Звичайна схема руської історії …» М.С. Грушевського

Реферат на тему: Російська і українська концепції кінця 19 – поч. ХХ ст. розвитку Східної Європи

Зміст

Вступ……………………………………………………………………….……….3

Розділ І. Загальна характеристика питання розвитку Східної Європи……3

Розділ ІІ. «Звичайна схема руської історії …» М.С. Грушевського…….…..8

Розділ ІІІ. Російська державницька концепція (В.О. Ключевський, С.М.Соловйов, І.М. Карамзін)…………………………………………………..11

Висновки…………………………………………………………………….……15

Список використаних джерел та літератури…………………………..…….16

Вступ

Актуальність проблеми. Унаслідок розпаду Радянського Союзу та виникнення незалежної української держави інтерес до проблеми походження українського народу та інших народів Східної Європи ще більше загострився та спричинив появу значного масиву наукової та популярної літератури з даної проблематики. За таких обставин актуальною стала потреба аналізу попередніх досягнень історичної науки в даній сфері.

Метою дослідження є порівняльно-історичний аналіз процесу зародження та розвитку російської та української концепції розвитку Східної Європи.

Розділ І.

Загальна характеристика питання розвитку Східної Європи

У кінці XVIII – початку XIX ст. внаслідок залучення більшості українських земель до складу Російської імперії виникла потреба прагматичного ранньонаукового пояснення російсько-українських мовних та етнічних відмінностей. Протягом даного періоду викристалізовуються два головні погляди на це питання. Московоцентричне пояснення ґрунтувалося на ствердженні політичної, етнічної та мовної єдності між Київською Руссю та Російською імперією. Очевидні як для пересічного росіянина, так і для російського інтелектуала даного періоду українсько-російські відмінності пояснювалися польськими і частково литовськими та татарськими політичними, культурними, релігійними й етнічними впливами протягом негативного, на їх думку, відриву України від Русі/Росії та перебування її під владою Великого князівства Литовського та Речі Посполитої. Тож відповідно до московоцентричної концепції, етногенез українців та глотогенез української мови починався в XIV ст. (завоювання південно-західних руських земель Польщею і Литвою) та закінчувався у XVIII ст. (виникнення козацтва та „повернення” українських земель в лоно Русі/Росії). Після чого, на думку носіїв даної концепції, починається процес інтеграції російського народу, тобто асиміляція панівним великоросійським етносом українського та білоруського етносів, що сприймалися ними як структури нижчого таксономічного рівня.

Інша києвоцентрична концепція, історичні елементи якої мали за підгрунтя давньоукраїнську літературу, а лінгвістичні елементи завдячують своєю появою новозародженим слов’янознавчим та лінгвістичним студіям кінця XVIII – початку XIX ст., довгий час поступалася своєю популярністю московоцентричній концепції, складові елементи якої досі є фундаментом сучасних російських уявлень про Україну та українців. Києвоцентрична концепція базувалася на біблійній легенді південного походження слов’ян, а отже – їх першості та давності порівняно з населенням Північної Русі. Це обґрунтовувало думку про самодостатність, етнічну та культурну безперервність існування населення Південної Русі та одвічну дуалістичність руського світу (Русі та Москви, Малоросії та Великоросії, Півдня та Півночі).

Розділ ІІ.

Звичайна схема руської історії …» М.С. Грушевського

Національна історія будь якого народу починається з народження її суб’єкта, того, хто її творить. Однак на 16-му році незалежності українська наука ще не утвердила в суспільній свідомості українців загальновизнаної концепції україногенезу, що гальмує формування національної свідомості української нації.

Національна історія є стрижнем національної свідомості, на основі якої формується модерна українська нація. Отже відсутність чітких уявлень про час та обставини появи суб’єкта української національної історії гальмують формування національної свідомості українців, що, в свою чергу, стримує формування сучасної української нації.

У наш час три головні концепції україногенези змагаються між собою за прихильність громадян незалежної України: аматорсько-романтична трипільська, пострадянська пізньосередньовічна та ранньосередньовічна, яку з середини ХІХ ст. розвивають українські історики, мовники, етнологи. Головною перешкодою на шляху затвердження правдивої версії походження українців, яка базувалася б не на аматорських фантазіях чи політичних спекуляціях, а на наукових аргументах, є її зайва політизація.

Розділ ІІІ.