Гетьманський переворот й утворення Української Держави.

29 квітня 1918 р. у приміщенні київського цирку розпочав свою роботу Всеукраїнський хліборобський конгрес, де взяло участь близько 8 тис делегатів, переважно селян з 8 українських губерній. Делегати конгресу одностайно обрали П.Скоропадського Гетьманом всієї України. Того ж дня було оприлюднено “Грамоту до всього Українського Народу. Скоропадський ліквідував УНР і проголосив Українську державу з монархічною формою правління у формі гетьманату. Того ж дня було оприлюднено «Закон про тимчасовий державний устрій України», в якому підкреслювалося, що до обрання парламенту, законодавча влада зосереджувалася в руках гетьмана. Строки і порядок скликання парламенту не визначалися. Гетьман залишав за собою всю повноту виконавчої і судової влади. П. Скоропадський заявив, що тимчасово перебирає владу на себе і розпускає ЦР. Гетьман проголосив себе верховним головнокомандувачем.

Було сформовано уряд на чолі з Ф. Лизогубом.

Уряд (Раду Міністрів) було сформовано не за партійною а за професійною ознакою. В уряді не було жодного соціаліста.

Внутрішня політика

1. Уряд сформований з великих землевласників – Рада Міністрів
2. Безперервне постачання до Німеччини продовольства та сировини.
3. Відкрито український Державний банк та Державний земельний банк, введена нова грошова одиниця – український карбованець.
4. Встановлено Гетьманат – Українську Державу.
5. Відновлено козацтво в Чернігівській, Полтавській губерніях та на Слобожанщині.
6. Встановлювалася цензура.
7. намагалися створити національну армію і відновити козацький стан в Україні. Створено Генеральний штаб, введено погони і військові звання, затверджено текст урочистої присяги.
8. Створено умови для розвитку української культури і освіти. 27 листопада 1918 р. утворення УАН на чолі з Вернадським. Великі зрушення сталися в освітньо-культурницькій сфері. Результатом цієї діяльності стало відкриття майже 150 українських гімназій. В інших навчальних закладах, де викладання здійснювалось російською мовою вводилось обов’язкове вивчення українських предметів. За часів Гетьманату були відкриті численні культурні та просвітні установи. Широкого розмаху набрало розгортання видавничої справи. Було здійснено українізацію державного апарату. В усіх установах і військових частинах були започатковані курси українознавства.
9. Одним з перших актів нової влади стала реставрація поміщицького землеволодіння, яке мало забезпечити державу товарним хлібом. У липні 1918 р. гетьман прийняв закон «Про засоби боротьби з розрухою сільського господарства». За ним селянські господарства фактично віддавались у розпорядження поміщиків, які одержали право на примусове використання у своїх маєтках реманенту селян.

10. Складною була ситуація у промисловості, яка опинилась за роки війни майже у повному занепаді. Велика кількість підприємств була зруйнована, на їх відбудову не вистачало коштів. Влада примушувала робітників за мізерну плату працювати інтенсивніше. Серйозною загрозою для багатьох трудових колективів стало закриття підприємств, з яких сировина вивозилась до Німеччини. У травні 1918 р. в Києві відбувся з’їзд представників промисловців, фінансистів і поміщиків. Під його тиском уряд перейшов у наступ на права робітників, скасувавши 8-годинний робочий день, обмеживши свободу профспілкової діяльності та заборонивши страйки.

Таким чином, тягар виходу з економічної кризи було перекладено на плечі трудящих.

Внутрішня політика гетьманату була спрямована на зміцнення Української держави, в якій мали домінувати інтереси заможних верств населення.

Зовнішня політика

1. Союз з Німеччиною

2. Встановлення дипломатичних відносин з 12-ма країнами.

3. Підписання перемир’я з Радянською Росією (12 червня 1918 р.)

Українська держава гетьмана П. Скоропадського

6.Українсько-польська війна 1918-1919 рр.

1 листопада 1918 р. – 15 травня 1919 р .

Прагнення поляків відновити незалежну Польську державу. Західноукраїнські землі вважалися поляками невід’ємною частиною Польщі.

1 листопада 1918 р. – початок українсько-польського протистояння, яке переросло у війну; розгортання боротьби за Львів. У справу втрутилася Антанта, яка відправила до Львова делегацію для переговорів про укладення перемир’я. Керівництво ЗУНР, виступаючи за мирне розв’язання конфлікту, погодилося на це. Однак місія в ультимативній формі почала наполягати на розмежуванні Західноукраїнських земель так, щоб Польщі відійшло 40% території Сх. Галичини, у тому числі Львів та Дрогобицько-Бориславський нафтовий басейн.

Поляки скориставшись перемир’ям перегрупували війська і перейшли в контрнаступ. Українські частини відступили, звільнити Львів вони так і не змогли.

Уряд ЗУНР добре розумів, що відстояти свої інтереси в боротьбі з поляками зможе лише за наявності професійної армії. Основою Української галицької армії (УГА) стали військові частини які створювалися стихійно, мали напівпартизанський характер. До весни 1919 р. у складі УГА налічувалося 126 тис. старшин і вояків.

У квітні 1919 р. до Польщі з Франції прибула добре озброєна армія 100 тис. чоловік для боротьби з більшовиками, але уряд Польщі використав її проти УГА.

15 травня 1919 р. Польща почала наступ по всьому фронту. УГА відступила на схід. В тил українським воякам вдарили румунські війська.. УГА опинилася затиснутою біля Чортківа на південному сході Галичини. Є. Петрушевич зумів навести порядок у військах. Галицька армія провела Чортківську наступальну операцію і заволоділа Тернополем. Наступальна операція вичерпала останні сили галичан. Вся територія ЗУНР була окупована Польщею.