Фідель Кастро йде у відставку

Фідель Кастро збирається піти з посади першого секретаря Комуністичної партії Куби.

Як повідомляє Reuters, планується, що на квітневому з'їзді партії буде обрано нове керівництво. На її чолі стане брат Фіделя - Рауль Кастро.

У лютому 2008 року Фідель Кастро пішов з посади президента, яку обійняв Рауль.

Другим секретарем Компартії, як очікується, стане якийсь політик не з сім'ї Кастро. Це буде вперше в історії партії, яка була заснована 1965 року.

"В останні роки у 84-річного Фіделя Кастро значно послабилося здоров'я, проте він часто виступає в кубинських ЗМІ з розлогими статтями на актуальні політичні теми", - йдеться в повідомленні.

Фідель Кастро народився 13 серпня 1926 року в Ор'єнте на Кубі в родині заможного землевласника.

1959 рік - до влади на Кубі в результаті соціалістичної революції прийшли нові сили на чолі з Кастро, який протягом півстоліття одноособово правив островом. Невдовзі після революції "команданте" було відлучено від церкви.

Кінець епохи Фіделя Кастро: кубинський лідер пішов з влади

19.04.2011, Администратор

"Рауль знає, що у цей час я не відіграватиму жодну роль в партії", - написав Кастро у своїй статті, опублікованій на сайті Cuba Debate.

Таким чином, Кастро офіційно передав усю владу на Кубі своєму молодшому братові. Хоча фактично він відійшов від управління державними справами ще в липні 2006 року, після того, як переніс операцію на кишечнику, і залишив посаду президента та верховного головнокомандуючого в 2008 році.

У рамках VI з'їзду Комуністичної партії Куби було проведено голосування для обрання нового складу Центрального комітету партії. Свою кандидатуру виставив і Рауль Кастро. Результати ще не оголошені.

Раніше Рауль Кастро виступив з безпрецедентною за всю історію комуністичної Куби пропозицією: обмежити термін перебування перших осіб держави при владі двома п'ятирічними термінами. Він також пообіцяв проводити "систематичне омолодження" уряду.

Фідель Кастро: біографія лідера кубинської революції

Фідель Алехандро Кастро Рус народився 13 серпня (за іншими даними – 13 квітня) 1926 року в заможній родині та отримав юридичну освіту. Під час навчання в Університеті Гавани він розпочав політичну кар'єру і став значною фігурою в політиці Куби, отримав ступінь доктора права.

У 1953 Кастро разом з однодумцями здійснив напад на казарми Монкада в місті Сантьяго-де-Куба. Виступ був жорстоко придушений. Фідель Кастро був відданий суду військового трибуналу. На суді він виступив з промовою "Історія мене виправдає", в якій піддав нищівній критиці диктатуру Батісти і виклав програму національно-визвольної боротьби і революційних перетворень на Кубі.

Суд засудив Кастро до 15 років тюремного ув'язнення, однак у травні 1955 року під тиском громадської думки він був амністований. У тому ж році Кастро емігрував до Мексики.

У грудні 1956 року він повернувся до Куби, де разом зі своїм братом Раулем Кастро і аргентинцем Ернесто Че Геварою очолив революційний рух проти диктатора Батісти.

Після перемоги революції 1 січня 1959 року Фідель Кастро став прем'єр-міністром Республіки Куба, а з 1976 по 2008 рік - президентом.

У 1965 році Кастро став першим секретарем Комуністичної партії Куби і завершив трансформацію держави в однопартійну соціалістичну республіку.

1 серпня 2006 року Фідель Кастро тимчасово делегував свої повноваження молодшому братові Раулю. Причиною цього став стан його здоров'я, зокрема, операція на кишечнику, яку Кастро переніс 31 липня 2006 року.

19 лютого 2008 року, за п'ять днів до закінчення терміну повноважень, він оголосив, що не збирається йти на новий термін ані на посаді президента, ані на посаді головнокомандувача.

у філософському (найбільш загальному) тлумаченні свобода совістіє внутрішньою здатністю особистості оцінювати, осмислювати різні світоглядні парадигми, вільно, без будь-якого примусу, лише керуючись власною совістю, самовизначатися щодо них і діяти, здійснювати вчинки, творчо самореалізуватися у системі координат свого світоглядного вибору.

У філософській інтерпретації свобода совісті постає як специфічно вибіркова й узгоджена активність свідомості, совісті та волі індивідуума, спрямованих на його самовизначення в духовній реальності щодо граничних життєвосмислових засад свого буття.

Духовне, зокрема світоглядне, самовизначення особистості повноцінне лише тоді, коли воно у своїй внутрішній сутності не спричинене зовнішніми спонукальними чинниками.

У філософському розумінні свобода совісті виявляє себе як атрибут особистості, адже визнання свободи совісті — це визнання цінності особистості, її духовного суверенітету, її підзвітності в контексті самовизначення лише своїй совісті, а для віруючої людини — і Богу, зв'язок з яким є для неї сенсом і метою життя