Особливості міжгалузевого управління.

Під міжгалузевим управлінням розуміють виконавчу і розпорядчу діяльність, яку здійснюють органи державного управління, наділені надвідомчими повноваженнями щодо організаційно підпорядкованих їм об'єктів, під час якої забезпечуються злагодженість і єдність дій при вирішенні загальнодержавних і міжгалузевих завдань.

На відміну від галузевого (лінійного) управління, яке становить собою сукупність вертикальних правовідносин, при міжгалузевому (функціональному) управлінні мають місце горизонтальні відносини, тобто відносини суб'єктів, організаційно не підпорядкованих один одному.

Міжгалузева виконавча і розпорядча діяльність покладена в основному на державні комітети, служби, адміністрації та інспекції України, у деяких випадках — на міністерства. Ці органи здійснюють міжгалузеву координацію з питань, які належать до їх компетенції, а також функціональне регулювання в певній сфері діяльності. Державний комітет (службу, адміністрацію) очолює Голова комітету (служби, адміністрації).

Наприклад, Державна митна служба України згідно з Положенням про неї, затвердженим Указом Президента України від 8 лютого 1997 р., є центральним органом виконавчої влади, який здійснює безпосереднє керівництво митною службою України. В процесі реалізації митного законодавства у неї можуть виникати відносини з іншими центральними органами виконавчої влади, підприємствами, організаціями лише у зв'язку з переміщенням вантажів, товарів та пред­метів через митний кордон, оформленням документів, справлянням мита і т. ін. Організаційної підпорядкованості, тобто вертикальних відносин між Державною митною службою, з одного боку, і цими органами управління, підприємствами і організаціями — з іншого, немає.

Організаційні відносини у Державній митній службі існують тільки з Президентом України і Кабінетом Міністрів України, яким вона підпорядкована, і, природно, з регіональними митними управліннями: митницями, митними постами і підпорядкованими підприємствами, установами, навчальними закладами, якими Голова Державної митної служби керує одноособове.

Межі дії (сфера управління) органів міжгалузевого управління значно ширші, ніж органів галузевого управління, оскільки їх діяльність є функціональною і поширюється на всі чи декілька галузей управління. При цьому в сучасних умовах коло питань, з яких необхідна координація (погодження) діяльності галузевих органів, постійно розширюється. Це пояснюється, по-перше, тим, що поряд з державним сектором економіки розвивається недержавний, який обумовив появу великої кількості нових об'єктів управління, а по-друге, що інтереси розвитку суспільства вимагають утворення нових структур.

Міністерство економіки України з питань, віднесених до його компетенції, взаємодіє з комітетами Верховної Ради України, центральними та іншими органами виконавчої влади, громадськими об'єднаннями, посольствами, консульствами, торговими представництвами відповідних держав в Україні, засобами масової інформації.

Надвідомчість повноважень органів міжгалузевого управління проявляється в тому, що акти, видані в межах їх компетенції, є обов'язковими для всіх органів державного управління та органів місцевого самоврядування, не підпорядкованих їм підприємств, установ, організацій. Органи міжгалузевого управління несуть відповідальність за стан і розвиток дорученої їм сфери (кола питань) управління. Сфера міжгалузевого управління відображається в найменуванні цих органів: Антимонопольний Комітет тощо.

Методам управління, які використовуються органами міжгалузевої позавідомчої компетенції, притаманні погоджене прийняття рішень, координація дій відповідних органів в управлінні при виконанні загальнодержавних чи міжгалузевих завдань.

Важливе значення має усунення неузгодженості в діях органів ви­конавчої влади на всіх рівнях протидії, а бажано — і попередження та­ких негативних явищ, як інфляція, надмірне майнове розшарування населення, скорочення виробництва, нерівномірність розвитку окремих регіонів. Особливо гострою є проблема розбудови економічних зв'язків з країнами СНД в умовах переходу до ринкових відносин.

Міжгалузеву координацію діяльності в межах країни, крім уря­ду, державних комітетів, служб, адміністрацій України, здійснюють і міністерства з питань, віднесених до їх компетенції. Такі функції, як вже зазначалося, здійснюють Міністерство економіки України, Міністерство фінансів України та деякі інші.

Політичні і економічні перетворення, що відбуваються в Україні, вимагають істотних змін у структурі уряду і центральних органів виконавчої влади. Це здійснюватиметься відповідно до Програми «Україна — 2010» — першої за роки незалежності стратегічної про­грами розвитку

Програмою кількість міністерств буде скорочена. З’явиться багато нових органів міжгалузевого управління: державні комітети житлової і будівельної політики, зв'язку і інформатики, фізичної культури і туризму, адміністрації (енергетична, цінних паперів, не­рухомого майна) та інші центральні органи виконавчої влади для здійснення спеціальних (виконавчих, контролюючих, дозвільнихтаін.) функцій у відповідних сферах.

Кожному виду міжгалузевого управління властиві свої особли­вості. Вони стосуються не тільки системи органів державного управ­ління, а й об'єктів управління, характеру прав і обов'язків учасників правовідносин, що виникають у процесі міжгалузевого управління, а також юридичної відповідальності.

У системі державного міжгалузевого регулювання ринкових відносин можна виділити два рівні: макрорівень і макрорівень.

На макрорівні визначається загальнодержавна економіч­на політика, встановлюються податки і

Тут вирішуються завдання формування ефективних секторів виробництва інвестиційного кліма­ту, фінансування експорту та імпорту з метою захисту вітчизняного товаровиробника. Іншими словами, об'єкт державного міжгалузево­го регулювання на цьому рівні — ринок у цілому.

Об'єктом державного міжгалузевого регулювання на м і к р о рівні (рівень конкретної економіки) є численні ринки різних видів продукції: промислові, сільськогосподарські, сфера послуг тощо. Саме тут вирішується завдання державної підтримки економіки ефективності підприємств, ліквідації чи реорганізації малоефективних господарських об'єктів, організації попереджувального процесу з метою гальмування та формування ефективних секторів виробництва інвестиційного кліма­ту, фінансування експорту та імпорту з метою захисту вітчизняного товаровиробника. Іншими словами, об'єкт державного міжгалузево­го регулювання на цьому рівні — ринок у цілому.

У ході цієї роботи важливо виділити її господарських суб'єктів, в яких центральний пакет акцій повинен бути закріплений за державою, щоб впливати на рішення, що приймаються цими суб'єкта­ми, в тому числі з метою економічної безпеки країни. 3 макрорівня на мікро рівень делегуються права користування податками, їх справлян­ня у встановлених межах. Державне міжгалузеве регулювання на мікрорівні здійснюється органами, які управляють конкретними галузями економіки і сферою надання послуг.

Зміст управління державним обліком і статистикою може слу­гувати яскравим прикладом міжгалузевого державного управління.

Здійснення державного обліку і статистики, створення центра­лізованої системи обліку і статистики в Україні є важливим важелем управління соціально-економічними і політичними процесами.

Управління в галузі державного обліку і статистики здійснюється на основі Закону України від 17 вересня 1992 р. «Про державну стати­стику в Україні». Цей Закон спрямований на регулювання правових відносин у галузі статистики і ведення первинного обліку, визначає повноваження та функції органів державної інформаційної системи України з метою одержання достовірної статистичної інформації про соціально-економічний розвиток України, АРК та інших регіонів.

Державну політику в галузі обліку і статистики проводить Кабі­нет Міністрів України. Вона спрямована на створення єдиної (уні­фікованої) системи обліку і статистики, визначення змісту і пріори­тетів статистично-управлінської діяльності на всій території України.

Управління обліком і статистикою в Україні покликане забезпе­чити реалізацію державної політики в цій галузі, збирання, розроб­лення, зростання природних, трудових і матеріальних ресурсів в економіці, на­ціональний прибуток, прибутки і витрати суб'єктів господарюван­ня, населення та інші економічні, соціальні, адміністративно-по­літичні процеси, які відбуваються в нашому суспільстві.

Виходячи з наведеного, слід підкреслити, що загальнодержавна ста­тистика і облік мають міжгалузеве призначення, оскільки вони обслу­говують потреби всіх державних органів, в тому числі галузевих органів управління. Проте управління статистикою загальнодержавного харак­теру доповнюється галузевим управлінням, що виражається в наявності окремих видів статистики, наприклад, фінансово-валютної статистики, судової статистики, митної статистики та ін. Обсяги відомчої (галузе­вої) статистичної звітності визначаються міністерствами і відомствами самостійно за погодженням з органами державної влади.

Крім цього, статистич­на діяльність у своєму підґрунті має спеціальні принципи. Серед них чільне місце посідає принцип подання в обов'язковому порядку всіма юридичними особами та особами, що займаються підприєм­ницькою діяльністю, даних, необхідних для проведення державних статистичних спостережень. Ці статистичні дані повинні бути дос­товірними і подаватися в повному обсязі у встановлені строки і за певними адресами. Порядок подання статистичних даних визна­чається у формах державної звітності, затверджених органами Державного комітету статистики України (дані—Держкомстат Украї­ни). Наведений принцип реалізується і в тону, що органи державної статистики після аналізу одержаних даних у свою чергу зобов'язані подавати власну «продукцію» — статистичну інформацію органам законодавчої і виконавчої влади. Адміністрації Президента України, органам місцевого самоврядування,

Серед спеціальних принципів сучасної організації статистичної справи в Україні важливого значення набуває принцип залученнядоздійснення державних статистичних спостережень осіб, які не пра­цюють в органах державної статистики. Зазначені заходи проводять­ся за рішеннями Кабінету Міністрів України на визначених цими рішеннями умовах. Організація цих спостережень покладається на Уряд АРК, місцеві органи державної влади-Залучені до здійснення статистичних спостережень особи користуються правами і несуть відповідальність нарівні зі службами органів державної статистики.

У процесі розбудови і становлення статистичних інституцій України особливе значення належить принципу знеособленого викорис­тання статистичних даних, відповідно до якого всі зібрані відомості щодо громадян, юридичних осіб можуть використовуватися лише у зведеному вигляді, із обов'язковим збереженням державної та комер­ційної таємниці.

Державне управління в галузі обліку і статистики здійснюєть­ся спеціальною системою органів, яку очолює Держкомстат Украї­ни. Згідно з Положенням про Державний комітет статистики України затвердженим Указом Президента України від б листопада 1997 р. і, він є центральним органом виконавчої влади, якому підпорядковані орга­ни державної статистики в АРК, областях, районах і містах, а також підприємства, установи, організації, що належать до сфери його управ­ління. Вони складають єдину систему органів державної статистики України. Держкомстат України очолює Голова, який здійснює керів­ництво дорученими йому сферами діяльності і несе персональну відпо­відальність перед Президентом України і Кабінетом Міністрів Украї­ни за стан справ у цій сфері, визначає ступінь відповідальності заступ­ників Голови, керівників підрозділів Держкомстату України.

Держкомстат України покликаний здійснювати загальне центра­лізоване управління обліком і статистикою. При виконанні покладених на нього завдань Держкомстат України: забезпечує реалізацію держав­ної політики в галузі статистики, збирання, опрацювання та всебічний аналіз статистичної інформації про процеси, що відбуваються у житті країни, хід економічних реформ, рівень життя населення, розвиток зо­внішньоекономічної діяльності, хід приватизації; розробляє і впровад­жує статистичну методологію, яка базується на результатах наукових досліджень; сприяє переходу національної системи обліку і статисти­ки на міжнародні стандарти; видає відповідно до законодавства необ­хідну статистичну інформацію суб'єктам державного управління.

При вирішенні цих завдань Держкомстат України має широкі пов­новаження. Зокрема, він розробляє і реалізує цільові перспективні про­грами реформування та розвитку статистики, складає національні рахунки, міжгалузеві та макроекономічні баланси; на основі аналізу статистичного матеріалу, економічних даних бере участь у формуванні і підготовці загальнодержавних програм економічного і соціального розвитку, розробленні проекту Закону про Державний бюджет Україну організує і здійснює спостереження за соціально-економічними процесами в Україні, її регіонах та галузях економіки.

Держкомстат України забезпечує: створення і ведення Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, визначення організаційних і методологічних принципів його ведення, орга­нізацію єдиного державного обліку всіх суб'єктів господарської діяльності, що підлягають включенню до цього реєстру; розробку інструктивних, нормативних документів, розроблення і вдосконалення технології та програмних засобів ведення цього реєстру та державних кваліфікацій, що використовуються органами державної статистики, а також інформаційно-довідкове обслуговування користувачів даними Єдиного державного реєстру підприємств та організацій Ук­раїни; випуск бюлетенів і збірників на базі цих даних.

Значне місце в діяльності Держкомстату України посідає конт­роль за станом первинного обліку і звітності за достовірністю звітних даних у всіх галузях економіки, соціально-культурного і адміністративно-політичного будівництва. В процесі контролю у разі виявлення приписок та інших перекручень звітних даних Держкомстат України має право вимагати від юридичних осіб та громадян, які займаються підприємницькою діяльністю, вносити виправленнядодержавної статистичної звітності, а у разі невиконання ними цієї вимоги у визначені строки самостійно вносити Їх з наступнимповідомленням відповідних юридичних осіб та громадян для внесен­ня ними виправлень у показники первинного та бухгалтерського обліку, інші пов'язані з цими даними показники.

Держкомстату України також надано право перевіряти достовір­ність даних, вимагати від юридичних осіб та громадян пояснень та інші матеріали з приводу виявлення порушень в обліку і звітності. Посадові особи органів статистики мають право згідно з встановленим порядком відвідувати об'єкти, що перевіряються, вносити пропозиції про притяг­ання посадових осіб та осіб, що займаються підприємницькою діяль­ністю, винних у порушенні законодавства, до відповідальності, розгля­дати справи про адміністративні правопорушення в сфері обліку і ста­тистики. Про результати контрольної діяльності Держкомстат України може доповідати Президенту України, Кабінету Міністрів України, повідомляти відповідним міністерствам, комітетам, відомствам Украї­ни про стан справ управління обліком і статистикою.

Органи державної статистики (головні управління, управлін­ня статистики) АРК, областей, районів, міст відають справами обліку і статистики на відповідній території. Згідно з положеннями про них, які затверджує Голова Держкомстату України, в межах своєї компетенції вони здійснюють збирання, оброблення і аналіз науко­во обґрунтованих статистичних даних, а потім подають Їх у відпо­відний орган державної влади; ведуть облік виконання державних за­мовлень, показників економічного і соціального розвитку регіонів, наявності і використання природних, трудових та матеріальних ре­сурсів; займаються вдосконаленням і уніфікацією обліку і звітності суб'єктів підприємницької діяльності, перевіряють постановку об­ліку і звітності на підприємствах, організаціях всіх форм власності, достовірність поданих ними звітних даних. Вказівки органів стати­стики з питань обліку і звітності є обов'язковими. Повідомлення у пресі про виконання показників державного замовлення допускають­ся лише після перевірки їх відповідними органами статистики.

Державні органи статистики взаємодіють з іншими центральни­ми і місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого са­моврядування, а також міжнародними статистичними організаціями, проте неправомірне втручання в їх діяльність будь-яких суб'єктів не допускається.

За порушення органами статистики та їх посадовими особами законодавства про збирання і використання статистичних даних, при­ховування або перекручення статистичної інформації встановлена адміністративна відповідальність. Згідно з ст. 186³ КпАП вона настає за неподання статистичних даних для проведення державних статистичних спостережень або подання їх недостовірними чи з запізненням, неза­безпечення належного стану первинного обліку, порушення ведення Державного реєстру звітних (статистичних) одиниць України.

Посадові особи та громадяни, які використовують статистичні дані в засобах масової інформації, наукових працях тощо без посилання на їх джерело, несуть відповідальність згідно з законодавством України.