Наслідки надмірного форсування індустріалізації

Підсумки виконання першої п’ятирічки були підведені на об’єднаному Пленумі ЦК і ЦКК ВКП(б) у січні 1933 р. У своїй доповіді Сталін сказав, що п’ятирічка виконана за 4 роки і 3 місяці. Він заявив, що на кінець четвертого року п’ятирічки вдалося виконати програму загального промислового виробництва, розраховану на п’ять років, - на 93 %, а по важкій промисловості – на 108%. Але насправді висновки Сталіна не відповідають дійсності. У більшості основних позицій, зокрема у збільшенні виробництва електроенергії, видобутку електроенергії, вугілля, залізної руди, нафти, виробництву чавуну, мінеральних добрив, тракторів, сталі, прокату, не було виконано не лише підвищених завдань, що встановлювалися за вказівками Сталіна річними контрольними цифрами, а й завдань п’ятирічного плану. При цьому, не зважаючи на волюнтаристське збільшення планів, темпи приросту промислової продукції з кожним роком не збільшувалися, а зменшувалися. В Україні перший п’ятирічний план також не був виконаний, хоча про це жоден з тодішніх керівних працівників ніде не сказав. За п’ятирічним планом було передбачено зростання валової продукції промисловості республіки на 264%, тобто приріст мав становити 164%. А статистичний збірник „Народне господарство Української РСР”, виданий у 1957 р., засвідчує, що протягом першої п’ятирічки валова продукція всієї промисловості республіки зросла тільки на 203%. Отже, наведені дані показують, що темпи зростання промисловості УСРР у роки першої п’ятирічки були високі, але разом з тим, вони свідчать, що в цілому перший п’ятирічний план зі збільшення обсягу валової промислової продукції не був виконаний. Вивчення підсумків за натуральними показниками свідчить, що більшість основних планових накреслень, не говорячи вже про підвищені річні завдання, виявилися нереальними і не були виконані. З найбільш важливих позицій промисловість УСРР не досягла запланованих на кінець п’ятирічки показників не тільки у 1932 р., а й у 1933 р. Так, у 1933 р. електроенергії було вироблено 3248 млн. кВт/год замість запланованих на останній рік п’ятирічки 4680 млн. кВт/год, вугілля було видобуто відповідно39,3 млн. т замість 53 млн. т (за річним планом мало бути видобуто 80 млн. т). Чавуну у 1932 р. було вироблено 4,2 млн. т замість запланованих 6,6 млн. т, сталі відповідно 3,3 млн. т замість 5,2 млн. т, прокату – 2,7 млн. т замість 4,2 млн. т. Залізної руди у 1932 р. було видобуто 8,4 млн. т замість 10,2 млн. т. Замість запланованих на останній рік п’ятирічки 2140 тис. т цукру у 1932 р. було вироблено лише 558 тис. т. Нормальному розвиткові промисловості перешкоджала волюнтаристська лінія Сталіна і його оточення на безперервне „підхльостування” країни, на непомірно форсовані темпи індустріалізації без урахування реальних умов і можливостей економіки, на прискорену примусову колективізацію, що вела до підриву продуктивних сил сільського господарства. Для забезпечення „стрибка” у виробництві промислової продукції постійно збільшувались інвестиції у будівництво нових підприємств. Але реально освоїти їх не було можливостей. Невистачало будівельних матеріалів, металевих конструкцій, устаткування, електроенергії, не справлявся з перевезенням транспорт. Розпочаті без необхідних умов і підготовки будови затягнулись, кошти розпилювались і омертвлялись, не давали віддачі. Як відзначав Держплан УСРР, уже в 1929/30 р. „майже всі будівельні матеріали були в дефіциті”. До того ж на багатьох невистачало робітників, особливо кваліфікованих, великою була їх плинність, погана організація праці і трудова дисципліна. Внаслідок усього цього плани капітального будівництва не виконувались, підприємства не ставали своєчасно до ладу і, отже, не давали запланованої продукції. Зриви у здійсненні будівельної програми, доведення до підприємств нереальних планів, незбалансованість цих планів з матеріальними і людськими ресурсами, повна відмова від економічних методів господарювання, перехід до адміністративно-командного, бюрократичного управління вели до неминучого невиконання необґрунтовано великих завдань, дезорганізації виробництва, збільшення в ньому диспропорцій, наростання напруженості в бюджеті, створення в країні обстановки безперервного штурму. Економічно необґрунтовані чисто волюнтаристські прагнення адміністративно-командними методами досягти фантастичного „стрибка” в розвитку промисловості і форсована насильницька колективізація привели народне господарство країни, в тому числі і України, на кінець першої п’ятирічки до серйозного розладнання, до порушення в ньому пропорцій і збалансованості. Через некомпетентне, волюнтаристське керівництво Сталіна і його оточення, намагання будь-якою ціною добитися нічим економічно не обґрунтованого „стрибка”, „ривка” в розвитку промисловості планів першої п’ятирічки не було виконано, хоч середньорічний приріст промислової продукції становив тоді 19,2% по країні в цілому, а по Україні – 19,4%. Зосередження головних сил і засобів на піднесенні важкої промисловості забезпечило більш швидкий розвиток базових галузей індустрії – енергетичної, вугільної, залізорудної, металургійної, машинобудівельної та інших, створення нового сучасного на той час виробничого апарату, вихід на новий, індустріальний рівень розвитку. Закладалася індустріальна база для подальшої реконструкції всього народного господарства на новій технічній основі. Але робилося це при занадто великих жертвах і нестатках робітничого класу і особливо селянства, яких можна було запобігти, якби Сталін і його оточення діяли не адміністративно-командними, бюрократичними методами, а на основі економічних закономірностей, без авантюрних „стрибків” і „ривків”.