Розділ 5. робота з літературними джерелами та їх бібліографічний опис
Для складання бібліографії з теми наукової роботи студент використовує наявні в бібліотеках систематичні каталоги, в яких назви творів розташовані за галузями знань; алфавітні каталоги, в яких карточки на книжки розташовані в алфавітному порядку прізвищ авторів; предметні каталоги, що містять назви творів з конкретних проблем і спеціальностей; а також різноманітні бібліографічні довідникові видання (покажчики по окремих темах і розділах), виноски і посилання в підручниках, монографіях, енциклопедичних словниках та ін. Для підбору періодичної літератури слід звернутися до покажчиків статей, опублікованих протягом календарного року і розміщених у кінці останнього номера журналу за кожен рік видання.
Складений студентом список літератури, необхідної для при роботі над дипломною, кваліфікаційною та курсовою темами погоджується з керівником, після чого виявляють її наявність у навчальних кабінетах кафедр, у бібліотеках інституту, міста.
Керуючись складеним списком літературних джерел, студент приступає до їх вивчення. До бібліографічних карток вносяться короткі анотації літературних джерел, в яких відзначаються основні питання, викладені у книзі або статті, та висновки. Після попереднього ознайомлення з літературними джерелами і складання студентом особистої невеликої бібліографічної картотеки з теми, слід приступати до більш глибокого їх опрацювання на основі повторного читання. За допомогою керівника студент визначає послідовність ґрунтовного вивчення літератури. При повторному читанні виділяються та усвідомлюються головні думки й основні положення, висунуті автором книги або статті, проводиться їх аналіз.
Читаючи наукові праці, студент навчається правильно їх занотовувати, що згодом дасть можливість використовувати цей матеріал і в подальшій творчій роботі. Передусім потрібно виробити звичку оформляти на спеціальних картках прочитані роботи. Найчастіше з цією метою використовують каталожні або самостійно виготовлені картки. На одному боці записується прізвище та ініціали автора. Назва роботи, а також час і місце її видання та обсяг у сторінках (на картці, як і потім у списку літератури, зазначається, від котрої сторінки надрукована стаття або скільки сторінок має книга).
На зворотному боці картки стисло записується все, що зацікавило студента у прочитаній праці. При цьому завжди потрібно залишати невеличке поле, на якому потім можна робити додаткові помітки.
Якщо в книзі або статті є багато цікавого матеріалу і весь він не може вміститись на картці, тоді на ній слід записати лише назви питань, які поставлені в цій праці, і посилатися на спеціальний зошит, або створені директорії і файли, в якому робляться більш докладні записи. Таким чином у студента збереться багато карток та кілька зошитів, або директорій і файлів із записами всього важливого з прочитаних робіт, що й стане йому в нагоді при написанні будь-якої іншої роботи.
Це, звичайно, не означає, що не буде потреби перечитувати (і не один раз) раніше прочитані і коротко законспектовані праці. Навпаки, після того, як студент прочитав якусь працю, припустимо, на 3-му році навчання, а потім звернеться до неї на 5-ому році, читаючи її знову, він знайде в ній значно більше матеріалу, ніж при першому читанні. Тоді цю працю доведеться ще раз законспектувати в спеціальному зошиті, а на другій сторінці картки знову зробити відповідне посилання або внести додаткові записи в попередні зошити на зворотних сторінках.
Нарешті, після того, як буде записана, прочитана праця на картці (або на картці і в зошиті, на свіжу пам’ять автору слід занотувати все те, що безпосередньо стосується теми дипломної роботи. Це слід робити на окремих аркушах паперу, залишаючи поля. Причому запис треба вести так, щоб його можна було потім (після відповідної літературної правки при оформленні роботи) включити до розділу, в якому дається огляд літератури.
З метою полегшення подальшої роботи, студент складає бібліографічні картки літературних джерел, з якими він ознайомився.
Робота студента з літературними джерелами не закінчується їх вивченням за складеним з самого початку списком. Автор майбутньої дипломної (кваліфікаційної) роботи повинен уважно слідкувати за монографічною та періодичною літературою, що виходить із друку і проводити її вивчення відповідно з указаними вище рекомендаціями.
Список літератури розміщується після основного тексту роботи, його обсяг не перевищує 50% обсягу рукопису. В цей список рекомендується включати основну спеціальну літературу з теми, яка досліджується і на яку в роботі є посилання або з якою автор ознайомився, хоч на неї і немає посилань.
Список літератури в науковій роботі свідчить про обсяг використаних автором джерел, про рівень вивчення стану досліджуваної проблеми і навичок роботи з науковою літературою. Якщо в роботі використовуються цитати, цифрові дані чи згадуються твори або запозичуються думки з праць інших авторів, близьких до оригіналу, то слід обов’язково робити бібліографічні посилання на джерела.
Найбільш поширеним способом упорядкування бібліографічних описів у списку є алфавітне групування матеріалу. При цьому спочатку подаються джерела українською та російською мовою, а потім джерела іноземними мовами.
При пронумерованому списку літератури досягається значна економія в об’ємі тексту дипломної роботи, так як у необхідних випадках досить у кінці наведеної цитати вказати в дужках номер відповідного літературного джерела за списком і сторінку, з якої, вона взята, наприклад [14, с. 35]. У випадку опису джерела в цілому в дужках зазначається лише його номер за списком, наприклад: [8]. Якщо мова ведеться про декілька джерел, то їх відділяють крапкою з комою, наприклад [10; 11]. В середньому в роботі має бути близько 3 посилань на одну сторінку. Посилання у висновках не допускаються.
Всі описи виконуються в алфавітній послідовності за прізвищами авторів або назвами джерел. Кожний опис має свій порядковий номер. Існують загальноприйняті правила при описі використаної літератури. Цих правил слід і дотримуватися. Вони представлені у додатку А.