Українські січові стрільці на горі маківці 1915р.
[5] Серпень 1914-го: битва за Галичину
Ігор МЕЛЬНИК[6]
Сто років тому, 21 серпня 1914-го, 1-а та 4-а австро-угорські армії перейшли російський кордон і розпочали наступ у Південній Холмщині в межиріччі Вісли та Західного Бугу. Після кількох днів кавалерійських атак і прикордонних локальних боїв розпочався період стратегічних операцій.
Через три тижні після оголошення мобілізації Росія й Австро-Угорщина сконцентрували на своїх кордонах величезні маси війська й розпочали битву за Галичину. Російські історики вважають, що Галицька битва розпочалася 18 серпня 1914 року, коли передові загони росіян стали переходити через Збруч. Збройні сили Австро-Угорщини завершили початковий етап мобілізації і концентрації своїх військ на кордоні до 20 серпня 1914 року. Отже, активний період військових операцій обох супротивних армій розпочався 21 серпня.
Українська історіографія наразі не може похвалитися ґрунтовними працями з воєнної проблематики Першої світової війни. Зокрема, з понад 700 сторінок видання "Велика війна 1914–1918 рр. і Україна. У 2-х кн. – Кн. 1: Історичні нариси / Упорядн. О.Реєнт; Голова ред. кол.: В.А.Смолій...", створеного у 2014 році Інститутом історії України НАН України, воєнним діям у Галичині 1914 року присвячено лише кілька сторінок.
Найповажнішою працею про війну за Галичину залишається розвідка львівського історика Івана Карпинця (1898–1954) "Історія західноукраїнських земель в часі Першої світової війни", написана понад 70 років тому.
У першій половині серпня 1914 року ще не велися активні бойові дії. Після оголошення війни та початку мобілізації супротивники не могли негайно їх почати, бо у прикордонних районах була дислокована обмежена кількість військ. У серпні 1914-го в Росії було сформовано 114 дивізій, Франції – 62 дивізії, до яких приєдналося 6 британських дивізій. Німеччина виставила в перший місяць війни 78 дивізій (незабаром їх чисельність сягала 96), а її головний союзник, Австро-Угорщина – 49 дивізій. Генеральні штаби планували проведення короткотермінової війни, перемогу в якій вони розраховували здобути внаслідок однієї генеральної битви. При розробці плану війни німецький генштаб виходив з необхідності уникнути одночасних бойових дій на два фронти – проти Росії та проти Франції. Начальник німецького генштабу Г.Й.Мольтке-молодший залишив без змін основну стратегічну ідею плану свого попередника Альфреда Шліффена (обхід від півночі через Бельгію головних сил французької армії з завданням захопити Париж, оточити і знищити французькі війська) і планував закінчити війну «через шість тижнів після початку операції».
[7]