Поняття та способи припинення юридичної особи.
ТЕМА: ПРИПИНЕННЯ ЮРИДИЧНОЇ ОСОБИ
Поняття та способи припинення юридичної особи
Задоволення вимог кредиторів
Поняття та способи припинення юридичної особи.
Існування юридичних осіб у часі в принципі не обмежене. Вони можуть існувати вічно. Вони припиняються внаслідок відповідних рішень та дій засновників або за рішенням суду.
Відповідно до ст. 104 ЦК юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам — правонаступникам (злиття, приєднання, поділ, перетворення) або в результаті ліквідації.
Способи припинення юридичних осіб є універсальними і не залежать від виду таорганізаційно-правової форми. Припинення юридичної особи — це припинення її існування як суб'єкта цивільного права. Найважливішим наслідком припинення юридичної особи є припинення її правоздатності.
Залежно від того, чи відбувається правонаступництво, розрізняють два способи припинення юридичної особи:
1) передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам. У
ЦК 1963 р. цей спосіб припинення юридичної особи позначався терміном "реорганізація".
У ЦК 2003 р. цей термін не застосовується, однак продовжує використовуватися у ГК.
Підтримую висловлену колегами позицію, що відмова від цього вже звичного терміну
"реорганізація" є необгрунтованою.
2) ліквідація. Принципова різниця між цими двома способами припинення полягає
у наявності чи відсутності правонаступництва за зобов'язаннями юридичної особи. Якщо
внаслідок реорганізації права та обов'язки юридичної особи переходять до інших
юридичних осіб, то у разі ліквідації вони припиняються.
Головний сенс реорганізації юридичної особи полягає у переході майна юридичної особи до інших юридичних осіб у порядку право наступництва. Слід погодитися з А. Коровайко, що за економічним змістом реорганізація — це спосіб консолідації або розподілу майна (бізнесу) учасниками юридичної особи на основі їх суб'єктивних інтересів, а з формально-юридичної сторони — це процес заміни осіб у майнових та інших правовідносинах у порядку універсального правонаступництва 1.
Ознаками реорганізації є:
• універсальне правонаступництво;
зміна складу учасників і обсягу належних їм корпоративних прав реорганізованої юридичної особи;
• відсутність правового зв'язку між реорганізованою юридичною особою та
юридичними особами, створеними внаслідок реорганізації;
• відсутність зобов'язальних відносин між правонаступником і реорганізованою
юридичною особою.
Реорганізація відбувається в одній із чотирьох форм: злиття, приєднання, поділ або перетворення. Внаслідок припинення шляхом передавання майна, прав та обов'язків
правонаступниками можуть були лише юридичні особи (будь-яких організа-ційно-правових форм). Правонаступництво стосується усього майна, прав та обов'язків юридичної особи, в тому числі тих, які не були відомі (або зафіксовані) на час припинення. Під час реорганізації відбувається передання всього майна, прав та обов'язків. Особисті немайнові права юридичної особи (право на найменування, ділову репутацію та ін.) до правонаступників не переходять і припиняються.
Правонаступництво відбувається лише щодо цивільних прав та обов'язків. Права та обов'язки, що виникають з трудових, соціальних, земельних, адміністративних, податкових правовідносин, до правонаступників не переходять і припиняються. Наприклад, внаслідок поділу юридичної особи втрачають чинність ліцензії, державні акти про право постійного користування земельною ділянкою, видані припиненій юридичній особі. Це слід обов'язково враховувати під час підготовки припинення юридичної особи.
Юридична особа припиняється з дня внесення запису про її припинення до Єдиного державного реєстру. Днем припинення юридичної особи вважається саме цей, а не наступний день. Година внесення до реєстру запису про припинення юридичної особи правового значення не має.
Правові наслідки припинення юридичної особи:
1) припинення цивільної правоздатності і дієздатності;
2) неможливість бути позивачем або відповідачем у суді;
3) припинення усіх майнових зобов'язань, особистих не-майнових прав.
Установчі документи юридичних осіб, створених внаслідок припинення, повинні
містити інформацію про правонаступництво.
ЦК не регулює порядку припинення юридичної особи в процесі відновлення платоспроможності або банкрутства. ЦІ відносини регулюються Законом "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Однією з новацій ЦК є відмова від формального визначення понять "злиття", "приєднання" та "поділ". У Кодексі закріплюються дефініції лише перетворення та виділу. На думку О. Кібенко, такий підхід не є випадковим. Якщо раніше при злитті та поділі юридичними особами — правонаступниками могли бути тільки новостворювані товариства, то новий ЦК не виключає можливості того, що правонаступниками при поділі або злитті можуть бути товариства, що вже існують. Крім того, це надає правове підґрунтя для здійснення так званих комбінованих реорганізацій (тобто таких, що поєднують кілька форм)1.
Злиття — це спосіб припинення кількох юридичних осіб, коли їх майно, права та обов'язки переходять до однієї ново-створеної юридичної особи — правонаступника. У злитті може брати участь необмежена кількість юридичних осіб.
Злиття вважається завершеним із моменту державної реєстрації новоутвореної юридичної особи та державної реєстрації припинення юридичних осіб, що припиняються у результаті злиття.
Приєднання — спосіб припинення однієї чи кількох юридичних осіб, майно, права та обов'язки яких переходять до іншої юридичної особи — правонаступника. Під час приєднання нова юридична особа не створюється. Саме у цьому полягає різниця між злиттям і приєднанням.
Поряд із терміном "приєднання" застосовується термін "поглинання". Однак цей термін ширший, оскільки охоплює й інші способи встановлення контролю над суб'єктом: встановлення контролю над менеджментом підприємства або особою, що представляє інтереси володільця великого пакета акцій; придбання контрольного пакета акцій; банкрутство компанії з подальшим придбанням її активів; встановлення контролю над активами.
Приєднання є однією з форм економічної концентрації і, так само як і злиття, здійснюється з дотриманням вимог анти-монопольного законодавства.
Зміни до установчих документів юридичної особи, що не припиняється в результаті
приєднання, підлягають державній реєстрації після державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті приєднання. Приєднання вважається завершеним з моменту державної реєстрації таких змін до установчих документів та державної реєстрації припинення юридичних осіб, що припиняються в результаті приєднання.
Поділ — спосіб припинення однієї юридичної особи, майно, права та обов'язки якої переходять до кількох нових юридичних осіб — правонаступників відповідно до розподільчого балансу.
Відповідно до ст. 53 Закону "Про захист економічної конкуренції" якщо суб'єкт господарювання зловживає монопольним (домінуючим) становищем на ринку, органи Антимонопольного комітету України мають право прийняти рішення про примусовий поділ суб'єкта господарювання, що займає монопольне (домінуюче) становище.
Примусовий поділ не застосовується у разі:
• неможливості організаційного або територіального відокремлення підприємств, структурних підрозділів чи структурних одиниць;
• наявності тісного технологічного зв'язку підприємств, структурних підрозділів чи структурних одиниць (якщо обсяг продукції, яка вживається суб'єктом господарювання, перевищує 30% валового обсягу продукції підприємства, структурного підрозділу чи структурної одиниці).
Рішення органів Антимонопольного комітету України про примусовий поділ суб'єкта господарювання підлягає виконанню у встановлений строк, який не може бути меншим 6 місяців. Реорганізація суб'єкта господарювання, що підлягає примусовому поділу, здійснюється на його розсуд за умови усунення монопольного (домінуючого) становища цього суб'єкта господарювання на ринку.
Поділ вважається завершеним з моменту державної реєстрації новоутворених юридичних осіб та державної реєстрації припинення юридичної особи, що припиняється у результаті поділу.
Поділ може використовуватися для вирішення таких завдань:
• розподіл бізнесу між партнерами;
• оптимізація управління юридичними особами;
• обмеження негативних наслідків від здійснення господарської діяльності
окремими організаціями.
Перетворення. Відповідно до ст. 108 ЦК перетворенням юридичної особи є зміна її організаційно-правової форми. У разі перетворення до нової юридичної особи переходять усе майно, усі права та обов'язки попередньої юридичної особи.
Зміна організаційно-правової форми — це зміна виду юридичної особи. Перетворення має місце, наприклад, коли на базі майна командитного товариства створюється товариство з обмеженою відповідальністю або будь-яка інша юридична особа (крім командитного товариства). Характерно, що внаслідок перетворення за новоствореною юридичною особою залишається ідентифікаційний код попередньої.
Перетворення не охоплює випадки зміни назви юридичної особи.
Зміна організаційно-правової форми може мати місце незалежно від рішень органів управління юридичної особи, наприклад, внаслідок вибуття з командитного товариства єдиного учасника з повною відповідальністю або єдиного вкладника. Однак сама по собі зміна організаційно-правової форми не є перетворенням, оскільки останнє можливе за рішенням учасників, органу юридичної особи або суду.
Після реєстрації юридичної особи — правонаступника складається передавальний акт. Початковий баланс новоствореної юридичної особи повинен збігатися з даними балансу перетвореної юридичної особи. До правонаступника переходять також права та обов'язки, які не були відомі на час припинення і виникли після перетворення.
Перетворення вважається завершеним з моменту державної реєстрації новоутвореної юридичної особи та державної реєстрації припинення юридичної особи, що припиняється у результаті перетворення.
Підстави та процедура реорганізації юридичної особи. Рішення про реорганізацію юридичної особи можуть прийняти:
1) учасники (наприклад у повному товаристві);
2) орган юридичної особи;
3) суд, якщо це прямо передбачено законом;
4) інші органи державної влади, якщо це прямо передбачено законом.
Відповідно до ст. 105 ЦК особа, що прийняла рішення про припинення юридичної особи, має такі обов'язки:
1) негайно письмово повідомити про це рішення орган, що здійснює державну реєстрацію.
2) призначити комісію з припинення. Комісія з припинення — це орган, покликаний практично здійснювати процедуру припинення юридичної особи. Персональний склад комісії визначається особою, яка прийняла рішення про припинення, але за погодженням із державним реєстратором. Функції комісії може виконувати одна особа — ліквідатор, а також орган управління юридичної особи. Таким органом може бути лише виконавчий орган.
3) встановити порядок і строки припинення юридичної особи. Вважаю, що ця вимога має декларативний характер, оскільки порядок і строки припинення юридичної особи визначаються законом і повинні бути імперативними. Виконання цього припису відбувається формально.
Підстави ліквідації юридичної особи. Відповідно до ст. 110 ЦК підставою для ліквідації юридичної особи може бути:
1) рішення учасників або органу управління юридичної особи (добровільна ліквідація);
2) рішення суду (примусова ліквідація).
Рішення про добровільну ліквідацію може бути прийнято у будь-який час і з будь-яких мотивів, у тому числі у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами.
Настання обставин, які в установчих документах передбачені як підстави для ліквідації, само по собі не призводить до ліквідації, а є лише приводом для розгляду питання про ліквідацію загальними зборами учасників або іншим уповноваженим органом юридичної особи.
Примусова ліквідація здійснюється за рішенням суду з підстав, передбачених законом. Підставами примусової ліквідації є:
визнання судом недійсною державної реєстрації юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути;
• оголошення юридичної особи банкрутом;
• провадження юридичною особою діяльності, що суперечить установчим
документам, або такої, що заборонена законом;
• невідповідність мінімального розміру статутного фонду юридичної особи
вимогам закону;
• неподання протягом року органам державної податкової служби податкових
декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону;
• наявність в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи
за вказаним її місцезнаходженням (ч. 2 ст. 38 Закону "Про державну реєстрацію
юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців").
Порядок ліквідації юридичної особи включає такі етапи.
1. Прийняття рішення про ліквідацію юридичної особи. Одночасно з прийняттям
рішення про ліквідацію доцільно вирішувати питання про склад ліквідаційної комісії.
Здійснення ліквідації Іншими органами та особами ст. 111 ЦК не передбачає.
2. Повідомлення про прийняття засновниками (учасниками) або уповноваженим
ними органом рішення щодо припинення юридичної особи. Повідомлення повинно
містити відомості про:
• найменування юридичної особи;
• ідентифікаційний код юридичної особи;
• місцезнаходження юридичної особи;
• підставу для прийняття рішення щодо припинення (злиття, приєднання, поділу, перетворення або ліквідації) юридичної особи;
• місце та дату внесення запису про прийняття рішення засновниками (учасниками) або уповноваженим ними органом про припинення юридичної особи;
• дату призначення та відомості про комісію з припинення (ліквідатора, ліквідаційну комісію тощо);
порядок і строк заявлення кредиторами вимог до юридичної особи, що припиняється.
3. Подання документів до Управління державної реєстрації для внесення запису
до Єдиного державного реєстру. Необхідні документи:
• нотаріально посвідчена копія рішення засновників (учасників) або
уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи;
• документ, що підтверджує внесення плати за публікацію повідомлення про
прийняття засновниками (учасниками) або уповноваженим ними органом рішення щодо
припинення юридичної особи у спеціалізованому друкованому засобі масової інформації;
• додатково пред'являються паспорт та документ, що посвідчує повноваження
довіреної особи;
• документ, що посвідчує повноваження особи, яка подає документи.
4. Погодження ліквідаційної комісії, порядку та строків ліквідації з державним
реєстратором не пізніше двох робочих днів з дати надходження документів, шляхом
подання (надсилання рекомендованим листом) йому відповідного рішення.
Не пізніше наступного робочого дня від дати надходження відповідного рішення державний реєстратор вносить до Єдиного державного реєстру запис про призначення комісії з припинення (ліквідатора, ліквідаційної комісії тощо).
Повідомлення підлягає опублікуванню спеціально уповноваженим органом з питань державної реєстрації в спеціалізованому друкованому засобі масової інформації протягом 10 днів з моменту внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру.
5. Повідомлення ДПІ про прийняття рішення про ліквідацію. У триденний термін
від дати внесення до Єдиного державного реєстру відомостей про те, що юридична особа
перебуває у процесі припинення, необхідно подати:
• заяву про зняття з обліку платника податків за ф. № 8-ОГТП, дата якої
фіксується в журналі за ф. № 6-ОПП;
• оригінал довідки за формою № 4-ОПП;
копію розпорядчого документа (рішення) власника або органу, уповноваженого на те засновницькими документами про ліквідацію;
• копію розпорядчого документа про утворення ліквідаційної комісії;
• ліквідаційну картку органів державної статистики (для кожної філії за наявності у платника податків — юридичної особи філій).
У 10-денний термін з дня подання заяви за ф. № 8-ОПП необхідно скласти ліквідаційний баланс у формі річного звіту (на дату прийняття рішення про ліквідацію) та подати його для перевірки органу державної податкової служби.
6. Розміщення в друкованих засобах масової інформації повідомлення про
припинення юридичної особи та про порядок і строк заявлення кредиторами вимог до неї.
Цей строк не може становити менше 2 місяців з дня публікації повідомлення про
припинення юридичної особи. Оголошення про реорганізацію чи ліквідацію
господарської організації або припинення діяльності індивідуального підприємця підлягає
опублікуванню органом реєстрації у спеціальному додатку до газети "Урядовий кур'єр"
та/або офіційному друкованому виданні органу державної влади або органу місцевого
самоврядування за місцезнаходженням суб'єкта господарювання протягом 10 днів з дня
припинення діяльності суб'єкта господарювання.
7. Вжиття заходів щодо стягнення дебіторської заборгованості суб'єкта
господарювання, який ліквідується, та виявлення вимог кредиторів, з письмовим
повідомленням кожного з них про ліквідацію суб'єкта господарювання.
8. Складання проміжного ліквідаційного балансу. Ліквідаційна комісія після
закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами (не менше 2 місяців) складає
проміжний ліквідаційний баланс. У ньому зазначаються відомості про склад майна
юридичної особи (у вартісному вимірі), що встановлюється шляхом інвентаризації, яка є
обов'язкового; перелік пред'явлених кредиторами вимог (їх сума або грошовий
еквівалент), результати їх розгляду (задоволено або відхилено).
Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.
9. Проведення розрахунків із кредиторами. Виплата грошових сум кредиторам
юридичної особи, що ліквідується, провадиться у порядку черговості, встановленої ст. 112
ЦК, відповідно до проміжного ліквідаційного балансу. Виплати провадяться лише тим
кредиторам, вимоги яких визнані ліквідаційною комісією і внесені до проміжного
ліквідаційного балансу. При цьому учасники товариства не вважаються його кредиторами.
Учасник може бути кредитором лише у тих випадках, коли зобов'язання виникло з
підстав, не пов'язаних із участю у товаристві (наприклад, за договором оренди, позики,
внаслідок заподіяння шкоди та ін.).
Вимоги кредиторів погашаються шляхом виплат грошових сум. Ця форма розрахунку є пріоритетною. Розрахунки можливі у будь-якій формі (готівкові або безготівкові) та із застосуванням будь-яких розрахункових документів (платіжними дорученнями, розрахунковими чеками, заліком взаємної заборгованості), а також переказними векселями. За згодою кредитора задоволення вимог можливе шляхом передачі йому у власність майна юридичної особи, що ліквідується.
Виплати розпочинаються від дня затвердження проміжного ліквідаційного балансу, за винятком кредиторів четвертої (останньої) черги, виплати яким провадяться зі спливом місяця від дня затвердження проміжного ліквідаційного балансу.
У разі недостатності у юридичної особи, що ліквідується, грошових коштів для задоволення вимог кредиторів ліквідаційна комісія здійснює продаж майна юридичної особи. Продаж майна здійснюється в порядку, визначеному органом, що прийняв рішення про ліквідацію.
10. Складання ліквідаційного балансу. Після завершення розрахунків з
кредиторами ліквідаційна комісія складає ліквідаційний баланс, який затверджується
учасниками юридичної особи або органом, що прийняв рішення про ліквідацію
юридичної особи. Ліквідаційний баланс затверджується у тому випадку, коли задоволені
визнані вимоги усіх кредиторів.
Після проведення відповідно до чинного законодавства ліквідаційною комісією (органом, що проводить ліквідацію підприємства) заходів щодо ліквідації у ліквідаційному балансі відображаються результати прийнятих рішень про стягнення боргів, розподілення активів, власного капіталу та погашення (списання) зобов'язань, що має призвести до відсутності активів, власного капіталу і зобов'язань ліквідованого підприємства на заключну дату складання ліквідаційного балансуі.
Майно юридичної особи, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, передається її учасникам, якщо інше не встановлено установчими документами юридичної особи або законом.
У підприємницьких товариствах майно, що залишилося після ліквідації, розподіляється між учасниками пропорційно до їх часток у статутному капіталі, якщо інший порядок не передбачено в установчих документах. Звертаю увагу на диспозитивність цього положення.
У непідприємницьких товариствах і установах майно, що залишилося після ліквідації, використовується на досягнення мети, яку мала ліквідована юридична особа, або на благодійні цілі. Це положення, навпаки, є імперативним.
Відповідно до ч. 5 ст. 21 Закону "Про об'єднання громадян" кошти та інше майно об'єднань громадян, у тому числі тих, що ліквідуються, не може перерозподілятися між їх членами і використовується для виконання статутних завдань або на благодійні цілі, а у випадках, передбачених законодавчими актами, за рішенням суду спрямовується в дохід держави.
Відповідно до ч. 2 ст. 23 Закону "Про політичні партії в Україні" одночасно з прийняттям рішення про ліквідацію з'їзд (конференція) політичної партії приймає рішення про використання майна та коштів політичної партії на статутні чи благодійні цілі.
Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" одночасно з прийняттям рішення про ліквідацію з'їзд (конференція), загальні збори приймають рішення про використання майна та коштів профспілок, їх об'єднань, що залишилися після проведення всіх необхідних розрахунків, на статутні чи благодійні цілі.
11. Складання акта ліквідатора (ліквідаційної комісії).
12. Закриття рахунків у банку. Необхідні документи:
• рішення суду про ліквідацію юридичної особи (оригінал або копія, посвідчена в установленому порядку);
• картка із зразками підписів і відбитка печатки, посвідчена нотаріально. До цієї картки включаються зразки підписів ліквідатора (уповноважених членів ліквідаційної комісії) і відбитка печатки юридичної особи, що ліквідується. Інші рахунки, виявлені під час проведення ліквідаційної процедури, підлягають закриттю ліквідатором (ліквідаційною комісією).
13. Отримання довідки ОП77-12 про зняття з обліку в ДШ.
14. Зняття з обліку у Фонді загальнообов'язкового державного соціального
страхування України на випадок безробіття. У 10-денний термін з дня прийняття рішення
про припинення подаються такі документи:
• заява про зняття з обліку;
копія розпорядчого документа (рішення) власника або органу, уповноваженого на те засновницькими документами, про ліквідацію.
Отримавши зазначені документи, центри зайнятості у 15-денний строк здійснюють документальну перевірку щодо повноти сплати страхових внесків.
15. Зняття з обліку у Пенсійному фонді. У 10-денний термін з дня прийняття
рішення про припинення подаються такі документи:
• заява про зняття з обліку;
• копія розпорядчого документа (рішення) власника або органу, уповноваженого
на те засновницькими документами, про ліквідацію.
Отримавши зазначені документи, орган Пенсійного фонду у 10-денний термін
проводить документальну перевірку правильності обчислення та сплати страхових внесків.
16. Зняття з обліку у Фонді соціального страхування від нещасних випадків на
виробництві та професійних захворювань України. У 10-денний термін з дня прийняття
рішення про припинення подаються такі документи:
• заява про зняття з обліку;
копія розпорядчого документа (рішення) власника або органу, уповноваженого на те засновницькими документами, про ліквідацію;
• виписка з поточного рахунку в банку.
17. Зняття з обліку у Фонді соціального страхування з тимчасової втрати
працездатності. Необхідні документи:
• заява про зняття з обліку;
копія розпорядчого документа (рішення) власника або органу, уповноваженого на те засновницькими документами, про ліквідацію.
18. Здача документів до архівної установи.
19. Подання документів на державну реєстрацію припинення юридичної особи.
Юридична особа є ліквідованою з дня внесення до Єдиного державного реєстру запису
про її припинення. Відповідно до ст. 36 Закону "Про державну реєстрацію юридичних
осіб та фізичних осіб — підприємців" для проведення державної реєстрації припинення
юридичної особи в результаті її ліквідації голова ліквідаційної комісії або уповноважена
ним особа після закінчення процедури ліквідації, яка передбачена законом, але не раніше
двох місяців з дати публікації повідомлення у спеціалізованому друкованому засобі
масової інформації, повинен подати (надіслати рекомендованим листом з описом вкла
дення) державному реєстратору такі документи:
• заповнену реєстраційну картку на проведення державної реєстрації припинення юридичної особи у зв'язку з її ліквідацією;
• свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи;
• оригінал установчих документів;
• акт ліквідаційної комісії з ліквідаційним балансом, який затверджено рішенням засновників (учасників) або уповноваженого ними органу;
• довідку відповідного органу державної податкової служби про зняття юридичної особи з обліку як платника податків;
• довідку відповідного органу Пенсійного фонду України про зняття з обліку;
• довідки відповідних органів фондів соціального страхування про зняття з обліку;
• довідку архівної установи про прийняття документів, які відповідно до закону
підлягають довгостроковому зберіганню.
У випадках, що встановлені законом, додатково подається висновок аудитора щодо достовірності та повноти ліквідаційного балансу. Підписи на ліквідаційному балансі мають бути нотаріально посвідчені.