Групова форма роботи при вивченні нового матеріалу

/. Самостійна робота з підручником

1.Члени групи виконують завдання індивідуально, а потім при обговоренні обирається спільний варіант.

2. Завдання поділяються на частини, які виконують члени групи, результати об'єднуються, обговорюються і виносяться на захист групою.

II. Лабораторно-практична робота — спеціально організований аналіз першоджерел за допомогою системи пізнавальних завдань. Бувають такі варіанти роботи груп:

1. Однакові джерела та однакові завдання;

2. Різні джерела і однакові завдання;

3. Різні джерела і різні завдання. ///. "Блочнадискусія"

Учитель, або заздалегідь підготовлена група учнів подає новий матеріал як зіткнення різних поглядів на проблему, наводить аргументи, але не робить остаточних висновків. Після кожного такого блоку групи дістають можливість обговорити своє ставлення до проблеми і взяти участь у міжгруповій дискусії.

IV. Рольова гра з опорою на довідкову інформацію

Так при вивченні теми "Громадянська війна в Росії", учням роздаються мапи "Росія наприкінці 1917 - 1918 рр." та "Громадянська війна в Росії 1918-1920 рр." учні досліджують їх і підходять до певних висновків. Потім створюється кілька груп: "радників" більшовиків, білогвардійців, британців, французів, американців та японців.

Збираються довідки про кожну сторону. Групи отримують перелік подій, що мали місце напередодні громадянської війни. Під час короткого обговорення за допомогою рольової гри визначається ставлення до подій.

ПРОБЛЕМНИЙ УРОК

Повноцінний проблемний урок може проводитися лише в старших класах. Дана форма уроку ставить за мету: сприяти активному розвитку аналітичного мислення учнів, умінню об'єктивного сприйняття минулого і самостійного його оцінювання.

Основою проблемного уроку є проблемне запитання чи проблемне завдання. Чим вони різняться від звичайних? На звичайне запитання можна відразу дати однозначну відповідь, звичайне завдання можна розв'язати теж відразу. На проблемне запитання відповідь можна отримати лише після сприйняття й аналізу нового навчального матеріалу, проблемне завдання можна вирішити лише після тривалої та ґрунтовної роботи з різними джерелами знань.

Форма проблемного уроку відповідає типам уроків вивчення нового матеріалу та комбінованих.

Якщо проблемне запитання стосується матеріалу всієї нової теми - ми маємо проблемний урок, якщо проблемне питання стосується окремої частини нового матеріалу - ми маємо традиційний урок з елементами проблемності.

Проблемне запитання ставиться або на етапі "Активізація опорних знань", або на етапі "Повідомлення теми і мети уроку". Запитання учні повинні записати в зошит, а учитель на дошку, щоб діти постійно мали перед очима чітко сформульовану проблему.

В дискусії учитель повинен навчити учнів вести ділову суперечку, аргументувати свою правоту, переконувати. Спираючись на проблемне питання,

учні мають побудувати свою теорію, виділити сильні її сильні та слабкі сторони в теорії противника.

Однозначний висновок на проблемних уроках часто відсутній, тому після того, як ряд учнів викладуть свої версії відповіді на проблемне запитання, підсумок і узагальнення варто зробити вчителю.

Варіанти проблемного навчання

1. Вчитель викладає навчальний матеріал (його фактичну частину) а учням пропонує самостійно розкрити його суть, пояснити причини подій, зробити висновки.

2. вчитель ознайомлює учнів з різними думками, або викладає два різні варіанти розв'язання питання, а учням пропонує обґрунтувати ту думку, яку вони вважають правильною.

3. Вчитель звертає увагу учнів на якусь суперечність і пропонує самостійно відшукати шляхи її розв'язання.

Проблемний виклад вимагає додержання ряду умов:

1. Достатність фактичного матеріалу, який дасть учням можливість зробити самостійні висновки.

2. Відповідна складність викладу з урахуванням знань та вмінь класу.

3. Правильний темпоритм мови.

4. Інтерес учнів до поставленої проблеми і пов'язаною з нею самостійною роботою.

5. Правильний вибір часу постановки завдання.

УРОК-ГРА

В процесі вивчення історії використовуються різноманітні ділові ігри: операційні, імітаційні, сюжетно-рольові, театралізовані

В операційних іграх ніби моделюється процес тієї діяльності, яку можна спостерігати у реальних обставинах. Сценарій імітаційної гри містить сюжет події, яку потрібно з імітувати, опис структури та призначення її елементів, зображення обставин, за яких відбувається імітована гра. Під час проведення таких ігор імітуються діяльність історичної особи, партії чи організації, події, обставини та умови, за яких відбуваються події. Сюжетно-рольова гра являє собою невеличку ситуацію, будова якої нагадує драматичний твір зі своїм сюжетом, конфліктом та дійовими особами. Близькими за змістом та виховним значенням до сюжетно-рольових є ігри-подорожі. Мандрувати можна різноманітними країнами, епохами; в подорож можна вирушати одному чи разом з товаришами. Подорожі можуть бути зовсім простими, короткочасними чи досить складними, тривалими, багато етапними. До цього типу можна віднести такі ігри, як "Місто майстрів", "Подорож у легенду", "Заочна мандрівка", "Агітаційний поїзд".

Гра має бути захоплюючою та цікавою для учнів певного віку.

1. Гра має базуватися на вільній творчості та самостійності учнів.

2. Гра має викликати у учнів лише позитивні емоції (веселий настрій, задоволення від вдалої відповіді).

3. У грі повинен бути елемент змагання між командами чи окремими учнями.

4. Гра повинна враховувати вікові особливості учнів.

Прийоми використання гри

1. Напиши твір на задану тему. Тема як правило передбачає розповідь про події, про якусь історичну особу від імені людини історичної епохи, що описується. Таке завдання може бути як варіант домашньої роботи. Твори вибірково заслуховуються на наступному уроці, а учні спільно виправляють помилки. Виконується робота "Знайди помилки".

2. Уявлена мандрівка. Така форма допомагає яскраво та образно пояснити новий матеріал, вивчити карту. Доцільно використовувати саморобні аплікації, до виготовлення яких слід залучити учнів.

3. Пожвавлення картини. Використання цього прийому дозволяє створити декорацію до вивчення нового матеріалу, допомагає відчути епоху. Учні виступають у ролі персонажів відомих історичних картин, які вчитель підготовив до уроку. Звертаючись до картини учні озвучують персонаж, використовуючи матеріал підручника або хрестоматії.

4. Конкурс екскурсоводів. Допоможе не тільки засвоїти матеріал, а й вчить грамотної монологічної мови.

На уроках повторення та узагальнення можна вводити слідуючі

елементи гри:

1. "Впізнай політичного діяча". Клас поділяється на команди, кожна отримує одну чи декілька карток, на яких записано повідомлення про якогось політичного діяча. Завдання: назвати згадане ім'я, дати життя, біографічні факти.

2. "Чиї слова?" Роздаються картки з висловами діячів. Завдання: ким, коли, при яких обставинах були промовлені чи написані ці слова.

3. "Знайди помилки". Одна команда складає розповідь, яка містить в особі обговорену кількість невідповідностей та помилок, інша команда має їх визначити, відшукати, або розглянути вигаданого, або відхилено від фактів.

Співвідношення типів уроку з ігровими елементами

Вступний урок

Контрольний урок

Урок закріплення

Урок практичної роботи

Комбінований урок

Урок повторення

Урок узагальнення

Урок - фантазування, урок - своя точка зору.

Урок - змагання, урок - відкритих думок.

Урок - турнір, урок — конференція, урок - еврика.

Урок творчості, урок — виставка