерні риси та основні принципи його ведення. Види СЗБ та їх характеристика

ЛЕКЦІЯ

з навчального розділу «Загальна тактика»

Змістовий модуль 3.1.1.1. Основи сучасного загальновійськового бою. Дії солдата в бою

Заняття 1. Основи сучасного загальновійськового бою.

Навчальний потік: студенти ! курсу навчання

Час: 2 години.

Місце: ауд. корп.”Г”

Навчальні та виховні цілі:

1.Вивчити основні положення СЗБ, його сутність, зміст, характерні риси та принципи його ведення.

2.Вивчити організацію, озброєння та бойову техніку механізованих підрозділів Сухопутних військ Украіни та підрозділів і частин сухопутних військ іноземних армій.

3.Виховувати у студентів впевненість у силі та можливостях озброєння та бойовой техніки підрозділів по зніщенню противника.

Навчальні питання і розподілення часу:

Вступ - 5 хв.

1.Сутність сучасного загальновійськового бою, характерні риси та

основні принципи його ведення. Види СЗБ - 30 хв.

2.Організація, озброєння та бойова техніка механізованих

підрозділів Сухопутних військ Украіни - 30 хв.

3.Органiзацiя, озброєння пiдроздiлiв сухопутних військ

iноземних армiй, їх бойовi можливостi, тактика дій - 20 хв.

Висновки та відповіді на запитання - 5 хв.

Навчально-матеріальне забепечення

1. Лектор-2000, Лети, схеми.

Навчальна література:

1. Бойовий статут Сухопутних військ, частина ІІІ. (Взвод,відділення, танк). Варта, 2010р.

2. Общая тактика. Книга 1. (Взвод, отделение, танк). Воениздат, 1985г.

3. Підготовка офіцерів запасу. Загальна тактика. ХУПС, 2010р.

Зміст лекції та методика її викладання

ВСТУП

Воєнна доктрина України носить оборонний характер та виключає застосування Збройних Сил України для рішення політичних задач на своєй території та застосування їх для вирішення внутрішніх задач інших держав.

Головним воєнно-політичним завданням Украіни в мирний час є підтримання обороноздатності країни на рівні оборонної достатності, забезпечення постійної готовності Збройних Сил для відбиття можливої агресії, звідки би вона не виходила, а в воєнний час – захист суверенітету і територіальної цілісності України, нанесення ураження агресору та позбавлення його можливості продовжувати війну.

Для відбиття агресії Збройні Сили України в своєму складі мають всі види бойових та спеціальних військ, які здатні організовано вступити у війну. Доктриною визначені всі сучасні форми і способи озброєної боротьби, які мусять засвоїти і використовувати Збройні Сили України у можливій війні для відбиття агресії.

Сутність сучасного загальновійськового бою, характерні риси та основні принципи його ведення. Види СЗБ та їх характеристика

Бій-основна форма тактичних дій військ, являє собою організовані та узгоджені за метою, місцем і часом удари, вогонь і маневр з’єднань, частин та підрозділів з метою знищення (розгрому) противника, відбиття його ударів та виконання інших завдань в обмеженому районі протягом короткого часу. Бій може бути загальновійськовим, протиповітряним та морським.

СЗБ ведеться об’єднаними зусиллями всіх військ, які беруть в ньому участь, із застосуванням танків, БМП (БТР), артилерії, засобів ППО, літаків, вертольотів, іншого озброєння та техніки. Він характеризується рішучістю, напруженістю, швидкоплинністю і динамічністю бойових дій іх наземно-повітряним характером, одночасною могутньою вогневою дією на велику глибину, застосуванням різноманітних способів виконання бойових завдань, та швидким переходом від одних видів бойових дій до інших.

СЗБ вимагає від воїнів високої бойової виучки, фізичного загартування, уміння використовувати всю міць озброєння та техніки, застосовувати засоби захисту і маскування. Це досягається під час напруженої бойової підготовки, яка є основним змістом повсякденної діяльності підрозділів в мирний час і продовжується під час підготовки до бою та в проміжках між боями. В умовах воєнного часу основна мета бойової підготовки-вивчити противника, що протистоїть, і оволодіти найбільш ефективними способами його розгрому в обстановці, яка склалася.

Загальновійськовий бій може вестися із застосуванням звичайної зброї, а з урахуванням можливості зруйнування об’єктів ядерної енергетики, хімічного виробництва, наявності у деяких країн зброї масового ураження-і в умовах її застосування.

Звичайна зброя включає всі вогневі та ударні засоби, які застосовують артилерійські, зенітні, авіаційні, стрілецькі та інженерні боєприпаси і ракети в звичайному спорядженні, запалювальні боєприпаси та суміші. В бою із застосуванням тільки звичайної зброї вогонь артилерії, танків, БМП (БТР), зенітних засобів та стрілецької зброї у поєднанні з ударами авіації є основним засобом ураження противника. Найбільш ефективним видом звичайної зброї є високоточна зброя, до якої відносяться розвідувально-ударні (розвідувально-вогневі) комплекси, а також інші комплекси (системи) озброєння, які застосовують керовані та самонавідні ракети і боєприпаси, здатні уражати цілі, як правило, з першого пострілу (пуску).

Запалювальні боєприпаси та суміші застосовуються для ураження живої сили та вогневих засобів противника, розташованих відкрито або які знаходяться у фортифікаційних спорудженнях, а також його озброєння, техніки та інших об’єктів.

Підрозділи повинні уміло вести бій із застосуванням звичайної зброї і завжди знаходитися у готовності до захисту від уражаючих факторів ядерної, хімічної та біологічної зброї

Характерні риси СЗБ

Під рисами розуміються важливі властивості й особливості, що розкривають характер бою. Характер бою – це сукупність загальних рис, властивих даному бою.

Риси СЗБ:

1. Рішучість бойових дій.

2. Висока маневреність сучасного бою.

3. Напруженість бойових дій.

4. Швидкоплинність бою.

5. Швидкі і різкі зміни обстановки.

6. Розмаїтість застосовуваних способів ведення бою.

7. Розгортання бойових дій на землі й у повітрі, на широкому фронті, на велику глибину і ведення їх у високих темпах.

Основні принципи СЗБ

Основні принципи СЗБ –це основні керівні положення, найважливіші рекомендації з організації і ведення бою в цілому.

Основними принципами ведення СЗБ є:

1. Постійна висока бойова готовність підрозділу.

2. Висока активність, рішучість и безперервність ведення бою.

3. Раптовість дій.

4. Підтримка постійної і чіткої взаємодії.

5. Рішуче зосередження основних зусиль на головному напрямку й у потрібний час.

6. Маневр силами, засобами і вогнем.

7. Облік і використання морально-політичного і психологічного факторів в інтересах виконання поставленої задачі.

8. Усебічне забезпечення бою.

9. Підтримка і своєчасне відновлення боєздатності.

10. Ефективність і висока якість управління в підрозділі.

1.Постійна висока бойова готовність взводу (відділення, танка) полягає у його здатності організовано, в установлені терміни вступити в бій і успішно виконати поставлене завдання. Бойова готовність досягається: укомплектованістю та забезпеченістю взводу усім необхідним для ведення бою; правильним розумінням свого завдання, високою бойовою виучкою всього о/с і його готовністю до дій в умовах застосування противником зброї всіх видів; готовністю озброєння та техніки до негайного застосування; високим морально-психологічним станом, дисципліною та пильністю о/с; умілим управлінням та здійсненням заходів щодо забезпечення бою.

Своєчасне виявлення противника і знищення його вогнем досягається веденням безперервного спостереження і умілим застосуванням своєї зброї.

Для спостереження за наземним і повітряним противником у взводі (відділенні) призначається спостерігач, у ході бою спостереження за противником ведеться командиром та усім складом взводу (відділення, танка). З БМП БТР), танка в усіх випадках ведеться кругове спостереження. Сектори спостереження призначаються залежно від розташування приладів спостереження, бійниць і розміщення о/с.

Вогонь взводу (відділення, танка) є основним засобом знищення противника в бою. Надійне ураження противника вогнем досягається: своєчасною і достовірною розвідкою цілей; правильним застосуванням вогневих засобів відповідно до їхніх бойових можливостей; влучністю вогню, раптовістю відкриття і ведення його з граничною щільністю та максимальною інтенсивністю; умілим управлінням вогнем в бою.

Взвод (відділення, танк) веде вогонь із зброї, встановленої на БМП (БТР) і танках, із автоматів, кулеметів, снайперських гвинтівок, гранатометів та застосовує ручні гранати, а у рукопашному бої – удари багнетом і прикладом.

Вогнем із БМП і танків знищуються танки, інші броньовані машини, вогневі засоби і жива сила противника, руйнуються його фортифікаційні спорудження, а також уражаються низько літаючі літаки, вертольоти та інші повітряні цілі. Вогнем з БТР знищується жива сила, вогневі засоби та інші цілі.

Автомати і кулемети застосовуються для знищення живої сили і вогневих засобів противника. Крім того, вони можуть застосовуватись для ураження низько літаючих повітряних цілей.

Снайперська гвинтівка застосовується для знищення важливих одиночних цілей (офіцерів, спостерігачів, снайперів, обслуги вогневих засобів, низько літаючих вертольотів) противника.

ПТКР, протитанкові гранатомети та протитанкові гранати застосовуються для знищення танків та інших броньованих машин, а інші гранатомети та ручні гранати – для ураження живої сили і вогневих засобів противника, які розташовані поза укриттями (в лощинах, ярах та на зворотніх схилах висот).

Ураження противнику може наноситися вогнем окремих вогневих засобів або зосередженим вогнем відділення і взводу.

Ураження броньованих машин і живої сили противника взвод (відділення) може здійснювати також застосуванням протитанкових і протипіхотних мін. Для своєчасного відкриття вогню по низько літаючих літаках, вертольотах та інших повітряних цілях, що раптово з`являються, у взводі призначається один або декілька чергових вогневих засобів. Залежно від обстановки ці повітряні цілі можуть уражатися зосередженим вогнем взводу (відділення).

Вогонь розрізняється: за тактичними завданнями, що вирішуються, - на знищення, придушення, виснаження та інші; за видами зброї - із стрілецької зброї, гранатометів, зброї, БМП (БТР), танків, артилерії, мінометів, ПТРК, зенітних засобів та інших; за способами ведення – прямою, напівпрямою наводкою, із закритих вогневих позицій та інших; за напруженістю стрільби – одиночними пострілами, короткими або довгими чергами, безперервний, кинджальний (вогонь, який відкривають з кулеметів та автоматів зненацька з близької відстані), залповий та інший; за напрямком стрільби – фронтальний (направлений до фронту цілі). Фланговий (направлений у фланг цілі) та перехресний (який ведеться з двох напрямків і більше по одній цілі;) за способами стрільби – з місця, із зупинки (з короткої зупинки), з ходу, з борту, з розсіюванням по фронту, з розсіюванням у глибину, по площі та інший; за видами вогню – по окремій цілі, зосереджений, загороджувальний, багатоярусний, багатошаровий та інший.

2. Висока активність, рішучість и безперервність ведення боюполягає в постійному прагненні до розгрому противника, нанесенні йому ураження вогнем усіх засобів, нав`язуванні своєї волі відважними та сміливими діями, які проводяться наполегливо вдень і вночі, в будь-яку погоду. Вживання заходів щодо обману противника має на меті приховати дійсні наміри щодо його розгрому та добитися раптовості, яка дозволить захопити його зненацька, викликати паніку та створити сприятливі умови для перемоги навіть над противником, що переважає за силою.

Взвод (відділення, танк) повинен уміло вести бій вночі та в інших умовах обмеженої видимості. Ніч створює умови для потайного проникнення у розташування противника і раптового нападу на нього. Для ведення бою вночі потрібна ретельна підготовка до виконання бойових завдань, висока виучка, натренованість, сміливість, уміння швидко орієнтуватися, користуватися приладами нічного бачення, засобами освітлення та цілевказання.

3.Раптовість дійполягаєв застосуванні несподіваних для противника прийомів і способів дій, зброї.Раптовість може бути досягнута нешаблонним використанням наявної бойової техніки й озброєння, збереженням у таємниці задуму майбутнього бою і підготовки до нього, уведенням противника в оману щодо своїх намірів, схованим приведенням підрозділу у бойову готовність і скороченням терміну підготовки до бою, нанесенням удару там, де противник його не очікує, попередженням його в діях.

4. Підтримка постійної і чіткої взаємодії між відділеннями (танками) у взводі, приданими йому засобами і сусідами полягає в узгодженні їхніх зусиль між собою за завданнями, рубежами, часом. Для цього КВ (відділення, танка) повинен твердо знати бойове завдання свого підрозділу і способи його виконання, завдання сусідніх підрозділів, орієнтири, сигнали оповіщення, управління та взаємодії, установлені старшим командиром, у бою він зобов’язаний підтримувати зв’язок із взаємодіючими підрозділами (вогневими засобами), в установлені терміни виконувати поставлені завдання, своєчасно обмінюватися даними про обстановку із взаємодіючими підрозділами, активно підтримувати їх засобами, які є. В обороні необхідно в першу чергу допомагати підрозділу, який обороняє найбільш важливі позиції, в наступі - який найбільш просунувся вперед.

5. Рішуче зосередження основних зусиль на головному напрямку й у потрібний час дозволяє КВ досягти переваги над противником чи успішно протистояти його чисельно переважаючим силам, найбільше ефективно використовувати наявні сили і засоби, ставити противника в невигідні умови.

6. Маневр силами, засобами і вогнемдозволяєзахопити і утримувати ініціативу, зривати задуми противника й успішно вести бій в обстановці, що змінилася.

У бою взвод, використовуючи вигідні умови місцевості, повинен уміло поєднувати вогонь з просуванням і широко застосувати маневр.

Маневр силами і засобами проводиться з метою заняття вигідного положення для ведення вогню по найбільш уразливому місцю в бойовому порядку противника, особливо у фланг і в тил, а також для виводу підрозділів з під удару противника.

Видами маневру силами і засобами є: охоплення, обхід та відхід. Охоплення – маневр, який здійснюється з метою виходу для удару у фланг противнику. Обхід – більш глибокий маневр, який здійснюється з метою виходу для удару по противнику з тилу. Охоплення здійснюється, як правило, у тісній вогневій та тактичній взаємодії, а обхід – в тактичній взаємодії з підрозділами, які діють з фронту. Відхід– маневр, який застосовується з метою виводу своїх підрозділів із-під удару противника і заняття більш вигідного положення. Він проводиться тільки за дозволом командира. Маневр повинен бути простим, проводитися швидко, потай та раптово для противника. Для його здійснення використовуються результати вогневого ураження противника, відкриті фланги, проміжки, складки місцевості, приховані підступи, аерозолі (дими), а в обороні, крім того, - траншеї і ходи сполучення. Маневр вогнем застосовується для ефективного ураження противника. Він полягає у зосередженні вогню взводу (відділення) по одній важливій цілі, своєчасному перенесенні вогню з однієї цілі на іншу та веденні вогню взводом одночасно по декількох цілях.

7.Облік і використання морально-політичного і психологічного факторів в інтересах виконання поставленої задачієнайважливішою умовою досягнення успіху в бою.

8.Усебічне забезпечення дій взводу (відділення, танка) полягає в організації і здійсненні заходів, які спрямовані на підтримання бойової готовності і збереження його боєздатності, а також на створення сприятливих умов для успішного і своєчасного виконання поставленого завдання. Воно організовується на основі рішення командира в усіх видах бою, а також під час пересування і розташування на місці і включає розвідку, охорону, захист від ЗМУ, маскування, інженерне забезпечення та забезпечення РХБЗ. Важливим напрямком заходів всіх видів бойового забезпечення є захист від високоточної зброї противника.

КВ (відділення, танка) повинен своєчасно вживати заходи щодо поповнення ракет, боєприпасів, заправлення пальним, проведення технічного обслуговування бойових машин і озброєння, забезпечення о/с засобами індивідуального захисту і спеціальної обробки, продовольством та іншими матеріальними засобами, а також слідкувати за станом екіпіровки солдатів і сержантів та правильним її використанням.

Екіпіровка включає спорядження та інше майно, призначене для військовослужбовців, і поділяється на носиму і возиму частини.

Носима частина екіпіровки, як правило, знаходиться при солдаті і сержанті і включає особисту зброю, боєприпаси, протигаз (респіратор), піхотну лопату, шолом стальний, польове спорядження, флягу з водою, речовий мішок з казаном, ложкою, кухлем, сухим пайком, аптечкою індивідуальною, засобом знезаражування води та предметами особистої гігієни, що в ньому знаходяться. Рішенням командира склад носимої частини екіпіровки може змінюватися.

Решта майна складає возиму частину екіпіровки, яка перевозиться на БМП (БТР, автомобілі), танку і розміщується в місцях, визначених порадниками з експлуатації.

Підтримка і своєчасне відновлення боєздатності полягає в організації і проведенні заходів щодо забезпечення високої бойовий виучки підрозділів, своєчасної їхньої укомплектованості і забезпеченості всім необхідним для бою, а також здатності виконувати поставлені завдання.

10. Ефективність і висока якість управління в підрозділіполягає в цілеспрямованій роботі командира взводу щодо підтримання бойової готовності взводу, підготовки його до бою і керівництва ним під час виконання завдань, які поставлені.

Види СЗБ та їх характеристика

Основними видами загальновійськового бою є оборона і наступ. На початку війни оборона буде найважливішим і найбільш розповсюдженим видом бою.

Обороназдійснюється навмисно або вимушено з головною метою – відбити наступ противника, завдати йому втрат та створити умови для переходу своїх військ у наступ. Вона буде широко застосовуватися не тільки на початку, але і в ході війни.

Наступ проводиться з метою повного розгрому противника і оволодіння важливими районами (об`єктами місцевості). Найбільш типовим для підрозділів на початку війни буде перехід в наступ із положення оборони.

Взвод (відділення, танк) в бою знищує противника вогнем своєї зброї і швидко використовує результати вогню артилерії та ударів авіації для виконання поставленого бойового завдання. Пасивність та нерішучість під виглядом збереження своїх сил недопустимі.

Взвод (відділення, танк), маючи сучасне озброєння, здатний надійно уражати живу силу, танки, БМП (БТР), протитанкові та інші вогневі засоби і вести боротьбу з низько літаючими літаками, вертольотами та іншими повітряними цілями противника, а також завзято обороняти опорний пункт (позицію, вогневу позицію), що займає, стрімко наступати, діяти в розвідці, охороні та виконувати інші завдання.

Мв (танковий) взвод (відділення, танк), під час виконання завдання діє, як правило, у складі роти (взводу). В розвідці, в штурмовій групі, в бойовій, похідній та сторожовій охороні він може діяти самостійно. Мв, взвод, крім того, може призначатися в передову групу від механізованого батальйону (роти), який діє в тактичному повітряному десанті.

Залежно від завдання, яке виконують, характеру місцевості та інших умов обстановки мвід може діяти у пішому порядку (взимку – на лижах), на БМП (БТР) та десантом на танках. Мв можуть придаватися гранатометний, протитанковий, вогнеметний, зенітний, а іноді інженерно-саперний підрозділ, хіміки-розвідники і танк, а танковому взводу, крім того, - механізований підрозділ.