Організація прийняття актів Верховної Ради України

Згідно зі ст. 91 Конституції Верховна Рада України приймає свої рішення у вигляді законів, постанов та інших актів. Застосування від- критого переліку правових актів парламенту має на меті відкрити простір для вибору депутатами такої форми документу, яка буде найбільш чітко відповідати змісту прийнятого рішення. У спеціальній літературі конституційний перелік парламентських актів доповнюють такими видами, як декларації, нормативно-правові договори, а серед законів виділяють такі їх різновиди, як Конституція (Основний Закон), конституційні, звичайні, надзвичайні закони, кодекси[9]. Історія функціонування українського парламенту знає й такі політико-правові документи, як акт, заява, звернення.

Порядок підготовки, обговорення, прийняття, правових актів пар- ламенту, а також порядок набуття ними чинності визначається Конституцією, Законом «Про Регламент Верховної Ради України», Указом Президента України «Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності» від 10.06.1997 № 503/97 (в ред. 23.11.2007). Порядок документування законотворчої діяльності, підготовки і оформлення документів у Верховній Раді, контролю за виконанням документів і доручень, здійснення діловодних процесів визначається Положенням про порядок роботи з документами у Верховній Раді України, затвердженим розпорядженням Голови Верховної Ради України від 25.05.06 р. No 448 (в ред. 24.10.2014).

Розробка законопроектів здійснюється в ініціативному порядку, за дорученням Верховної Ради України, на договірній основі за замовленням парламенту. Верховна Рада України може доручити розробку законопроекту комітету, науково-дослідним установам. В ініціативному порядку законопроект може бути розроблений громадянами і юридичними особами, але він вноситься від імені суб’єктів, які мають право законодавчої ініціативи. Проекти постанов розробляються в ініціативному порядку або за дорученням парламенту.

Проекти актів Верховної Ради України подаються до парламенту за підписом особи, яка має право законодавчої ініціативи або представляє орган, наділений таким правом. Законопроект, щодо якого Верховною Радою приймалося рішення стосовно вимог до його основних положень, принципів чи критеріїв, повинен відповідати цим вимогам. Кожен законопроект повинен містити положення щодо порядку набрання ним чинності. До законопроекту додається перелік законів та інших нормативних актів, прийняття або перегляд яких необхідно здійснити для реалізації положень законопроекту в разі його прийняття. Законопроект, проект іншого акта вноситься на реєстрацію у відділ службової кореспонденції Апарату разом з проектом постанови, яку пропонується прийняти за результатами його розгляду, списком авторів законопроекту, пропозицією щодо кандидатури доповідача на пленарному засіданні та пояснювальною запискою, яка має містити обґрунтування необхідності прийняття законопроекту, цілей, завдань і основних його положень та місця в системі законодавства; очікуваних соціально-економічних, правових та інших наслідків застосування закону після його прийняття. У разі внесення законопроекту, проекту іншого акта, реалізація якого впливає на видаткову або дохідну частину державного чи місцевих бюджетів, до нього додаються фінансово-економічне обґрунтування та пропозиція щодо покриття цих витрат. До законопроекту про внесення змін до законів додається порівняльна таблиця, яка містить редакцію відповідних положень чинного закону та нову його редакцію з урахуванням запропонованих змін. Усі зареєстровані проекти актів та супровідні документи вводяться Апаратом Верховної Ради до бази даних законопроектів електронної комп’ютерної мережі парламентського веб- сайту.

Сектором реєстрації законопроектів готується проект резолюції Голови Верховної Ради України або його заступників відповідно до розподілу обов’язків, який має містити вказівку щодо вручення копій законопроектів народним депутатам України. Не пізніш як у п’ятиденний строк після реєстрації проекту акта він направляється Головою Верховної Ради України (Першим заступником, заступником) у комітет, який відповідно до предметів відання визначається головним з підготовки і попереднього розгляду цього проекту, а також у комітет, до предмета відання якого належать питання бюджету, для проведення експертизи щодо його впливу на дохідну та видаткову частини бюджету та в комітет, до предмета відання якого належать питання регламенту, для підготовки експертного висновку на відповідність оформлення та реєстрації проекту акта вимогам закону.

Копії законопроектів, що передаються до комітетів, надсилаються Президентові України, Кабінету Міністрів України, керівництву Апарату, до Головного юридичного, Головного науково-експертного, Головного організаційного управлінь та Управління комп’ютеризованих систем. Усі внесені до Верховної Ради законопроекти після їх реєстрації не пізніш як у п’ятиденний строк надаються народним депутатам.

Головний комітет не пізніш як у 30-денний строк попередньо роз- глядає законопроект, проект іншого акта і ухвалює висновок щодо доцільності включення його до порядку денного сесії Верховної Ради. До висновку головного комітету додаються висновки бюджетного і регламентного комітетів. Для попереднього розгляду проекту на засідання головного комітету запрошується ініціатор внесення проекту чи представник суб’єкта права законодавчої ініціативи, а в разі необхідності — представники уряду, міністерств, інших державних органів, об’єднань громадян, експерти, фахівці та інші особи. Інші комітети за зверненням головного комітету або з власної ініціативи розглядають проект акта і направляють свої висновки до головного комітету.

Після попереднього розгляду в комітеті законопроект разом з від- повідними висновками передається на розгляд парламенту для прийняття рішення щодо включення його до порядку денного сесії. Висновки головного комітету й інших комітетів щодо законопроекту надаються народним депутатам України. Щодо кожного законопроекту, включеного до порядку денного сесії, Апарат парламенту та головний комітет ведуть справу законопроекту.

Після включення до порядку денного законопроекти, як правило, розглядаються на пленарних засіданнях за процедурою трьох читань.

При першому читанні обговорюються основні принципи, положення, критерії, структура законопроекту, в результаті чого парламент може прийняти рішення про його відхилення, передачу на доопрацювання, опублікування для всенародного обговорення, доопрацювання і повторне подання на перше читання або прийняття законопроекту за основу. Після схвалення законопроекту у першому читанні та його підготовки головним комітетом до розгляду в другому та наступних читаннях у вигляді порівняльної таблиці секретаріат комітету передає на тиражування порівняльну таблицю, висновок комітету та Головного юридичного управління Апарату й інші матеріали для вручення народним депутатам України.

Друге читання полягає в постатейному обговоренні, тобто у разі необхідності можуть обговорюватися і ставитися на голосування окремі частини, пункти, підпункти, речення або статті проекту. За результатами розгляду законопроекту в другому читанні може бути прийнято рішення про: прийняття законопроекту в другому читанні та доручення головному комітету підготувати його до третього читання; відхилення законопроекту; прийняття законопроекту в другому читанні та в цілому; прийняття законопроекту в другому читанні, за винятком окремих розділів, глав, статей, частин статей, та направлення їх головному комітету на доопрацювання з наступним поданням законопроекту на повторне друге читання; повернення законопроекту головному комітету на доопрацювання з наступним поданням на повторне друге читання.

Третє читання полягає у прийнятті законопроекту, який потребував доопрацювання та узгодження, в цілому. До третього читання вносяться лише поправки щодо виправлень, уточнень, усунення помилок, суперечностей у тексті законопроекту, а також поправки, внесені з метою узгодження між собою структурних частин прийнятого у другому читанні законопроекту без зміни його змісту. На третє читання законопроект подається головним комітетом у вигляді кінцевої його редакції. За результатами розгляду законопроекту у третьому читанні може бути прийняте рішення про прийняття закону в цілому і направлення його на підпис Президенту; перенесення голосування щодо законопроекту; схвалення тексту законопроекту в цілому і винесення його на всеукраїнський референдум; відхилення законопроекту.

Текст закону, прийнятий Верховною Радою, не пізніш як у 10- денний строк оформляється головним комітетом, візується головою та керівником секретаріату комітету, керівниками юридичного підрозділу та підрозділу, на який покладено функцію з оформлення на підпис Голові Верховної Ради України прийнятих актів, і подається на підпис Голові Верховної Ради України. Голова Верховної Ради України підписує поданий на підпис закон не пізніше п’яти днів з дня його подання.

Підписані Головою Верховної Ради України постанови парламенту передаються до протокольного відділу, де забезпечується їх тиражування, а підписані закони України невідкладно фельдзв’язком надсилаються до Адміністрації Президента на підпис главі держави. Підписаний Президентом України примірник закону є оригіналом, який повертається до протокольного відділу для зберігання; всі інші примірники закону є копіями.

Якщо глава держави повернув для повторного розгляду надісланий йому на підпис закон України, відділ службової кореспонденції реєструє лист з пропозиціями Президента, передає їх до сектору реєстрації законопроектів. Цей сектор готує проект резолюції і після розгляду пропозицій Президента Головою Верховної Ради України, а в разі його відсутності — його Першим заступником або заступником, згідно з дорученням надсилає копії пропозицій глави держави на опрацювання парламентським комітетам та структурним підрозділам Апарату.

Копії текстів законів і постанов парламенту передаються прото- кольним відділом до Парламентського видавництва для опублікування, а також Управлінню комп’ютеризованих систем для введення їх до системи інформаційного забезпечення законотворчого процесу.

[1] При розробці теми використано:

Державне будівництво і місцеве самоврядування в Україні Підручник за ред. С.Г. Серьогіної Х., “Право”, 2011.- 358 c. - С.86-110.

http://uristinfo.net/2011-01-16-19-18-47/268-derzh-bud-i-mists-samovrjaduvannja-serogina.html

[2] Додаток No 3 до Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» від 25 грудня 2015 року № 928-VIII // Відом. Верхов. Ради України. – 2016. – No 5. – Ст. 54.

[3] Додаток No 3 до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» від 23 грудня 2010 р. No 2857-VI // Відом. Верхов. Ради України. – 2011. – No 7. – Ст. 52.

[4] Журавський, В. С. Становлення і розвиток українського парламентаризму (теоретичні та організаційно-правові проблеми) [Текст] : монографія / В. С. Журав- ський. – К. : Парламент. вид-во, 2002. – С. 223.

[5] Максакова Р.М. Установча функція парламенту: проблеми визначення змісту та порядку реалізації [Текст] / Р.М. Максакова // Право і суспільство. – № 6. – ч.1. – 2015.– С. 37–43.

[6] Барабаш Ю.Г. Контрольна функція вищого представницького органу України [Текст] / Ю. Г. Барабаш // Вісн. прокуратури. – 2003. – No 3. – С. 39-43.

[7] Офіц. вісн. України. – 2002. — No 44. – Ст. 2045.

[8] Охотский, Е. В. Государственная служба в парламенте: отечественный и зарубежный опыт [Текст] : монография / Е. В. Охотский. – М. : МГИМО; РОССПЭН, 2002. – С. 51.

[9] Воронов, М. М. Правові акти законодавчої влади в Україні : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.02 / Національна юрид. академія України імені Ярослава Мудрого. – Х., 1997. – С. 15.