Перелік рекомендованої літератури 20 страница
У процесі здійснення контролю за виконанням рішень Президента вказані відділи апарату держадміністрацій ведуть в установленому порядку облік завдань, реалізація яких передбачена відповідними актами та дорученнями Президента України, дорученнями Глави Адміністрації Президента України, контроль за виконанням яких покладено на відділ, перевіряють стан виконання положень актів та доручень Президента України, забезпечують своєчасне надходження інформаційних та інших матеріалів від структурних підрозділів обласної, Київської та Севастопольської міської держадміністрації, районних, районних у містах Києві та Севастополі держадміністрацій, органів місцевого самоврядування в частині делегованих їм повноважень органів виконавчої влади про хід виконання актів та доручень Президента України, готують і систематично надають структурним підрозділам відповідних держадміністрацій попереджувальні інформаційні матеріали щодо термінів виконання вимог зазначених документів, готують аналітичні та інформаційні матеріали для голови відповідної обласної, Київської та Севастопольської міської держадміністрації, його заступників та керівника апарату про хід виконання актів та доручень Президента України, вносять пропозиції про зняття з контролю чи продовження термінів виконання зазначених документів, притягнення в установленому порядку до відповідальності посадових осіб за їх невиконання або неналежне виконання.
Приймає участь у здійсненні цього методу і уряд України, на засіданнях якого, згідно з Тимчасовим регламентом Кабінету Міністрів України, повинні систематично розглядатися питання контролю за виконанням актів Президента. Відповідно до Указу “Про заходи щодо вдосконалення організації контролю за виконанням актів та доручень Президента України” Кабінет Міністрів повинен здійснювати неухильне виконання актів та доручень глави держави, систематичний аналіз і перевірку стану цієї роботи, притягнення до відповідальності, відповідно до законодавства, посадових осіб, з вини яких не забезпечується належна реалізація зазначених актів.
Важливе значення для оптимальної організації роботи має метод роботи з кадрами, який включає в себе правильну підготовку, підбір і розстановку кадрів, їх перепідготовку, підвищення кваліфікації, заохочення і накладення стягнень.
Здійснення економічних та соціальних перетворень, досягнення економічного зростання та надання державою громадянам управлінських послуг на високому рівні, просування в напрямі європейської інтеграції можливо лише за умови створення ефективної системи державного управління, що відповідає стандартам демократичної, правової держави із соціально орієнтованою ринковою економікою. З цією метою в Україні проводиться широкомасштабна адміністративна реформа, невід’ємною складовою якої є реформування системи державної служби, а саме: вдосконалення кадрового потенціалу, створення оновленого, потужного і дієздатного державного апарату, становлення професійної, політично нейтральної та авторитетної державної служби.
Безпосередню участь в реалізації намічених заходів приймає Президент України, використовуючи свої нормотворчі й установчі повноваження. Програмні положення щодо удосконалення системи державної служби в Україні і оптимізацію роботи з кадрами були визначені главою держави в Указах “Про затвердження Програми кадрового забезпечення державної служби та Програми роботи з керівниками державних підприємств, установ і організацій” від 10 листопада 1995 р. №1035/95, а також “Про Стратегію реформування системи державної служби в Україні” від 14 квітня 2000 р. №599/2000.
Що стосується необхідності оптимізації системи управління державною службою, то з метою визначення шляхів, способів і форм реалізації основних напрямів державної політики у сфері державної служби, об’єднання зусиль органів державної влади щодо підвищення її ефективності Указом від 11 лютого 2000 р. при Президентові України утворено консультативно-дорадчий орган - Координаційну раду з питань державної служби, основними завданнями якої виступають:
- визначення шляхів, засобів і форм реалізації основних напрямів державної політики у сфері державної служби, об’єднання зусиль державних органів щодо підвищення її ефективності;
- розгляд проектів реформування системи державної служби та підготовка пропозицій до плану заходів її впровадження, аналізу і можливого коригування дій;
- розгляд проектів законів та інших нормативно-правових актів з питань державної служби, служби в органах місцевого самоврядування, кадрового забезпечення державної служби та державних підприємств, установ, організацій;
- аналіз взаємодії центральних і місцевих органів виконавчої влади щодо реалізації кадрової політики та з питань державної служби, підготовка пропозицій щодо підвищення ефективності цієї роботи;
- розгляд питань та пропозицій щодо оптимізації та вдосконалення управління державною службою;
- аналіз стану та ефективності використання інтелектуального і управлінського потенціалу держави, розроблення заходів щодо стимулювання праці, посилення правових гарантій, матеріальної та моральної захищеності державних службовців, а також удосконалення адміністративної культури, підвищення відповідальності та запобігання проявам корупції серед державних службовців, посилення суспільної довіри до державної служби;
- аналіз стану та розгляд заходів з удосконалення системи підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців та керівників державних підприємств, установ і організацій, а також проведення наукових досліджень з питань державної служби;
- вивчення та розроблення пропозицій щодо впровадження вітчизняного та міжнародного досвіду з питань державного управління, державної служби, кадрового менеджменту[132].
Головою Ради за посадою є Глава Адміністрації Президента України, а його заступниками - Державний секретар Кабінету Міністрів України та Начальник Головного управління державної служби України. Персональний склад Ради затверджує Президент України за поданням голови Ради.
Значну допомогу в реалізації методу роботи з кадрами апарату надає главі держави Українська Академія державного управління при Президентові України, яка є головним вищим навчальним закладом у системі підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців на посадах I - IV категорій. До основних завдань Академії та чотирьох її філіалів належать: здійснення підготовки, перепідготовки, підвищення кваліфікації кадрів державних органів та органів місцевого самоврядування в Україні за денною, вечірньою та заочною формами навчання; проведення за державним замовленням та госпрозрахунковими договорами з підприємствами, установами, організаціями наукових досліджень з актуальних проблем теорії і практики державного управління та самоврядування; вивчення та узагальнення практичного досвіду інших держав щодо організації державної влади, самоврядування і підготовки управлінського персоналу; розроблення базових вимог до освітнього і професійного рівня державних службовців та керівників державних підприємств, установ, організацій, здійснення науково-методичного забезпечення перевірки їх професійної підготовки, тестування, атестації; підготовка наукових, методичних, експертних рекомендацій щодо формування резерву управлінських кадрів та його навчання; методична, інформаційна, консультативна допомога центрам підвищення кваліфікації державних службовців та навчання працівників державних підприємств, установ, організацій[133].
Одним із ефективних засобів роботи з кадрами є посилення мотивації та стимулювання праці, заохочення державних службовців та їх соціальної захищеності. У цьому напрямку Президент безпосередньо приймає рішення щодо нагородження, заохочення чи стягнення до працівників свого апарату, посадових осіб органів виконавчої влади. Стратегією реформування системи державної служби в Україні, затвердженою Указом Президента України від 14 квітня 2000 р. №599/2000, передбачено продовжити роботу з удосконалення системи оплати праці, підвищення стимулюючої ролі посадових окладів і водночас створити чіткий і прозорий механізм відповідальності державних службовців.[134] Цим же актом визначено, що для здійснення систематичного контролю за проходженням державної служби та професійними досягненнями державних службовців варто запровадити системи оцінок під час щорічного підбиття підсумків виконання державними службовцями своїх обов’язків і завдань, а також проведення періодичної, один раз на три роки, атестації державних службовців.
§ 6. Гарантії діяльності Президента України
Характер завдань, що стоять перед Президентом України, широкий спектр повноважень і висока політична відповідальність глави української держави обумовлюють необхідність створення чіткої системи гарантій президентської діяльності. Слід звернути увагу на те, що вони досі не знайшли належного, послідовного і комплексного відображення у чинному законодавстві. Тому виявлення і систематизація гарантій президентської діяльності потребує аналізу відповідних положень вітчизняного та зарубіжного конституційного законодавства, їх порівняння з прерогативами монарха та гарантіями депутатської діяльності як найбільш близькими за змістом державно-правовими інститутами. Застосування такого підходу дає можливість викласти систему гарантій діяльності Президента України у такому вигляді:
1. Юридичні гарантії: а) вказівка у Конституції України вичерпного переліку підстав дострокового припинення повноважень глави держави; б) неможливість зміщення Президента Верховною Радою України, за винятком процедури імпічменту; в) отримання президентського мандата безпосередньо від народу; г) регламентація усіх повноважень глави держави виключно на конституційному та законодавчому рівні; д) заборона передачі президентських повноважень будь-якій іншій особі; е) право недоторканності на час виконання президентських повноважень; є) загроза відповідальності за посягання на честь і гідність Президента; ж) конституційне закріплення загальнообов’язковості його актів; з) довічне збереження звання Президента; і) право глави держави звертатися до народу з посланнями з метою отримання підтримки політичних ініціатив.
2.Організаційні гарантії –створення потужної Адміністрації Президента України (зі штатним розписом близько 700 осіб) і мережі консультативних та координаційних структур (близько 40), що здійснюють організаційне, правове, консультативне, інформаційне й аналітичне забезпечення діяльності глави держави, детальну підготовку президентських рішень, контролюють їх виконання і забезпечують зв’язок Президента з іншими органами державної влади. Два допоміжні органи при главі Української держави – Адміністрація Президента і Рада національної безпеки та оборони України навіть отримали конституційне закріплення. Згідно з Указом Президента України №1625/99 від 29 грудня 1999 р. (із змінами, внесеними згідно з указами Президента №278/2000 від 23 лютого 2000 р. і №397/2000 від 9 березня 2000 р.), до складу Адміністрації Президента України входить Глава Адміністрації, Перший заступник та заступники Глави Адміністрації, Прес-секретар Президента, Постійні Представники Президента у Верховній Раді України, Конституційному Суді та Кабінеті Міністрів України, Апарат Президентської Ради, Служба Президента України, Секретаріат Адміністрації Президента, 7 Головних управлінь і 10 управлінь.
Президент України має свій оркестр, який обслуговує державні заходи, що проводяться за участю глави держави або під його особистим патронатом.
3.Матеріально-технічні гарантії – наявність власних бюджетних асигнувань на представницькі функції, поїздки, утримання апарату і т.ін.; наявність окремої резиденції, власних транспортних засобів, охорони. Видатки на утримання Президента України та його адміністрації передбачаються у Державному бюджеті окремим рядком. Протягом останніх років розмір асигнувань на зазначені цілі був майже аналогічним обсягу видатків на утримання Кабінету Міністрів України та його апарату.
Згідно з Постановою Верховної Ради України «Про забезпечення, обслуговування та охорону Президента України» від 4 січня 1992 р. №2033-ХІІ, заробітна плата Президента України складає 22 мінімальні заробітні плати; на період перебування на посту Президентові надаються заміська резиденція та службова квартира в м. Києві, спеціально обладнані літак і вертоліт, автомобільний транспорт[135]. Витрати на представницькі цілі всередині країни і під час вітання зарубіжних держав здійснюється за рахунок державного бюджету, а охорона Президента і його сім’ї забезпечується Управлінням державної охорони України.
Деякі матеріально-технічні гарантії зберігаються за Президентом довічно, навіть після виходу його у відставку: а) за ним зберігається розмір посадового окладу; б) йому надається державна дача з необхідним обслуговуванням, охороною і транспортним забезпеченням; в) за ним та його дружиною зберігається медичне та санаторно-курортне обслуговування.
4. Символічно-церемоніальні гарантії – «почесні права»: на користування атрибутами президентської влади, на президентське звання, на урочистий прийом. Напередодні приведення до присяги новообраного глави держави, 29 листопада 1999 р., було видано спеціальний указ, яким встановлено офіційні символи Президента України – прапор (штандарт), знак, гербова печатка і булава, – та закріплено порядок їх використання. Нові символи вперше були використані вже наступного дня, 30 листопада: знак Президента України (орденський ланцюг) був покладений на Л.Д.Кучму, а гербова печатка і булава вручені йому під час церемонії інавгурації у палаці «Україна». На сцені, де знаходилося крісло глави держави, був встановлений штандарт Президента. Символи Президента України повинні постійно знаходитись у службовому кабінеті глави держави в його резиденції у м. Києві.
Згідно з ч.3 ст.105 Конституції України, звання Президента України охороняється законом і зберігається за ним довічно, якщо тільки Президент України не був усунений з поста в порядку імпічменту.
Глава держави завжди діє «ex officio», тобто саме як офіційна особа. Будь-який його виступ, заява чи вчинок, незалежно від наявності спеціальних повноважень, розглядаються як державна акція і, зазвичай, здійснюються згідно з встановленим протоколом. При виїзді глави держави з офіційним візитом за кордон він має право на почесну зустріч і користується особливими пільгами та привілеями. У складі Адміністрації Президента України діє Управління протоколу, яке відповідає за належну організацію і проведення всіх протокольних заходів за участю глави держави.
Підсумовуючи вищесказане, зазначимо, що гарантії діяльності Президента України займають значне місце у його правовому статусі і потребують детального правового закріплення у відповідному законі. Роль такого акта найкраще міг би відіграти статутний Закон «Про Президента України». При цьому, статус Президента України доцільно було б доповнити деякими гарантіями, притаманними статусу парламентарів, зокрема, такими як непорушність повноважень глави держави, використання Президентом засобів масової інформації, відповідальність посадових осіб за невиконання обов’язків щодо глави держави, захист трудових прав Президента, надання службової житлової площі.
§ 7. Апарат Президента України, організація його роботи
Відповідно до п.28 ст.106 Конституції, глава української держави «створює у межах коштів, передбачених у Державному бюджеті України, для здійснення своїх повноважень консультативні, дорадчі та інші допоміжні органи і служби», які входять до складу президентського апарату. Отже, апарат Президента України – це сукупність консультативно-дорадчих та інших допоміжних органів і служб, створених при главі держави, куди входить і Адміністрація Президента України.
Допоміжні органи (їх зараз близько 40), мають різні найменування – ради, комісії, комітети, палати, робочі групи та ін. Вони створюються і функціонують згідно з положеннями, які затверджуються указами Президента України, але статус Ради національної безпеки і оборони України і Представництва Президента України в Автономній Республіці Крим визначається Конституцією і законами. Структура президентського апарату повинна бути безпосередньо обумовлена конституційною компетенцією глави держави, як цього вимагає Основний закон. Станом на 1 грудня 2001 р. систему дорадчих органів при Президентові складали такі структури:
1. У сфері забезпечення національної безпеки і оборони України:
– Рада національної безпеки і оборони України;
– Рада з питань розвідки;
– Державна міжвідомча комісія з питань співробітництва України з НАТО;
– Національний інститут стратегічних досліджень.
2. У галузі державного управління і місцевого самоврядування:
– Координаційна рада з питань державної служби;
– Всеукраїнська політична консультативна рада;
– Національна Рада з узгодження діяльності загальнодержавних і регіональних органів та місцевого самоврядування;
– Фонд сприяння місцевому самоврядуванню;
– Комісія з питань адміністративно-територіального устрою;
3. У сфері економічної політики та соціального партнерства:
– Національна рада соціального партнерства;
– Координаційна рада з питань функціонування ринку цінних паперів в Україні;
– Консультативна рада з питань іноземних інвестицій в Україні;
4. У сфері науково-технічної політики та культури:
– Рада з питань науки та науково-технічної політики при Президентові України;
– Рада з питань інформаційної політики;
– Координаційна рада з питань розвитку Українського козацтва;
– Рада з питань виставкової діяльності в Україні;
5. З окремих напрямів внутрішньої політики (соціальна сфера, права національних меншин, нагородна політика):
– Комісія зі сприяння розвитку громадського суспільства;
– Комісія державних нагород та геральдики;
– Комітет з Державних премій України в галузі науки і техніки;
– Комітет з Національної премії України імені Тараса Шевченка;
– Координаційна Рада з питань соціального і правового захисту військовослужбовців, працівників міліції, митної служби та членів їх сімей;
– Громадська рада експертів із внутрішньополітичних питань;
– Національна рада з питань молодіжної політики;
– Рада представників громадських організацій національних меншин України;
– Рада представників кримськотатарського народу.
6. У сфері забезпечення законності та правопорядку:
– Державна комісія з проведення в Україні адміністративної реформи;
– Комісія з питань реформування правоохоронних органів;
– Рада з питань реформування судової системи України;
– Національна рада з питань адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу;
– Комісія при Президентові у питаннях громадянства;
– Комісія при Президентові України у питаннях помилування;
– Координаційний комітет по боротьбі з корупцією і організованою злочинністю та ін.
Структурні підрозділи апарату створюються за предметною та функціональною ознаками: предметні – створюються для допомоги главі держави у виконанні його повноважень і є жорстко спеціалізованими, а функціональні забезпечують діяльність апарату в цілому (Адміністрація Президента). При цьому в складі апарату виділяються допоміжні служби Президента як Верховного Головнокомандувача, групи радників і помічників, підрозділи господарсько-технічного забезпечення.
Адміністрація Президента України(далі – Адміністрація) є постійно діючим органом, що утворюється Президентом України відповідно до Конституції України для забезпечення здійснення ним своїх повноважень як глави держави. Адміністрація не є органом державної влади, оскільки не має власних владних повноважень; це – адміністративний апарат Президента, який вступає у правовідносини з іншими органами тільки за дорученнями глави держави.
Правовою основою діяльності Адміністрації є Конституція України, закони України, укази і розпорядження Президента України, акти Кабінету Міністрів України, а також Положення про Адміністрацію Президента України[136].
Загальне керівництво Адміністрацією здійснює Глава Адміністрації, який призначається на посаду і звільняється з посади Президентом України.
Основними завданнямиАдміністрації є організаційне, правове, консультативне, інформаційне, експертно-аналітичне та інше забезпечення діяльності Президента України.
В межах вказаних завдань Адміністрація здійснює такі функції:
1. Аналітична – Адміністрація має аналізувати економічні, політичні, соціальні та інші процеси, що відбуваються в державі, та готувати пропозиції Президентові України за результатами аналізу.
2. Функція правового забезпечення – здійснювати підготовку проектів послань Президента України до народу, щорічних і позачергових послань до Верховної Ради України про внутрішнє і зовнішнє становище України; забезпечувати підготовку проектів указів і розпоряджень Президента України, а також проектів законів України, що вносяться главою держави у парламент в порядку законодавчої ініціативи.
3. Організаційна – здійснювати організаційне забезпечення діяльності допоміжних органів, утворених Президентом України, а також постійних представників глави Української держави; протокольних заходів Президента, його офіційних візитів за кордон, а також робочих поїздок в межах України.
4. Кадрова – розробляти пропозиції з питань кадрової політики Президента України; за дорученням глави держави попередньо опрацьовувати пропозиції щодо призначення на посади та звільнення з посад Президентом України.
5. Експертна – провадити експертизу законів України, які передаються Верховною Радою України на підпис і оприлюднення Президентові України, а також підготовку за його дорученням пропозицій до парламенту для повторного розгляду законів.
6. Комунікаційна – забезпечувати здійснення зв’язків Президента України з Верховною Радою України, органами місцевого самоврядування, політичними партіями та іншими об’єднаннями громадян.
7. Господарська – розробляти пропозиції Президентові України щодо здійснення заходів, які б забезпечували економічний розвиток та економічну безпеку країни.
8. Матеріально-технічна – здійснювати фінансове, матеріально-технічне та інше забезпечення діяльності Президента України.
Для здійснення своїх функцій Адміністрація має право:
– Запитувати і одержувати в установленому порядку необхідні для виконання своїх завдань матеріали від органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій та посадових осіб.
– Користуватися банками даних інших державних органів.
– Використовувати державні, у тому числі урядові, системи зв’язку.
– Залучати в установленому порядку до виконання окремих робіт і завдань, до участі у вивченні окремих питань вчених і спеціалістів, у тому числі на договірній основі, працівників центральних та місцевих органів виконавчої влади.
– Порушувати за дорученням Президента України перед керівниками органів виконавчої влади та місцевого самоврядування, керівниками державних підприємств, установ і організацій питання про усунення виявлених порушень чинного законодавства у їх діяльності.
– Давати у визначених Президентом України межах та з питань, що належать до повноважень Адміністрації, доручення, що є обов’язковими для виконання органами виконавчої влади та їх посадовими особами.
Положення про Адміністрацію, гранична чисельність її працівників, структура, штатний розпис та кошторис видатків затверджуються Президентом України за поданням Глави Адміністрації. Зокрема, структура Адміністрації встановлена Указом Президента України від 29 грудня 1999 р. №1625/99 «Питання Адміністрації Президента України» (із змінами, внесеними указами Президента від 23.02.2000 р. №278/2000, від 09.03.2000 р. №397/2000, від 25.12.2000 р. № 1370/2000, від 01.02.2001 р. № 67/2001, від 25.04.2001 р. № 281/2001, від 21.07.2001 р. № 538/2001). Згідно з названим Указом, до складу Адміністрації входять: Глава Адміністрації Президента України; Перший заступник та заступники Глави Адміністрації Президента України; Прес-секретар Президента; Постійний Представник Президента України у Верховній Раді України; Постійний Представник Президента в Конституційному Суді України; Постійний Представник Президента України в Кабінеті Міністрів України; Постійний представник Президента України на Чорнобильській АЕС; Служба Президента України; Секретаріат Адміністрації Президента України; Секретаріат Національної Ради з узгодження діяльності загальнодержавних і регіональних органів та місцевого самоврядування; Головне управління організаційно-кадрової роботи та взаємодії з регіонами; Головне контрольне управління; Головне управління з питань внутрішньої політики; Головне управління з питань економічної політики; Головне управління з питань зовнішньої політики; Головне державно-правове управління; Головне управління з питань діяльності військових формувань та правоохоронних органів; Управління з питань забезпечення зв’язків з Верховною Радою України, Конституційним Судом України та Кабінетом Міністрів України; Управління документального забезпечення; Управління справами; Управління інформації та зв’язків з громадськістю; Управління Протоколу Президента України; Управління державних нагород та геральдики; Управління з питань громадянства; Управління з питань помилування; Управління звернень громадян; Управління з питань адміністративної реформи.
Безпосередньо Президентові України підпорядковані Глава Адміністрації, Перший заступник і заступники Глави Адміністрації, Постійні представники Президента у Верховній Раді України, в Конституційному Суді та Кабінеті Міністрів України, Апарат Президентської Ради, Служба Президента України, Головне управління з питань зовнішньої політики, а також Головне контрольне управління.
Розподіл обов’язків між Главою Адміністрації, Першим помічником Президента, першим заступником та заступниками Глави Адміністрації, закріплення за ними структурних підрозділів Адміністрації визначаються згідно з додатком до Указу Президента від 29.12.1999 р. №1625/99. При цьому Глава Адміністрації, перший заступник та заступники глави Адміністрації несуть безпосередню відповідальність перед Президентом України за діяльність підрозділів, керівництво якими вони здійснюють.
Глава Адміністрації:
– здійснює загальне керівництво Адміністрацією, координує діяльність усіх її підрозділів;
– представляє Адміністрацію як в Україні, так і за її межами;
– забезпечує взаємодію Адміністрації та її структурних підрозділів з іншими допоміжними органами, утвореними при Президентові України;
– безпосередньо здійснює керівництво діяльністю Головного управління з аналізу та прогнозування внутрішньополітичних питань, Управління з гуманітарних питань, Першого відділу; організовує виконання доручень Президента України;
– розподіляє обов’язки між першим заступником та заступниками Глави Адміністрації;
– координує діяльність представників Президента України;
– вносить пропозиції Президентові України щодо призначення на посади і звільнення з посад першого заступника та заступників Глави Адміністрації, керівників структурних підрозділів Адміністрації;
– затверджує структуру і штатну чисельність структурних підрозділів Адміністрації у межах штатної чисельності Адміністрації, визначеної Президентом України, а також положення про відповідні структурні підрозділи Адміністрації;
– призначає на посади і звільняє з посад працівників відповідних структурних підрозділів Адміністрації, вирішує інші питання відповідно до Закону «Про державну службу» та законодавства про працю;
– одержує за дорученням Президента України від органів виконавчої влади матеріали і пропозиції з питань, які знаходяться на розгляді Президента України; запитує і одержує від органів виконавчої влади інформацію про хід виконання указів і розпоряджень, а також доручень Президента України;
– розпоряджається фінансовими коштами у відповідності з кошторисом видатків Адміністрації.
Глава Адміністрації в межах повноважень видає розпорядження з питань діяльності Адміністрації.
Перший заступник та заступники Глави Адміністрації Президента України заміщають Главу Адміністрації на час його тимчасової відсутності; відповідно до розподілу обов’язків здійснюють безпосереднє керівництво структурними підрозділами Адміністрації; погоджують пропозиції щодо призначення на посади та звільнення з посад Главою Адміністрації працівників відповідних структурних підрозділів Адміністрації; виконують за дорученням Президента України та Глави Адміністрації інші функції.
Керівники структурних підрозділів Адміністрації здійснюють оперативне керівництво відповідними підрозділами, подають на затвердження Главі Адміністрації їх структуру і штатний розпис, пропозиції щодо призначення на посади та звільнення з посад працівників відповідних підрозділів, а також виконують інші повноваження відповідно до покладених на них функцій.
Адміністрація Президента України є юридичною особою, має печатку із зображенням Державного герба України та своєю назвою, розрахункові та поточні рахунки в банках та інших кредитних установах.
Гранична чисельність працівників, штатний розпис та кошторис видатків затверджується Президентом України за поданням Глави Адміністрації. Положення про структурні підрозділи Адміністрації, їх структура і штатна чисельність затверджується Главою Адміністрації Президента України.