ІІІ. Індивідуальна та самостійна робота студента

Метою індивідуальної та самостійної роботи студента є, навчитися користуватися бібліотечними фондами і каталогами, працювати з історичними та літературними джерелами, аналізувати матеріал, порівнювати різні наукові концепції та робити висновки, складати конспекти.

Види самостійної роботи студента:

– опрацювання лекційного матеріалу;

– підготовка до семінарських занять;

– опрацювання тем курсу, які виносяться на самостійне вивчення, за списками літератури, рекомендованими в робочій навчальній програмі дисципліни;

– відвідування консультацій (згідно графіку консультацій кафедри);

– підготовка до складання іспиту за контрольними питаннями.

Види індивідуальної роботи студента:

– вивчення запропонованих індивідуальних завдань;

– виконання індивідуальних навчально-дос­лід­них завдань (написання рефератів для участі у конкурсі рефератів, розробка презентацій тощо);

– виконання доручень науково-дослідницького характеру (підготовка доповіді на студентську або загальноуніверситетську наукову конференцію, на­пи­сан­ня наукової статті або тез виступу, підготовка й участь у конкурсі студентських наукових робіт).

Основною формою самостійної роботи студентів є самостійне вивчення спеціально визначених питань із курсу історії України, які виділяються кафедрою і не виносяться на аудиторні заняття. До кожного із цих питань підібрано список літератури для обов’язкового опрацювання, що включає підручники, навчальні посібники, монографії, наукові статті, матеріали преси. Після вивчення визначених тем, студенти пишуть контрольну роботу (тестування).

Кожен студент також отримує свій варіант індивідуальної роботи, опрацьовує його самостійно (письмова відповідь на питання), і подає на перевірку викладачу (додаток А).

Опрацювання будь-якого питання рекомендується починати з вивчення відповідного розділу одного з підручників з історії України. Це дасть можливість визначити місце даного історичного явища чи події в загальноісторичному контексті, проаналізувати його причини та наслідки. Склавши для себе загальну картину, бажано з’ясувати особливості висвітлення питання в інших підручниках. Тільки після цього можна приступати до ознайомлення з першоджерелами, які рекомендовані в списку літератури, публікаціями в наукових виданнях, монографіями. Насамкінець рекомендується звернутися до публікацій у пресі, котрі носять полемічний характер, що дозволить розширити погляд на розуміння проблеми, помітити сильні й слабкі сторони в її висвітленні та аргументації. Завершуючи опрацювання літератури, слід обміркувати причини одно - чи різноманітності підходів до вивчення даного питання, виділити концепцію, яка здається найбільш вірогідною та краще аргументованою і якої можна дотримуватися в подальшій роботі.

Для полегшення розуміння студентами спеціальних термінів та понять, у даній методичній розробці подається глосарій ( додаток Б).

ІV. Питання для самостійного вивчення студентами

Історичні джерела про найдавніше населення на

Території сучасної України: археологія, антропологія, лінгвістика, міфологія, писемність

Ключові терміни та поняття

Антропологія, археологія, археологічна культура, бронзовий вік, залізний вік, енеоліт, етнографія, кам’яний вік, лінгвістика, літопис, матріархат, мезоліт, міфологія, неоліт, неолітична революція, палеоліт, патріархат, писемність, плем’я, рід, община, трипільська культура, хронологія.

Література

Гавриленко І.М. Історія України: Модульний курс. – Полтава: АСМІ, 2007. – С.6-12.

Iсторiя України / За ред. В.А.Смолія. – К., 1997. – С. 5-12.

Iсторiя України. Курс лекцій: У 2-х книгах / Кер. автор. кол. Л.Г.Мельник. – К., 1991. – Кн.1. – С.5-34.

Каденюк О.С., Сажко В.В. Історія України: навчальний посібник для студентів неісторичних спеціальностей вищих навчальних закладів освіти. – Камянець-Подільський, 2007. – С. 7-11.

Субтельний О. Україна: історія. – К., 1991. – С. 17-28.

Чмихов М.О., Кравченко Н.М., Черняков I.Т. Археологія та стародавня iсторiя України: Курс лекцій. – К., 1992. – С. 8-23, 359-367.