Канада входить до складу Співдружності, яку очолює Великобританія.

За формою правління – конституційна парламентарна монархія.

За формою територіального устрою – федерація, що складається з 10 провінцій і двох територій, що знаходяться під управлінням федерального уряду. Офіційно Канада є домініоном у складі Співдружності націй. Канада стала незалежною державою в 1867 р., коли Великобританія надала їй статус домініону. В 1931 р. англійський уряд визнав за Канадою самостійність у внутрішній і зовнішній політиці. Виконавча влада в кожній із провінцій формально належить лейтенант-губернатору, що призначається генерал-губернатором. В кожній провінції є законодавчий орган. В деяких провінціях — це однопалатна Законодавча асамблея, а в інших — двопалатний парламент. Наприклад, у провінції Квебек парламент складається з Законодавчої ради і Законодавчої асамблеї. 1995р. – референдум з питання суверенітету Квебека – 50, 6% - проти, 49, 4% - за. В кожній провінції: своя конституція, легіслатура, уряд. Провінції самостійно вирішують: соціальне забезпечення, місцеві податки, охорона здоров'я, використання природний ресурсів на території провінції.

Фактично виконавча влада в провінціях належить провінційним урядам, що створюються партією, що здобула більшість у місцевій асамблеї, і очолюється прем'єр-міністрами.

За політичним режимом - демократія.

Конституція. Конституція Канади складається з кількох законодавчих актів. Найважливішими з них є Квебекський закон 1774 року, Конституційний закон 1791 року, Закон про об'єднання Канади 1840 року, Закон про Британську Північну Америку 1867 року та Конституційний закон 1982 року, який став останнім із числа конституційних актів Канади, прийнятих Британським парламентом.

Канадська Конституція не становить цілісного документу і не є кодифікованою. Конституція Канади є правовою основою країни і складається із записаного тексту і неписаних традицій і угод. Конституція складається з Канадської Хартії Прав і Свобод, яка гарантує громадянам основні права і свободи. Вона містить у собі 25 основних актів, закріплених у Конституційному акті 1982 року. Лише з 1982 р. Канада одержала можливість самостійно видавати закони. Був затверджений двопалатний парламент із широкими повноваженнями, у тому числі законотворчою функцією. Раніше закони створювалися британським парламентом. Конституційний закон 1982 р. установив, що з цього часу жодний акт британського парламенту не матиме сили в Канаді. Стрижневим у цьому зведенні законів залишається Закон про Британську Північну Америку від 29 березня 1867 року. Саме він започаткував сучасну канадську державність. Сьогодні цей закон, визначений як конституційний закон 1867 року, зберігає силу і є одним із складових елементів Конституції Канади

Глава держави. Є королева Великобританії, яку в Канаді представляє генерал – губернатор (призначається королевою за порадою прем’єр – міністра на 5 років.) Генерал-губернатор має повноваження двох видів. В силу особливих прерогативних повноважень, формально переданих йому англійською Короною, він має право вирішувати важливі питання зовнішньої політики, включаючи ратифікацію міжнародних договорів, оголошення війни та укладення миру. Фактично ці повноваження здійснюються прем'єр-міністром, що приймає рішення після консультацій із членами кабінету, а в ряді випадків — на підставі особливих декларацій, схвалюваних обома палатами парламенту. Інша група повноважень реалізується при виданні генерал-губернатором нормативних актів за прямим чи непрямим дорученням парламенту. На практиці ця нормотворча діяльність здійснюється урядом, а глава держави лише оформлює рішення кабінету особливими актами — наказами в раді. Всі акти генерал-губернатора набирають сили тільки після їхнього підписання прем'єр-міністром або іншим членом кабінету. Конституція передбачає створення особливого органу — ради (аналог британської таємної ради), члени якого призначаються генерал-губернатором. Офіційною функцією таємної ради є надання допомоги главі держави, але фактично вона не грає серйозної ролі. Генерал-губернатор призначає одного чи декількох своїх заступників.

Законодавча влада Канади.

Належить кролеві в особі генерал – губернатору і парламенту.

Канада входить до складу Співдружності, яку очолює Великобританія. - student2.ru Канада входить до складу Співдружності, яку очолює Великобританія. - student2.ru Законодавчий орган – парламент, скликається не рідше чим раз на рік.

Палата общин 301 депутатів Сенат 104 сенатор

(на 5 роки ) (призначаються генерал – губернатором довічно, особа

не старше 75 років, проживає в провінції не менше 30

років, має нерухомість мінімум на 4тис.дол. )

Палати нерівноправні, оскільки сенат позбавлений права виступати ініціатором внесення фінансових законопроектів.

Повноваження парламенту широкі: закони ( 3 читання), бюджет, утворює уряд і контролює його діяльність.

Виконавча влада Канади. На практиці виконавча влада в Канаді належить уряду на чолі з прем'єр-міністром. До складу уряду входять прем'єр-міністр і 37 міністр. Прем’єр – міністр (призначається генерал – губернатором). Міністри – призначаються прем’єром, міністри без портфелів. Особливість становища уряду Канади полягає в тому, що його існування не визнається Конституцією. Він діє на основі так званої конституційної угоди (звичаю). Уряд формується на основі більшості в нижній палаті, майже всі міністри одночасно є депутатами палати громад. До основних функцій уряду належать: управління державним апаратом; виконання прийнятих парламентом законів; нормотворча діяльність; складання бюджетного законопроекту, його внесення в палату громад і виконання прийнятого закону про бюджет; заповнення вакансій у державному апараті; скликання парламенту і розпуск палати громад. Частина цих функцій формально здійснюється генерал-губернатором.

Уряд = Суб’єкт законодавчої ініціативи.

Відповідальність уряду: індивідуальна і колективна.

Судова влада Канади.

Вища судова інстанція – Верховний суд Канади ( 9 судів – довічно генерал - губернатором)

Федеральний суд, Верховні суди провінцій, суди графств ( сума позову від 300 до 3000 дол.), суди по справам неповнолітніх, сімейні суди – призначаються федеральною владою, магістратські суди – призначаються владою провінцій ( 90 % усіх кримінальних справ)

Наши рекомендации