Тема 5. Основи фінансового та банківського права
Мета заняття. Ознайомити студентів із основами фінансового та банківського права, їх джерелами та відносинами, що ними регулюються, суб’єктами та об’єктами цивільно-правових відносин, суттю права власності та формами його захисту, основними видами цивільно-правових договорів.Охарактеризуватитакі інститути фінансового права як „бюджет”, „бюджетна система”, „податки”, „система оподаткування”, „банки”, „банківська система”.. Удосконалювативміння логічно мислити, навички усних виступів, підготовки рефератів та повідомлень, аргументованого діалогу, уміння сприймати чужу думку, безболісно відмовлятися від свого хибного погляду. Формувати моральні пріоритети, які визнають людину найвищою цінністю, особистісні вольові риси. Сприятивихованню доброзичливості, людяності, тактовності. Виховуватиінтерес до знань, почуття гідності, відповідальності та обов’язку, громадянськості, поваги до прав інших людей, спрямувати пізнавальну активність студентів на самовдосконалення.
План лекції і семінару
1. Фінансове право України: поняття і предмет правового регулювання
2. Система та джерела фінансового права
3. Бюджет і бюджетна система
4. Система оподаткування та її значення
5. Поняття, функції та види податків
6. Платники податків та об'єкти оподаткування
7. Особливості оподаткування юридичних та фізичних осіб
8. Поняття, функції та структура банківської системи України
Реферати:
1. Історія виникнення податків.
2. Місцеві податки в Україні.
3. Система кредитування та її форми. Банківський кредитний договір.
4. Інститут банківської таємниці в українському і зарубіжному банківському праву.
Питання для самостійного опрацювання:
1. Порядок прийняття Державного бюджету України.
2. Поряд сплати прибуткового податку.
Рекомендована література:
1. Конституція України.
2. Правознавство: Навч. посіб/ За заг. ред. П.Д. Пилипенка. – 3-е вид., -Льві: «Новий світ 2000», 2005. – с. 152-165.
3. Правознавство: Підручник; За ред. В. В. Копейчикова. – 7-е вид., -К.: Юрінком Інтер, 2003. – с. 519-523, 602-618.
4. Правознавство: Навч. посібник / Т. В. Варфоломієва, В. П. Пастухов. – К.: Знання – Прес, 2001. – с. 163-167.
5. ЩербинаВ.С. Господарське право.2-е вид., перероб. і доп. - К.: Юрінком Інтер, 2005. – с. 427-462.
6. Костюченко О.А. Банківське право... : навч. посіб. – 2-ге вид. – К.: А.С.К., 2001. С.5-165.
7. Орлюк О.П. Фінансове право: Навч.посібник. – К. : Юрінком інтер, 2003. С.441-480.
8. Орлюк О.П. Банківське право: Навч.посібник. – К. : Юрінком інтер, 2006. 392с.
9. Про банки і банківську діяльність: Закон України вiд 07.12.2000р.
10. Про Національний банк України: Закон України вiд 20.05.1999
11. Кодекси і закони див. відповідно до оновлення на сайті Верховної Ради України www.rada.gov.ua
1. Фінансове право України: поняття і предмет правового регулювання
Фінансове право – це сукупність правових норм, які регулюють суспільні відносини, що виникають між державою та юридичними і фізичними особами з приводу формування, розподілу та перерозподілу і використання державою фондів грошових коштів.
Фінансове право має особливий предмет і метод правового регулювання. Воно регулює сферу державного управління, пов'язану з розподілом і перерозподілом національного доходу країни. У фінансових правовідносинах проявляється організаційна роль органів державної влади та місцевого самоврядування, тому за характером вони є владно-майновими.
Предметом регулювання фінансового права виступають суспільні відносини, що виникають у процесі діяльності органів держави та місцевого самоврядування з приводу формування, розподілу та використання відповідних фондів грошових коштів, які необхідні для фінансування соціально-економічного розвитку держави. Водночас, відносини, що виникають у процесі формування, розподілу та використання фондів коштів господарюючих суб'єктів і громадян фінансовим правом не регулюються.
Види фінансові відносини за своїм змістом та колом учасників:
бюджетні відносини;
податкові відносини;
страхові відносини;
відносини з приводу державного кредиту;
банківського кредитування і розрахунків;
врегулювання грошового обігу;
валютного контролю.
У складі фінансових правовідносин виділяють такі основні групи відносин між:
центральними і місцевими органами державної влади і управління;
державними органами і державними підприємствами, установами та організаціями;
фінансовими і кредитними органами;
фінансовими органами та громадянами;
державними господарюючими суб'єктами, які діють на засадах госпрозрахунку;
державою в особі уповноважених нею органів та підприємствами, установами і організаціями недержавної форми власності.
Для надання фінансовим відносинам правового характеру використовується фінансово-правовий метод їх регулювання, якому властивий імперативний (владний) характер. Його суть полягає в тому, що зміст правовідносин визначається однією із сторін, завдяки прийняттю нею владного припису, обов'язкового для виконання іншою стороною. Стороною, яка приймає владні приписи (рішення) у фінансових правовідносинах є держава або органи місцевого самоврядування в особі уповноважених ними органів чи посадових осіб.
2. Система та джерела фінансового права
Для фінансового права є характерною наявність великої кількості фінансово-правових норм, що формують відповідну систему.
За загальноприйнятою в теорії права тенденцією, фінансове право складається з двох частин: Загальної та Особливої.
Загальна частина включає в себе фінансово-правові норми, які визначають зміст, принципи, завдання, форми і методи фінансової діяльності держави, а також систему органів, що її здійснюють; організацію, форми і методи фінансового контролю, а також правове становище всіх суб'єктів-учасників фінансових правовідносин.
Особлива частина включає в себе правові норми, які складають підгалузі та фінансово-правові інститути і регулюють однорідні суспільні відносини у сферах: бюджету, державних доходів, податків, державного кредиту, державних видатків, державного страхування, банківського кредитування і безготівкових розрахунків, грошового обігу і валютного регулювання.
Основними фінансово-правовими інститутами фінансового права є
бюджетне право,
податкове право,
банківське право тощо.
Джерела фінансового права можна розділити на кілька груп:
І. Конституція України має найвищу юридичну силу, пряму дію і застосовується на всій території України. Закони та інші правові акти, що приймаються в Україні, повинні відповідати Основному Закону.
ІІ. Закони України загального характеру, що визначають зміст права власності, правила поведінки суб'єктів підприємництва, підстави та порядок укладання цивільно-правових угод між ними, підстави та механізм юридичної відповідальності тощо. Серед них Господарський кодекс України, Цивільний кодекс тощо.
ІІІ. Закони України галузевого характеру, що визначають правове регулювання у сфері фінансової діяльності держави. Серед них Бюджетний кодекс України, «Про систему оподаткування» від 25 червня 1991 р., «Про Державний бюджет України», «Про банки і банківську діяльність» від 7 грудня 2000 p., «Про Національний банк України» від 20 травня 1999 р., «Про Державну контрольно-ревізійну службу в Україні» від 26 січня 1993 р., «Про Державну податкову службу в Україні» від 4 грудня 1990 р., «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22 травня 2003 р. тощо.
IV Підзаконні нормативно-правові акти
укази, розпорядження Президента України;
постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України;
накази, інструкції, листи, методичні вказівки Міністерства фінансів; Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції; Державної податкової служби, Державного казначейства тощо;
постанови і розпорядження голів місцевих державних адміністрацій;
акти органів місцевого самоврядування (рішення, розпорядження) - нормативні акти, що діють тільки на території Автономної Республіки Крим, області, міста, району, селища, села.
V. Норми міжнародного права та міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана ВР України, що містять норми фінансового права.
Сукупність нормативних актів, що містять норми фінансового права, прийнято визначати як фінансове законодавство.
Як бачимо, норми фінансового права містяться в різних за своїм характером і значенням джерелах, що обумовлено широтою та розмаїттям предмета фінансового права, що складають різноманітні відносини публічного характеру.
3. Бюджет і бюджетна система
Для кожної країни державний бюджет є головною ланкою її фінансової системи, об'єднуючи головні доходи і витрати держави. Державний бюджет виражає економічні грошові відносини, що опосередковують процес формування, розподілу, перерозподілу та використання централізованого фонду коштів держави, і затверджується Верховною Радою України як закон.
Бюджет – план формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування протягом бюджетного періоду Через бюджет мобілізуються кошти підприємств різних форм власності і частково доходи населення, які спрямовуються на фінансування народногосподарського комплексу, соціально-культурних заходів, зміцнення обороноздатності країни, утримання органів державного управління, фінансову підтримку бюджетів місцевого рівня, погашення державного боргу, створення державних матеріальних і фінансових резервів тощо.
Як правова категорія бюджет — це основний фінансовий план держави чи органу місцевого самоврядування на бюджетний період, що містить розпис його доходів та видатків і затверджений парламентом чи місцевою радою. Такий фінансовий план визначає і закріплює юридичні права та обов'язки учасників бюджетних правовідносин. Порядок формування бюджетів і використання їх коштів встановлюється бюджетним законодавством, основними актами якого є Конституція України (статті 95-98) та Бюджетний Кодекс України.
Бюджетна система України – це сукупність державного та місцевих бюджетів, побудована з урахуванням економічних відносин, державного і адміністративно-територіальних устроїв і врегульована нормами права. Основою побудови бюджетної системи виступає адміністративно-територіальний поділ України.
До місцевих бюджетів належать бюджети:
Автономної Республіки Крим,
областей,
районнів
районів у містах
місцевого самоврядування (територіальних громад сіл, селищ, міст та їхніх об'єднань). Бюджетами місцевого самоврядування визнаються бюджети територіальних громад сіл, селищ, міст та їх об'єднань.
Зведений бюджет включає в себе показники усіх бюджетів, що входять до бюджетної системи України. При цьому зведений бюджет затвердження Верховною Радою України чи іншим органом не потребує, оскільки кожна з його складових затверджується відповідним органом держави чи місцевого самоврядування.
З метою забезпечення єдності бюджетної системи України, Бюджетним кодексом передбачена бюджетна класифікація як єдине систематизоване згрупування доходів, видатків та фінансування бюджету відповідно до законодавства України та міжнародних стандартів.
Класифікація доходів бюджету:
1. Податковими надходженнями визнаються передбачені податковими законами України загальнодержавні і місцеві податки, збори та інші обов'язкові платежі.
2 Неподаткові надходження:
а) доходи від власності та підприємницької діяльності;
б) адміністративні збори та платежі, доходи від некомерційного та побічного продажу;
в) надходження від штрафів та фінансових санкцій;
г) інші неподаткові надходження.
3. Трансферти -це кошти, одержані від інших органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших держав або міжнародних організацій на безоплатній та безповоротній основі.
Класифікація видатків:
І. Функціональна класифікація видатків має такі рівні деталізації:
а) розділи, в яких визначаються видатки бюджетів на здійснення загальних функцій, зокрема держави, Автономної Республіки Крим чи місцевого самоврядування;
б) підрозділи та групи, в яких конкретизуються напрями спрямування бюджетних коштів на здійснення функцій, зокрема держави, Автономної Республіки Крим чи місцевого самоврядування.
ІІ. Економічна класифікація видатків бюджету:
поточні видатки – це витрати бюджетів на фінансування мережі підприємств, установ, організацій і органів, яка діє на початок бюджетного року, а також на фінансування заходів соціального захисту населення та інших заходів, що не належать до видатків розвитку
капітальні видатки або видатки розвитку - це витрати бюджетів на фінансування інвестиційної та інноваційної діяльності, зокрема: фінансування капітальних вкладень виробничого й невиробничого призначення; фінансування структурної перебудови народного господарства; субвенції та інші видатки, пов'язані з розширеним відтворенням.
кредитування за вирахуванням погашення, склад яких визначається Міністром фінансів України.
Бюджетний процес - це регламентована нормами права діяльність уповноважених органів державної влади та місцевого самоврядування, пов'язана зі складанням, розглядом, затвердженням бюджетів, їх виконанням і контролем за їх виконанням, розглядом звітів про виконання бюджетів, що складають бюджетну систему України.
Стадії бюджетного процесу:
а) складання проекту бюджету;
б) розгляд та прийняття закону про Державний бюджет України, рішень про місцеві бюджети;
в) виконання бюджету, в тому числі у разі необхідності внесення змін до закону про Державний бюджет України, рішення про місцеві бюджети;
г) підготовка та розгляд звіту про виконання бюджету і прийняття рішення щодо нього.
Бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того самого року (бюджетний рік). Тоді як час початку розробки й складання проекту бюджету, його розгляду і затвердження, виконання, а також складання, розгляду і затвердження звіту про його виконання триває більше двох років і має назву бюджетний цикл.
Кабінет Міністрів України не пізніше 15 вересня кожного року подає до Верховної Ради України проект Закону України «Про Державний бюджет України» на наступний рік. Разом із проектом подається доповідь про хід виконання Державного бюджету України поточного року.
Контроль за дотриманням бюджетного законодавства на всіх стадіях бюджетного процесу здійснюється згідно з їх компетенцією Верховною Радою України, Рахунковою палатою, Міністерством фінансів України, Державним казначейством України, Державною контрольно-ревізійною службою України, Верховною Радою та Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими радами, їх виконавчими органами та місцевими державними адміністраціями. Регулярні звіти про доходи й видатки Державного бюджету України оприлюднюються в засобах масової інформації.