Обрання Івана Мазепи на гетьманство
На кінець XVII ст. внаслідок поділу України на сфери впливу, загострення міжусобних сутичок, українські землі перебували у скрутному становищі (часи т. зв. Руїни). Саме за таких складних умов починалося правління Івана Мазепи, якого обрали гетьманом Лівобережжя після усунення від влади Івана Самойловича 25 липня 1687 року на річці Коломак. Вибори відбувалися на козацькій раді, на якій, уже традиційно, були присутні російські війська. Як новий гетьман України, Іван Мазепа уклав з Росією Коломацькі статті — договірні умови, що значно обмежували економічну самостійність, соціальну й зовнішню політику Гетьманщини і посилювали владу царату: гетьман не мав права без дозволу царя позбавляти посад козацьку старшину, а старшина — переобирати гетьмана, гетьманському уряду заборонялося підтримувати дипломатичні відносини з іншими державами, московські війська на чолі з воєводою вводилися до гетьманської резиденції — м. Батурина.
Попри авторитетні кандидатури, на Коломацькій раді гетьманом було обрано саме Івана Мазепу — завдяки його особистим якостям, високому рівню культури та освіченості, життєвому досвіду та військовому хисту, високому авторитету, який він заслужив у старшин і козаків за роки служби генеральним осавулою у гетьмана Петра Дорошенка та, будучи згодом довіреною особою Івана Самойловича. Іван Степанович був людиною високого та світлого розуму. Він знав польську, німецьку, латинську, французьку, італійську, турецьку мови, був добре обізнаний у перепитіях політичного життя всієї Європи. Завдяки своїй дипломатичності, розсудливості, знанню людей та придворних церемоній, а також демонстративній покорі перед царем, Мазепа зміг-таки завоювати його прихильність, а згодом і довіру. Гетьманська булава та підтримка Петра I відкрили перед Мазепою шлях до збагачення. Він стає одним із найбагатших феодалів Європи, заволодівши 20 тисячами маєтків.
Своє правління гетьман Іван Мазепа розпочав як політик чіткої промосковської орієнтації. Також від самого початку Мазепа спирався на старшину, дбав про її становище, намагаючисьь створити в Україні національну аристократію, політичну еліту, щоб з її допомогою вести боротьбу за повну автономію українських земель. Однією з визначальних рис внутрішньої політики гетьмана було прагнення об'єднати Правобережжя, Лівобережжя, Слобожанщину та Запорожжя в єдиній гетьманській державі. Іван Мазепа вважав, що може втілити свої задуми у союзі з Москвою, тому на початку свого гетьманування брав активну участь у зовнішньополітичній діяльності Петра І. Із часом Мазепа зрозумів згубність відносин України з Московією та почав таємні переговори зі Швецією. Він вирішив скористатися Північною війною між Московією та Швецією для відродження незалежності України. Московський цар Петро І звинуватив І. Мазепу у зраді й наказав переобрати гетьмана, зруйнувати гетьманську столицю Батурин, а також Запорозьку Січ. Поразка шведсько-українського війська в Полтавській битві 1709 р. призвела до краху планів Мазепи щодо здобуття незалежності України. Гетьман змушений був тікати за кордон разом з військом Карла ХІІ. Невдовзі Мезепа помер у Бендерах (Молдова).
Культурно-просвітницька діяльність була одним із вахливих напрямків внутрішньої політики І. Мазепи. Значну частину своїх особистих прибутків гетьман вкладав у розвиток української освіти, науки, мистецтва, архітектури, літератури, книгодрукуванню, адже був переконаний у тому, що лише в такий спосіб можна зрівнятися з європейськими державами. Будучи покровителем православ'я, він будує близько 20 церковних споруд, реконструює храми княжої доби. На добу його гетьманування припадає також і розквіт Києво-Могилянської академії. Було засновано Чернігівський колегіум. Книги, що вийшли друком за мазепинської доби, - одні з кращих українських видань.
На жаль, Мазепі не вдалося реалізувати всі свої наміри, однак він був і залишається видатним діячем своєї епохи, великем борцем за кращу долю України.
Питання № 80