Тема №9: Адміністративно-правові режими

ПЛАН

ВСТУП

1. Поняття і види адміністративно-правових режимів.

2. Поняття надзвичайних режимів. Різновиди надзвичайних режимів.

2.1.Правовий режим надзвичайного стану.

2.2.Режим зони надзвичайної екологічної ситуації.

2.3.Правовий режим воєнного стану.

2.4.Режим державної таємниці

ВИСНОВОК

ЛІТЕРАТУРА

1. Конституція України. Офіційне видання Верховної Ради України,1996.

2. Про міліцію: Закон України від 20.12.1990 // Відомості Верховної Ради УРСР. - 1991.- N 4-Ст.20. ( із змінами та доповненнями).

3. Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення в наслідок Чорнобильської катастрофи: Закон України від 27 лютого 1991р. //Відомості Верховної Ради України. 1991. № 16.

4. Про охорону навколишнього середовища: Закон України від 25 червня 1991р. // Відомості Верховної Ради України. 1991. № 41.

5. Про державний кордон України: Закон України від 4 листопада 1991р. //Збірник нормативних актів України з питань правопорядку. – Київ.: 1993.

6. Про Службу Безпеки України: Закон України від 25 березня 1992р.// Збірник нормативних актів України з питань правопорядку. – Київ.: 1993.

7. Про державну таємницю: Закон України від 21 січня 1994 р. // Офіційний вісник України. 1999. № 42.

8. Про аварійно-рятувальні служби: Закон України від 14 грудня 1999р. // Відомості Верховної Ради України. 2000. № 4.

9. Про правові режими надзвичайного стану: Закон України від 16 березня 2000р. // Відомості Верховної Ради України. 2000. № 42.

10. Про правовий режим воєнного стану: Закон України від 6 квітня 2000р. // Відомості Верховної Ради України. 2000. № 28.

11. Про захист населення і території від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру: Закон України від 8 червня 2000р. // Офіційний вісник України. 2000. № 28.

12. Про зону надзвичайної екологічної ситуації: Закон України від 13 липня 2000р. // Відомості Верховної Ради України. 2000. № 42.

13. Про заходи щодо підвищення рівня захисту населення і території від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру: Указ Президента України від 9 лютого 2001р. // Офіційний вісник України. 2001. № 7.

14. Про заходи щодо дальшого зміцнення правопорядку, охорони прав і свобод громадян: Указ Президента України від 18 лютого 2002 року.

15. Про невідкладні додаткові заходи щодо посилення боротьби з організованою злочинністю і корупцією: Указ Президента України від 6 лютого 2003 року № 84/2003.

16. Битяк Ю.П. Адміністративне право України. – Х., 2001.

17. Говорухіна В.В. Кузніченко С.О. Проблемні аспекти надзвичайних режимів в державному управлінні // Вісник Університету внутрішніх справ. – Харків. – 2000. - № 10. – с. 76-83.

18. Радисюк А.М. Місце та роль ОВС у ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій техногенного характеру: досвід і висновки // Вісник Луганського інституту внутрішніх справ МВС України. – Луганськ. – 2001. - № 1. – с.175-182.

ВСТУП

1 питання. Поняття і види адміністративно-правових режимів

Режим (франц. геgіmе, від лат. геgіmеn - правління) може застосовуватися в кількох значеннях: 1) державний лад, спосіб правління; 2) точно встановлений Розпорядок життя, праці, відпочинку тощо; 3) система правил, законів, запроваджуваних для досягнення мети; 4) умови діяльності, існування.

Поняття “правовий режим” все більше утверджується як у сфері юридичної науки, так і в законодавстві. Дослідження цього поняття дає змогу виявити специфіку правового регулювання певного об'єкта чи виду діяльності..

У найбільш загальній формі поняття “правовий режим” визначається як порядок регулювання, комплекс правових засобів, що характеризують особливе поєднання взаємодіючих дозволів, заборон, а також позитивних зобов'язань, який створює особливу спрямованість регулювання.

Кожній галузі права притаманний свій специфічний режим регулювання, яким якраз і обумовлюється юридична особливість певної галузі.

Своєрідність адміністративно-правового режиму проявляється в особливому порядку виникнення і формування змісту прав і обов'язків учасників адміністративно-правових відносин та їх здійснення, наявності специфічних санкцій, особливих засобах їх реалізації, а також в дії єдиних принципів, загальних положень, які поширюються на дану сукупність правових норм.

Адміністративно-правовий режим- це певне поєднання адміністративно-правових засобів регулювання, що проявляється в централізованому порядку, імперативному методі правового впливу та юридичній нерівності суб’єктів правовідносин.

До числа основних елементів адміністративно-правового режиму належать:

1) метод правового регулювання, який в адміністративному праві ґрунтується на централізованому засобі та імперативному типі регулювання і виражається в юридичній нерівності суб'єктів правовідносин;

2) особливі адміністративно-правові засоби встановлення та форми виникнення прав і обов'язків, способів юридичного впливу, захисту прав, процедурно-процесуальних форми і т. под., до яких слід віднести акти, скарги, службову або функціональну підпорядкованість, контроль або нагляд, адміністративний примус, протоколи, постанови, клопотання, адміністративну відповідальність та ін.;

3) принципи, загальні положення адміністративного права, такі як участь громадян в управлінні державними справами, забезпечення та захист прав і свобод людини, інтересів держави; здійснення органами влади своїх повноважень у межах, встановлених Конституцією і відповідно до законів України; підзвітність, підконтрольність, відповідальність органів виконавчої влади та їх посадових осіб перед суспільством за свою діяльність та ін.;

4) особливість адміністративного законодавства, яке характеризується наявністю великої кількості правових норм, що регулюють значний обсяг різноманітних соціальних відносин, пов'язаних з державним управлінням;

5) встановлення поряд із загальногалузевим правовим режимом внутрішньогалузевих правових режимів: режиму секретності, митного режиму, режиму державного кордону, режиму вільних економічних зон, режиму здійснення певних видів підприємницької діяльності, паспортного режиму та ін.

Адміністративно-правові режимизабезпечують функціонування не тільки галузевих інститутів адміністративного права, таких як державна служба, адміністративна відповідальність, а й багатьох інститутів інших галузей або міжгалузевих інститутів, наприклад, права власності, підприємництва та ін.

Правові режими класифікують за масштабом волі громадян і організацій у використанні своїх можливостей для реалізації суб'єктивних прав; глибиною змін у конституційному статусі громадян і організацій; часом і територією їх дії; окремими об'єктами; видами діяльності і т. под.

1.За масштабом волі громадян і організацій у використанні своїх можливостей для реалізації суб'єктивних прав виділяють пільгові та обмежуючі режими. Перші надають громадянам і організаціям додаткові і і свободи або пільги при здійсненні ними певних прав чи свобод, або, пільги для учасників бойових дій. Другі, навпаки, запроваджують особливі права використання громадянами і організаціями своїх прав і свобод або встановлюють заборону на здійснення ними певних прав і свобод, наприклад, ліцензування окремих видів підприємницької діяльності..

2.За глибиною змін у конституційному статусі громадян і організацій відрізняють звичайні та надзвичайні режими. Перші не змінюють конституційного статусу громадян і організацій; другі істотно обмежують їх права і свободи, вводять особливий порядок здійснення окремих видів конституційних прав і свобод.

3.За часом дії виділяють постійні (паспортний режим) або короткочасні, ситуаційні (надзвичайний стан) режими.

4.За територією дії розрізняють режими, що діють на всій території України або в окремих її регіонах чи місцях (режим прикордонної зони).

5.За окремими об'єктами виділяють режими заповідників, вогнепальної зброї, отрути та ін.

6. За видами діяльності розрізняють режими оперативно-розшукової діяльності, окремих видів підприємницької діяльності та ін.

Засади правових режимів встановлюються законами України:

- від 27 лютого 1991 р. “Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи”;

- від 13 жовтня 1992 р. "Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон";

- від 16 березня 2000 р. “Про правовий режим надзвичайного стану”;

- від 4 листопада 1991 р. “Про державний кордон України”;

- від 16 травня 1995 р. "Про виключно (морську) економічну зону України” та підзаконними правовими актами, наприклад, постановою Кабінету Міністрів України від 1994 р. "Про прикордонну смугу” та ін.

За юридичною природою серед правових актів, що регулюють правові режими, виділяють правовстановлюючі, які містять первинні "режимні" норми, та правозастосовчі акти. Наприклад, на підставі ст. 106 Конституції та Закону України "Про правовий режим надзвичайного стану" Президент України приймає рішення про введення режиму надзвичайного стану, в якому встановлюються певні правила, а місцевий орган виконавчої влади (обласна державна адміністрація), керуючись цим актом, встановлює комендантську годину.

У створенні та здійсненні адміністративно-правових режимів, крім нормативно-правової, велике значення мають організаційна і матеріально-технічна підсистеми. Організаційна підсистема обслуговує діяльність органів виконавчої влади (їх посадових осіб), які повинні забезпечити додержання вставлених заборон та обмежень і виконання покладених на громадян та юридичних осіб обов'язків.

Організаційна інфраструктура забезпечує реалізацію встановлених режимних правил. Це спеціальні режимні органи, які утворені з урахуванням змісту і особливостей того чи іншого адміністративно-правового режиму (прикордонні війська, митні органи, тимчасові адміністрації та ін.) і комплектуються спеціально підготовленим особовим складом, забезпечуються необхідними фінансовими і матеріально-технічними ресурсами.

Усі спеціальні адміністративно-правові режими мають дві взаємопов'язані сторони: змістовну і формальну. Змістовну сторону складають причини і мета введення режиму, його організаційні, економічні елементи, пов'язані з ними дії. Формальна (юридична) сторона містить такі елементи: хто, на який строк, на якій території встановлює режим; процедура його введення, здійснення, скасування; система "режимних" обов'язків і прав. Більшість спеціальних режимів, як правило, обмежують права громадян. Проте такі обмеження не повинні бути надмірними і мають встановлюватися тільки законами. В Конституції України закріплено, що виключно законами України визначаються правові режими власності, державного кордону, воєнного і надзвичайного стану, зон надзвичайної екологічної ситуації та інші види спеціальних правових режимів.

2питання. Поняття надзвичайних режимів. Різновиди надзвичайних режимів

У певні періоди розвитку людства виникають гострі соціальні, техногенні суперечності, суперечності між природою і суспільством. Це призводить до етнічних і соціальних, політичних і воєнних конфліктів, стихійних лих, великомасштабних промислових аварій та ін. Екстремальні ситуації загрожують життю і здоров'ю людей, створюють умови для знищення значних матеріальних і духовних цінностей. Все може привести до дестабілізації та руйнування соціальної системи, а у потребує негайного проведення неординарних заходів, у тому числі правових, організаційних, економічних, матеріально-технічних та ні.. Екстремальні (надзвичайні) ситуації становлять собою сукупність небезпечних для суспільства чинників, які створюють загрозу життєво важливим інтересам особи, суспільства, держави і потребують для свого врегулювання іншого нормативного впливу, іншої керуючої підсистеми, ніж ті, що діють у звичайних умовах.

Правові режими, за допомогою яких відбувається така перебудова юридичного інструментарію, можна визначити як надзвичайні. Вони належать до адміністративно-правових режимів.

Надзвичайні режими - це спеціальні правові режими життєдіяльності населення, здійснення господарської діяльності і функціонування органів влади на території, де виникла надзвичайна ситуація. Головним в їх змісті є те, що вони істотно змінюють правовий статус суб'єктів цієї території, у деяких випадках - територіальних органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, встановлюють заходи, які застосовуються для врегулювання ситуації.

Законодавство України передбачає три основні різновиди надзвичайних режимів:

1) надзвичайний стан;

2) надзвичайна екологічна ситуація;

3) воєнний стан.