Морфологічні норми. Мови професійного спілкування.

Іменник.

Іменники мають закінчення –а, -о, ий, ій, нульове.

Рід іменника можна визначати за лексичним значенням і за формальними показниками.

Лексичне значення слова впливає на рід іменників. Іменники чоловічого роду, як правило позначають об’єкти чоловічого роду. Незмінні іменники значення чоловічого роду виражають лише лексично, до таких іменників належать слова: аташе, кюре, денді, рефері, рантє, портьє, крупє, куртьє.

Назви осіб із закінченням –о мають також іменники середнього роду. Хлоп’ятко, дівчатко. Іменники типу ледащо, незнайко, громило, здоровило, забудько мають формальний показник чоловічого і середнього роду, але є іменники спільного роду (і чоловічого і середнього).

Визначаючи рід таких іменників, як: людина, перевагу слід надавати формальному показнику роду, тобто закінченню –а.

Іменники чоловічого роду прикметникового та дієприкметникового звороту. Керуючий, завідуючий, командуючий, виступаючий, віруючий. В українській мові є відповідники, які варто використовувати: завідувач, командувач і т. д.

Іменники спільного, чоловічого, жіночого роду: голова, колега, листоноша, староста, суддя.

Іменниками спільного роду слід вважати українські прізвища, які закінчуються на О, на приголосний звук, або мають закінчення А, Я. Головко, Ткач, Сосюра.

Не мають родових відповідників іменники чоловічого роду, які закінчуються на –ель. Щасливець, умілець, мудрець.

Виділяють кілька груп іменників у морфологічній формі яких не закладене розмежування за статтю.

1 група. Назви наукових ступенів і звань. Доктор, кандидат, професор, доцент

2 група. Офіційні, адміністративні посадові назви. Прем’єр-мінстр, президент, дипломат, посол.

3 група. Військові посади. Майор, генерал іт . д.

4 Інші найменування соціально-оціненого типу.

Однак є слова, які вживаються на позначення, як чоловічого, так і жіночого роду. Студент, студентка, товариш товаришка, робітник, робітниця.

Іменники жіночого роду, як правило позначають осіб жіночої статі, єдиним показнаком є закінченн –а, -я. Є вийняток – мати. Незмінювані іменники жіночого роду іншомовного поодження також виражаються лексично: пані, лледі, міс, місіс, мадам, мадемуазель, фрау.
Семантика, або контекст визначає специфіку роду.

Іменники середнього роду – назви осіб малих за віком незалежно від статі. Дитятко, Хлопя, Мля, дівча.

Коні, шимпанзе, кенгуру, колібрі.

Це йшлося про істот.

Не істоти.

Іменники чоловічого роду мають нульове закінчення у називному відмінку і закінчення – А, - Я, У, Ю.

Ступінь – ступеня

Степінь – степеня

Нежить – нежитю

Рукопис – рукописа

Клавіш – клавіша

В українські мові біль – чоловічий рід, в російській – жіночий, так само з підпис, запис, північ.

Путь – жіночий рід, а в російській мові – чоловічий.

Про рід невідмінюваних власних назв та абревіатуру:

1. острів Капрі, Капрі – чоловічий рід

Калахайї, Сочі,

Рід незмінних абревіатур визначає рід стрижневого слова.

Число. Іменники поділяються на три групи:

1. Ті, які вживажться однині і множині.

2. Іменники, які вживаться лише в однині. Наззви речовин..

Збірні іменники

Іменники з абстрактним значенням: телебачення, доброта, чуйність.

Іменники, які вживаються лише в однині належать власним назвам.

3. Іменники, які вживаються лише в множині. Назви парних предметів. Назви, які мають матеріально –речовинне значення, назви сукупностей предметів, назви ігор і процесів, назви відрізків часу, свят, побутових обрядів, канікул (обжитки, заручини, хрестини), власні назви, які вживаються лише в множині (Суми, Черкаси і т. д.)

Невідмінювані іменники. Слова іншомовного походження, множинні, абревіатури, українські жіночі прізвища.

Групи прикметників, які не мають ступенів порівняння:

1. Ті, які виражають абсолютну ознаку (мертвий, глухий, сліпий)

2. Масть тварини (вороний, гнідий)

3. Виражають неповний вияв ознаки (темнуватий, білявий, зеленявий і т. д.)

4. Ознака предметів на основі кольорової схожості до інших предметів (кремовий, бузковий, шоколадний)

5. Суб’єктивна оцінка якості (темненький, синенький)

6. Недосяжна ознака (безсмертний, нездоланний, незрівнянний, нескінченний)

7. Не мають також ті, які мають префікси пре-, ультра-, архі-, над-, або є складними

Відносні прикметники входять до складу термінологічних сполучень, наприклад «цінні папери», «страхові збитки», «економічні відносини».

Присвійні прикметники можуть входити до складу хімічних сполук, наприклад, Фарадеєва стала. Або фразеологізми: ахіллесова п’ята.

1. Рід втрачає словозмінний характер і закріплюється за словом, як стала ознака і переводить прикметник в розряд іменника, наприклад: пряма, крива, складова, приймальна, учительська, набережна. Вони зберігають прикметниковий тип словозміни за відмінками

2. Парадигма відмінкових закінчень стає іменниковою, тобто відбувається втрата зв’язку з предметом і на рівні значення і на рівні морфологічної будови.

Винятком із поділу на групи є прикметники чоловічого та середнього роду, які мають змішаний тип відмінкової парадигми. В однині закінчення прикметників мякої групи, крім називного і орудного, крім називного відмінка.

Числівник

Числівникам не властива форма числа, вони передають, як правило його лексично. Числову словозміну має лише числівник «один», «одна», «одне» - «одні»

Рід мають окремі числівники: нуль – чоловічий рід, один – чоловічий рід, тисяча – жіночий рід, мільйон, мільярд, трильйон, квадрильйон – чоловічий рід.

Який виявляється у формах називного відмінка, а також невідмінюваного числівника півтора-півтори.

За характером вираження відмінкових закінчень виділяють 6 типів словозміни числівників:

1. Числівники: один, одне, одно, одні

Н. один, одне, одна, одні

Р. одного, однієї, одних

Д. одному, одній, одним

З. один, одного, одні, одних

О. одним, однією/одною, одним
М. на одному/на одній, на одному

2. Числівники 2,3,4 та збірні

Н. три, чотири

Р. трьох, чотирьох

Д. трьом, чотирьом

З. трьох чотирьох

О. трьома, чотирма

М. на трьох, на чотирьох

У складних числівниках на позначення сотень відмінюється дві частини, наприклад:

Н. шістсот

Р. шестиста

Д. шестистам

З. шістсот, шестиста

О. шестистам

М. на шестистах

Незмінними є числівники: мало, півтора, півтори, півтораста, а також збірні числівники типу двійко, трійко, четвірко.

Числівники сорок, дев’яносто, сто у всіх відмінках крім називаного і знахідного мають закінчення «а».

У складених числівниках кожна складова частина змінюється за відповідними типами відмінювання простих і складних слів.

Неозначено кількісні числівники кілька, декілька відмінюються, як числівник два. Багато не багато відмінюються як числівники три, чотири. Кільканадцять – як числівник п’ять.

Числівники двоє, троє, семеро мають такі ж форми, як числівники два, три сім.

Дробові числівники відмінюються в обох частинах. Чисельник – як кількісний числівник, знаменник – як порядковий.

Розряди займенника

1. Я, ти, ми, ви

2. Зворотній займенник «себе»

3. Питальні. Хто, що, який, котрий, кого, скільки

4. Відносні, такі ж самі, як і питальні.

5. Заперечні. Такі самі, як і відносні, але з часткою «ні» на початку.

6. Присвійні. Мій, твій, свій, наш, ваш, їхній, її, його.

7. Весь, всякий, кожен кожний, жоден, жодний

8. Неозначені. Дехто, дещо, деякий, хтось, якийсь, щось, хто-небудь, що-небудь, будь-що, будь-хто, будь-який, абихто, абищо, абиякий, казна що, казна хто, казна що.

За особливостями відмінювання займенники можуть бути такі:

1. Особові займенники і зворотній займенник «себе».

2. Вказівні, присвійні, означальні, вони відмінюються, як прикметники

3. Всі інші.

Історизми — слова, які вийшли з активного вжитку тому, що зникли позначувані ними речі, явища. назви давніх суспільно-політичних реалій: смерд, кріпак, вельможа, дворянин, назви колишніх професій: мечник, лучник, списник, назви застарілих знарядь праці, зброї: рало, соха, ступа, жорна,

До універсальних слів відносяться слова з невизначеним, розмитим, затертим значенням. Вони вживаються в різних стилях української мови як стандартні замінники слів із більш точним, більш конкретним (і доречним у певній ситуації) значенням. Прикладом може бути прислівник слабо у таких контекстах:

Слабо ведуться роботи ... (повільно, неритмічно);

слабо відбиває стан справ ... (погано, неповно, неточно, поверхово, некомпетентно);

слабо ставить питання... (зрідка, нерішуче, некваліфіковано, поверхово) та ін.

У цій ролі часто виступають слова питання, факт, момент, захід, масштаб; зміцнити, підвищити, оцінити тощо.

Універсальні слова з’являються в текстах ділових паперів як результат приблизності уявлення про предмет думки, а також через невміння знайти точний відповідник серед наявних у мові слів. Порівняйте:

зміцнити управління (посилити його особовий склад висококваліфікованими кадрами); — нові слова в мові: довкілля, складнощі, по-датківець, наркобізнес, бартер, менеджмент, рекетир, факс, телетайп, конверсія, дилер, імідж, грант.

Зайві слова в документах значно поширеніші, ніж можна було б сподіватися, враховуючи структуру ділових паперів.

Пароніми — слова, досить близькі за звуковим складом і звучанням, але різні за значенням. Наприклад: білити і біліти; сильний і силовий. Часто вони мають один корінь, а різняться лише суфіксом, префіксом чи закінченням. Незначна відмінність у вимові призводить до помилок, тому варто приділяти увагу вживанню малознайомих слів, додатково перевіряючи їхнє тлумачення.

Омофони — слова, що звучать однаково, але пишуться по-різному. мене (займенник) — мине (дієслово) лев (тварина) — Лев (ім'я).

Омо́німи-це слова, які однаково звучать та пишуться, але мають різне значення. В народі омоніми часто не відрізняються від омографів та омофонів. Це частково пов'язано з тим, що в українській мові слова пишуться та читаються однаково.

Омографи (графічні омоніми) —це слова, які однаково пишутся, але фонетично відрізняються. В українській мові вони зазвичай різняться тільки наголосом (по́тяг — потя́г; за́мок — замо́к; бра́ти — брати́).

Омоформи (граматичні омоніми) —це слова, звучання яких збігається лише в окремих граматичних формах (покласти на віз — віз дрова; жовте поле — поле город).

Омоморфеми (омонімічні морфеми) —морфеми, які збігаються у написанні і вимові, але мають різні граматичні значення (чистий став(ок) — став, як вкопаний).

Архаї́зм –слово, вираз, граматична форма, які застаріли й вийшли з загального вжитку.

Сленг— міський соціолект, виниклий з Арго різних замкнених соціальних груп (правопорушників, крамарів, ремісників, в'язнів, бурсаків-учнів, вояків, інтернет-спільноти), як емоційно забарвлена лексика низького й фамільярного стилю (зрідка й словотворів: випивóн — пиятика, закусóн — закуска), поширена серед соціальних низів і певних вікових груп (ремісничої, шкільної молоді) міст.

Лексичне значення — історично закріплена в свідомості людей співвіднесеність слова з певним явищем дійсності, зв'язок певного звучання з певним поняттям, волевиявленням.

Вульгаризм = не прийняте національною літературною мовою, неправильне, побутове або іншомовне слово чи вираз.

Арготизми, арґо́ слова та вирази, що обмежено вживаються в мові окремих соціальних груп.

Як правило малозрозумілі, або й зовсім незрозумілі для решти суспільства.

Фразеологізм — семантично пов’язане сполучення слів, яке, на відміну від подібних до нього за формою синтаксичних структур (висловів або речень), не виникає в процесі мовлення відповідно до загальних граматичних і значеннєвих закономірностей поєднання лексем, а відтворюється у вигляді усталеної, неподільної, цілісної конструкції.

Інше визначення: фразеологізми — (фразеологічні звороти) стійкі словосполучення, які сприймаються як єдине ціле і вживаються носіями мови в усталеному оформленні.