Тема 3. Адміністративно-правові норми та відносини. 1. Поняття і структура адміністративно-правових норм.

План.

1. Поняття і структура адміністративно-правових норм.

2. Дія адміністративно-правових норм за часом у просторі, по колу осіб.

3. Поняття адміністративних правовідносин.

4. Суб'єкти адміністративно-правових відносин, їх властивості.

5. Об'єкт адміністративно-правових відносин.

1. Адміністративно-правова норма(АПН) - норма права, що регулюють відносини в сфері державного управління, а також відносини управлінського характеру, що виникають у процесі здійснення державної діяльності, визначає правові положення й компетенцію органів виконавчої влади; регулює діяльність органів виконавчої влади; регламентують форми й методи здійснення виконавчої влади; визначають порядок взаємин між суб'єктами управління.

Особливості адміністративно-правових норм: метою адміністративно-правових норм є забезпечення організації й упорядкування функціонування всієї системи виконавчої влади; адміністративно-правові норми визначають належну поведінку всіх осіб й організацій, що діють у сфері державного управління; призначення адміністративно-правових норм полягає, насамперед, у забезпеченні ефективної реалізації конституційного призначення виконавчої влади; визначаючи межі належної поведінки в сфері державного управління, адміністративно-правові норми встановлюють й забезпечують режим законності й державної дисципліни в суспільних відносинах, що виникають у процесі державно-управлінської діяльності; адміністративна відповідальність є юридичним засобом захисту від посягань на адміністративно-правові норми; за допомогою адміністративно-правових норм забезпечується вpeгульованість таких суспільних відносин, як фінансові, земельні, трудові й інші; адміністративно-правові норми, на відміну від норм інших пра­вових систем більше динамічні, можуть часто змінюватися залежно від змін у суспільних відносинах; адміністративно-правові норми часто встановлюються безпосередньо­ в процесі реалізації виконавчої влади.

АПН має наступну структуру:

- гіпотеза - умови дії адміністративно-правової норми;

- диспозиція - приписи, заборони й дозволи;

- санкція - міри адміністративного або дисциплінарного впливу.

Для структури адміністративно-правових норм характерні наступні особливості: не у всіх випадках чітко виражена гіпотеза. У деяких випадках викладається у вигляді юридичних фактів (наприклад, досягнення відповідного віку, здійснення адміністративного правопорушення й т.д.). Багато АПН у своїй структурі санкції не містять, у цих випадках вони розташовані в іншому акті. Наприклад, АПН, що регулюють управлінську діяльність, виходять із того, що відносини між вищестоящими й нижчестоящими адміністративно-управлінськими працівниками ґрунтуються на засадах дисциплінарної влади. У цьому випадку санкції містяться в нормах загального характеру, які відносяться до інститутудержавної служби.

Класифікація АПН:

- за конкретним змістом й регулюванню суспільних відносин:

а) загальні - норми, що регулюють суспільні відносини загального характеру (для всіх сфер і галузей);

б) особливі - норми, що регулюють суспільні відносини у конкретній сфері управління.

- за предметом регулювання:

а) матеріальні - норми, які юридично закріплюють комплекс обов'язків і прав, а також відповідальність учасників управлінських відносин;

б) процесуальні - норми, що визначають методи (способи, порядок, процедури) діяльності по реалізації державного управління й регламентуючі управлінські відносини.

- за предметом впливу на суб'єктів:

а) зобов'язуючі;

б) заборонні.

- залежно від межі дії:

а)відповідно до територіального масштабу: територіальні - норми, що діють у межах територіальних утворень (наприклад, норми КУАП - загальнодержавні, але правила полювання, установлені місцевими органами, діють в межах їх території; міжтериторіалъні - норми, що діють в межах декількох державно-територіальних(адміністративно-територіальних) утворень (наприклад, акти в умовах надзвичайного стану, які можуть діяти в зазначених територіальних межах);

б) за дією в часі: строкові; безстрокові;

в)по колу осіб: норми, дія яких пов'язане з поширенням встановлених правил або на всіх (наприклад, порядок сплати податків для всіх юридичних осіб), або на окремих юридичних осіб (наприклад, норми оплати податків страховими організаціями); норми, дія яких пов'язане з поширенням встановлених правил або на всіх громадян, або на окремі їхні групи (поширення пільг у здійсненні кредитування житлового будівництва для військовослужбовців).

2.Дія адміністративно-правових норм пов'язана з наявністю певних меж їх здатності здійснювати той чи інший вплив на регульовані суспільні відносини. Ці межі діють у часі та просторі, а також розрізняються за колом осіб. Дія адміністративно-правових норм у часі, як правило, не обмежена певними строками. Це означає, що вони діють до їх офіційної зміни або скасування. Однак можуть передбачатися часові межі дії, наприклад, на період дії надзвичайного стану на визначеній території, тобто на визначений строк.

Для дії адміністративно-правових норм існують загальні правила:

а) адміністративно-правові норми набувають чинності з часу їх доведення до відома виконавців. У окремих випадках вони набувають чинності в строк, визначений у нормативному акті;

б) нормативний акт зворотної сили не має, а винятки щодо цього застерігаються в самому акті.

Питання про вступ адміністративно-правової норми в силу залежить від двох обставин:

1) дати вступу норми в юридичну силу;

2) меж дії норми при вступі в силу.

Питання про межі дії нової норми передбачає три варіанти дії:

- перспективна — дія щодо фактів, правовідносин, які виникли після вступу норми в силу;

- негайна — дія щодо правовідносин, які виникли знову чи раніше, але з дати вступу норми в силу;

- із зворотною силою — дія щодо правовідносин, які знову виникли, та правовідносин, які виникли до вступу норми в силу, але з більш ранньої дати.

Щодо встановлення меж зупинення дії норми, яка існувала раніше, можливі три варіанти дії:

- норма переживає себе, якщо продовжує регулювати відносини, які виникли на її основі після дати вступу в силу нової норми;

- норма негайно зупиняє дію щодо відносин, які раніше регулювалися нею, з дати втрати нормою юридичної сили;

- норма достроково зупиняє дію і таким чином впливає на правовідносини, які раніше регулювалися цією нормою, а потім стали регулюватися новою нормою із зворотною силою. Як правило, слід керуватися таким принципом: негайна дія норми — це загальне правило, а допущення переживання старої норми, надання зворотної сили новій повинно бути застережене актом уповноваженого органу.

Дія адміністративно-правових норм у просторі передбачає територію, на яку поширюється їх юридична сила. Такою територією дії норм можуть бути окремі економічні зони. Іноді адміністративно-правові норми діють на території декількох держав відповідно до двосторонніх та багатосторонніх угод. Можливий «вихід» таких норм за межі державного кордону, коли вони регламентують діяльність українських організацій і громадян за кордоном. У межах України дія адміністративно-правових норм поширюється також на іноземців.

Дія адміністративно-правових норм у просторі пов'язана зі статусом органу, який видав акт. Виходячи з цього, розрізняють:

- норми, які діють на всій території України або в межах окремих адміністративно-територіальних одиниць;

- норми загального і галузевого характеру;

- норми актів локального (внутрішньо організаційного) характеру.

Дія адміністративно-правових норм за колом осіб розрізняється залежно від їх поширення на всіх громадян або на окремі їх групи (військовослужбовців, біженців, пасажирів, працівників окремих міністерств), тобто на так званих спеціальних суб'єктів адміністративного права.

3. Адміністративно-правові відносини (АПВ)- суспільні відносини, врегульовані нормами адміністративного права, які складаються в сфері державного управління. Для АПВ характерними є наступні особливості: однієї зі сторін даних відносин завжди є відповідний орган виконавчої влади або його посадова особа, наділена управлінськими повноваженнями; одна зі сторін адміністративно-правових відносин приймає рішення (видає приписання) і може застосувати примус по відношенню до іншої, оскільки наділена відповідними державно-владними повноваженнями; багато органів виконавчої влади і їх посадові особи мають право видання нормативних актів, діючи з дорученням держави; адміністративно-правові відносини можуть виникати за ініціативою кожної із сторін, але згода (бажання) другої сторони не є обов'язковою; суперечки, які можуть виникати між учасниками АПВ вирішуються в більшості випадків в адміністративному (несудовому) порядку - шляхом безпосереднього юридичновладного й однобічного розпорядження уповноваженого на те органами виконавчої влади; у випадку порушення однієї зі сторін нормативних вимог вона несе відповідальність перед державою в особі його органів.

Елементами АПВ є суб'єкти (учасники), об'єкти (те, із приводу чого виникли відносини) і юридичні факти.

Залежно від особливостей учасників відносин існують наступні види АПВ: між підпорядкованими суб'єктами виконавчої влади, що­ знаходяться на різному організаційно-правовому рівні (вищестоящі й органи нижчого підпорядкування); між не підпорядкованими суб'єктами виконавчої влади, що перебувають на однаковому організаційно-правовому рівні (два мі­ністерства, адміністрація двох областей); між суб'єктами виконавчої влади й перебувають у їхньому організаційному підпорядкуванні державними об'єднаннями, перед­ прийняттями й установами; між суб'єктами виконавчої влади й не перебувають в їхньому організаційному підпорядкуванні державними об'єднаннями, підприємствами й установами (фінансовий контроль, адміністративний нагляд); між суб'єктами виконавчої влади й виконавчих органів системи місцевого самоврядування; між суб'єктами виконавчої влади й недержавними господарськими й соціально-культурними об'єднаннями, установа­ми (комерційні структури); між суб'єктами виконавчої влади й суспільними об’єднаннями ; між суб'єктами виконавчої влади й громадянами. Залежно від конкретних цілей виникнення суспільних відносин виділяють: внутрішні - відносини, пов'язані з формуванням управлінських структур, визначенням основ взаємодії між ними і їхніми підрозділами, з розподілом прав й обов'язків, прав й відповідальності між працівниками апарату органа управління. Сторони в
цих відносинах - підпорядковані виконавчі органи, їхніх структур­ні підрозділи, посадові особи; зовнішні - відносини, пов'язані з безпосереднім впливом на об'єкти, що не входять у систему виконавчої влади (наприклад, на громадян, суспільні об'єднання, комерційні структури). За характером юридичних фактів АПВ поділяються на відносини: що викликані правомірними діями; і неправомірними. За змістом : матеріальні, процесуальні - відносини, що складаються в сфері управління у зв'язку з дозволом індивідуально-конкретних справ, які регулюються адміністративно-процесуальними нормами.

4. Суб'єкт адміністративно-правових відносин - той, хто наділений державно-владними повноваженнями й на кого адміністративно-правовими нормами покладені певні обов'язки по здійсненню управлінських функцій. Суб'єкти АПВ: державні органи і їхні структурні підрозділи; підприємства, установи, організації; суспільні (недержавні) об'єднання; службовці державних органів й організацій, громадських об'єднань; представники громадських формувань, наділені адміністративними правами й обов’язками, громадян України; іноземні громадяни й особи без громадянства.

5.Загальним об'єктом регулювання адміністративно-правових норм є суспільні відносини, що виникають у процесі здійснення виконавчої влади, а безпосереднім об'єктом - поводження суб'єктів. Юридичні факти - факти, з наявністю яких законодавець попиває виникнення, зміну або припинення адміністративно-правових відносин. Як юридичні акти виступають, як правомірні, дії, а в деяких випадках - події. Дії є результатом активного волевиявлення суб'єкта. Розрізняють дії правомірні (відповідним вимогам АПН), і неправомірні (не відповідним вимогам АПН, що порушують їх). Події - явища, не залежні від волі людей (смерть, стихійне лихо й т.п.).