Радянський партизанський рух на окупованій території України.

Слабкість партизанського руху в початковий період війни було викликано наступними причинами:1) вилучення та знищення в армії та штабах НКВС інструкцій по веденню такої війни; 2)згортання випробувань і виробництва засобів ведення партизанської війни; 3)ліквідація схованок і баз. Підготовку до ведення партизанських дій було відновлено зі значним запізненням вже під час війни. Але відсутність кваліфікованих кадрів для ведення такої боротьби була відчутною, адже десь 20% тих, хто мав приймати участь в партизанському русі були до цього підготовлені на окупованій території. Партизанські загони і диверсійні групи були недостатньо організовані і через це з 3,5 тис. таких груп на 1942р. малися відомості про 22. Згодом Сталін зрозумів важливість ведення війни в тилу ворога і тому прийняв рішення про створення центрального штабу партизанського руху. Далі, спираючись на підтримку місцевого населення, координацію дій та матеріальну підтримку, партизанський рух набирає обертів. Наприкінці 1942р. німецький тил вже розхитували добре озброєні та навчені рейдові з’єднання під керівництвом О.Федорова, С.Ковпака, О.Сабурова, М.Наумова. Особливо активним партизанський рух став в 1943р.: партизани підривали мости та ешелони. «Рейкова війна» - один з найефективніших способів ведення війни, адже вона дозволяє завдати значних руйнувань малими силами

Збройна боротьба ОУН- УПА

За умов коли 2 імперські структури поділили Західну Україну нац.-визвольний рух на ній пожвавішав. Вже в 1940 р. тут почали діяти члени ОУН, що згодом стали зародком формування руху Опору. Напередодні Вітчизняної війни нац. рух ставив єдину мету – проголошення Української Незалежної Соборної держави. З початком фашистської агресії на СРСР представники ОУН Бандери організовують повстання проти радянських військ і 1 липня 1941 р. на скликаних у Львові Національних зборах прийняли текст проголошення відновлення Української держави, а також декрет про формування українського уряду(спочатку в політиці була присутня орієнтація на Німеччину, але пізніше вона втрачалась, а ідея боротьби за соборність і незалежність набувала нового обґрунтування). Відомо, що в процесі свого історичного розвитку УПА розділилося на «мельниківців» і «бандерівців». Восени 1942 р. посилилась активність військових формувань. В січні 1943 ОУН-М провели напад на тюрму в Дубно, в лютому ОУН-Б на м. Володимерець. Восени 1943 р. вдалося об’єднати всі розгалуження, утворивши єдину УПА. Далі відносини з німцями загострюються. Після війни члени армії ОУН-УПА продовжували боротьбу, але згодом були визнані «ворогами» і ув’язнені, деяка їх кількість емігрувала за кордон.

79) Україна на завершальному етапі війни ( 1944-1945 рр.)

У 1944 р. проведено кілька воєнних операцій (Житомирсько-Бердичевська, Корсунь-Шевченківська, Рівненсько-Луцька та ін.), які дозволили чотирьом Українським фронтам вигнати загарбників із території України. Після завершення Східно-Карпатської операції 28 жовтня 1944 р. була повністю звільнена вся етнічна українська територія. Бої в Західній Україні.Прихід Червоної армії в Західну Україну поставив перед УПА складне питання про доцільність продовження боротьби з переважаючими силами супротивника. Після краху надій на встановлення союзу гітлерівської Німеччини із західними державами ОУН-УПА переходить до воєнних дій, терору проти комуністів, усіх тих, хто співпрацював із радянським ладом. Навесні 1944 р. на Волині в сутичці з підрозділом УПА був смертельно поранений генерал М. Ватутін. Радянські війська блокували райони дій УПА; сутички сторін мали запеклий характер. 9 травня 1945 р. війна закінчилася, але мир у Західній Україні настав не скоро. Внесок українців у перемогу.Народ України зробив величезний внесок у розгром фашистської Німеччини, направив до збройних сил СРСР близько 6 млн. чоловік. Кожен третій із них загинув на фронті, а кожен другий став інвалідом. За мужність і відвагу, виявлені в боротьбі із загарбниками, 2072 українці були удостоєні звання Героя Радянського Союзу. Бійцям і офіцерам — жителям України — вручені 2,5 млн. орденів і медалей із загальної кількості 7 млн., вручених воїнам збройних сил Радянського Союзу. Військові та цивільні втрати України внаслідок війни склали близько 8 млн. чоловік. Однак після промови Й. Сталіна 24 травня 1945 р. внесок народів СРСР у перемогу над фашизмом почав замовчуватися