Одаток на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки: платники, об’єкт та база оподаткування.
Платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об’єктів житлової нерухомості.
а) якщо об’єкт житлової нерухомості перебуває у спільній частковій власності кількох осіб, платником податку є кожна з цих осіб за належну їй частку;
б) якщо об’єкт житлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділений в натурі, платником податку є одна з таких осіб-власників,;
в) якщо об’єкт житлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб і поділений між ними в натурі, платником податку є кожна з цих осіб за належну їй частку.
Об’єктом оподаткування є об’єкт житлової нерухомості. Не є об’єктом оподаткування:
а) об’єкти житлової нерухомості, які перебувають у власності держави або територіальних громад;
б) об’єкти житлової нерухомості, які розташовані в зонах відчуження;
в) будівлі дитячих будинків сімейного типу;
г) садовий або дачний будинок, але не більше одного такого об’єкта на одного платника податку;
ґ) об’єкти житлової нерухомості, які належать багатодітним сім’ям та прийомним сім’ям, у яких виховується троє та більше дітей, але не більше одного такого об’єкта на сім’ю;
д) гуртожитки.
Базою оподаткування є житлова площа об’єкта житлової нерухомості.База оподаткування об’єктів житлової нерухомості, що перебувають у власності юридичних осіб, обчислюється такими особами самостійно виходячи з житлової площі об’єкта оподаткування на підставі документів, що підтверджують право власності на такий об’єкт.У разі наявності у платника податку кількох об’єктів оподаткування база оподаткування обчислюється окремо за кожним з таких об’єктів.База оподаткування об’єкта житлової нерухомості, що перебуває у власності фізичної особи − платника податку, зменшується:
а) для квартири − на 120 кв. метрів;
б) для житлового будинку − на 250 кв. метрів.
Таке зменшення надається один раз за базовий податковий (звітний) період і застосовується до об’єкта житлової нерухомості
3. Основні форми комунального кредиту.
Комунальний кредит є системою відносин між 2 юри особами з поворотної, платної та стровокової передачі фін ресурсін, одна і яких - орган місц самоврядування.
Його не слід ототожнювати з державним кредитом. Суб'єктом відносин щодо поворотом», платного і строкового запозичення фінансових ресурсів у системі державного кредиту є держава Осн. форми комун. кредиту: 1)Облігаційні позики; 2)Безоблігац. позики; 3)Комун. банківський кредит; 4)Комерц. комун. банківський кредит; 5)Комун. кредит держ. банків; 6)Взаємний комун. кредит
№ 3
1.Сутність поняття “місцеві фінансові ресурси” та їх структура
Місцеві фінансові ресурси — це сукупність фондів грошових засобів, які створюються в процесі розподілу та перерозподілу ВВП і спрямовуються на економічний та соціальний розвиток адміністративно-територіальних одиниць. Головним напрямом використання місцевих фінансових ресурсів є фінансове забезпечення соціальної сфери та місцевого господарства.
До складу місцевих фінансових ресурсів входять:
місцеві бюджети;
фінансові ресурси підприємств, організацій та установ комунальної форми власності.
Формування місцевих фінансових ресурсів відбувається з участю централізованих та децентралізованих фондів грошових засобів.
собливості формування доходів місцевих бюджетів полягають у розмежуванні кола повноважень між центральними та місцевими органами влади. Згідно з чинним законодавством сфери діяльності та завдання органів місцевого самоврядування поділяються на власні та делеговані повноваження. З метою виконання власних завдань органи місцевого самоврядування в межах своєї компетенції самостійно визначають мінімальний обсяг фінансових ресурсів.