Етапи розвитку і форми міжнародної економічної інтеграції
БЛЕС – 1948 | Бельгійсько-Люксембургський економічний союз | |
РЕВ – 1949 | Рада економічної взаємодопомоги | |
ЄОВС – 1952 | Європейське об’єднання вугілля та сталі | |
Євратом – 1957 | Європейське співтовариство з атомної енергії | |
ЄЕС – 1957 | Європейське економічне співтовариство | |
Бенілюкс – 1958 | Митно-економічний союз Бельгії, Нідерландів, Люксембургу | |
Європейське співтовариство – 1967 | ||
ЦАОР – 1960 | Центрально-американський спільний ринок | |
ЕАВТ – 1960 | Європейська асоціація вільної торгівлі | |
ЛАВТ – 1960 | Латиноамериканська асоціація вільної торгівлі | |
АСЕАН – 1967 | Асоціація країн Південно-Східної Азії | |
ЮДЕАК – 1964 | Митна економічна спілка Центральної Африки | |
ЄКОВАС – 1975 | Економічна співдружність держав Західної Америки | |
КАРІКОМ – 1973 | Карибське співтовариство | |
РСАДПЗ – 1981 | Рада співробітництва арабських держав Перської затоки | |
СААРК – 1985 | Асоціація регіонального співробітництва Південної Азії | |
АТЕС – 1989 | Азіатсько-Тихоокеанське співробітництво | |
ЄС – 1993 | Європейський Союз | |
СЕВТ – 1991 | Східно-Європейська вільна торгівля | |
ЕС СНД – 1993 | Економічний Союз СНД | |
ЦСЄФТА – 1993 | Центрально-Європейська асоціація вільної торгівлі | |
ЧЕС – 1993 | Чорноморське економічне співтовариство | |
НАФТА – 1994 | Північно-американська асоціація вільної торгівлі | |
МЕРКОСУР - 1995 | Спільний ринок країн Південного конусу |
За ступенем інтегрованості виокремлюють такі регіональні інтеграційні об'єднання країн: Зона преференційної торгівлі, Вільний торговельний простір (або зона вільної торгівлі), Митний союз, Спільний ринок, Економічний союз.
Зона преференційної торгівлі
Зона преференційної торгівлі — початкова стадія регіонального інтеграційного процесу. Країни такого угруповання лібералізують торговельні відносини між собою, усуваючи перепони в торгівлі деякими (але не всіма) товарами та послугами. На цій стадії ще не відпрацьовано єдиного механізму оподаткування при перетині товаром кордону, діють різні митні правила тощо. Квоти для імпорту товарів з країн-партнерів можуть бути розширені, але не ліквідуються цілком. Полегшуються умови для руху факторів виробництва (наприклад, для пересування робочої сили), але й тут можуть бути обмеження.
На цій стадії перебуває переважна більшість регіональних інтеграційних угруповань світу, в тому числі СНД.
Вільний торговельний простір
У Вільному торговельному просторі всі бар'єри на шляху торгівлі усунуті. В ньому не допускаються ніякі дискримінаційні податки, квоти, тарифи, інші торговельні бар'єри. Вільний економічний простір інколи створюється для певного класу товарів і послуг. Наприклад, створюється Вільний торговельний простір сільськогосподарських товарів, котрий передбачає відсутність обмежень на торгівлю лише сільськогосподарськими товарами.
Головною рисою Вільного торговельного простору є те, що кожна країна продовжує проводити свою власну політику щодо країн, які не є членами цього Вільного торговельного простору. Іншими словами, кожна країна-член Вільного торговельного простору має право встановлювати будь-які тарифи або інші обмеження на торгівлю з країнами, які не входять до цього об'єднання.
Найвідомішим Вільним торговельним простором є Європейська асоціація вільної торгівлі (ЄАВТ). Вона була створена в 1960 р. угодою восьми європейських країн. Проте ЄАВТ втратила колишню важливість у зв'язку з вищим рівнем інтеграції Європейського Союзу. Ще одним прикладом є Північно-Американська асоціація вільної торгівлі між США, Канадою та Мексикою — НАФТА (1994 р.), котра еволюціонує в бік спільного ринку (до 2010 р.).
Митний союз
Митний союз, як і вільний торговельний простір, усуває бар'єри в торгівлі товарами серед країн-учасниць. Але, крім цього, митний союз передбачає спільну торговельну політику по відношенню до країн, що не входять до Митного союзу. Звичайно це проявляється при прийнятті зовнішнього тарифу (мита), за допомогою якого імпорт з країн, що не входять до Митного союзу, обкладається однаковим митом під час продажу товарів будь-якій країні-учасниці Митного союзу. Доходи від тарифів потім розподіляються між учасниками Митного союзу згідно з певними встановленими пропорціями.
«Спільний ринок» ЄЕС — найяскравіший, але не єдиний приклад економічної ефективності Митного союзу. На всіх континентах існують регіональні союзи у формі митних союзів: ЄАВТ, «МЕРКОСУР», Андський пакт, Митний Союз Центральної Африки, Асоціація країн Південно-Східної Азії.
Спільний ринок
Як і Митний союз, Спільний ринок не має торговельних бар'єрів і характеризується спільною зовнішньоторговельною політикою. Крім того, у Спільному ринку мобільними є чинники виробництва між країнами-учасницями. У Спільному ринку обмеження на імміграцію, еміграцію та переливання капіталу через кордони усунені. Чинник мобільності дозволяє більш ефективно використовувати працю, капітал та технологію. Таким чином, у Спільному ринку починається інтеграція безпосередньо у сфері виробництва, що змушує членів Спільного ринку тісно співпрацювати у грошовій, податковій (фіскальній) політиці і в політиці зайнятості.
Але, крім очевидних вигод функціонування спільного ринку, він має й негативні сторони. Йдеться про те, що підвищення продуктивності праці країн-учасниць спільного ринку в цілому не завжди передбачає однакову вигоду для всіх країн, які входять до Спільного ринку. Через цю обставину виникають труднощі у створенні Спільного ринку в різних частинах земної кулі. Прикладом успішної політики Спільного ринку може бути ЄЕС.
Економічний союз
Економічний союз вимагає не лише інтеграції у сфері зовнішньоторговельної і виробничої діяльності, а й інтеграції економічної політики. Країни-учасниці Економічного союзу на доповнення до вільного переміщення товарів, послуг, чинників виробництва, повинні гармонізувати грошово-кредитну політику, оподаткування та державні витрати. Крім того, учасники Економічного союзу мають використовувати спільну валюту. Фактично останнє може бути реалізоване створенням систем фіксованих валютних курсів. Формування Економічного союзу вимагає від держав відмови від значної частини їх національного суверенітету. Це серйозна перешкода на шляху формування Економічного союзу. Тим більше, що світова політична система побудована на вищій владі національної держави. Процес формування Економічного союзу успішно відбувається лише в Європі. Тільки тут розвивається інтеграційне утворення, що досягло ступеня економічного союзу, це — Європейський Союз.