Територіальна підсудність адміністративних справ

Територіальна підсудність визначається місцезнаходжен­ням позивача та відповідача, а також рівнем повноважень ад­міністративного суду. Вона встановлює територіальну компе­тенцію кожного суду з вирішення адміністративних справ. Те­риторіальна підсудність розмежовує предметну компетенцію судів одного рівня залежно від місця розгляду справи та визна­чає, в якому конкретно адміністративному суді повинна бути розглянута і вирішена дана адміністративна справа. Кодекс ад­міністративного судочинства України (ст. 19) залежно від міс­цезнаходження сторін та характеру публічно-правового спору вирізняє: загальну, виняткову, виключну та альтернативну тери­торіальну підсудність.

Загальна територіальна підсудність формує основне прави­ло, за яким адміністративний позов подається до суду за міс­цезнаходженням відповідача (ч. 1 ст. 19 КАСУ). Як вірно і влучно пояснюють автори навчального посібника «Основи ад­міністративного судочинства в Україні», обрання цього прави­ла обумовлене тим, що рішення (нормативно-правовий акт) суб´єкта владних повноважене стосується прав багатьох осіб і, відповідно, може бути оскаржено багатьма позивачами. Якби позов можна було подавати за місцем свого проживання, то виникли б ситуації, коли правомірність такого рішення пере­вірялася б паралельно не одним адміністративним судом. Як наслідок можливі різні результати перевірки. Щоб не виникало подібних ситуацій і щоб рішення суб´єкта владних повнова­жень було предметом розгляду лише в одному адміністративно­му суді першої інстанції, запроваджене правило про розгляд спра­ви за місцем знаходження відповідача (виділено нами. — Е. Д.)1. Це правило встановлене і в інтересах відповідача для тих по­одиноких випадків, коли відповідачем є фізична чи юридична особа за позовом суб´єкта владних повноважень. Дійсно, з ме­тою однакового розуміння рішення (нормативно-правового акта) суб´єкта владних повноважень та забезпечення принципів верховенства права і законності при здійсненні правосуддя в адміністративних судах й вводиться правило, що розгляд спра­ви здійснюється судом, юрисдикція якого поширюється на те­риторію місцезнаходження відповідача. Саме це правило ха­рактерне для адміністративного судочинства.

Виняткова територіальна підсудність формує правило, за яким у разі оскарження правових актів індивідуальної дії, а також дій чи бездіяльності суб´єктів владних повноважень, які стосуються інтересів конкретної особи, вирішуються ад­міністративними судами за місцем проживання (перебування, знаходження) позивача (ч. 2 ст. 19 КАСУ).

Різноманіття публічних правовідносин у сфері управлінсь­кої діяльності вимагає для їх врегулювання прийняття рішень суб´єктом владних повноважень не тільки загального характе­ру, а й правових актів, що стосуються інтересів конкретної осо­би. В таких випадках немає потреби, щоб справа розглядалася лише в окремо визначеному суді за місцем знаходження від­повідача без урахування принципу наближеності суду до особи, права і інтереси якої порушено. Тобто законодавець робить ви­няток із загального правила подання позову до суду за місцем знаходження відповідача і встановлює правило, за яким спра­ви, що стосуються інтересів конкретної особи, вирішуються за місцем проживання (перебування, знаходження) позивача.

Оскільки таких справ найбільше, то навряд чи можна вва­жати, що розгляд справи за місцем знаходження відповідача є універсальним правилом в адміністративному судочинстві. Скоріше, навпаки — зазвичай адміністративні справи розгля­даються за місцем знаходження позивача1. Не можна не пого­дитися з цим висновком, адже за місцем знаходження позивача вирішуються також справи, якщо ним є суб´єкт владних повно­важень.

Отже, зміст частин 1 і 2 ст. 19 КАС України дає можливість зробити висновок, що адміністративні справи розглядаються і вирішуються адміністративними судами:

а) за місцем знаходження відповідача у випадках, коли від­повідачем є:

· суб´єкт владних повноважень у разі оскарження норма­тивно-правових актів;

· фізична чи юридична особа, якщо позов подано суб´єктом владних повноважень;

б) за місцем знаходження позивача у випадках, коли пози­вачами є:

· фізична чи юридична особа у разі захисту особистих прав і інтересів;

· суб´єкт владних повноважень, якщо позов подано до ін­шого суб´єкта владних повноважень.

Виключна територіальна підсудність формує правило, за яким оскарження окремих категорій адміністративних справ здійснюється спеціально визначеним адміністративним судом, територіальна юрисдикція якого поширюється на м. Київ (ч. 3 ст. 19 КАС України). Виключна територіальна підсудність уне­можливлює вибір позивачем іншого суду для розгляду і вирі­шення адміністративних справ, визначених адміністративним процесуальним законом.

До виключної підсудності до окружного адміністративного суду м. Києва віднесено:

1. адміністративні справи з приводу оскарження норматив­но-правових актів Президента України, Кабінету Міністрів Ук­раїни, міністерства чи іншого центрального органу виконавчої влади, Національного банку України чи іншого суб´єкта влад­них повноважень, повноваження якого поширюються на всю територію України (наприклад нормативно-правові акти Ви­щої Ради юстиції України);

2. адміністративні справи, відповідачем у яких є закордон­не дипломатичне чи консульське представництво України, їх посадова чи службова особа;

3. адміністративні справи про анулювання реєстраційного свідоцтва політичної партії, про заборону (примусовий роз­пуск, ліквідацію) політичної партії.

Крім цього, гл. 6 Розділу III КАС України «Особливості провадження в окремих категоріях адміністративних справ» до виключної підсудності окружного адміністративного суду, те­риторіальна компетенція якого поширюється на м. Київ, відне­сено:

1) усі рішення, дії або бездіяльність Центральної виборчої комісії, члена цієї комісії (крім тих, що стосуються встановлення нею результатів виборів чи всеукраїнського референдуму) оскар­жуються до окружного адміністративного суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на м. Київ (ч. 3 ст. 172 КАСУ);

1. позовна заява щодо оскарження дій чи бездіяльності кан­дидата на пост Президента України, ініціативних груп всеук­раїнського референдуму, інших суб´єктів ініціювання всеук­раїнського референдуму, що порушують законодавство про ви­бори чи референдум, подається до окружного суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на м. Київ (ч. 3 ст. 175 КАСУ);

2. позовна заява про дострокове припинення повноважень народного депутата України в разі невиконання ним вимог щодо несумісності подається до окружного адміністративного суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на м. Київ (ч. 1 ст. 180 КАСУ);

Зазначеною главою також передбачені спеціальні правила територіальної підсудності, наприклад:

1. рішення, дії чи бездіяльність виборчих комісій, а також членів цих комісій оскаржуються до окружного адміністратив­ного суду чи місцевого загального суду як адміністративного суду відповідно і залежно від рівня виборчої комісії (частини 4—5 ст. 172 КАСУ);

2. адміністративні справи щодо уточнення списку виборців розглядає місцевий загальний суд як адміністративний суд за місцезнаходженням відповідної комісії (ч. 2 ст. 173 КАСУ);

3. позовна заява щодо дій чи бездіяльності засобів масової інформації, що порушують законодавство про вибори та рефе­рендум, подається до місцевого загального суду як адміністра­тивного суду за їх місцезнаходженням (ч. 3 ст. 174 КАСУ);

4. органи виконавчої лади, місцевого самоврядування ма­ють право звернутися до окружного адміністративного суду за своїм місцезнаходженням із позовною заявою про заборону або обмеження права на мирні зібрання (ч. 1 ст. 182 КАСУ);

5. організатори зборів, мітингів, походів мають право звер­нутися до адміністративного суду за місцем проведення цих заходів із позовною заявою про усунення обмежень у реалізації права на мирні зібрання (ч. 1 ст. 180 КАСУ).

Альтернативна територіальна підсудність формує правило, за яким у разі невизначеності територіальної підсудності ад­міністративної справи така справа розглядається місцевим ад­міністративним судом за вибором позивача (ч. 4 ст. 19 КАСУ). Отже, позивач за власним розсудом може звернутися до місце­вого загального суду як адміністративного за місцем знахо­дження або до окружного адміністративного суду як суду пер­шої інстанції, але з дотриманням при цьому правил предметної підсудності.

Кількох