Об'єкт міжнародних правовідносин

к у випадку із суб'єктами правових відносин, існує різне бачення об'єкта міжнародних правовідносин. Одні фахівці права (О. К. Стальгевич, Ю. К. Толстой та ін.) гадають, що об'єкт права та об'єкт правовідносин — це одне й те саме. Інші (Ф. 1. Кожевніков, Д. Б. Левін та ін.) вважають об'єктом міжнародного права міжнародні відносини, а об'єктом міжнародно-правових відносин — територію, дії, утримання від дій, природні багатства континентального шельфу, об'єкти, які запустили в космічний простір та ін.

Досить значна кількість фахівців міжнародного права категоричні в тому, що об'єкт права і об'єкт правовідносин — різні поняття. Об'єктом конкретних правовідносин, вважають вони, є не суспільні відносини, а конкретні блага (політичні, матеріальні, духовні, особисті тощо), з приводу яких склалися суб'єктивні права та обов'язки суб'єктів.

Блага — це все те, з приводу чого суб'єкт вступає у відносини з метою їх досягнення або відокремлення від них. Саме відносини (а не блага) регулює право через визначення прав та обов'язків суб'єкта. Отже, у правовідносинах в одне ціле об'єднуються суб'єкти права, обов'язки та відносини між суб'єктами. Якщо сюди додати матеріальні блага, то необхідно їх об'єднати (зв'язати) хоча б з якимось одним елементом, інакше вони не можуть стосуватися правовідносин як властивий їм елемент. Очевидно, що єдиним елементом, з яким, хоч і теоретично, можна допустити такий зв'язок, — це суб'єкт правовідносин. Але відносини типу «суб'єкт — правовідносини — благо» (матеріальне чи нематеріальне) не є соціальними відносинами і правом не впорядковуються. З матеріальними благами право має взагалі опосеред-

кований зв'язок (через суб'єктів). А все те, що має опосередковане відношення до права, є таким і для його компонента — правовідносин. Отже, матеріальні і нематеріальні блага не можуть бути складовими елементами правовідносин.

Об'єктом правовідносин можуть бути тільки суспільні відносини. Під час переходу від норми права до правовідносин не змінюється об'єкт правового регулювання, він лише конкретизується: із загальних суспільних відносин, які можуть бути врегульовані правом, виокремлюються конкретні відносини між конкретними суб'єктами. Ці відносини базуються на правах та обов'язках зазначених суб'єктів. Різниця між об'єктом міжнародного права (система міжнародних відносин) та об'єктом міжнародних правовідносин (чітко визначені міжнародні відносини) криється в обсязі відносин, що підлягають регулюванню, у ступені їх індивідуалізації. Оскільки правовідносини є засобом реалізації норми міжнародного права, засобом впливу норми на об'єкт, то не можна говорити про різні об'єкти або зміну об'єкта в процесі міжнародно-правового регулювання.

Втім, подібну логіку доведення використовують і ті автори, які вважають, що об'єктом міжнародних правовідносин є матеріальні і нематеріальні блага, бо вони, на їхню думку, є об'єктом міжнародного права у цілому (В. М. Шуршалов, М. О. Захаров та ін.).

Відсутність загальновизнаного погляду на об'єкт міжнародного права безпосередньо впливає на досягнення або відсутність таких в аналізі проблеми об'єкта міжнародних правовідносин. Крім названих поглядів на об'єкт міжнародних правовідносин, можна вказати ще й на такі: а) зобов'язання, що випливають із правових норм (Дж. Старк, Л. Оппенгейм та ін.); б) всі сторони державної діяльності (С. А. Котляревський, П. Лабанд та ін.); в) влада, населення і територія (М. О. Захаров); г) сукупність позитивних і негативних дій суб'єктів міжнародного права (А. Л. Байков); д) все те, що стосується міжнародних відносин (Ф. Мартене, Л. Шаланд, Р. Філлімор та ін.); є) сила природи, сила людей і сила суспільства (М. М. Коркунов); є) інтереси держав (О. М. Горовцев, М. О. Таубе, П. Є. Казанський та ін.) тощо.

Глава XIV Міжнародні правовідносини

Юридичні факти і міжнародні правовідносини

об'єкт міжнародних правовідносин - student2.ru Юридичні факти і міжнародні правовідносини

иникнення, зміна і припинення суб'єктивних прав і юридичних обов'язків у міжнародному праві пов'язані з певними життєвими обставинами та умовами, з певними юридичними фактами. Отже, юридичні факти — це зовнішні для правовідносин елементи, які дають змогу встановити, коли такого роду правові зв'язки виникають і припиняються — і взагалі, чи є вони можливими і за яких обставин.

Спільний для міжнародного та внутрішньодержавного права юридичний факт ще не означає, що виникнуть тотожні правові наслідки. Один і той самий юридичний факт в одній правовій системі може сприяти виникненню правовідносин, а в іншій — зміні або припиненню відповідних правовідносин.

Зміна або припинення міжнародних правовідносин без того, щоб настав нормативно передбачений юридичний факт, може привести до порушення динаміки розвитку міжнародних відносин у цілому, до невиконання конкретних зобов'язань (наприклад, денонсація міжнародного договору, коли одна держава сповна скористалася власними суб'єктивними правами).

Юридичними фактами, які породжують міжнародно-правові відносини, можуть бути як індивідуальні, так і колективні дії суб'єктів міжнародного права, певні події.

Іноді юридичні факти приводять лише до виникнення певних суб'єктивних прав та обов'язків суб'єкта міжнародного права без завершального формування їх у правовідносини. А саме формування відповідних правовідносин відбувається на підставі інших юридичних фактів. Прийняття держави до міжнародної організації, як правило, породжує її суб'єктивне право бути обраною до керівних органів організації. Але саме такі правовідносини складуться після факту обрання. Отже, факт прийняття (вступу) держави до міжнародної організації не був таким, що породжує правовідносини здійснення функцій члена ке-

рівного органу, останні формуються на основі такого юридичного факту, як обрання до керівного органу.

Але й факт прийняття до міжнародної організації не є таким, який можна вважати юридично не значущим для правовідносин здійснення функцій члена керівного органу. Він засвідчив абстрактну можливість, суб'єктивне право суб'єкта міжнародного права. Отже, не всі правовідносини утворюються на підставі певного (одного) юридичного факту. Для більшості необхідна ціла низка юридичних фактів. Така ж умова часто необхідна для припинення певних правовідносин, тобто щоб відбувся не один, а низка юридичних фактів. Наприклад, для виключення зі складу членів Ради Європи необхідна спеціальна доповідь відповідного комітету, підтримка її щонайменше двома комітетами, чергове засідання Парламентської Асамблеї, внесення конкретного проекту резолюції, відповідне голосування, припинення акредитації парламентської делегації та ін. Відсутність хоча б одного з указаних юридичних фактів веде до неможливості припинення правовідносин членства у цій організації.

Для правових наслідків у міжнародному праві розрізняють юридичні факти, що ведуть до утворення, зміни або припинення міжнародних правовідносин; позитивно і негативно впливають на правовідносини; такі, що залежать від волі суб'єкта міжнародного права і подій; факти одноразової, багаторазової і тривалої дії.

В системі юридичних актів, які впливають на утворення, зміну або припинення правовідносин, виокремлюють: акти односторонньої дії (визнання держави, розрив дипломатичних відносин, оголошення персоною non grata, застереження до міжнародних договорів, денонсація, нотифікація, протест та ін.); двосторонні і багатосторонні акти (підписання, ратифікація міжнародного договору, рішення міжнародних організацій та ін.); події, ситуації, становища (революції, війни, rebus sic standibus та ін.).

Юридичними фактами можуть бути і неправомірні дії, які породжують правоохоронні правовідносини міжнародної відповідальності.